Бюджетний механізм як складова фінансового механізму

Бюджетний механізм – це сукупність засобів, які застосовує держава з метою організації бюджетних відносин та забезпечення належних умов для економічного і соціального розвитку; реальне відтворення бюджетної політики держави.

Основні складові бюджетного механізму: бюджетне планування і регулювання – визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки і соціальної сфери; Фінансові показники – Узагальнюючі(доходи і видатки, державний борг, рівень інфляції) Індивідуальні(Рівень витрат бюджету на одного жителя); Нормативи – характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів. Ліміти – є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина. Резерви – покликані нейтралізувати дію непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому. Система управління бюджетними коштами – держава в особі її виконавчих і законодавчих органів влади встановлює методи розподілу національного доходу.

Структура бюджетного механізму є досить складною. До неї входять різні елементи, що відповідають розмаїттю бюджетних відносин. Саме множина бюджетних взаємозв'язків передбачає застосування великої кількості видів, форм, методів, важелів та інструментів їхньої організації як елементів бюджетного механізму. До структури бюджетного механізму входять різноманітні організаційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули та санкції, які можна об'єднати у відповідні підсистеми.

До таких підсистем можна віднести:

— забезпечуючі (використовуються під час прогнозування та бюджетного планування);

— оперативні (використовуються у процесі виконання бюджетів);

— ретроспективні (використовуються на заключних стадіях бюджетного процесу).

У структурі бюджетного механізму можна виділити такі складові: організаційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули і санкції.

До організаційних форм бюджетного механізму належать бюджетне прогнозування, бюджетне програмування, бюджетне планування, оперативне управління і бюджетний контроль.

До форм бюджетного забезпечення відносять кошторисне фінансування, бюджетне інвестування, бюджетне кредитування, бюджетне субсидіювання, бюджетне дотування, бюджетне резервування.

Методами (важелями) бюджетного регулювання вважають податки, обов'язкові збори, неподаткові платежі, міжбюджетні трансферти, бюджетні призначення, бюджетні зобов'язання, бюджетні асигнування. До інструментів належать ставки податків, зборів, норми амортизаційних відрахувань, проценти за кредит, бюджетні нормативи, бюджетні норми, норми витрат, тарифи тощо.

Під бюджетними стимулами і санкціями розуміють бюджетне фінансування, пільги, штрафи, пеню, бюджетні відшкодування тощо

 

 

35. Охарактеризуйте бюджетну систему держави

Будова бюджетної системи країни випливає з її державного устрою та здійснюється у відповідності до Бюджетного кодексу України, який набув чинності 21 червня 2001 року.

Бюджетна система – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устроїв та врегульована нормами права.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, селищ міст та їх об’єднань.

Кожна ланка бюджетної системи є самостійною. Затвердження кожного бюджету здійснюється відповідною Радою народних депутатів, виконання здійснюють виконавчі органи відповідного рівня. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю закріплених джерел доходів та правом визначати напрями їх використання. Pеальну самостійність місцеві бюджети лише тоді, коли закріплених за ними доходів буде достатньо для фінансування заходів, пов’язаних з місцевим самоврядуванням. Бюджети вищих ланок об’єднують з нижчими з метою проведення аналізу та визначення основ регулювання економічного та соціального розвитку України. Такі бюджети отримали назву зведених бюджетів: державний бюджет об’єднується з бюджетами областей, бюджетом Криму та бюджетами міст Києва і Севастополя.

Зведений бюджет області включає обласний бюджет, бюджети міст обласного підпорядкування, бюджети районів; бюджет Києва, Севастополя та всіх міст, що мають районний розподіл, об’єднує міський бюджет та районі бюджети.

Бюджет АРК поєднує республіканський бюджет та бюджети районів та міст республіканського підпорядкування Криму.

Бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного підпорядкування, селищних та сільських бюджетів даного району.

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного та соціального розвитку держави. [БК, с.19]

Законодавство України встановлює не лише структуру, але і устрій бюджетної системи, тобто взаємозв’язки між окремими ланками бюджетної системи, що визначають повноваження Рад народних депутатів всіх рівнів в бюджетній сфері.

 

36. Бюджетна систему України та принципи її побудови.

