Фінансове забезпечення соціальних гарантій населенню

Соціальні гарантії — це метод забезпечення з боку держави задоволення різноманітних потреб громадян на рівні соціальне визнаних норм та нормативів.

Класифікація соціальних нормативів:

За характером задоволення соціальних потреб: нормативи споживання; нормативи забезпечення; нормативи доходу.

За рівнем задоволення соціальних потреб: нормативи раціонального споживання; нормативи мінімального споживання; статистичні нормативи.

За сферою обслуговування соціальних потреб: соціальні нормативи у сфері: житлово-комунального обслуговування, транспортного обслуговування, охорони здоров’я, освіти.

Обсяг і рівень забезпеченості соціально-економічними гарантіями є мірилом цивілізованості країни.

Основні напрями здійснення соціальних гарантій;

1. Держава повинна гарантувати кожному зайнятому у процесі виробництва:

нормальний рівень добробуту через мінімальний рівень заробітної плати та її індексацію; помірні податки; невтручання у підприємницьку діяльність.

2. Держава повинна гарантувати задоволення пріоритетних потреб громадян та суспільства, які вона не може повністю довірити кожному громадянину самостійно:

здобуття загальної освіти;виховання дітей і підлітків;підготовка кадрів;організація охорони здоров'я і розвитку фізичної культури тощо.

3. Держава повинна сприяти підвищенню доходів окремих верств населення, які не можуть забезпечити життєвий рівень для себе і своєї сім'ї на рівні мінімальних соціальних стандартів незалежно від їх участі в процесі виробництва у таких формах:пенсії;різні види допомоги;стипендії;грошові виплати та їхня індексація; пільги в оподаткуванні.

Держава законодавче гарантує задоволення пріоритетних потреб за рахунок бюджету в мінімально достатніх розмірах у формі безоплатних послуг.

Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок місцевих бюджетів.

Розробка та виконання Державного та місцевих бюджетів здійснюється на основі пріоритетності фінансування соціальних гарантій та соціальної сфери.

Державна цільова підтримка місцевого самоврядування здійснюється з метою вирівнювання можливостей окремих територіальних громад щодо забезпечення надання соціальних гарантій на законодавче визначеному рівні.

Загальна сума благ і послуг, які споживає населення за відповідний період, складає фонд споживання.

Необґрунтоване збільшення коштів, які направляються на соціальний захист населення, у загальному обсязі фонду споживання потребує додаткового вилучення коштів з фонду оплати праці, що в кінцевому підсумку лише розширює масштаби перерозподілу, зменшує стимулюючу роль заробітної плати і не збільшує обсягу сукупного споживання.

Джерелами фінансування соціальних гарантій виступають:

1. Державний бюджет;

2. кошти місцевих бюджетів;

3. страхові фонди: Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонд загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття; Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; Фонд медичного страхування (за рахунок страхових внесків підприємств і громадян, а також благодійних внесків громадян і підприємств, кредитів банків та інших джерел, не заборонених законодавством України); Державні та недержавні Пенсійні фонди.

Держава повинна гарантувати всім громадянам мінімум соціальних послуг і матеріальних благ через такі механізми:

1. Визначення розмірів мінімальних соціальних гарантій: мінімальної заробітної плати; пенсій за віком; стипендій тощо.

2. Здійснення превентивних соціальних заходів у зв'язку з ціновою лібералізацією: адресного вибіркового надання соціальної допомоги; здійснення компенсаційних виплат незахищеним верствам населення тощо.

3. Захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян через щомісячний перегляд: середньодушового сукупного доходу, що дає право на допомогу;

цільової грошової допомоги відповідно до зміни індексу споживчих цін.

Система соціальних гарантій складається з: пенсійного забезпечення; державної допомоги сім’ям з дітьми; індексація грошових доходів населення; пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних та інших послуг; державне регулювання цін; державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям.