Ф Рейтинг - оцінка інвестиційних якостей облігації

спеціальними фірмами.

Оцінюються лише облігації, які мають широкий вторинний ринок. Облігації, що мають високий рейтинг, отримали назву облігацій інвестиційного класу.

Фінансовий ринок 467

Облігації мають ринковий курс.

Що стосується облігацій, які обслуговують державний борг, їх класифікація розглядається у відповідній темі навчального посібника.

Акції та облігації підприємств можуть бути випущеними в обіг лише після їх реєстрації відповідними фінансовими органами. А у випадку, коли акції та облігації призначені для відкритого продажу, у тому самому фінансовому органі має бути зареєстрованим і проспект емісії.

Українським законодавством встановлено два суттєвих обмеження діяльності акціонерних товариств у якості емітентів. Так, вони мають право випускати облігації на суму 25 % оплаченого статутного фонду, а кількість привілейованих акцій - 10% від, статутного фонду.

# Вексель - це документ, складений за встановленою '>' формою, який підтверджує безумовний обов'язок векселедавця сплатити у зазначений термін вказану у векселі суму.

Розрізняють два види векселів:

© переказний (тратта)

Простий вексель містить такі реквізити:

- найменування "ВЕКСЕЛЬ"; с

- просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; ^

- зазначення терміну платежу;

- зазначення місця, в якому має здійснитися платіж;

- найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути

здійснений;

- дату і місце складання векселя;

- підпис векселедавця.

Переказний вексель має містити, крім вищеназваних реквізитів у підпунктах 1, 3-7, також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків: ^ вексель, термін платежу за яким не вказано, розглядається

як такий, що підлягає оплаті за пред 'явленням;
■=> при відсутності особливого зазначення, місце, позначене___ \
поруч з найменуванням платника (місце складання документа
— для простого векселя), вважається місцем платежу і
одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для
____ простого векселя); ______________________.___________

Тема 13

■=> вексель, в якому не вказане місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Переказний вексель являє собою документ, в якому зазначена письмова вказівка векселедержателя, (трасанту) особі, на яку виставлений вексель, тобто платнику (трасату), сплатити зазначену суму грошей пред'явнику векселя чи особі, що вказана у векселі, (ремітенту) через певний термін або на вимогу.

Трасат стає боржником за векселем тільки після того, як він акцептує його, тобто згодиться на сплату поставивши на векселі свій підпис.

♦ Акцептант переказного векселя так само як і векселедавець
простого векселя, є головним вексельним боржником і несе
відповідальність за оплату векселя у встановлений термін.

Ш Ремітент - векселедержатель, вказаний у тратті, в результаті передачі йому трасантом права на отримання грошей від трасата. Передача права здійснюється шляхом передаточного надпису -індосаменту.

♦ Індосамент - це передаточний надпис на векселі чи іншому
цінному папері, який означає перехід прав по цьому документу
до іншої особи (ремітенту), і в свою чергу індосант - це особа,
яка здійснює індосамент.

Індосамент на векселі, крім передаточного надпису, виконує також функцію гарантії.

Кожний індосант за векселем несе солідарну відповідальність за платіж разом з векселедавцем і акцептантом.

Вексель використовується як один із головних платіжних засобів при товарній формі кредиту.

В Україні первинне розміщення цінних паперів серед потенційних інвесторів забезпечують комерційні банки, брокерські контори, централізовані фондові біржі, інвестиційні фонди та компанії, трастові товариства, холдингові фірми (торгівці цінними паперами). Усі посередники шукають власну нішу.

Комерційні банки як депозитарні фінансові посередники можуть бути емітентами не лише акцій та облігацій, але й інструментів грошового ринку - депозитних та ощадних сертифікатів, векселів.

