Нормування екологічних показників автомобілів та їх двигунів проводять на стадії виробництва і в процесі експлуатації. На стадії виробництва (при схваленні типу автомобілів, перевірці відповідності серійної продукції та реєстрації) екологічні показники невеликих автомобілів перевіряють, випробовуючи транспортні засоби на стендах тягових якостей, а автомобілів великої вантажопідйомності та пасажиромісткості - випробовуючи їх двигуни на гальмових стендах.
У процесі експлуатації перевірку відповідності шкідливих викидів нормам проводять на транспортних засобах під час роботи двигунів в окремих режимах, які легко Імітувати і які є характерними для експлуатації.
Згідно із Правилами і Директивами Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК ООН) і Європейського Союзу (ЄС), прийнята така класифікація транспортних засобів:
1. Категорія М
1.1. Категорія М 1
1.2. Категорія М 2
1.3. Категорія М З
2. Категорія N
2.1. Категорія N 1
2.2. Категорія N 2
2.3. Категорія N З
- механічні транспортні засоби, які призначені для перевезення пасажирів і мають або не менше чотирьох коліс, або три колеса і максимальну масу більше 1 тонни;
- транспортні засоби, які призначені для перевезення пасажирів і мають крім місця водія, не більше восьми сидячих місць;
- транспортні засоби, які призначені для перевезення пасажирів і мають крім місця водія більше восьми сидячих місць та максимальна маса яких не перевищує 5 тонн;
- транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів і мають, крім місця водія, більше восьми сидячих місць та максимальна маса яких перевищує 5 тонн;
- механічні транспортні засоби, які призначені для перевезення вантажів і мають або не менше чотирьох коліс, або три колеса і максимальну масу більше 1 тонни;
- транспортні засоби, які призначені для перевезення вантажів, максимальна маса яких не перевищує 3,5 тонни;
- транспортні засоби, які призначені для перевезення вантажів, максимальна маса яких більша 3,5 тонн, але не перевищує 12 тонн;
- транспортні засоби, які призначені для перевезення вантажів, максимальна маса яких перевищує 12 тонн.
За цією класифікацією і встановлюють методи випробувань та вимоги до транспортних засобів щодо викидів забруднювальних речовин та шуму.
В європейських країнах випробування і нормування транспортних засобів щодо викидів забруднювальних речовин здійснюють згідно із Правилами ЄЕК ООН та Директивами ЄС.
Правила ЄЕК встановлюють технічну процедуру випробувань. В них не вказують дату введення норм викидів. Допустимі величини викидів і терміни їх введення вказані в Директивах ЄС, і вони є обов'язковими для країн-членів ЄС.
Нормування викидів забруднювальних речовин транспортних засобів категорії М1 і N1 розпочалося в 1970 році, коли були прийняті Правила ЄЕК ООН №15 та Директива ЕС 70/220. Згідно з цими документами обмежувалися викиди оксиду вуглецю СО та вугле-
воднів СН автомобілями вказаних категорій з бензиновими двигунами. Випробування транспортних засобів згідно з Правилами ЄЕК ООН № 15 здійснюють на стенді з біговими барабанами за імітації умовного руху транспортного засобу за їздовим циклом - сукупністю характерних режимів руху автомобіля в умовах експлуатації в містах та населених пунктах
Протягом наступних років до вказаних Правил та Директив приймалися поправки, в яких більш жорстко обмежували викиди СО і СН та ввели обмеження викидів МОХ, а також поширили застосування обмежень на автомобілі з дизелями.
В кінці 1987 року для цих категорій транспортних засобів, як подальший розвиток Правил № 15, були прийняті Правила ЄЕК № 83. Згідно з цими Правилами транспортні засоби випробовують за таким же циклом, як і за Правилами № 15 (міський їздовий цикл ЄЕК). Чинності цим Правилам надано з 1989 р. З часом до Правил №83 було прийнято низку поправок.
Правилами № 83-01 для випробування автомобілів категорії М1 вперше введено їздовий цикл, що включає чотири звичайних міських цикли, та додатковий цикл, що імітує рух автомобіля поза містом. Для автомобілів з двигунами невеликої потужності максимальна швидкість у додатковому циклі складає 90 км/год, для решти -120 кіи/год (рис. 5.21, де А/м - для автомобілів з двигунами невеликої потужності).
Перевірка транспортних засобів на токсичність відпрацьованих газів та їх димність передбачена не лише на стадії виробництва, а й у процесі експлуатації. Згідно з Директивою ЄС 77/143 та змінами до неї, зареєстрованих за номером 96/96/ЄС, автомобілі з двигунами з іскровим запалюванням перевіряють на вміст оксиду вуглецю у відпрацьованих газах під час роботи двигуна в режимі мінімальної частоти обертання холостого ходу. Граничні значення вмісту СО для автомобілів без систем нейтралізації випуску до 1986 р. становлять - 4,5 %, після 1986 р. - 3,5 %. Для автомобілів з системою нейтралізації в режимі мінімальної частоти обертання - 0,5 %, підвищеної (не менше 2000 хв1) - 0,3 %.
Для автомобілів з дизелями контроль димності відпрацьованих газів здійснюється в режимі вільного прискорення. Значення димності повинно відповідати рекомендаціям заводу-виробника. Якщо таких рекомендації нема або контрольна служба вважає їх неприйнятними, граничні значення димності становлять для дизелів без наддуву 2,5 м"1, із наддувом - 3,0 ми.
В Україні контроль в умовах експлуатації екологічних показників автомобілів, двигуни яких живляться бензином і газовим паливом, та відповідність екологічних показників нових автомобілів здійснюють за ДСТУ 4277:2004 "Норми і методи вимірювань вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів з двигунами, що працюють на бензині або газовому паливі", чинним від 2004-07-01.
Згідно з цим стандартом встановлено гранично допустимий вміст оксиду вуглецю і вуглеводнів у ВГ автомобілів, не обладнаних та обладнаних нейтралізаторами. Перевіряють у двох режимах роботи двигуна: мінімальної і підвищеної частот обертання холостого ходу. Якщо значення цих частот не встановлено підприемством-виробником у технічних умовах чи документах з експлуатації автомобіля, то перевірку здійснюють за п. - 800 хв-1±100 хви \п. = = 2200хв-1±100хв-1. "" пт
