Безпека життєдіяльності в умовах повсякденного життя, у побуті, на виробництві

З року в рік кількість надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу у світі неухильно збільшується. При цьому гинуть люди, сім’ї втрачають своїх близьких, залишаються без даху над головою, економіка країн зазнає значних матеріальних збитків. Люди потребують термінової медичної допомоги, яку держава власними силами часто-густо не у змозі надати. Виходячи з цього і враховуючи несприятливі тенденції, пов’язані зі значними темпами зростання науково-технічного прогресу у цілому світі, постало питання планетарного масштабу: розробити й впровадити у життя систему гарантованого життєзабезпечення людини.

Безпека життєдіяльності (БЖД) – це нова науково-практична дисципліна про шляхи формування системи комфортної та безпечної взаємодії людини з довкіллям. Головне завдання цієї науки полягає у розробці методів виявлення, ідентифікації та прогнозування шкідливих факторів довкілля, а також вивчення їх несприятливого впливу на людину, біосферу та довкілля у самому широкому розумінні цього слова. Цілком зрозумілим є те, що в межах цієї науки розробляються заходи і способи захисту людей і об’єктів народного господарства в умовах виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та під час війни.
БЖД як наука грунтується на знаннях інженерної психології, фізіології людини, охорони праці, екології, цивільної оборони. БЖД вимагає світоглядно-професійного підходу до вирішення зазначених вище завдань. Цілком зрозумілими стають такі завдання перед курсом БЖД, як:
- усвідомлення пріоритетної цінності людини над усіма іншими цінностями,
- ідентифікація небезпечних і шкідливих чинників довкілля та створення безпечних умов життєдіяльності людей у державі;
- проектування нової техніки і технологій відповідно до сучасних вимог екології та безпеки їх експлуатації з урахуванням стійкості функціонування об’єктів народного господарства та технічних систем;
Системний устрій людського суспільства на землі, фундаментальний характер і тенденції науково-технічного прогресу в цілому світі – усе це призвело і продовжує призводити до появи раніше невідомих проблем.
Перш за все – це надзвичайно інтенсивне зростання ступеня ризику травматизму та загибелі людей при взаємодії зі складними технічними системами на виробництві, транспорті, у побуті. За даними ВОЗ смертність від нещасних випадків у наш час посідає третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань. Наприклад, в Англії у 1946 році смертність від інфекційних захворювань у 2 рази перевищувала смертність від нещасних випадків. У 1961 році ситуація була протилежною: загибель від нещасних випадків у 3 рази перевищила загибель людей від інфекційних захворювань.
У США щороку біля 2 млн. чоловік потребують допомоги від опіків. У 1990 році в СРСР від аварій, пожеж, нещасних випадків на виробництві загинуло 326 тис. осіб, 30 тис. стали інвалідами, 20 млн. отримали травми. В україні в 1994 році лише у побутових умовах загинуло 72,5 тис. осіб, у 1993 році число загиблих становило 66 тис. Щорічний приріст кількості загиблих в Україні становить 10%.
Світова статистика свідчить, що причиною більшості (60%-80%) нещасних випадків є невміння потерпілими передбачати, розпізнавати небезпеку, а також невміння оцінювати ступінь ризику і узгоджувати його зі своїми потенційними можливостями.
Другим важливим моментом є зростання числа випадків технологічних катастроф, зумовлене зниженням реальної надійності пристроїв, зроблених людиною, а також помилками персоналу під час їх експлуатації. Ця закономірність достатньо чітко була передбачена ще на зорі формування і розвитку кібернетики, проте реальних важелів захисту не створено і на даний час. В результаті, з’явився цілком обгрунтований страх втратити контроль над технікою. Приклади: катастрофа на Чорнобильській АЕС, загибель теплохода “Адмірал Нахімов”, вибухи на залізниці в Арзамасі та Свердловську, катастрофу на перегоні Челябінськ-Уфа - в Улу-Телякську, прорив дамби відстійника на Стебниківському калійному комбінаті з викидом залишкових продуктів у вигляді отруйних солей у басейн Дністра.
Відбулися суттєві зміни у ставленні людини до ризику. Люди стали забувати про небезпеку для життя та здоров’я, усе почастішали приклади звикання до порушень правил техніки безпеки як на виробництві, так і в побуті.