Бюджетна система відображає сукупність усіх видів бюджетів, що створюються в даній країні відповідно до її бюджетного устрою.
Принципи побудови бюджетної системи характеризують взаємозв'язок і підпорядкованість бюджетів. Можливі два альтернативних варіанти: а) принцип єдності; б) принцип автономності.
Перший — принцип єдності — означає, що всі бюджети, які створюються у даній країні, являють собою одне ціле. Цей принцип забезпечується:
1) затвердженням на кожному рівні сукупного (зведеного, консолідованого) бюджету (наприклад, бюджету України, бюджету області і т. ін.);
2) єдиною системою доходів і видатків;
3) управлінням бюджетом з єдиного центру — Міністерства фінансів.
Принцип єдності дає можливість здійснювати централізоване управління бюджетом, однак не створює заінтересованості у місцевих органів влади.
Другий — принцип автономності — означає, що кожний бюджет, який створюється в країні, є відносно відокремленим і формується незалежно від інших бюджетів. Автономність досягається за рахунок:
1) затвердження і виконання кожного бюджету окремо;
2) чіткого розмежування доходів і видатків між бюджетами;
3) необмежених прав місцевих органів влади та управління у затвердженні й виконанні власних бюджетів.
В Україні чинний Бюджетний кодекс передбачає принципи єдності і самостійності.
Бюджетна система України ґрунтується також на таких принципах:
- принцип збалансованості – повноваження на здійснення витрат бюджету повині відповідати обсягу надходжень до бюджету за відповідний бюджетний період;
- принцип повноти – до складу бюджетів мають бути включені всі надходження до бюджетів і витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів АРК та місцевого самоврядування;
- принцип обґрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету й витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил;
- принцип ефективності – при складанні й виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесц мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів;
- принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетним призначенням;
- принцип публічності іі прозорості – Державний бюджет України й місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно ВРУ, ВР АРК і відповідними радами;
- принцип відповідальності учасників бюджетного процесц – кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу;
- принцип субсидіарності – розподіл видіві видатків між державним бюджетом і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

 

37. Охарактеризуйте зведені бюджети держави

Зве́дений бюдже́т Украї́ни — сукупність усіх бюджетів, що входять до складу 01804060510001081105000 бюджетної системи України. Принципи побудови бюджетної системи регулюються бюджетним законодавством і залежать насамперед від її адміністративно-територіального поділу. Взаємовідносини між різними складовими бюджетної системи визначаються рівнем розвитку демократичних засад у державі.

Зведений бюджет України включає державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети. Державному бюджету належить центральне місце в системі державних фінансів. Він охоплює всі сфери економічно діяльності держави. За своєю сутністю бюджет характеризує фінансове становище держави. Проте бюджет — дуже складна економічна категорія, до якої не можна підходити однозначно, як і використовувати його показники без детального аналізу структури бюджетної системи держави.

Централізовані та децентралізовані фонди України цільового призначення включають Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості, Фонд конверсії, Валютний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний бюджет, проте специфіка їх полягає у тому, що ці фонди мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються. По суті, перелічені фонди є новою складовою державних фінансів України, яка перебуває на стадії становлення.

 

Зведений бюджет області включає обласний бюджет, бюджети міст обласного підпорядкування, бюджети районів; бюджет Києва, Севастополя та всіх міст, що мають районний розподіл, об’єднує міський бюджет та районі бюджети.

Бюджет АРК поєднує республіканський бюджет та бюджети районів та міст республіканського підпорядкування Криму.

Бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст районного підпорядкування, селищних та сільських бюджетів даного району.

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного та соціального розвитку держави. [БК, с.19]

Законодавство України встановлює не лише структуру, але і устрій бюджетної системи, тобто взаємозв’язки між окремими ланками бюджетної системи, що визначають повноваження Рад народних депутатів всіх рівнів в бюджетній сфері.

 

38. Бюджетний процес його стадії

Бюджетний процес — сукупність дій уповноважених осіб, на основі норм бюджетного права, органів державної влади та місцевого самоврядування щодо складання, розгляду, затвердження й виконання бюджету, а також звітування про його виконання; це інструмент стабілізації економіки і засіб контролю державних видатків.

