Класифікація пожеж, причини виникнення їх в закладах охорони здоров’я

Удосконалення шляхів управлянні охороною праці та безпеки життя громадян - одна з найбільш важливих справ для усіх інститутів державної влади. У зазначеному аспекті проблеми Державної пожежної охорони не є винятком.
Добре відомо, що пожежі є однією з найбільш руйнівних сил, і там, де не створено надійного заслону вогню, там ці чсили набирають значення національного лиха.
Пожежі та вибухи серед причин надзвичайних ситуацій посідають надзвичайно важливе місце у світі, де протягом року реєструється понад 5 млн. пожеж. Безпосередньо від пожеж гине понад 60 000 осіб.
В Україні щорічно виникає більше 50 тис. Пожеж: тобто, кожна сота пожежа в світі виникає в Україні. Протягом 1996 року в області зареєстровано 650 пожеж, прямі збитки від яких складають 120000 грн.
За цей період у виробничих приміщеннях виникло 23 пожежі, у торгівельно-складських - 9, на об’єктах з масовим перебуванням людей - 24, на сільськогосподарських об’єктах 55 пожеж. На житловий сектор припадає 72,4% усіх пожеж.

За період 1991-96 рр. В області від пожеж загинуло 112 осіб, із них 28 дітей.
Отже, втрати від вогню незчислені. Цілком зрозуміло, що правильні і ефективні заходи протипожежної охорони і пожежної безпеки вимагають точних знань і вмінь не тільки від фахівців-пожежників та посадових осіб, але й від усіх людей.
Пожежа за своєю фізико-хімічною суттю є процес неконтрольованого горіння. При горінні відбувається процес окислення горючої речовини. Оксидником частіше всього виступає кисень повітря.
Горючі речовини різноманітні за своїм агрегатним станом і здатністю до оксидування. Більшість із цих речовин при нормальній температурі оксидується повільно. Але по мірі нагрівання швидкість реакції окислення різко збільшується. Тепло, що утворилось внаслідок реакції оксидування, створює умови для самостійного розвитку процесу горіння.
Отже, для виникнення пожежі необхідно одночасне поєднання трьох чинників: горючої речовини, кисню повітря (оксидника) та джерела загорання - своєрідного теплового імпульсу. Між іншим, горіння припиняється при зменшенні вмісту кисню в повітрі до 12-14%. Деякі гази та речовини (водень, сурма, окремі метали) горять у хлорі. Деякі речовини (торф, вугілля, сажа, промащене ганчір’я, пакля) здатні самозайматися при контакті з повітрям. Горючі речовини в суміші з окислювачем утворюють горючі суміші. Горючі суміші можуть бути твердими та газоподібними. Останні горять за певної концентрації та температурі (1,4?7,5% при 57? 87оС). Для твердих та рідких горючих речовин визначальною є температура.
Для вмілого і ефективного попередження пожеж необхідно чітко знати найбільш поширені причини пожеж на об’єктах народного господарства - на виробництві, в закладах культурно-соціальної сфери, вдома, а також характер їх розвитку та основні профілактичні заходи. Їх виконання дасть змогу забезпечити надійний протипожежний захист людей та об’єктів народного господарства.
У закладах охорони здоров’я, як і на промислових підприємствах та установах культурно-соціальної сфери (театри, кінотеатри, магазини, бібліотеки, школи, вузи, інші освітні та дитячі дошкільні заклади, ін.) виникнення пожеж у більшості випадків пов’язано з несправністю електроустановок різного призначення. Наприклад, несправність технологічного обладнання та контрольно-вимірювальних приладів, електрообладнання кухонь, навчальних майстерень, наочного приладдя, обладнання санітарно-гігієнічного призначення, лікувально-діагностична апаратура, освітлювальна техніка та ін. Пожежі можуть також виникати від розрядів статичної електрики, необережного поводження обслуговуючого персоналу при користуванні відкритим вогнем, проведенні електрогазозварювальних або інших вогневих робіт.
Отже, горінням називається фізико-хімічна реакція окислення, яка супроводжується виділенням великої кількості тепла.
Загорання - виникнення горіння під впливом джерела запалювання.
Запалення - загорання, яке супроводжується полум’ям. Основними ознаками пожежі є вогонь, дим, полум’я, іскри.
Усі матеріали щодо здатності до горіння діляться на:
- неспалимі (вогнетривкі);
- помірно спалимі;
- спалимі.
Речовини, які мають підвищену вогнеспроможність, називаються вогненебезпечними (пожежонебезпечними, вибухонебезпечними).
За ступенем вогненебезпечності приміщень їх поділяють на п’ять категорій: А, Б, В, Г, Д. В основу класифікації покладені властивості використаних речовин та матеріалів при їх будівництві, оздобленні, інтер’єру, технологічних процесів, які в них проходять та ін.

Категорія
Приміщення Основні ознаки приміщень
А Вогне- та вибухонебезпечні виробництва, у технологічних процесах яких використовують:
- горючі гази і пари, які мають нижню межу вибуховості до 10% об’єму повітря;
- рідини, які мають температуру спалаху пари до 28оС;
- речовини, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем, повітрям, чи одне з одним.
Допоміжні приміщення, призначені для зарядження акумуляторів, майстерні з їх ремонту.
Б Вогне- і вибухонебезпечні виробництва, в технологічних процесах яких використовують:
- горючі гази, нижня межа вибухонебезпечності яких перевищує 10% об’єму повітря;
- рідини, які мають температуру спалаху 28? 61оС;
- вогненебезпечні рідини, які зазнають нагрівання в умовах виробництва до температури спалаху і вище;
- горючі пил та волокна, нижня межа вибуховості яких 65 г/м3 та менше.
Приміщення спеціальних складів-холодильників (машинні відділення аміачних рефрижераторних установок, приміщення для зберігання аміаку та ін.
В Вогненебезпечні виробництва, в технологічних процесах яких використовують рідини з температурою спалаху пари вище 61оС;
- горючі пил чи волокна, нижня межа вибуховості яких понад 65 г/м3 (до об’єму повітря);
- речовини, які здатні горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи одне з одним, а також тверді речовини і матеріали, які згорають.
Г Виробництва, на яких обробляють речовини, матеріали яких не горять, у розпеченому чи розплавленому стані з виділенням тепла, іскор та полум’я, а також із спалюванням твердого, рідкого чи газоподібного палива.
Д Виробництва, де обробляють та зберігають речовини і матеріали, що не згорають у холодному стані(наприклад, призначені для зберігання виробів із металу і скла).

За вогнестійкістю будівлі та споруди поділяються на п’ять ступенів:
Ступені Характеристика будівель та споруд
1 Будинки з природних та штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону, з використанням листових плитових негорючих матеріалів;
2 Те саме, але в перекриттях використовується незахищені сталеві конструкції.
3 Те саме, але в перекриттях використовуються дерев’яні конструкції, захищені малогорючими плитовими матеріалами.
4 Будинки з несучими та стінними конструкціями з деревини, захищені від впливу вогню та високих температур штукатуркою чи іншими матеріалами.
5 Будинки без вимог щодо меж вогнестійкості та меж поширення вогню.