Сучасне виробництво потребує зміни поглядів на рольі місце людини у житті на Землі. Комп’ютеризація і роботизація виробництва, використання нових матеріалів і технологій суттєво змінюють характер виробничої діяльності людини. Ліквідується примітивна праця, зростає потреба ц творчій висококваліфікованій праці. Проте саме це підвищує вимоги до відповідальності людей за функціонування технічних пристроїв, значно збільшує плату за помилку людини, припущену через обмежені здібності, знання чи недбальство. У даний час від технічно грамотної експлуатації, своєчасно прийнятого правильного рішення залежить безпека, здоров’я та життя великої кількості людей, стан довкілля.
Далі, істотне збільшення антропогенного навантаження на довкілля досягло граничної межі, що викликає загрозу існуванню людини як виду. Безглузде виробництво зброї, зростання кількості атомних електростанцій, великий економічний потенціал, урбанізація, гіпертрофований розвиток автотранспорту, хімічних та шкідливих виробництв суттєво змінили якість води, повітря, довкілля у цілому, зробили життя людини значно небезпечнішим. Невипадково зросла й кількість стихійних лих, що також слід поставити у зв’язок з діяльністю людини. Так, тільки з 1960 по 1990 рік кількість стихійних лих на Землі зросла у 2 рази і продовжує зростати.
На даний час вже не викликає сумнівів, що досягнення потенційної ефективності технічних систем неможливе з багатьох причин: неузгодженість рівня розвитку та підготовки людини з особливостями техніки; неузгодженість можливостей людини з параметрами обладнання, що особливо проявляється за умов дефіциту часу, інформації та дії зовнішніх факторів; низький рівень відповідальності людей за результати своїх дій; відсутність особистої зацікавленості у досягненні найвищих результатів.
Саме врахування зазначених вище особливостей життя людини у сучасному світі обгрунтовує необхідність вирішення проблеми безпеки життєдіяльності з системних виважених позицій. У широкому плані метою системи досягнення безпеки має бути мінімізація витрат на попередження небезпечних подій, ліквідацію їх наслідків. Оціночними показникам ефективності системи життєзабезпечення є вірогідність невиникнення небезпечних подій і математичне очікування витрат на попередження подій та ліквідацію їх наслідків. З цих позицій безпека життєдіяльності розглядається як властивість системи ”людина- машига- довкілля” (СЛМД) зберігати при функціонуванні такий стан, який виключає з деякою імовірністю виникнення збитків, пов’язаних з небезпечними подіями. Саме тому науковий зміст дисципліни складає теоретичні основи безпеки життєдіяльності людини у системі СЛМД.
Дуже важливим у розробці БЖД є проведення системного аналізу факторів безпеки праці. Організація пожежної безпеки в лікувальних закладах та профілактики пожеж

Серед основних причин, що спричиняють пожежі в лікувальних установах та інших закладах охорони здоров’я слід назвати такі з них:
1. Порушення організаційного та технічного забезпечення системи пожежної безпеки.
2. Порушення правил пожежної безпеки медичним і допоміжним (технічним) персоналом як результат недотримання вимог технологічного процесу.
До першої групи причин пожеж в закладах охорони здоров’я слідж віднести такі порушення, що випливають з недотримання організаційних заходів та вимог.
Перш за все, це недостатній рівень системного вирішення завдання пожежної безпеки в установі. Сюди належать недостатній рівень опрацювання організаційних завдань, організаційно-методичних заходів та технічного забезпечення пожежної безпеки.
Вимоги системності у вирішенні завдань пожежної безпеки випливають з необхідності створення як розгалуженої технічної основи пожежної безпеки, так і забезпечення її постійної функціональної готовності. У цьому питанні не можуть допускатися самоплинність або половинчатість. Готовність первинних протипожежних засобів (вогнегасники, гідранти, пожежні щити з відрами, лопатами, баграми, резервуари з піском, тощо), оприлюднення їх місцерозташування, наявність і технічна надійність технічних засобів зв’язку, оприлюдненні згідно вимог пожежної безпеки плани евакуації хворих і персоналу, постійна перевірка незахаращеності проходів та евакуаційних шляхів – усе це має поєднуватися з постійною роботою в аспекті роз’яснювальних заходів серед медичного персоналу і пацієнтів. Добре відомо, що недостатній рівень роз’яснювальних заходів серед медичного персоналу і хворих щодо небезпеки від вогню може привести до непоправного лиха.