Матеріальна галузь права вимагає процедурних форм реалізації своїх норм, і всі норми, що регулюють організаційну діяльність державних органів, мають процесуальний характер. Особливо це стосується діяльності у галузі застосування бюджетно-правових норм, адже з бюджетом пов'язані всі державні органи, підприємства, організації, установи, які безпосередньо чи опосередковано беруть участь у формуванні бюджету. Отже, можна зробити висновок, що сутність цього процесу складна і багатогранна.

Поняття бюджетного процесу полягає в тому, що вся діяльність щодо формування бюджету, яка базується на владних повноваженнях тих чи інших органів, має бути підпорядкована суворим процедурним формам, що забезпечують її законність, доцільність та обґрунтованість. Тому чіткий порядок, ретельно продуманий і розроблений, потрібен не лише для організації й узгодження роботи всієї системи державних органів з формування та виконання бюджету, а й для правильного вирішення численних поточних питань.

Поняття бюджетного процесу не зводиться до стадій складання проекту закону України про бюджет і затвердження його Верховною Радою України. Прийняттям закону закінчується формування бюджету, коли органи законодавчої і виконавчої влади використають свої права та обов'язки щодо складання і затвердження бюджету. Суть бюджетного процесу зосереджується на безпосередньому виконанні акта про бюджет (закону України), постійному контролі з боку органів державної влади для досягнення відповідності між запланованими і реальними показниками.

Стадія бюджетного процесу — етап діяльності держави чи місцевого органу, внаслідок якого бюджет набуває форми правового акта. БКУ у ст. 19 виокремлює чотири стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в т. ч. у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль, аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Усі стадії бюджетного процесу ґрунтуються на правових засадах, які гарантують чітке планування, додержання бюджетної дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видатків.

Усі стадії бюджетного процесу засновані на єдиних принципах організації бюджетної діяльності і мають відповідну правову регламентацію.

 

39. Дайте характеристику ефективного бюджетного процесу

Ефективний бюджетний процес - це далеко більше, ніж підготовка юридичного документу, що асигнує фонди коштів по групам статей. Ефективно складання бюджету є загально визначеним процесом, який має політичний, управлінський, плановий, комунікаційний і фінансовий виміри. Бюджетний процес складається із заходів, що охоплюють розробку, виконання та оцінку плану з надання послуг та основних фондів. Бюджетний кодекс визначає чотири стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджету; 2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети; 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Ефективний бюджетний процес:

-включає довгострокову перспективу, - встановлює зв'язок із загальними організаційними цілями, - зосереджує бюджетні рішення на результатах і наслідках,

- включає і заохочує ефективне спілкування із заінтересованими особами, надає стимули керівництву.

Ці основні риси складання бюджету вказують на те, що бюджетний процес є не просто вправою на збалансування доходів і видатків одного року, але стратегічною дією, яка охоплює багаторічний та оперативний фінансовий план з розподілу ресурсів відповідно до визначених цілей. Ефективний бюджетний процес виходить за межі традиційної концепції постатейного контролю видатків, даючи стимули і гнучкість головним розпорядникам коштів вдосконалити. Основним завданням бюджетного процесу є допомога суб'єктам, що приймають участь у бюджетному процесі:

1. Встановити загальні цілі для ухвалення рішень.

2. Розробити підходи до досягнення цілей.

3. Розробити бюджет, що узгоджується з підходами до досягнення цілей. Треба підготувати і затвердити фінансовий план і бюджет, що ведуть до досягнення цілей зважаючи на обмеження наявних ресурсів.

4. Оцінювати ефективність і корегувати її. Програму і фінансову ефективність треба постійно оцінювати і корегувати, щоб заохочувати наближення до цілей.

Складові бюджетного процесу:

1. Оцінити потреби, пріоритети, ускладнення і можливості громади.

2. Визначити можливості і ускладнення щодо послуг, основних фондів та управління.

3. Розробити та розповсюдити загальні цілі.

4. Затвердити фінансову політику.

5. Розробити програмні, оперативні та інвестиційні політику і плани.

6. Розробити програми і послуги, що узгоджуються з політикою і планами.