Якщо на підставі емісії акцій та облігацій формується власний та позичковий капітали банку, то випуск векселів та сертифікатів можна розглядати як форму залучення так званих керованих

депозитів, або безвідкличних вкладів. _______________

Фінансовий ринок 469

Право емісії власних акцій та облігацій отримують лише ті комерційні банки, які організовані у формі акціонерного товариства, а депозитні сертифікати та векселі може випускати будь-який комерційний банк, не залежно від організаційно-правової форми.,

Чинним законодавством передбачено, що при заснуванні акціонерних комерційних банків, а також при перетворенні банку з пайового в акціонерний, всі його акції мають бути розподіленими між засновниками, тобто допускається лише закрите розповсюдження акцій першого випуску.

Перший випуск акцій банку має цілком складатися із простих акцій банку. Його реєстрація і продаж банком-емітентом повністю звільняється від оподаткування на операції з цінними паперами. При реалізації акцій КБ їх першим власником не може виступати банк/ тобто купувати їх за власні кошти (на баланс). Але на вторинному ринку банки, як правило, виступають покупцями своїх акцій, що не ' обмежується чинним законодавством.

Велика кількість акціонерних банків досить активно діють на вторинному ринку банківських акцій з метою підтримки ринкового курсу власних акцій.

# Депозитний сертифікат - це грошовий документ, що підтверджує внесення в банк коштів на певний термін.

Він має фіксовану відсоткову ставку. Кошти можуть бути стягнутими/ лише за поданням в банк правильно оформленого сертифіката.

Депозитні сертифікати можуть бути купленими протягом всього терміну їх дії, а відсоток за ними нараховуються з дня придбання. Вони розглядаються як керовані пасиви, які банк може залучити самостійно шляхом пропозиції вищих відсотків. Вони є альтернативою ліквідним активам, які банки мають тримати в якості вторинних резервів для здійснення не передбачених платежів.

Терміни дії депозитних сертифікатів - 10 днів - 8 років, відповідно їх сума від 500 до 5 млн. ам. дол., відсоткова ставки залежать від розміру і терміну дії вкладу. Більшість сертифікатів не може бути переданою іншим особам. До закінчення певного терміну можна стягнути кошти у банку лише сплативши штраф.

Відмінність депозитних сертифікатів від ощадних полягає в тому, що перші можуть видаватися лише юридичним особам, а другі -лише фізичним.

Після закінчення терміну дії сертифіката, останній стає -документом за вимогою і банк має сплатити всю суму за ним за першою вимогою власника. У зв'язку з чим у банку виникає ризик одночасного пред'явлення до сплати значної кількості прострочених

Тема 13

сертифікатів, що викликає необхідність тримати значні резерви вільними.

Банки можуть розповсюджувати власні сертифікати як через філії, так і через брокерські фірми на умовах комісії.

♦ Комерційні папери - це короткострокові зобов'язання без забезпечення, які випускаються великими банками з високою ліквідністю.

їх випускають для залучення короткострокових коштів для фінансування сезонних потреб в обіговому капіталі; номіналом 1000 дол; терміном дії 30 - 270діб. Вторинний ринок таких зобов'язань фактично відсутній.

Інвестори купують комерційні цінні папери, бо дохід за ними є більш високим, ніж за державними фондами або казначейськими векселями. Для емітентів випуск комерційних цінних паперів також вигідний, тому що відсоток за ними нижчий, ніж за банківськими позиками.

Банк-емітент повинен мати високий рейтинг кредитоспроможності. Як правило, на суму випуску відкривається кредитна лінія, яка є гарантією погашення комерційних цінних паперів після закінчення терміну їх дії.

Таблиця 13.1. Характеристика емітентів цінних паперів (за даними МВФ)

Емітенти	Обсяг випуску цінних паперів, %
Банки
Промислові підприємства
Будівельні організації
Сільгосппідприємства
Транспортні підприємства
Підприємства зв'язку
Підприємства інших галузей
Разом

На ринку цінних паперів саме банківські установи найбільш послідовно дотримуються стратегії самостійної роботи на первинних ринках своїх акцій. Тому є кілька причин:

О висока доходність банківського бізнесу забезпечує високий

попит на їх акції; О при створенні майже всіх комерційних банків закладається принцип першочергового розміщення майже всього обсягу нових емісій серед засновників та впливових акціонерів;

Фінансовий ринок

■=> банківський топ-менеджмент хвилюється, що навіть незначна втрата контролю над емісією акцій може призвести до небажаного перерозподілу влади серед акціонерів банку.

