Як нам всім відомо суспільство — це система взаємозв'язків, що поєднують індивідів між собою. Існує дві науки, що вивчають суспільство: соціобіологія та соціологія. Під соціобіологією розуміють науку, яка вивчає суспільство з біологічної точки зору, вона передбачає систематичне дослідження біологічного підґрунтя усіх форм соціальної поведінки усіх видів організмів, включаючи людину. Передумовою виникнення даної науки та генетичних досліджень людської поведінки стала теорія про походження видів Ч.Дарвіна. Дарвін заявив, що йому вдалося відкрити безперервність лінії розвитку від тварин до людських істот. Наші людські характеристики, згідно з цим, виникли внаслідок процесу біологічних змін. Він заснував одну з найбільш суперечних, але й водночас надзвичайно переконливих сучасних наукових теорій — теорію еволюції. Еволюція є результатом того, що Дарвін назвав природним добором. Ідея природного добору дуже проста. Всі органічні створіння потребують їжі та інших засобів, таких як захист від екстремальних кліматичних умов, аби вижити; проте ресурсів для підтримання всіх живих створінь, що існують у певний час, вистачити не може, бо живі створіння дають набагато більше потомство, аніж природне середовище може прогодувати. Створіння, краще пристосовані до середовища, виживають, тимчасом як інші, менш спроможні відповідати його вимогам, гинуть. Як відомо еволюція життя розпочалася в океані.
Близько чотирьохсот мільйонів років тому з'явилися перші наземні створіння. Деякі з них поступово еволюціонували у великих рептилій, яких згодом витіснили ссавці. Ссавці — теплокровні створіння,які розмножуються через статеві зносини. Хоча ссавці були набагато менші розмірами свого тіла, аніж гігантські рептилії, вони були кмітливіші й спритніші, а отже більш пристосованіші до життя. Ссавці мають набагато більшу спроможність навчатися з досвіду, аніж інші живі створіння, і ця спроможність досягла свого найвищого розвитку в біологічному виді людини. Таким чином людські істоти належать до групи вищих ссавців — приматів,які з'явилися близько сімдесяти мільйонів років тому. Наші найближчі родичі серед тваринних видів — це шимпанзе, горила та оранґутанґ. Однак людина не походить від мавпи; люди й людиноподібні мавпи ведуть свою еволюцію від багато примітивніших видових груп предків, які жили багато мільйонів років тому.
Як вже зазначалося теорія Дарвіна стала підґрунтям для виникнення такої науки як соціобіологія, яка проводила близькі паралелі між людською поведінкою і поведінкою тварин. Вперше поняття соціобіологія вжив американець Едварт Вілсон. Згідно з Вілсоном, багато аспектів суспільного життя ґрунтуються на нашій генетичній структурі. Наприклад, деякі види тварин мають складні ритуали шлюбного залицяння, через які відбуваються статеві зносини і відтворення виду. Людське залицяння та статева поведінка, згідно з твердженнями соціобіологів, як правило, побудовані на таких самих ритуалах, що пояснюється природженими властивостями. В більшості тваринних видів, якщо взяти інший приклад, самці більші за своїми розмірами та аґресивніші, аніж самиці, і намагаються домінувати над «слабшою статтю». Можливо, саме генетичні фактори пояснюють, чому в усіх суспільствах, про які нам відомо, чоловіки обіймають більш значущі посади, аніж жінки.
Однією з найбільш відомих ідей соціобіології є ідея так званої репродуктивної стратегії. Репродуктивна стратегія являє собою модель поведінки, до якої приходять через еволюційний добір і яка сприяє шансам на виживання нащадка. Жіноче тіло зберігає у своїх репродуктивних клітинах набагато цінніший скарб, аніж чоловіче. Тому жінки (самиці) не бажають розтринькувати цей скарб і не прагнуть мати статеві зносини з багатьма партнерами; їхня головна мета — дбати й піклуватися про приплід. Натомість чоловіки (самці) неперебірливі у своїх статевих зв'язках. Вони прагнуть мати їх із багатьма партнерами, і з погляду інтересів виду така стратегія цілком виправдана; вони виконують свою роль, яка полягає в максималізації шансів запліднення, й, давши такий шанс одній самиці, кидаються до іншої. Таким чином чоловіки та жінки мають різні репродуктивні стратегії.