7. Розробити управлінські стратегії.

8. Розробити бюджет, що узгоджується з підходами до досягнення цілей.

9. Розробити процес підготовки і затвердження бюджету.

10. Розробити і оцінити фінансові варіанти.

11. Ухвалити варіанти, необхідні для затвердження бюджету.

12. Оцінювати ефективність та робити поправки.

13. Наглядати, виміряти та оцінювати ефективність.

14. Вносити відповідні зміни, коригувати.

 

40. Бюджетне регулювання, його зміст та основні методи

Розмежування доходів кожної з ланок бюджетної системи здійснюється на основі статей 63-68 Бюджетного кодексу України, який регламентує здійснення бюджетного регулювання.

Бюджетне регулювання - це щорічний перерозподіл загальнодержавних централізованих фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи з метою збалансування бюджетів на рівні, необхідному для виконання місцевими органами їх функцій.

Бюджетне регулювання здійснюється відповідно кожним представницьким органом щодо бюджетів нижчого рівня.

Розмежування та перерозподіл доходів у процесі бюджетного регулювання здійснюється з урахуванням економічного, соціального, демографічного, екологічного, природного стану відповідних адміністративних територій з метою подолання нерівностей між ними.

Методи бюджетного регулювання:

> дотація - це певна сума грошових коштів, яка виділяється на безповоротній основі з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою покриття бюджетного дефіциту;

> субвенція - це сума грошових коштів, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня і має цільове призначення для здійснення сумісного фінансування певного заходу і підлягає поверненню у випадку порушення її цільового призначення;

> субсидія - допомога, підтримка) - сума грошей, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня, має цільове призначення, підлягає поверненню у випадку порушення цільового призначення.

В умовах проведення в Україні економічних і адміністративних реформ наявність видатків, які фінансуються на зворотній основі, виникнення трансфертних відносин, боротьба з бюджетним дефіцитом і необхідність скорочення видатків, розміри яких затверджені представницькими органами, вимагають посилення контролю за всім бюджетним процесом як з боку законодавчої, так і виконавчої влади. Відносини в галузі бюджету ускладнюються і вимагають все детальнішої регламентації. Регламентація відбувається за допомогою фінансово-правових норм.

Зважаючи на те, що бюджет є центральною ланкою фінансової системи, грає величезну роль у діяльності держави, й викликає виникнення важливих для неї відносин, які регулюються великою кількістю фінансово-правових норм.

 

41. Бюджетна класифікація, її складові

Бюджетний кодекс України визначає бюджетну класифікацію як єдине систематизоване групування доходів, витрат і фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України і міжнародних стандартів.
Бюджетна класифікація застосовується для здійснення планування, регулювання, фінансового контролю, аналізу, порівнянності показників. Затверджує бюджетну класифікацію та зміни до неї Міністр фінансів України, інформуючи про це Верховну Раду України.
Доходи бюджету - це надходження до бюджету, що використовуються державою для здійснення її функцій та регулюються правовими нормами.
Склад доходів бюджету:
— податкові надходження;
Складові бюджетної класифікації
- Класифікація доходів- Класифікація витрат- Класифікація боргу- Класифікація фінансування- Класифікації видатків— неподаткові надходження - добровільні компенсаційні платежі, а також штрафи і пеня, не пов'язані з податковим законодавством;— доходи від операцій з капіталом;— трансферти - безповоротні платежі, отримані від інших рівнів органів влади, міжнародних установ на безоплатній основі.
Класифікація доходів бюджету за порядком зарахування до бюджету коштів:
— власні - формуються за рахунок надходжень від власних джерел;
— закріплені - відносяться до певного рівня бюджету відповідно до Бюджетного кодексу на довготривалій основі у розмірі територіального надходження або у твердо фіксованому розмірі;
— регулюючі - надходження яких до бюджетів нижчого рівня щорічно визначає Верховна Рада України або представницький орган місцевої влади при затвердженні актів про бюджет.
Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

 

42. Доходи державного бюджету, критерії класифікації.

Доходи Державного бюджету — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.

Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету — від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань.

Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджетних доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.

