Страхові відносини виникли в суспільстві у процесі його історичного розвитку, оскільки суспільство завжди було змушеним вживати запобіжних заходів забезпечення достатніх умов відтворення робочої сили, розширення виробництва, а якщо втратам запобігти не вдавалося, то різними шляхами відшкодовувати заподіяні збитки. Серед подій, які зумовлюють появу несприятливих подій (ризиків), виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки.
? Стихійне лихо - це випадок, спричинений руйнівною дією стихійних сил природи, який охоплює здебільшого чималу територію і призводить до значних матеріальних збитків та загибелі чи втрати здоров'я багатьох людей.
? Нещасний випадок - це такі події, через які гинуть чи втрачають здоров'я люди, а також: відбувається непередба-чувана втрата товарно-матеріальних цінностей.
Потенційна можливість настання стихійного лиха та нещасних випадків становить суть ризику.
♦ Ризик - усвідомлення можливості небезпеки виникнення
непередбачуваних втрат очікуваного прибутку, майна, грошей
у зв'язку з випадковими змінами умов економічної діяльності,
несприятливими обставинами, який вимірюється частотою,
ймовірністю виникнення того чи іншого рівня витрат.
Вимірювання невизначених величин найточніше здійснюється розрахунком показників імовірності їх появи. Ця ймовірність має ту характерну рису, що вона одночасно враховує дві взаємодоповнюючі випадковості як два необхідні компоненти загальної оцінки:
> частоту настання події щодо місця та часу;
> величину збитку, тобто величину від 'ємного відхилення фактич
ного результату від очікуваного.
Отже,
показник ризику за своїм змістом - це не лише ймовірність появи непередбачуваної події, але й імовірність настання негативного результату.
Ризики характеризуються основними та додатковими характеристиками. До основних характеристик ризику належать:
Тема 12
> реальність існування;
> вірогідність настання;
> непередбачуваність часу і місця настання та величини запо
діяного збитку.
Додатковими характеристиками ризику є:
■=> змінність (непостійність);. ■=> стадійність (етапність).
Ризики класифікуються за такими критеріями (рис. 12.1):
•" причини;
•" об'єкта;
•" наслідку;
•■ величини;
*" можливостей настання;
•■ можливостей їх страхування.
Без ризику немає страхування, тому що відсутній страховий інтерес.
♦ Страховий інтерес - страхова сума, якою оцінюється збиток у зв'язку з імовірністю загибелі застрахованих осіб чи інших істот або можливим пошкодженням (знищенням) застрахованого майна та іншими матеріальними втратами.
Ризикований характер суспільного виробництва - головна причина неспокою власників майна та товаровиробників за свій матеріальний добробут. На цьому ґрунті виникла ідея відшкодування матеріального збитку шляхом його солідарного розподілу між зацікавленими власниками майна. А страхування виступає невід'ємним атрибутом цивілізованого суспільства.
У країнах з розвиненим ринковим господарством страхування є
одним із стратегічних секторів економіки. Воно забезпечує
стабільність у суспільстві, гарантує власникам відшкодування збитків
при загибелі майна й втраті доходу, захищає людину в багатьох
випадках життя. Досвід зарубіжних країн засвідчує, що страховий
сектор несе значне навантаження в сфері соціального захисту
населення та працівників підприємств, особливо в надзвичайних
ситуаціях, чим полегшує тиск на бюджет.
Страхування і страховий ринок 403
Рис. 12.1. Класифікація ризиків за видами критеріїв
У своєму житті людина оточена низкою небезпек, які можуть нанести збиток їй особисто або її господарській діяльності, і вони надто різноманітні. Усвідомлюючи небезпеки, які погрожують нам на життєвому шляху, ми намагаємося відгородити себе від них, оскільки потреба в безпеці посідає друге місце після базисних (задоволення фізіологічних потреб). Відомий письменник Стефан Цвейг помітив важливу закономірність людської психіки, яку можна сформулювати так: надійності в житті не буває занадто багато, і чим її в людини більше, тим до більшої надійності вона прагне.