Як свідчать дані статистики, 90% пожеж виникають з вини людини, 7-8% - від блискавок, 2-3% - з інших причин. Найбільш частими причинами пожеж є:
1. несправності опалювальних систем та неправильне користування ними;
2. несправності електрообладнання і порушення правил експлуатації;
3. необережне поводження з вогнем і нагрівальними приладами;
4. паління у недозволених місцях;
5. самозаймання і самозапалювання горючих речовин;
6. неправильне зберігання паливно-мастильних матеріалів;
7. блискавки, розряди статичної електрики, вибухи пари, газів, тощо;
8. використання спеціальних запалювальних засобів.
У відповідності до трьох складових процесу горіння основні способи гасіння пожеж також грунтуються на трьох принципах, спрямованих на забезпечення:
- зниження температури горючої речовини до рівня нижче температури її запалювання;
- зниження концентрації кисню повітря у зоні горіння до 14-15%;
- припинення доступу пари і газів горючої речовини (більшість горючих речовин при нагріванні переходить у газо- чи пароподібний стан).
Для припинення горіння використовуються:
- вода у вигляді струменю чи у розпиленому вигляді;
- водяна пара при концентрації 35% об’єму повітря в приміщенні;
- повітряно-механічна піна;
- інертні щодо горіння гази (вуглекислота, вуглекислий газ, тощо);
- порошкові суміші (сода, пісок, флюси та їх суміші;
- пожежні покриви із брезенту і азбесту.
* * *
Серед основних причин, що спричиняють пожежі в лікувальних та інших закладах охорони здоров’я слід назвати такі з них:
1. Порушення правил пожежної безпеки медичним і допоміжним (технічним) персоналом у сфері дотримання вимог технологічного процесу.
2. Порушення у системі організаційного забезпечення пожежної безпеки.
До 1 групи відносяться:
а) порушення правил електробезпеки при користуванні електричним обладнанням, наприклад, при автоклавуванні, при користуванні електроопалювальними та освітлювальними приладами (несправність електропроводки, користування несправним електрообладнанням);
б) використання несправної або неправильне використання електродіагностичної та електролікувальної апаратури операційних, кабінетів функціональної діагностики, рентгенодіагностичних кабінетів, лабораторій, фізіотерапевтичних кабінетів та ін.
в) порушення правил техніки безпеки при користуванні газоопалювальними приладами;
г) недотримання правил техніки безпеки в операційних (пошкоджена електропроводка, відсутність надійної вентиляції, порушення в системі подачі та відведення наркотичних і газопарових сумішей, недотримання вимог щодо запобігання іскроутворення, накопичення статичної електрики та ін.);
д) неправильне збереження та використання кисню в балонах;
є) порушення правил пожежної безпеки при кремації трупів, спалювані сміття та ін.;
і) порушення техніки безпеки на складах і у підсобних приміщеннях, особливо, при збереженні паливно-мастильних, вибухонебезпечних та вогненебезпечних матеріалів;
к) порушення ТБ і протипожежних правил робітниками при проведенні ремонтно-будівельних робіт, пов’язаних з використанням вогню (електрозварювання, ремонт електрокабельних і газових комунікацій та електрообладнання, проведення інших ремонтних робіт).
До другої групи причин пожеж в закладах охорони здоров’я слід віднести такі порушення, які випливають з недотримання організаційних заходів та вимог:
а) недостатній рівень роз’яснювальних заходів серед медичного персоналу і хворих (пацієнтів) щодо пожежної небезпеки і правил запобігання пожеж;
б) недостатній контроль за дотриманням правил протипожежної охорони в системі загальних вимог охорони праці та безпеки життєдіяльності;
в) грубі порушення вимог пожежної безпеки в лікувально-профілактичних закладах та установах охорони здоров’я, що проявляється захаращеністю приміщень та аварійних виходів, відсутністю чітко розроблених і виставлених на доступному для ознайомлення місці планів евакуацій хворих та медперсоналу з приміщень під час пожежі, неякісна система зв’язку, відсутність чітко спланованих дій персоналу в умовах пожежної небезпеки, відсутність наказу керівника по закладу (установі) про заходи протипожежної безпеки з призначенням відповідальних осіб та ін.

Вимоги техніки безпеки при роботі в операційних, в інфекційних, психіатричних, протитуберкульозних, лікарнях, в лабораторіях санітарно-епідеміологічної служби, в патологоанатомічних відділеннях

І. Операційний блок - це комплекс спеціально обладнаних приміщень, призначених для проведення хірургічних операцій.
Розвиток хірургії, поглиблення її спеціалізації зумовили створення профільованих операційних - травматологічних, нейрохірургічних, офтальмологічних, гінекологічних, урологічних, стереотаксичних, бароопераційних та ін. Вони відрізняються відповідним обладнанням, зокрема, мікрохірургічною технікою, рентгенівськими та лазерними установками, апаратами для штучного кровообігу та ін.
Ускладнення операцій, насичення операційних складною технікою привело до необхідності створення ОБ з чітко організованою роботою усіх ланок, серед яких основною є ОПЕРАЦІЙНА.

ОБ, як правило входить до складу хірургічного відділення. Проте у великих лікувальних закладах ОБ може обслуговувати декілька хірургічних відділень. Іноді ОБ виділяють у окреме самостійне відділення.
До ОБ входять: операційна, передопераційна, стерилізаційна, кабінет трансфузійної терапії (переливання крові), наркозна, матеріальна, гіпсова, кабінет завідувача, кімнати персоналу, санітарний пропускник та ін.
ОБ розташовується ізольовано від інших приміщень стаціонару. Він може знаходитись при відділеннях, які він забезпечує, але може бути розташованим в окремих приміщеннях, займати цілі поверхи та ін. При розміщенні в окремих приміщеннях ОБ бажано віддавати 2-3 поверхи, а стерилізаційні та інші підсобні і господарські приміщення розташовувати на першому поверсі.
До складу ОБ входять операційні для асептичних операцій. Для гнійних операцій виділяють приміщення у гнійному відділенні. Для проведення екстрених операцій надають приміщення поруч з прийомним відділенням.
Загальні вимоги до сучасного ОБ: достатність кубатури, освітлення, зручність для прибирання та миття. Покривні матеріали приміщень повинні бути стійкими до багаторазової стерилізації хімічними антисептиками та УФ променями. Опалення і вентиляція мають забезпечувати оптимальні умови для роботи персоналу та здоров’я хворих, а обладнання повинно відповідати сучасним вимогам хірургії та анестезіології й, при можливості, знаходитися за межами операційної зали. У клініках з метою викладання має бути передбачена можливість спостереження за ходом втручання через прозору (скляну) стелю з другого ярусу або шляхом телевізійної трансляції в аудиторію. Необхідний також постійний надійний зв’язок ОБ з підрозділами лікувального закладу за допомогою телефону, сигналізації та системи ліфтового сполучення.
Розташування і взаємозв’язок приміщень ОБ, особливості роботи персоналу визначаються насамперед вимогами асептики. Саме цим зумовлений поділ ОБ на зони з різними режимами роботи:
Перша зона - стерильна.(операційна, стерилізаційна інструментарію). Персонал операційної бригади може попасти в цю зону через санпропускник і передопераційну, а хворий - з наркозної.
Друга - зона суворого режиму (передопераційна, мийна, наркозна - вони безпосередньо сполучені з операційною).
Третя - зона обмеженого режиму (кімната для збереження крові, апаратна, інструментально-матеріальна, приміщення медперсоналу, експрес-лабораторія, чиста половина санпропускника та ін.).
Четверта зона - загальнолікарняного режиму (приміщення, вхід до яких не пов’язаний з проходженням через попередні зони, зокрема, кабінети завідувача, ст. операційної медсестри, кімната використаної білизни та ін.).
ОПЕРАЦІЙНА - спеціально обладнане приміщення для проведення хірургічних операцій.
Загальні вимоги. Операційна для проведення асептичних операцій в типових лікарнях розгортається із розрахунку дві на 100 хірургічних ліжок. У клініках та інших науково-дослідних клінічних закладах - з розрахунку 3-4 на 100 ліжок.
Площа однієї операційної має бути 36-48 м2, висота повинна бути не меншою 3,5 м при ширині 5 м. При наявності системи кондиціювання повітря висота може бути 3 м. В клініках, де демонструють операції, площа операційної зали має бути збільшена до 60-70 м2. При необхідності збільшити пропускну здатність операційної в ній встановлюють ще один операційний стіл.
Стіни, підлога і стеля мають бути гладкими, стики між ними закругленими. підлогу вистеляють кахельними плитками світлих тонів. З метою запобігання ймовірного утворення іскор від удару металевих предметів об кам’яну підлогу (а це може призвести до нещасного випадку) доцільно підлогу покривати електропровідним технічним пластиком або лінолеумом. У центрі операційної або в одному з кутів у підлозі мається отвір з сіткою для стікання брудної води під час прибирання.
Стіни й стелю зафарбовують масляною фарбою або викладають кахлем у світлі тони (світло-зелений, світло-жовтий, світло-оранжевий). Ці кольори добре відбивають світло. Крім того, світла фарба полегшує контроль за якістю прибирання приміщення.
Комунікації. Водопровідні та каналізаційні труби прокладають у стінах; усі інженерні комунікації (електро-, газопостачання, опалення, вакуум) повинні бути скритими). Електричні проводи повинні проходити в запобіжних бергманнівських трубках.
Електропостачання великих ОБ повинно здійснюватися від двох окремих джерел. Розподільний щит розташовують не нижче 1,6 м від підлоги: це необхідно для запобігання вибуху наркотичних газопарових сумішей від можливої випадкової іскри (у протилежному випадку використовують іскропоглинаючі пристрої). Під час прибирання розетки і вимикачі закривають засувками. Щит повинен мати з пари маркірованих розетки для підводу електричної напруги 36,127 і 220 В, а також одну силову розетку 380 В та клеми заземлення. Для нормальної роботи електронних приладів і апаратів передбачене встановлення екранної сітки з контуром заземлення.
Кисень, газоподібні засоби для наркозу подаються до наркозних апаратів з колекторів, розташованих ззовні приміщення або з балонів. Найбільш доцільним є монтаж газових комунікацій з боку стелі з підведенням до операційного столу на рухомих кронштейнах з використанням промаркованих трубок з метою запобігання можливих помилок при підведенні газу. Вакуум-система також розміщена ззовні приміщення й підводиться в операційну через той же розподільчий щит.
Освітлення. Надзвичайно велике значення має освітлення операційного поля. До нього ставляться такі вимоги: достатня освітленість, мінімальний засліплювальний вплив джерел світла і блискучість; рівномірність освітлення, відсутність різких і глибоких тіней, а також перепадів освітлення під час операції; наближення спектра випромінювання штучного джерела до спектра природного світла; відсутність нагрівання лампи.
Для освітлення операційної використовують природне (денне) й штучне світло. При плануванні операційну орієнтують за сторонами світу таким чином, щоб вікна виходили на північ, північний схід і захід. Операційний стіл встановлюють перпендикулярно до вікна. У південних широтах для запобігання сильного перегріву операційної сонячними променями ззовні вікон встановлюють рифлені ставні, здатні розсіювати та поглинати сонячне теплою. Норми природного освітлення операційної визначають із співвідношення площі вікон до площі підлоги, яке має бути не меншим 1:3. Денне світло найбільш рівномірно розподіляється в операційній, що має квадратну форму. При цьому глибина приміщення не повинна перевищувати висоту віконних рам більш ніж у 2,5 рази. Освітленість на поверхні операційного поля має бути в межах 3000-4000 лк, в окремих випадках допускається підвищення її до 10000 лк. Освітлення, що відповідає зазначеним вище вимогам, забезпечують безтіньові лампи, які підвішуються над операційним столом.
Шарнірні збалансовані противагами пристрої цих ламп дають можливість змінювати напрямок променів світла. При необхідності додаткового освітлення бокових поверхонь операційного поля використовують пересувні та переносні лампи. Освітлення дублюється також аварійною мережею з живленням від акумуляторів з автоматичним вмиканням.
Мікроклімат. Особливості мікроклімату операційної полягають у тому, що під час операції підвищується температура та вологість повітря, відбувається забруднення його наркотичними газами та бактеріальною флорою, накопичується статична електрика. Все це несприятливо впливає на здоров'я хворих і персоналу, особливо при наявності повітряно-крапельної інфекції, яка може спричинити гнійно-запальні ускладнення.
Температура в операційній має бути в межах 22-23оС. Іноді, наприклад, при опіках, при тривалому оперуванні на відкритій черевній порожнині, необхідно дотримання рівня 25-30оС. Опалення здійснюється електроплитами, вмонтованими в нижню частину стіни, причому з автоматичним регулюванням постійності температури.
Особливі вимоги поставлені до вентиляції, яка за типом мусить бути примусовою притічно-витяжною з переважанням притоку очищеного повітря над відсмоктаним з приміщення при 10-20-кратному повітрообміні за 1 год. Широкого розповсюдження набули централізовані та локальні установки для кондиціювання повітря. Вони забезпечують багатократний повітрообмін, в результаті якого в операційну надходить підігріте, зволожене стерильне повітря. На даний час уже створені операційні з ламінарним (лінійним), як правило, горизонтальним, потоком довкруги операційного стола, в зоні якого відбувається 500-кратний повітрообмін повітря за 1 год.
Оснащення операційної. Операційний стіл, наркозна апаратура, апарат для діатермокоагуляції, обладнання робочого стола операційної медсестри, операційні меблі, освітлювальна система, сигналізація, спеціальна апаратура і обладнання, які визначаються профілем операції, вакуумна (відсмоктувальна) система, бактерицидні лампи та ін.
До анестезіологічного оснащення входять наркозні апарати, підводка кисню і наркотичних газоподібних середників, наркозний столик, інша спеціальна апаратура (моніторинг біофізіологічних функцій організму під час наркозу і операції).
Для роботи операційної медсестри необхідні малі пересувні інструментальні столики на високій ніжці, які розташовують поряд з операційним столом, перев'язочні столики для резерву інструментарію і перев'язочних засобів. На окремих столах зосереджено шовний матеріал, розчини, спирт. У стерильних барабанах на підставках поруч з операційним столом розташована операційна білизна (простирадла, халати). Через вікно в стіні між операційною і стерилізаційною медсестра отримує стерильний інструментарій, розчини, кров та інші засоби, Через інше вікно на підйомнику видаляються використана білизна та перев'язочні засоби.
Найбільш прогресивним є метод підготовки матеріалів та інструментів для оперативних втручань у вигляді спеціальних наборів (білизна, інструментарій в окремих упаковках). Вони завчасно простерилізовані й мають відповідний паспорт з зазначенням типу набору й терміну його придатності. Поступово металічні бікси Шіммельбуша будуть поступатись місцем типовим упаковкам разового використання.
До складу меблів операційної, окрім операційних столів, алюмінієвих підставок, штативів для ампул з інфузійними розчинами., входять металічні стільці з обертальними сидіннями. Ніжки меблів покриті гумовими наконечниками (для запобігання шуму та іскріння при пересуванні). Спеціальні підставки, або тази обгорнені простирадлом для поглинання шуму при падінні інструменту встановлені довкола операційного столу і поруч з операційною м/с. На одній із стін встановлюють спеціальний годинник з великим циферблатом і великою секундною стрілкою.
Для боротьби з бактеріальним забрудненням використовують бактерицидні опромінювачі з потужними джерелами УФ випромінювання. Це або кварцові горілки з суцільним спектром УФ випромінювання або розрядні лампи з лінійчатим спектром. Як правило в операційних площею 40м2 на висоті не менше 2 м від підлоги встановлюють дві лампи на протилежних стінах.
До спеціального обладнання відноситься різна вимірювальна апаратура, наприклад, електрокардіограф, кардіоскоп, тонометр, та ін., дефібрілятор, апаратура для екстракорпорального кровообігу, мікрохірургічних операцій та операцій з застосуванням лазерної техніки та ін.
----------------------------- *** ----------------------------------
Операційна є основним підрозділом ОБ. Інші приміщення виконують допоміжні, проте дуже важливі функції.
Передопераційна призначена для обробки (миття) рук хірургів і медсестер. У відділеннях на менш як 250 ліжок вона може суміщатися з матеріальною та інструментальною кімнатами.
Стерилізаційна. Обладнання: стерилізатори автоклави, стерилізатори-кип'ятильники, сухожарові стерилізатори. Розташовується, як правило, окремо від інших приміщень, але в невеликих лікарнях може бути в межах ОБ, сполучаючись з операційною через вікно. '
Кабінет переливання крові. Засоби зберігання крові і плазмозамінюючих розчинів; при відсутності спеціальної лабораторії, в ньому розміщують усе необхідно для визначення групи крові та резус-фактора..
Наркозна. Призначена для введення хворого у стан наркозу. Така організація справи зменшує ризик інфікування операційної. Окремо виділяється при ОБ, розрахованих на більш як 200 хворих. відділеннях
Матеріальна. Призначена для зберігання медикаментів. При невеликих операційних вказані запаси зберігають у шафах, що розміщені в стерилізаційній або передопераційній.
Гіпсова. (Як правило, в ОБ ортопедичних і травматологічних відділень). Обладнання для виготовлення і накладання гіпсових пов'язок
Кабінет завідувача і кімната старшої м/с. Знаходяться в зоні загального режиму і сполучені з передопераційною через санітарний пропускник.
Санітарний пропускник. Складається з 2 кімнат, розділених між собою душовою з двома виходами. Перша кімната розташована в зоні загального режиму, там же розміщені шафки для особистого одягу персоналу. Друга кімнат сполучена з зоною суворого режиму. В ній персонал, що пройшов душову, одягається у спеціальний операційний костюм і взуття. Після операції персонал проходить у зворотному порядку, одягаючись у свій одяг.
Особливості експлуатації операційної:
а) Загальні правила. Доступ в ОБ суворо обмежений. Особи не з числа персоналу можуть перебувати в ОБ лишу у супроводі відповідальних осіб. В операційній заборонено перебувати хворим на ГРІ та гнійно-запальними процесами. В ОБ не можна перебувати в шерстяному та синтетичному одязі. Використовується операційний одяг, який відрізняється від одягу інших підрозділів, у тому числі й гнійної операційної. Перспективним є використання замість традиційної маски прозорого герметичного шолому, до якого постійно подається стерильне повітря, і видихуване повітря видаляється вакуумною системою.
В операційній для планових втручань виконують спочатку чисті операції (на судинах, щитовидній залозі, суглобах та ін. і лише потім приступають до проведення операцій з можливим мікробним забрудненням (холецистектомія, резекція шлунка та ін.).
До роботи в гнійних операційних. Ставляться додаткові вимоги: інструментарій, білизна і перев'язочний матеріал зберігають окремо і ніколи не застосовують при виконанні чистих операцій. Використаний перев'язочний матеріал спалюють у печах з газовими горілками у підвальному приміщенні (матеріали подаються через спеціальний сміттєпровід і знезаражуються розчином лізолу).
Виключається робота персоналу за сумісництвом (м/с і санітарок) у чистій та гнійній операційних.
б) Прибирання операційного блоку. Виконується вологим способом.
Прибирання попереднє: вологою ганчіркою щодня зранку перед операцією з горизонтальних поверхонь (столи, підлога) прибирають пил, який випав за ніч.
Поточне прибирання: під час операції (збирають салфетки, які впали на підлогу, тампони, протирають забруднену кров'ю підлогу).
Після закінчення чергової операції прибирають весь невикористаний матеріал і інструменти, обробляють антисептиком клейонки операційних столів;
Заключне прибирання: після завершення усіх операцій (миття підлоги, дезінфекція підлоги і меблів з вмиканням на 1 год. бактерицидних ламп;
Генеральне прибирання: проводиться в кінці робочого тижня - стелю, підлогу, стіни і вікна миють із шлангів гарячою водою з милом і антисептиком. Після просушування і протирання насухо включають на 12-14 год. бактерицидні лампи.
в) Бактеріологічний контроль. В приміщеннях ОБ щомісячно здійснюють бактеріологічні посіви повітря, шовного та перев'язочного матеріалу, змивів з інструментів. Не рідше одного разу на тиждень проводять посів з рук учасників операцій. При почастішанні нагноєнь післяопераційних ран здійснюють позачергові посіви, при необхідності - позачергове генеральне прибирання ОБ з тимчасовим призупиненням його функціонування.
Персонал ОБ періодично проходить поглиблене обстеження і бактеріологічний контроль.

ІІ. Правила з облаштування і експлуатації інфекційних закладів (інфекційних відділень, палат) та з охорони праці цих закладів
1. При наданні медичної допомоги хворим на інфекційні захворювання або з підозрою на них персонал має постійний безпосередній контакт з хворими, предметами догляду, речами і заразним матеріалом, налаштовуючись на небезпеку зараження різними шляхами: через їжу, повітря, воду, руки, зовнішні покриви тіла, через членистоногих, гризунів та ін.
Небезпека зараження поширюється також на членів сімей, осіб, що проживають з ними. Саме для запобігання небезпеці зараження персоналу та зазначеного кола осіб й розроблені ці Правила.
Територія лікарні має бути огороджена. При в'їзді на територію мають бути встановлені вказівні знаки щодо проїзду до приймального відділу. При вході на територію має бути розташоване приміщення — довідкова для відвідувачів і родичів з забезпеченням централізованого приймання передач для хворих.
Частину території виділяють для транспортування інфекційних хворих, заразних матеріалів, трупів інфекційних хворих, повинна мати суцільне водонепроникне покриття з пристосуванням для промивання водою (крани, шланги) та спускання стічної води в каналізацію.
Територія має бути обладнана металічними урнами, контейнерами для збирання сміття, які встановлюють на бетонованих площадках.
Для знищення відходів і сміття на території повинні бути обладнані спеціальні сміттєспалювальні печі, які мають бути встановлені поблизу котельної з використанням її труб. Печі мають забезпечувати спалювання сміття, кремацію трупів лабораторних тварин, кип’ятіння залишків їжі (як корм для тварин). Спалювання зазначених об’єктів в топках котлів центрального опалення категорично заборонено.
Викидання незнезараженого сміття і відходів в загальні надвірні сміттєзбиральні категорично заборонено.
Приміщення.
Будівлі та окремі приміщення, входи і виходи в окремі будинки і групи приміщень (оглядові кабінети, відділи камерної дезінфекції, санітарні пропускники та ін.) повинні бути розташовані з врахуванням суворого розмежування чистих виробничих процесів від процесів, пов’язаних з прийомом і утриманням інфекційних хворих.
Приміщення інфекційних лікарень та інфекційних відділень загальних і дитячих лікарень, а також ізоляторів повинні бути обладнаними водопроводом, каналізацією, центральним опаленням, гарячим водопостачанням, і приточно-витяжною вентиляцією з підігрівом притічного повітря.
Витяжні пристрої в боксах, напівбоксах, ізоляторах для різних інфекцій повинні бути відмежовані від витяжних пристроїв інших приміщень.
Усі стічні води від інфекційних відділень перед спуском їх в загальну каналізаційну мережу повинні бути знезаражені на території лікарні (від кожного відділення окремо). При відсутності загальноміської або селищної каналізації інфекційні лікарні повинні мати на своїй території місцеві каналізаційні пристрої і очисні споруди.
Для персоналу мають бути передбачені:
а) окрема гардеробна (типу пропускника) з трьох приміщень - одне для зберігання домашнього одягу, друге - для спецодягу, третє - для душової. Приміщення для особистого одягу і спецодягу обладнуються шафками;
б) окремі вбиральні (або шлюзовані, оснащені вмивальником з ліктьовим краном), мають бути ніжний педальний спуск води з водонабірного бачка в каналізацію; необхідно передбачити електрорушник та самостійне зачинення зовнішніх дверей;
в) скрізь, де персонал має контакти з заразним матеріалом, повинні бути мило, щітки для миття рук, рушник та дезінфікуючі розчини для знезараження рук;
г) окремий посуд для прийому їжі, стерилізується кип’ятінням.
Прийом інфекційних хворих проводиться в спеціально відведених (ізольованих) і обладнаних оглядових кабінетах (боксах). Одночасне чекання на прийом 2-х і більше хворих у одному кабінеті забороняється.
Після кожного прийому здійснюється ретельна волога дезінфекція, до закінчення якої допуск в кабінет наступного хворого не допускається.
Транспортний засіб, яким був доставлений хворий, також піддається знезараженню безпосередньо на території лікарні.
При вході в оглядовий кабінет повинні бути халати і головні убори (ковпак, косинка) для персоналу та килимок, змочений дезінфікуючим розчином.

Санітарна обробка хворих.
З оглядового кабінету хворого направляють у приміщення для санітарної обробки - сан. пропускник. При поміщенні хворого в боксі санітарна обробка здійснюється в боксі.
Видача родичам речей хворого, що поступає на лікування, без знезараження суворо забороняється.
Медичний персонал (сестра, санітарка) повинні проводити обробку хворого і дезінфекцію сан. пропускника у додатковому халаті, що надягається поверх основного халату і який треба знімати після кожної обробки. При вході і виході взуття необхідно витирати в килимок, змочений дезінфікуючим розчином.
Перед направленням хворого у відповідне відділення стаціонару до отримання результатів обстеження на бациллоносійство він має перебувати в ізоляторі у вигляді боксу або напівбоксу (шлюзовані палати), а також у випадку невстановленого діагнозу. При відсутності ізолятора в лікарні його влаштовують у відділенні в невеликих обов’язково окремих палатах.
Хворих у відділеннях групують таким чином, щоб тільки-но прибулі не знаходилися в одній палаті з тими, що одужують.
Прибирання приміщень волого-механічним способом не менш як двічі на добу з використанням промаркованого інвентаря. Сміття збирають у відра або бачки з кришками і спалюють або знезаражують. Провітрювання палат і коридорів - не менш як тричі на добу.
Предмети догляду закріпляють за хворими на весь час їх перебування на лікуванні.
Підкладні судна, горшки та ін. після кожного використання і випорожнення повинні знезаражуватися.
Наконечники для клізм, термометри, шпателі знезаражуються після кожного використання і повинні зберігатися в посудинах з дезінфікуючими розчинами.
Аптечний посуд також не може поступати в аптеку без попереднього знезараження.
Інфіковану білизну слід відправляти у мішках, попередньо просочених дезінфікуючими розчинами, у лікарняну пральню. До комунальних пралень відправляти білизну інфекційних хворих суворо заборонено.
М’який інвентар (ковдри, матраци, подушки) дезінфікують у дезкамерах.
Столовий посуд, очищений від залишків їжі, опускають у баки для знезараження його термічним або хімічним шляхом, після чого миється у чистому відділенні буфетної. Залишки їжі знезаражуються шляхом кип’ятіння.
Іграшки для дитячих відділень допускаються тільки нові, які легко піддаються миттю (гумові та пластмасові). Вони не повинні переходити від однієї дитини до іншої без попереднього знезараження. Іграшки з відділення батькам не повертаються, про що останні мають бути попереджені.
Предмети догляду за хворими та інструментарій передаються по чергуванню тільки в знезараженому стані.
Матеріал для лабораторного дослідження від хворих повинен відбиратися у спеціальну стерильну посудину, яка щільно закривається і доставлятися в лабораторію у зачинених контейнерах.
Увесь використаний у лабораторії посуд збирається у спеціальні баки з кришками й підлягає знезараженню до очистки і миття.
Відвідування інфекційних хворих родичами, як правило, забороняється.
Речі та предмети догляду за хворими, що доставляються з дому, підлягають обов’язковому знезараженню персоналом лікарні.
Допуск матерів для догляду за дітьми, окрім дітей грудного віку, в кожному конкретному випадку здійснюється з дозволу лише головного лікаря або завідувача відділенням.
Повернення родичам речей і посуду хворих дозволяється лише після знезараження.
Перед випискою пацієнт, що одужав, обов’язково повинен прийняти ванну або душ.
Знезаражений власний одяг доставляється у виписну кімнату, де він зберігається у спеціальному мішку до одягання хворого.
Правила виконання медичним і обслуговуючим персоналом санітарно-гігієнічного режиму і вимоги охорони праці.