Таким чином дослідження характеристик та поведінки людини поділилося на два табори в залежності від фахової спеціалізації. Автори, які ставляться прихильно до соціобіологічної теорії, здебільшого працюють у галузі біології і мало ознайомлені із суспільними науками, тоді як більшість соціологів та антропологів настроєні вельми скептично щодо претензій соціобіології,оскільки не досить обізнані в біологічних науках. Соціобіологія, безперечно, важлива, та все-таки не можна остаточно пояснювати поведінку людини суто за соціобіологічними дослідженнями та переконаннями, оскільки недостатньо було знайдено на підтвердження того, що генетична спадковість скеровує складні форми людської діяльності. Психолог Г.Крайн дещо наводив дані генетичних досліджень. Зокрема, за різними оцінками, схильність до скоєння злочинів може належати від спадковості на 50%, а може і на нуль. Ті самі дані стосуються алкоголізму- від 0-60%, розумові здібності від 20 до 80%. Тільки шизофренія та маніакально-депресивний психоз можуть вважатися генетично обумовленими: від 40 до 90 і від 60 до 80% відповідно. Отже, аналізуючи генетичні дослідження можна помітити, що 10-20% залишаються на частку негенетичних факторів.
Ще однією причиною, щодо того, що соціобіологічні твердження не потрібно сприймати категорично є відхилення критиками вищенаведену інтерпретацію людської сексуальної поведінки (репродуктивної стратегії). Адже далеко не всі чоловіки невибагливі у своїх сексуальних уподобаннях, а якщо, наприклад, ми подивимося на сексуальну поведінку в сучасних суспільствах, де жінки мають набагато більше свободи у виборі своїх сексуальних партнерів, аніж вони мали раніше, то виходить, що в середньому вони мають не менше амурних пригод, аніж чоловіки.
Тому точно не відомо що саме впливає та детермінує становлення та поведінку людини, чи то є генетичні чинники чи соціологічні,тобто оточення індивіда,культура в якій він зростав. Для більш точного вивчення поведінки людей необхідно поєднувати дослідження соціобіологів та соціологів
Неспеціалізована інстиктуальна організація людини як підґрунтя виникнення с-ва: перспектива соц. Конструювання реальності. Антропологічний сенс інституціоналізаційної та соц. ролі.
Будь-яка наука не може оминути пит. щодо природи людини. Існує багато точок зору на те, які фактори є вирішальними, коли ми намагаємось пояснити суспільне життя людей.Щоб розв’язати це питання необхідно взяти до уваги численні факти втручання с-ва у людське життя.
Одна з найбільш впливових відповідей, яка намагається взяти до уваги є в-дь так званого «соціал-конструктивізму». Відрядним для цієї перспективи є усвідомлення фундаментальної різниці між люд. та твариною, адже людина на відміну більшості ссавців не має ані визначеного геогр. середовища, ані відповідної інстинктуальної орг., що структур. цим середовищем. Інакше кажучи, люд. та тварина мешкають у різних світах.Тварини зазвичай мешкають у так званих «закритих світах». Мовиться про те, що переважна більшість тварин мешкає в чітко визначеному сер-щі, до якого вони повністю адаптовані, починаючи з будови тіла і закінчуючи фізіологією.
Виходячи з цього,вчені чітко можуть вказати на умови оточуючого сер-ща, що передбачають появу тих чи ін. якостей і навпаки.Люди на відм. Від тварин мешкають у «відкритих світах»,оскільки люди живуть майже скрізь на цій планеті,займаються різними видами д-ті і при цьому вважаються людьми. Отже, виходитьз біол.. факторів неможливо пояснити вин-ня с-ва. Отже, тут виникає пит., яким чином можна щось пояснити у вин-ні суспільства.
Перший крок на цьому шляху передбачає усвідомлення того, що людина та тварина мають Цілком відмінні інстинкти. Інстинкт тварини- це генетично детерміновані реакції на певні подразники і тварини будуть проявляти ці реакції за наявності певних подразників, навіть якщо умови радикально змінилися, тобто інстинкти тварини допомагають їй виживати. Людина ж, на відміну від тварин не має спец. Інстинктів, хоч вона має декілька безумовних рефлексів, однак останні з 1 боку- можуть контролюватися людиною, а з ін.. боку- вони ніяким чином не поясн.,чому людина створила с-во. Припущення, згідно з якими в люд. відсутні спеціалізм. Інстинкти дозволяє пояснити виникнення с-ва.
Ще 1 крок на цьому шляху можна зробити, якщо взяти до уваги той факт, що властивість ін-т. уможливл. для люд. використання свого організму для різноманітних видів д-ті, тобто в люд. не має тих обмежень, які мають тваринзі своїми генетично детермінованими реакціями.
