Економічне обґрунтування природоохоронних заходів здійснюється через зіставлення їхніх економічних результатів із необхідними для їх упровадження витратами з допомогою показників економічного ефекту від цих засобів.
Економічним результатом природоохоронних заходів є:
· Приріст обсягів чистої продукції або прибутку;
· Економія витрат на виробництво і надання послуг;
· Скорочення витрат з особистих коштів населення.
Економічним результатом природоохоронних заходів є сума таких величин:
· Приріст економічної оцінки природних ресурсів, збереження чи поліпшення реалізації природоохоронних заходів;
· Приріст грошової оцінки реалізованої продукції, отриманої завдяки утилізації сировинних, паливно – енергетичних та інших матеріальних ресурсів унаслідок здійснення природоохоронних заходів.
Процес створення нових природозаповідних об'єктів триває. Так, у 2004 р. було створено три нові національні природні парки: Галицький (Івано-Франківська обл.), Ічнянський (Чернігівська обл.), Гомельшанськіліси (Харківська обл.).
Основні функції цих парків — охорона природних комплексів лісостепу. Природні заповідники й національні природні парки створено в усіх природних зонах України. У лісовій зоні (Українському Поліссі) — Шацький національний природний парк (створений 1983 р., площа — 32,5 тис. га); Рівненський природний заповідник(1999 р., 47 тис. га); Поліський природний заповідник (1968 р., 201 тис. га); Деснянське-Старо-гутський національний природний парк (1999р., 16,2 тис. га); Че-ремський природний заповідник (2001р., З тис. га).
У лісостеповій зоні — Природний заповідник Розточчя (1984 р., 2,1 тис. га); Яворівський національний парк (1998 р., 7,1 тис. га); Природний заповідник Медобори (1990р., 10,4 тис. га); Природний парк Подільські Тов. три (1996 р., 261,3 тис. га); Канівський природний заповідник (1968р., 2 тис. га).
У степовій зоні — Луганський природний заповідник (1968р., 1,6 тис. га); Український степовий заповідник (1961 р., 2,8 тис. га) (філіали: Хомутівський степ, Кам'яні могили, Михайлівська цілина, Крейдяна флора); Дніпровсь-ко-Орільський природний заповідник (1990 р., 3,8 тис. га); Природний заповідник Єленецький Степ (1996р., 1,7 тис. га); Національний природний парк Святі Гори (1997 р., 40 тис. га); Біосфер-ний заповідник Асканія Нова (1921 р., 33,3 тис. га); Чорноморський біосферний заповідник
(1985 р., 46,4 тис. га); Дунайський біосферний заповідник (1998 р., 46,4 тис. га);Азово-Сиваський національний природний парк (1993 р., З тис. га); Опукський природний заповідник (1998 р., 1,6 ти-с. га); Казантипський природний заповідник (1998 р., 450 га).
В Український Карпатах — Карпатський національний природний парк (1980р.,50,3 тис. га); Національний природний парк Синевир (1989р., 40,4тис. га); Карпатський біосферний заповідник (1993 р., 57,9 тис. га); Національний природний парк Вижницький (1997р., 7,9 тис. га); Природний заповідник Ґорґани (1997р., 5,3 тис. га); Міжнародний біосферний заповідник Східні Карпати (1999 р., 208 тис. га); Національний природний парк Гуцульщина (2002 р., 32,3 тис. га).
У Кримських горах — Кримський природний заповідник(1991 р.,42тис. га);Ялтинський гірсько-лісовий заповідник (1973 р., 14,6 тис. га); Карадазький природний заповідник (1979 р., 2,9 тис. га); Природний заповідник Мис Мартьян (1973 р., 240 га); Нікітський ботанічний сад (1812р., 1000га).
За роки української незалежності проведено значну роботу по створенню нових природозаповідних об'єктів. Тепер такі об'єкти різних рангів заповідності є в усіх природних зонах і гірських районах України. Організовано перший міжнародний українсько-польсько-словацький заповідник в Карпатах. Проте тут залишається ще чимало невирішених питань. Серед них — створення нових спільних природоохоронних об'єктів з Польщею, Білорусією, Російською Федерацією та іншими країнами-сусідами. Назріла проблема створення спільного українсько-польського заповідника «Розточчя», формування нового природозаповідного фонду на межі Степу й Лісостепу в південно-західній частині України, на півночі Харківської та Луганської областей спільно з Російською Федерацією, на півночі Волинської Рівненської
областей спільно з Білоруссю, у північно-східній частині Придніпровської височини тощо. В період посилення впливу людини на природне середовище формування нових природоохоронних об'єктів набуває принципового значення.