Персонал, який обслуговує інфекційних хворих, зобов’язаний беззастережно виконувати цілий ряд правил санітарно-гігієнічного режиму та вимог ТБ.
Це стосується, насамперед, вимог носіння спецодягу, обов’язкового миття в душі після закінчення роботи, правил зберігання спецодягу, вимог особистої гігієни та ін. Наприклад, при наявності на руках порізів та подряпин необхідно одягати гумові рукавички, які після закінчення роботи підлягають знезараженню.
Про кожний підозрілий на інфекцію випадок захворювання на квартирі медичного працівника, що працює в інфекційній лікарні, в сім’ї треба негайно повідомити головному лікареві, зав. відділенням або старшій медичній сестрі.
Обслуговуючому персоналу забороняється:
а) сідати на ліжко хворих,
б) з’являтися у відділенні без спецодягу,
в) виходити у спецодязі за межі відділення або надягати верхній одяг на спецодяг, або виносити спецодяг додому з будь-якою метою,
г) з’являтися у спецодязі в столовій або буфеті,
д) користуватися туалетом, призначеним для хворих, посудом та іншими речами, що є в користуванні хворих,
е) приймати їжу в палатах, коридорах і лабораторіях,
ж) вживати харчові продукти та залишки харчів від хворих,
з) палити в палатах, коридорах і лабораторіях.
Для пиття води в персоналу має бути окремий посуд.
Медичне освідчення персоналу та допуск до роботи.
До роботи в інфекційні заклади та палати або відділення інших закладів приймаються особи в віці не молодші 18 років.
Усі, кого приймають на роботу, повинні обов’язково пройти медогляд, яким передбачено бактеріологічні обстеження на бацилоносійство дифтерійних мікробів та мікробів групи кишкових інфекцій. Крім того, повинен збиратися анамнез щодо перенесених інфекцій.
Хворі відкритою формою туберкульозу, венеричними і заразними хворобами шкіри і слизових оболонок на роботу в інфекційні лікарні і відділення не приймаються.
Усі без винятку працівники повинні проходити періодичні медогляди в залежності від показань, але не рідше як 2 рази на рік.
Для попередження заражень увесь медичний і обслуговуючий персонал, який приймають на роботу, повинні проходити щеплення проти ряду інфекцій, встановлених для всіх громадян, а при наявності відповідних епідеміологічних показань - профілактичні щеплення проти особливо небезпечних та інших інфекцій (віспа, холера, туляремія, грип, висипний тиф та ін.).
Допуск до роботи без проходження інструктажу заборонено.
В подальшому не рідше 1 разу на рік повинен проводитися повторний інструктаж з правил особистої санітарної профілактики та ТБ. Інструктаж проводиться завідувачем відділення.
ІІІ. Правила санітарії при роботі в протитуберкульозних закладах
У цілому заходи щодо забезпечення гігієнічного режиму для працівників протитуберкульозних закладів аналогічні тим, що прийняті при роботі в інфекційних лікарнях і відділеннях. Проте є ряд суттєвих відмінностей.
Так, особи, які стикаються з інфікованим матеріалом (працівники прозекторських, бактеріологічних лабораторій і віваріїв, зубні лікарі, лікарі-ларингологи та ін.) зобов’язані носити маски.
Маски повинні надягати й інші працівники (в перев’язочних, операційних, стерилізаційних, при роботі з антибіотиками, в мікробіологічних лабораторіях, при проведенні спеціальних досліджень.
Заборонено персоналу бактеріологічних лабораторій вести розмови під час виконання маніпуляцій.
Усі роботи, пов’язані з можливістю забруднення рук харкотинням або іншими виділеннями хворих повинні виконуватися в гумових рукавичках. Після роботи вони обробляються кип’ятінням або замочуванням в 0,25% активованому розчині хлораміну протягом 1 години.
Персонал (санітарки, буфетниці) зобов’язані надягати прогумований фартух при збиранні брудного посуду в палах або столовій, а також під час миття посуду.
Дезінфектори під час перебування в брудній половині приміщення дезкамери повинні надягати халат, косинку, прогумований фартух, рукавиці, респіратори, окуляри та калоші.
Зміна халатів, шапочок (косинок) проводиться 2 рази на тиждень, костюмів (платтів) - 2 рази на місяць. При забрудненні мокротою (харкотинням) або іншими виділеннями хворих спецодяг замінюється негайно.
Санітарно-гігієнічні умови праці.
Санітарно-гігієнічні умови праці в протитуберкульозних закладах у цілому такі ж, як і в інших інфекційних лікарнях або відділеннях з деякими особливостями, які витікають із специфічного характеру туберкульозного збудника.
Так, у всіх протитуберкульозних стаціонарах повинні бути окремі приміщення:
а) для миття і стерилізації плювальниць і знезараження харкотиння хімічним або термічним шляхом;
б) для апаратів автоматичного миття і стерилізації суден і сечозбірників.
При мийці суден і сечозбірників персонал повинен користуватися прогумованим фартухом і гумовими рукавичками.
Санітарно-просвітницька робота серед хворих.
У протитуберкульозних закладах при поступленні хворих, а потім систематично повинна проводитися санітарно-просвітницька робота з хворими, у якій першочергове місце відводиться правилам поведінки, обов’язковим для хворих. При виписці хворих додому роз’яснюються правила його поведінки вдома та в громадських місцях, спрямовані на попередження зараження туберкульозом оточуючих людей.

IV.Правила облаштування і експлуатації психоневрологічних і психіатричних лікарень
Територія лікарняного двору повинна відповідати певним вимогам. Вона має бути відгородженою по всьому кордону й доступ на територію стороннім особам має бути обмеженим і бути під контролем. Освітлення в нічний час. Під’їздні дороги і шляхи покриті асфальтом, без камінних вимощених покрить. Естетичне озеленення, садові ділянки.
Відходи, які залишаються після ін’єкцій аміназину, перед викиданням на сміття повинні оброблятися соляною кислотою.
Приміщення приймального відділення організується за принципом сан. пропускника і складається з таких приміщень:
- приміщення для очікування прийому;
- кімната для роздягання хворого;
- ванна кімната;
- кімната для одягання хворого;
- кімната для відпочинку і харчування чергового персоналу;
- гардеробна для персоналу або вбудовані шафи;
- туалети для хворих при кімнаті чекання та при кімнаті для одягання хворих;
- туалет для персоналу.
Вхід і вихід з прийомного відділення повинні бути завжди зачинені на вагонний і контрольний замки.
Вікна і двері прийомного відділення та меблі обладнуються так же, як у відділеннях для неспокійних хворих.
Прийом хворих здійснюється черговим медперсоналом за обов’язкової присутності, окрім лікаря, медсестри (фельдшера) та санітара.
Під час прийому за розпорядженням чергового лікаря у хворого насамперед віднімають усі предмети, небезпечні для життя і здоров’я персоналу і хворого.
При прийомі неспокійних агресивних хворих черговий лікар може застосувати фармакологічні засоби, якими купують збудження.