Останнім часом у діяльності комерційних банків значну роль відіграють трастові операції.

♦ Трастові операції- це операції, при здійсненні яких банки виступають в ролі довіреної особи своїх клієнтів - приватних осіб та корпорацій. Трастові операції передбачають наявність трьох сторін:

> засновника трасту;

> особи, яка отримує право на управління капіталом та право розпоряджатися ним на довірчих засадах (довірена особа);

> особи, яка має право на отримання доходів від діяльності
трасту (бенефіціар).

Трастові послуги для приватних осіб поділяються на три групи:

О Розпорядження майном після смерті власника.

Банк управляє різними видами майна, інвестуючи кошти в доходні активи; розпоряджається і доходом, й основною сумою у відповідності до трастової угоди.

Відмінність агентських послуг від трастових полягає в тому, що у випадку трасту банк як довірена особа отримує право яг," розпорядження власністю, а при агентських відносинах право на власність залишається у принципала.

вэ* До агентських послуг для приватних осіб належать:

- зберігання цінностей у сейфі;

- зберігання активів клієнта;

- управління активами в якості агента або представника.

пэ" До трастових послуг для фірм та акціонерних товариств належать:

- розпорядження активами, тобто управління різними фондами,

випуск облігацій, забезпечених цінними паперами, які зберігаються у вигляді трасту;

- тимчасове управління справами акціонерного товариства під ^

час його організації, банкрутства, ліквідації або інших обставин. Трас-відділ банку діє як довірча особа за передачею

472 ^ТеМЭ ¹³ >

прав власності, за сплатою боргів або з управління майном на користь кредиторів; - агентські послуги, коли банк виступає в ролі агента компанії за трансфертом, тобто з передачі прав власності на акції та іменні облігації від одного власника до іншого, або в ролі реєстратора, депозитарію та агента з виплати дивідендів за акціями та відсотків за облігаціями компанії, з викупу привілейованих акцій та підписних сертифікатів.

Підсумовуючи усе вищевикладене, можна навести таку класифікацію цінних паперів (Табл. 13.2).

На ринку цінних паперів існують певні стандарти, які являють собою сукупність економічних, юридичних і технічних вимог до цінних паперів.

У визначенні цінних паперів можна виділити такі відмітні ознаки цінних паперів:

> вони є документами;

> складаються ці документи з дотриманням встановленої форми
й обов'язкових реквізитів;

> вони засвідчують майнові права;

> здійснення або передача майнових прав є можливою тільки за пред 'явлення цих документів.

З наведеного переліку видно, що до цінних паперів належать різнотипні документи, котрі відповідають ресурсам, права на які вони виражають. Тому для розкриття економічної сутності цінних паперів необхідно розглянути додаткові ознаки, без яких документ не може претендувати на статус цінного папера.

+ По-перше, цінні папери є грошовими документами, що зас
відчують майнове право у формі титулу власності (акції
корпорацій, векселі, чеки, коносаменти тощо) або майнове
право як відношення позики власника документа до особи, що
його випустила (облігації корпорацій і держави, сертифікати).
+ По-друге, цінні папери є документами, що свідчать про ін
вестування коштів. Це надто важливо для розуміння
економічної суті й ролі цінних паперів. Тут вони відіграють
головну роль як найвища форма інвестицій.
+ По-третє, цінні папери - це документи, в яких відбиваються
вимоги до реальних активів (акції, чеки, приватизаційні
документи, коносаменти, житлові сертифікати).
+ По-четверте, важливим моментом для розуміння еконо
мічної суті цінних паперів є та обставина, що вони дають дохід.
Це робить їх капіталом для власника. Однак такий капітал
істотно відрізняється від реального капіталу: він не функціонує
в процесі виробництва.
Фінансовий ринок ₄₇₃

Таблиця 13.2.