Ризиковий характер у будь-якій сфері діяльності людини спричиняє побудову певної системи відносин, яка може бути зображена у вигляді такої схеми (рис. 12.2):
Тема 12
Рис. 12.2. Сутність ризикового характеру страхування
Ці об'єктивні відносини виражають реальні й найбільш насущні потреби людей у підтримці досягнутого ними життєвого рівня, їх відрізняє визначена специфічність, вони мають об'єктивний характер і формують зміст категорії "страховий захист ".
♦ Страховий захист - економічна категорія, що відображає сукупність розподільчих і перерозподільчих відносин, пов'язаних із подоланням і відшкодуванням втрат, які можуть бути спричинені різними надзвичайними обставинами.
Основними ознаками економічної категорії л\: страхового захисту є такі:
ймовірнісний характер виникнення стихійного лиха або іншого прояву його негативного впливу;
вираження втрат у натуральній або у грошовій формі; об'єктивна необхідність компенсації втрат; реалізація заходів попередження та пом'якшення наслідків конкретної страхової події. Економічна категорія страхового захисту суспільного виробництва знаходить матеріальне втілення в страховому фонді.
Ф Страховий фонд створюється у вигляді резерву матеріальних або грошових коштів. Його економічна природа визначається відносинами виробництва тарозподілу матеріальних благ, а також: об'єктивно існуючих протиріч між: людиною та природою. У процесі історичного розвитку форма страхового фонду змінювалася від натуральної до грошової. Саме грошова форма
Страхування і страховий ринок 405
страхового фонду дає змогу відшкодовувати збитки будь-якого виду та розміру і забезпечує умови для страхування ризиків незалежно від їх галузевого походження, створюючи для цього суто галузеві резерви матеріальних ресурсів.
У страховому фонді реалізується колективні та особисті інтереси членів суспільства, відображаються різнобічні економічні та соціальні аспекти їх життєдіяльності.
В умовах ринкової економіки найбільш прийнятними є такі форми організації страхового фонду:
О Централізований страховий резервний фонд формується як в натуральній, так і в грошовій формі за рахунок централізованих загальнодержавних ресурсів та знаходиться у розпорядженні Уряду. Створення суспільних резервів у найбільшій мірі пов 'язане з наявністю страхових ризиків природного і техногенного характеру та відшкодування надзвичайних збитків (від стихійних лих, катастроф, великих виробничих аварій, великих екологічних порушень) і в меншій мірі з факторами економічної незбалансованості та безгосподарності. До централізованих страхових резервних фондів належать резерв касової готівки, який утворюється як у складі державного бюджету, так і на рівні місцевих органів самоврядування, а також:резервний фонд Кабінету міністрів..
© Фонди самострахування створюються у децентралізованому порядку кожним самостійногосподарюючим суб'єктом. В умовах ринку підприємства функціонують у несталому економічному середовищі, що постійно змінюється: зростають ціни на матеріальні ресурси, продукцію, що виготовляється; переглядаються умови отримання банківських позик; коливається співвідношення попиту й пропозиції тощо. Водночас підприємства прагнуть забезпечити стійке становище, можливість пра* цювати без фінансових і виробничих зривів, досягти оперативного подолання тимчасових ускладнень у процесі виробництва, зокрема, за допомогою самострахування. Його нова модель трансформується у фонд ризику, який створюється підприємствами, фірмами, акціонерними товариствами для забезпечення їхньої діяльності при несприятливій економічній кон'юнктурі, затримці замовниками платежів за поставлену продукцію, нестачі коштів для погашення одержаної позики.
У сільськогосподарському виробництві через механізм самострахування утворюються фонди насіння, продовольчі, фуражні та
Тема 12
інші натуральні фонди, що призначаються для покриття різних збитків та часткового відшкодування збитків від стихійних лих.