Співвідношення між ними залежить від економічної та соціальної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стратегії держави в міждержавних відносинах. Податки, збори та обов'язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу, їх частка в окремих країнах може досягати 90 %.

У першому розділі бюджетної класифікації "Класифікація доходів бюджету" визначені

Податкові надходження — це передбачені податковими законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори й інші обов'язкові платежі.

Неподаткові надходження включають усі безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження від штрафів і санкцій, крім штрафів за порушення податкового законодавства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел.

Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів

Офіційні трансферти включають невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій.

 

 

43. Охарактеризуйте методи мобілізації доходів державного бюджету

Основними методами мобілізації держдоходів є податки, позики та емісії.

Співвідношення між цими методами відрізняється в різні історичні періоди та визначаються багатьма факторами (фінансовою політикою, господарською кон’юнктурою, ступенем загострення соціальних протиріч).

Між податками та держпозиками існує також взаємозв’язок, який визначається тим, що фінансовою базою погашення позик виступають податки. Зростаючі видатки держави, які пов’язані з погашенням позики та виплатою % за ними, обумовлюється збільшенням податків. І навпаки, зниження податків, як правило, викликає потребу в нових позиках.

Емісія є останнім засобом, до якого звертається держава, коли перші два методи не дають достатніх надходжень, оскільки вона провокує інфляцію.

Охарактеризовані методи мобілізації держава застосовує при формуванні бюджетів різних рівнів.

Централізовані урядові фонди створюються через податки та податкові платежі, емісія тут не застосовується. Широко використовуються різноманітні внески, добровільні надходження тощо. Останнім часом, у зв’язку з приватизацією дещо збільшилися надходження від продажу держмайна, а також здачі його в оренду.

 

 

44. Загальна характеристика системи методів державного бюджету, їх класифікації

Державного регулювання дає змогу органам державної влади впливати на розвиток соціально-економічних процесів шляхом створення сприятливих умов для їх розвитку з метою отримання суспільно корисних результатів. Методи державного регулювання класифікуються за такими ознаками (рис. 2.2):

- за формами впливу вони бувають прямі та непрямі. Методи прямого регулювання безпосередньо регламентують розвиток різних елементів і процесів ринкової економіки. До основних інструментів прямих методів державного регулювання економіки належать: різні нормативно-правові акти; державні замовлення; плани соціально-економічного розвитку; цільові комплексні програми; державний бюджет. Методи непрямого регулювання характеризуються опосередкованим впливом на розвиток економіки та передбачають створення певних умов господарювання, що дають змогу розвивати економічні процеси в єдиному напрямі з державною економічною політикою. Вони реалізовуються через інструменти бюджетно-фінансової, грошово-кредитної, інвестиційної, інноваційної, амортизаційної та інших напрямів економічної політики держави;

- за способами впливу виділяють такі методи державного регулювання: правові, адміністративні, економічні та пропагандистські. Правові методи державного регулювання спрямовані на встановлення обов'язкових для виконання суб'єктами господарювання юридичних норм поведінки на ринку. При цьому вони мають бути науково обґрунтовані, системно організовані та придатні для застосування в реальних економічних умовах. Іншими словами, правові методи регулювання економіки передбачають створення законодавчої бази, що дає змогу ефективно функціонувати економіці на всіх рівнях.

Основними формами правового регулювання економіки е: Конституція й закони України; укази Президента України; закони та постанови, а також інші нормативні акти Верховної Ради, Кабінету Міністрів, профільних міністерств; постанови й інші нормативні акти державних обласних адміністрацій і органів місцевого самоврядування.

Адміністративні методи регулювання реалізовуються через ієрархію управління економікою за допомогою виконання обов'язкових посадових інструкцій, розпоряджень і обов'язків. Основними інструментами адміністративних методів регулювання є: ліцензії, квоти, санкції, стандарти, норми, державні замовлення, ціни.

Економічні методи державного регулювання передбачають створення сприятливих економічних умов для розвитку суспільного виробництва та поліпшення якості життя.

Пропагандистські методи (морально-етичні) полягають у зверненні представників органів влади до честі і совісті людей для виховання патріотизму у суспільстві та почуттів національної гордості. Реалізація пропагандистських методів можлива на основі позитивного іміджу державних службовців, які здійснюють державне регулювання.