Відділення лікарні можуть бути такими:
- для неспокійних хворих (збуджених, агресивних);
- для спокійних хворих;
- для одужуючих хворих, які пройшли основний курс лікування в інших відділеннях;
- соматичне - для соматично ослаблених хворих;
- експертне, для осіб, які проходять трудову, військову та судово-психіатричну експертизу;
- для лікування осіб, хворих на алкоголізм;
- соматичне - для соматичних хворих з психотичними проявами;
- туберкульозне - для хворих туберкульозом з психотичними проявами та для душевнохворих, які одночасно хворіють на туберкульоз;
- дитяче;
- інфекційне з боксами - для хворих з різними інфекційними захворюваннями.
Усі відділення поділяються на чоловічі та жіночі.
До складу психіатричних лікарень входять палати для хворих, процедурна кімната, кімната для ін’єкцій аміназину, кабінет завідувача відділенням, кабінет лікаря, кімната старшої сестри, кімната середнього чергового персоналу, буфет-роздавальна, столова, кімната для вмивання, туалети, ванні кімнати, кімната для паління, перукарня, зал відпочинку, зал для трудотерапії, зал побачень, гардеробні, душові для персоналу, кімнати для білизни.
Особливості облаштування приміщень.
Підлоги повинні покриватися лінолеумом. Стіни на 2/3 висоти покривають масляною фарбою, вони не повинні мати ніяких гострих виступів.
Вікна повинні бути засклені міцним ударостійким прозорим матеріалом. Рами подвійні, не повинні відкриватися. Двері одностулкові, замикаються на вагонний психіатричний замок. Внутрішні двері відчиняються в коридор, зовнішні - всередину відділення. Двері вбиралень замикаються тільки ззовні.
Центральне опалення панельне зі скритою проводкою та приладами. Електропроводка виконана скритою. Освітлювальні прилади монтуються на стелі з матовими плафонами.
Водопровід і каналізація також виконуються скритими.
Сигналізація повинна бути світловою і звуковою. Телефонний зв’язок: внутрішній та з виходом у місто.
До роботи по обслуговуванню психічно хворих не допускаються особи, молодші 18 років, а також особи, які перенесли хронічні психічні захворювання.
При прийомі на роботу, а в подальшому не рідше 1 разу на рік з усіма працівниками проводиться детальний інструктаж, в якому роз’яснюють усі специфічні подробиці роботи в психоневрологічних закладах, правила внутрішнього розпорядку для персоналу, настанови щодо виконання заходів з попередження нападів хворих на персонал, ознайомлюють персонал з їх правами і обов’язками.
Охорона праці персоналу.
Адміністрація лікарні зобов’язана забезпечити персонал лікарні санітарним одягом, спецвзуттям і запобіжними засобами у відповідності з діючими нормами та організувати регулярне прання спецодягу.
У кожному відділенні повинен бути журнал для запису усіх тілесних пошкоджень, нанесених хворими персоналом.
На нещасні випадки, які викликали втрату працездатності на 1 робочий день і більше, завідувачем відділенням складається акт за формою Н-1.
У відділенні повинен знаходитися тільки персонал, зайнятий на чергуванні. Категорично забороняється персоналу, вільному від чергуванні, перебувати у відділенні.
При роботі персоналу з аміназином обов’язково керуватися Інструктивними вказівками щодо профілактики контактних ускладнень при користуванні аміназином.
Самовільне полишення робочого місця персоналом забороняється. У випадку збудження хворих медперсонал повинен допомагати один одному в заспокоєнні хворих.
V. Правила облаштування, техніки безпеки і виробничої санітарії і особистої гігієни при роботі в лабораторіях санітарно-епідеміологічних установ
Правила передбачають проведення заходів, спрямованих на попередження небезпеки, пов’язаної з особливостями роботи в лабораторіях:
- можливості зараження персоналу при дослідженні матеріалів, які містять збудників інфекційних і паразитарних хвороб;
- отруєнь, алергізації, опіків та інших уражень, пов’язаних з застосуванням отруйних і вогненебезпечних речовин сильних кислот, лугів та ін.;
- шкідливостей, які виникають при роботі з апаратами, обладнанням і скляним посудом.
Облаштування і утримання приміщень.
Лабораторія має бути забезпечена водопроводом, каналізацією, електромережею, боксами з притічно-витічною вентиляцією з механічним побудженням, центральним опаленням і гарячим водопостачанням.
Приміщення повинні бути обладнані фрамугами або кватирками, витяжними шафами й рухом повітря при відчинених стулках не менш як 1 м/с.
Електророзетки розміщують на боковій стороні робочого столу поза витяжною шафою.
Температура повітря в лабораторії має бути в межах 18-21оС.
Приміщення повинне мати природне і штучне освітлення, стіни облицьовані плиткою, підлоги настелені лінолеумом або реліном, а в боксах, операційних та віварії - гладкою плиткою.
Приміщення лабораторії повинне бути недоступним для гризунів.
Апаратура обладнання.
При експлуатації апаратури та обладнання необхідно суворо дотримуватися вимог інструкцій та паспортів. При порушенні роботи електропроводки (запах диму, зміни характеру шуму і т.д.) прилади відключають від мережі і не використовують до перевірки й проведення відповідного ремонту.
Перед пуском повітродувки ретельно змащують поверхні, що труться, та перевіряють обертання ротору.
Слідкують за справністю системи газопостачання і газових приладів. Заборонено залишати без нагляду включені газові горілки.
Центрифугування заразного матеріалу повинно виконуватися навченим персоналом. Якщо розбивається пробірка з заразним матеріалом, центрифугу слід відключити від мережі та провести дезінфекцію та очистку забруднених місць.
При збереженні в рефрижераторах заразного матеріалу необхідно вживати заходів з попередження інфікування рефрижераторів.
При експлуатації автоклавів, окрім "Правил ТБ при роботі на автоклавах", необхідне дотримання таких вимог:
- здавати під розписку особі, що працює на автоклаві, запломбовані баки та інший посуд з заразним матеріалом. Не відкривати до стерилізації баки, які містять заразний матеріал;
- вести журнал автоклавування;
- при відкриванні кришки автоклава оберігати руки від опіків;
- знезаражувати приміщення автоклавної в кінці роботи шляхом протирання стін і підлоги дезінфікуючим розчином.
При роботі з газоподібними речовинами, які знаходяться в балонах під тиском, забороняється:
- зіштовхувати балони з іншими предметами;
- швидко відкривати вентилі балону;
- користуватися будь-якими видами вогню;
- знаходитися перед редуктором перед штуцером вентиля під час відкриття вентиля балона;
- застосовувати редуктор, який не має надпису "КИСЕНЬ", для балону з киснем для запобігання вибуху.
Техніка безпеки при роботі в лабораторіях.
Крім загальних правил з ТБ при роботі в лабораторіях, регламентовані правила роботи в бактеріологічних лабораторіях, правила роботи з рикетсіями і вірусами та правила роботи в паразитологічних лабораторіях. Окремо розроблені правила роботи в хімічних, фізико-хімічних і токсикологічних лабораторіях, а також правила роботи у віварії.
Заходи у випадку аварії.
При аварії під час роботи з інфекційним матеріалом (бій посуду, розбризкування з шприца або піпетки, розбризкування при зараженні або розтині тварин, а також у випадках, що ведуть до забруднення одягу або окремих ділянок тіла працівників) присутній при цьому персонал зобов’язаний негайно повідомити про це завідувача лабораторії та провести знезараження приміщення, обладнання і предметів, які могли б бути інфікованими, а також провести самознезараження.