Для підприємців, комерційних структур фонди самострахування формуються шляхом щорічних відрахувань до досягнення ними розміру, що вказаний у статутних документах суб'єкта господарювання, а порядок використання коштів передбачається самими учасниками, які формують ці фонди. Наприклад, акціонерні товариства згідно з законодавством повинні створювати страховий резервний фонд на покриття власних збитків та втрат у розмірі не менше 15% статутного фонду. Кошти даного фонду використовуються насамперед для здолання виробничих криз та фінансових збитків. З позицій економічної доцільності тимчасово вільні кошти резервного фонду мають знаходитись у ліквідній формі (депозити в банках, акції, фінансові зобов'язання тощо).
Однак, самострахування має і певні недоліки:
+ У випадку катастрофічних збитків для їх покриття може не вистачити власних коштів, що може призвести до примусової ліквідації підприємства.
+ Самострахування вимагає відволікання до резервів значних ресурсів, які перебувають у господарському обігу, оскільки вони не зосереджуються на окремому рахунку в банку; у момент настання ризику в підприємства може не бути фінансових можливостей на покриття збитків.
+ Самострахування вимагає кваліфікованого управління резервними фондами.
Враховуючи вищезазначене це джерело фінансування ризику не може відігравати суттєву роль для забезпечення страхового захисту.
# Страховий фонд страховика створюється безпосередньо за рахунок страхових внесків учасників страхового процесу -страхувальників: підприємств, закладів, організацій та окремих громадян. До деякої міри джерелом формування страхового фонду є доходи від інвестиційної діяльності страховика, в оперативному управлінні якого знаходяться отримані фінансові ресурси.
При організації страхового фонду страховик враховує взаємо
зв'язок і взаємозалежність між випадковістю та необхідністю,
використовуючи статистику, яка спирається на дії закону великих
чисел (загальний принцип, у силу якого кількісні закономірності,
притаманні масовим суспільним явищам, виразно проявляються
лише в достатньо великій кількості спостережень) і систему
актуарних розрахунків. Організаційно-технічна сторона функці-
онування страхового фонду на всіх етапах історичного розвитку
Страхування і страховий ринок 407
виступала й виступає у вигляді перерозподілу його ресурсів між учасниками, викликаного необхідністю задоволення суспільних потреб у покритті збитків. Напрями використання страхового фонду мають цільовий характер: на відшкодування збитків і виплату страхових сум відповідно до встановлених правил та умов страхування. Збитки в рамках цього фонду розкладаються на всіх страхувальників, виникає перерозподіл коштів, внаслідок чого зумовлюється значне маневрування ними. Завдання страховика полягає в тому, щоб протягом всього періоду дії договору страхування надати кошти зі створеного страхового фонду для відшкодування збитку при настанні страхового випадку. У страховому фонді реалізуються колективні та особисті інтереси його учасників, відображаються взаємозв'язки між соціальними позиціями учасників економічної діяльності.
Отже,
цільове формування окремих страхових фондів як"" за способом, так і за використанням дає підстави вважати страхування фінансовими відносинами.
Джерелом формування страхових фондів, як і інших грошових фондів, є національний дохід країни. Якщо страховий фонд формується за рахунок чистого прибутку виробника, то його джерелом є додатковий продукт, а якщо за рахунок валових витрат чи внесків на соціальне страхування або заробітної плати, то його джерелом є необхідний продукт. У першому випадку спостерігається страховий захист виробника, у другому - страховий захист виробника і населення.
Валовий внутрішній продукт у результаті використання (розподілу та перерозподілу) розпадається на фонди споживання і нагромадження. Страхові фонди в частині страхових виплат на відшкодування збитків належать до фондів споживання, а невикористана в поточному році частина страхових фондів надходить до фонду нагромадження і включається в національне багатство держави.
Функціонування страхових фондів здійснюється за такими принципами:
> наукова обґрунтованість на основі оцінювання ризику;
> комплексність відшкодування різних видів ризиків ресурсами
одного фонду;
> урахування галузевих особливостей власності, що страхується;
> урахування особливостей суб'єктів власності, яким вона
належить і які її страхують;
> різноманітність організаційних форм страхового фонду для забезпечення різнобічності страхування;
> державне регулювання страхової діяльності як специфічного виду фінансових відносин.