 

45. Дефіцит бюджету, причини і прояви

Бюджетний дефіцит— перевищення видатків над постійними доходами (податки та податкові доходи бюджету). За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державні позики, емісія грошей). Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Уникнути дефіциту теоретично досить просто — скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо. Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може маги однозначної оцінки. Визначають різні види бюджетного дефіциту.За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий іприхований:

• відкритий — офіційно визнаний у законі про бюджет;

• прихований — офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит — негативніше явище, ніж відкритий.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим. Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні. Свідомий визначається характером фінансової політики держави — вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки.

Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок за максимальної надійності — за їх

допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок. За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити. Активний — це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП. Пасивний — покриття поточних витрат.

Джерелами покриття дефіциту виступають:

1) державні позики;

2) грошова емісія.

Використання державних позик вимагає:

• наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави; «довіри з

боку кредиторів до держави;

• заінтересованості кредиторів (досягається за рахунок високих гарантій ся за рахунок високих гарантій

повернення боргу і процентної політики);

• наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів,

які дають можливість повернути борги і сплатити проценти.

 

46. Шляхи подолання бюджетного дефіциту

Бюджетним дефіцитом є перевищення витрат бюджету над його доходами. В ідеалі бюджет будь-якого рівня бюджетної системи держави має бути збалансований. Проте, через дію різних чинників (економічних, політичних, природних і ін.), доходи бюджету інколи не покривають всі витрати

Теоретично вирішити проблему дефіциту досить просто - збільшити податки або інші доходи, скоротити витрати. Насправді ж все набагато складніше: збільшувати податки або недоцільно, або неможливо, а скорочувати витрати також неможливо, оскільки вони і так досягли критичного мінімуму. Тому останнім часом система дефіцитного фінансування є досить звичайною практикою в країнах з різними фінансовими можливостями.До основних причин бюджетного дефіциту на Україні можна віднести перехід до ринкової; низький рівень життя більшої частини населення України; зниження ефективності виробництва; скорочення об'ємів валового внутрішнього продукту; скорочення доходів в умовах кризисного стану економіки; значне зростання і нераціональна структура бюджетних витрат; наявність значного тіньового сектора в економіці; недосконале законодавство і податкова система.

У разі, коли заплановані доходи є менше прогнозних витрат, держава встає перед проблемою: збалансувати бюджет або ж затвердити його з перевищенням витратної частини над прибутковою, тобто з дефіцитом.

В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит може бути знижений за рахунок збільшення неподаткових доходів держави. До основних напрямів збільшення доходів держави в сучасних умовах господарювання можна віднести: збільшення об'ємів реалізації продукції суб'єктів господарювання (із зростанням об'ємів реалізації зростає і сума сплачених податків до бюджету); зростання купівельної спроможності населення (громадяни нашої держави матимуть можливість купувати більше товарів і отримувати послуги і, як наслідок, зростуть об'єми реалізації суб'єктів господарювання); поліпшення фінансового стану суб'єктів господарювання; посилення уваги до складання міждержавних угод; вдосконалення податкової системи; покращення діяльності податкових і митних органів; вдосконалення приватизації державного житла; покращення відносин між ланками влади; отримання допомоги від інших, більш економічно розвинутих країни.

Окрім цього, при бюджетному дефіциті слід здійснювати широке використання фінансових пільг і санкцій, що дозволить повніше враховувати специфічні умови господарювання.

Значний вплив на бюджетний дефіцит робить таке явище як безробіття. Його зростання призводить до збільшення витрат держави. А унаслідок зниження безробіття відбувається зростання доходів держави (працюючі громадяни отримуючи заробітну плату, мають можливість більше купувати товарів і отримувати послуг, а також сплачувати податки). Тому, зниження безробіття є важливим напрямом зниження бюджетного дефіциту

Дефіцит бюджету також може бути покритим додатковою емісією грошей. Але унаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимул-реакції для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит.

Все вищеперераховане підтверджує той факт, що ідеального методу покриття дефіциту досі не існує. Всі з шляхів подолання дефіциту мають негативні наслідки. Нейтральне збалансування бюджету можливе лише в довгостроковому періоді.