Усі дезінфікуючі заходи при аварії виконують інструментами (пінцети, корнцанги та ін.). Цю роботу виконують лікарі або лаборанти під безпосереднім наглядом лікаря. Молодший персонал (санітарки, препаратори) залучають до прибирання лише після закінчення дезінфекції.
Після закінчення робіт із знезараження персонал знімає та здає на стерилізацію спецодяг і миється у душі.
Надання першої медичної допомоги:
- відкриті ділянки шкіри обличчя, рук та ін. частин тіла у випадку забруднення їх заразним матеріалом обробляють 70% етиловим спиртом;
- при забрудненні слизових оболонок рот полощуть 0,5% розчином соди, 0,5% розчином соляної кислоти або розчином марганцевокислого калію 1:10000, очі промивають розчином марганцевокислого калію 1:10000 або закапують в очі 1-2 краплі 1% розчину азотнокислого срібла; у ніс закапують 1-2 краплі 1% розчину протарголу;
- при попаданні на шкіру кислот пошкоджене місце необхідно змити великою кількістю води із спеціального шлангу, після чого уражену ділянку обробляють 5% розчином двовуглекислої соди;
- при попаданні на шкіру лугів необхідно змити їх спочатку водою, а потім 4% розчином оцтової кислоти або 2% розчином борної кислоти;
- при попаданні в очі кислоти або лугу необхідно добре вмити очі струменем води та обсушити рушником, після чого звернутися за медичною допомогою;
- при попаданні кислот і лугів на одяг слід негайно нейтралізувати ушкоджене місце водним розчином аміаку, соди або кислоти;
- при термічних опіках: змастити опечене місце спиртом або 3-5% розчином марганцевокислого калію, маззю від опіків або 3-5% свіжоприготованим розчином таніну. При значних опіках негайно викликати швидку допомогу.

VI. Правила облаштування і експлуатації приміщень патологоанатомічних відділень і моргів (патогістологічних і судово-гістологічних лабораторій) лікувально-профілактичних і судово-медичних закладів, інститутів та вузів
Ділянка патологоанатомічного відділення і моргу (ПАВМ) повинно бути розташованим в стороні від лікувальних корпусів і віддалятися від них захисною зеленою смугою (парк або сад) шириною не менше 15 м. До ділянки повинні вести благоустроєні під’їзні шляхи з окремим в’їздом, який використовується, як правило, для потреб ПАВМ.
Корпуси ПАВМ і під’їзди до них повинні бути ізольованими від жилих будинків і не повинні відкритими для споглядання з вікон приміщень перебування хворих та зі сторони саду для хворих.
Санітарний розрив від ПАВМ до інших будівель має бути не менш як 30 м.
ПАВМ повинні мати окремі приміщення і не можуть розташовуватися в одній будівлі з підсобними службами закладу або лікувальними кабінетами. В приміщенні для збереження трупів повинна бути холодильна установка і ліфт (при потребі) для подання трупів у секційну.
Для трупів повинні бути лежаки 1,8 х 0,6 м, або полки, або спеціальні сейфи.
Для персоналу ПАВМ обов’язково необхідно передбачити душову кімнату.
Стіни й перегородки - із водонепроникних неорганічних матеріалів, непроникні для гризунів, гладкі без щілин.
Стіни кабінетів повинні бути покриті масляною фарбою, а стіни секційної, передсекційної, кімнати для зберігання трупів і санвузла - мати панелі, облицьовані глазурованою плиткою.
Підлога в секційній, препараторській, передсекційній та кімнаті для зберігання трупів повинна бути покрита водонепроникним матеріалом, що піддається легкому очищенню та витривалою до частого миття, без порогів і виступів, зручною для транспортування трупів на каталках. Підлога в секційній повинна мати стік у каналізацію або спеціальний приймальник для стічних вод із відділення. Підлога в патогістологічній та судово-медичній лабораторіях та приміщеннях для лікарів повинна бути покритою лінолеумом.
Віконні рами і двері повинні фарбуватися масляною фарбою. Дверні прибори повинні бути придатними для легкої очистки. В літній час вікна слід закривати металічними сітками від мух.
У приміщеннях ПАВМ є певні вимоги до водопроводу, каналізації, опалення і газопостачання, вентиляції, освітлення, меблів та ін.
Вимоги з охорони праці і ТБ при роботі в ПАВМ пов’язані з рядом шкідливих факторів, зумовлених:
- проведенням розтинів померлих від різних захворювань (у тому числі інфекційних);
- дослідженням біопсійного матеріалу, який також нерідко є носієм інфекційних агентів (туберкульоз, паразити);
- розтином і дослідженням трупів експериментальних тварин, у тому числі з інфекційним захворюванням;
- постійним застосуванням у роботі шкідливих для організму речовин: формаліну, хлороформу, ксилолу, толуолу, бензолу, діоксану, солей ртуті, аніліну та ін., а також речовин, які легко загоряються (спирт, ефір і т.д.).
Усі працюючі проходять обов’язковий детальний інструктаж з безпечних методів і прийомів роботи. Проведення інструктажу реєструється в журналі проведення інструктажу.
Медперсонал не повинен допускатися до розтину трупів без халатів та у взутті, що набирає вологу. Персонал під час роботи у секційній та при вирізці біопсійного матеріалу повинен користуватися додатковим халатом. Увесь спецодяг повинен зберігатися в окремій шафі в передсекційній або секційній.
При проведенні розтину трупів осіб, що померли від особливо небезпечних інфекцій, необхідно користуватися подвійним комплектом санітарного одягу (два халати, дві пари рукавичок та нарукавників, дві шапочки) з марлевою маскою, в гумових чоботах та водонепроникному фартуху, що закриває ноги до ступнів.
При розтині інфекційного трупа вся білизна, санітарний одяг і спецодяг, що стикалася з трупом, повинні перед пранням піддаватися дезінфікуванню незалежно від виду інфекції.
Одяг і білизна ПАВМ повинні пратися в лікарняній пральні, але окремо від інших відділень. Винос для прання одягу додому категорично заборонено.
В ПАМВ повинні бути аптечки з набором необхідних медикаментів для надання першої медичної допомоги.
Отруйні речовини повинні зберігатися в лабораторіях у окремих кімнатах з металічними шафами або сейфами. Особливо токсичні засоби (сулема та ін.) повинні зберігатися в спеціально виділеному внутрішньому відділенні шафи або сейфу.
На вікнах кімнати, де зберігаються отруйні речовини, повинні бути залізні решітки, а двері оббиті залізом. Ключі від кімнати і шаф (сейфів), де зберігаються особливо отруйні речовини, а також печатка та пломбір повинні знаходитися у особи, відповідальної за збереження цих речовин. Відповідальним є завідувач лабораторією або особа, уповноважена на те наказом по закладу.
Отруйні засоби підлягають предметно-кількісному обліку в окремих книгах по відповідній формі.
Усі хімічні леткі речовини повинні зберігатися в щільно закупорених посудинах та розміщатися на віддалі від нагрівних та опалювальних приладів.