Особливість страхового фонду полягає в неможливості точно визначити розмір фонду за окремий період, оскільки всі чинники втрат мають імовірнісний характер і їх можна лише передбачити. При цьому неможливо визначити матеріальний склад втрат: це можуть бути як засоби виробництва, так і готовий продукт, призначений для споживання. Однак превентивні заходи запобігання страховому випадку знижують імовірність як настання негативного явища, так і втрат від нього. Тим самим оптимізуються ресурси страхового фонду і створюються умови для використання його як джерела нагромадження фінансових ресурсів.
Мобілізація ресурсів у страховому фонді сприяє економічному прогресу суспільства. Швидке відшкодування збитків виробника в межах цільового страхового використання створює умови для безперервності виробництва та збільшення ВВП. Залишок страхового фонду є суттєвим джерелом інвестицій в економіку. Страховий захист підприємництва і окремої людини шляхом створення страхового фонду здійснюється в межах специфічних страхових відносин.
■/♦ Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавствомфа рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення цих фондів.
Таким чином, об'єктом страхування (страхових правовідносин) є страховий (майновий) інтерес страхувальника як суб'єкта страхових зобов'язань стосовно предмета страхування.
У відповідності до Закону України "Про страхування ' }об 'є ктами страхування^ можуть бути майнові інтересні що не суперечать законодавству України^ іщрв'язані:
=> з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);
■=> з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);
Тема 12
Страхування і страховий ринок
О з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або 'її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності)^ До субієктав^страхування відносяться страховик, страхувальник, застрахований, вигодонабувач.
S ♦ Страховик - спеціалізована організація, котра за певну винагороду (страхову премію) здійснює страхування і бере на себе зобов язання відшкодувати збитки страхувальникові (чи іншим особам) або виплатити страхову суму.
" ♦ Страхова премія - зобов'язання відшкодувати страхувальникові у певних межах суму можливих витрат.
v ♦ Страхова сума - сума, на яку фактично застраховане рухоме чи нерухоме майно, життя чи здоров 'я людей.
В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені й діють відповідно до Закону України "Про страхування". Слова "страховик", "страхова компанія", "страхова організація" та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.
Законодавством України може бути визначено уповноважених страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України. Обов'язковою умовою для визначення уповноважених страховиків має бути проведення відкритого тендеру з оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів та участь представників добровільних об'єднань страховиків. В інших випадках забороняється будь-яке уповноваження страховиків для здійснення окремих видів страхування з боку держави.
Тема 12
^ ♦ Страхувальник - юридична або дієздатна фізична особа, котра укладає зі страховою організацією договір страхування свого власного інтересу чи інтересу третьої особи, сплачує страхові премії і має право (згідно з договором та чинним законодавством) на отримання компенсації (відшкодування) у разі настання страхового випадку.
♦ Договір страхування - угода між: страхувальником і
страховиком, яка регламентує їх взаємні зобов'язання відповідно
до умов певного виду страхування.
Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.
Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
** • Застрахований - особа, яка бере участь в особистому страхуванні і чий інтерес (життя, здоров'я, працездатність) є об'єктом страхового захисту.
Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він одночасно є і страхувальником. За деякими видами особового страхування ці суб'єкти можуть не збігатися. Наприклад, в страхуванні дітей страхувальниками є батьки, а застрахованими - діти.
♦ Вигодонабувач - 1) особа, що одержує страхове
відшкодування (за майновим страхуванням) чи страхову суму
(за особистим страхуванням), але не є страхувальником чи
застрахованим, тобто це особа, яку призначив страхувальник
(чи застрахований) для одержання страхових сум на випадок
його смерті або з інших причин;
-2) особа, що отримує зиск від майна, переданого в довірче
управління.
Страхування і страховий ринок 4іі