Особливо небезпечним є недостатній контроль за дотриманням правил протипожежної охорони у системі загальних вимог охорони праці та безпеки життєдіяльності в лікувально-прпофілактичних установах. Є багато прикладів того, що грубі порушення вимог пожежної безпеки в лікувально-профілактичних закладах та установах охорони здоров’я, що проявляються захаращенністю приміщень, заваленістю аварійних виходів, відсутністю чітко розроблених і оприлюднених планів евакуацій хворих та медперсоналу з приміщень під час пожежі, відсутність чітко спланованих дій персоналу в умовах пожежної небезпеки, відсутність наказу керівника ідрозділу або лікувальної установи про заходи протипожежної безпеки з призначенням відповідальних осіб та ін. неминуче ведуть до страшних втрат.
До причин технічного порядку слід віднести відсутність вільного шляхового під’їзду до установи, непродуманість забезпечення шляхового маневру на території установи, що може мати вирішальне значення у випадку пожежі. Важливим є забезпечення установи аварійною системою водопостачання.
Керівництво установи охорони здоров’я повинне постійно консультуватися із службою пожежної безпеки при проведенні ремонтних та будівельних робіт як на етапі планування та проектування, так і на етапах виконання робіт, їх завершення і приймання.
Особливої уваги керівництва установи вимагає стан загальнотехнічних служб, як от: автогосподарство, склади, й перш за все мастильних і паливних матеріалів, хімічних реагентів, у тому числі з СДТР, розчинників, фарб, лаків, легкозаймистих речовин і будівельних матеріалів, білизни, тощо.
До причин пожеж організаційного плану слід віднести порушення трудової дисципліни, недотримання лікувального та пропускного режиму в установах. В останньому випадку йдеться про можливість проникнення в установу сторонніх осіб, наміри яких можуть бути самими різними. Особливо це має значення при проникненні сторонніх до господарських, передовсім, складських приміщень. Недопустиме є вживання алкогольних напоїв на території установ і її окремих служб і підрозділів. Виходячи з особливостей життя в країні у достатньо складний і непередбачуваний у політико-соціальному відношенні період, завжди слід пам’ятати про можливі терористичні акції, у тому числі з використанням підпалів. Не менш важливим у плані попередження пожеж є постійний контроль за дітьми і підлітками з числа пацієнтів. Альтернативою повинна бути ненав’язлива, коректна роз’яснювальна та виховна робота.
До другої групи причин пожеж в установах охорони здоров’я мають бути віднесені:
- порушення правил електробезпеки при користуванні електричним обладнанням, наприклад, при використанні автоклавів, при користуванні електроопалювальними та освітлювальними приладами (несправність електропроводки, користування несправним електрообладнанням);
- використання несправної або неправильне використання електродіагностичної та електролікувальної апаратури операційних, кабінетів функціональної діагностики, рентгенодіагностичних кабінетів, лабораторій, фізіотерапевтичних кабінетів та ін.
- порушення правил техніки безпеки при користуванні газоопалювальними приладами;
- недотримання правил техніки безпеки в операційних (пошкоджена електропроводка, відсутність надійної вентиляції, порушення у системі подачі та відведення наркотичних і газопарових сумішей, недотримання вимог безпеки праці щодо запобігання іскроутворення, накопичення статичної електрики та ін.);
- неправильне збереження та використання кисню в балонах;
- порушення правил пожежної безпеки при кремації трупів, спалювані сміття та ін.;
- порушення техніки безпеки на складах і у підсобних приміщеннях, особливо, при збереженні паливно-мастильних матеріалів, легкозаймистих матеріалів;
- порушення вимог безпеки праці і протипожежних правил робітниками при проведенні ремонтно-будівельних робіт, пов’язаних з використанням вогню (електрозварювання, ремонт електрокабельних і газових комунікацій та електрообладнання, проведення інших ремонтних робіт). Слід пам’ятати недопустимість проведення будь-яких ремонтних робіт з використанням сучасних оздоблювальних матеріалів без попереднього узгодження з протипожежними органами, оскільки, як свідчить сумний досвід в нашій країні і за її межами самого останнього часу, полімерні матеріали під час горіння здатні виділяти надзвичайно токсичні сполуки типу фосгену, які віднесена до бойових отруйних речовин.
Так, наприклад, з понад 1200 загиблих під час Улу-Телякської катастрофи внаслідок горіння полімерних покрить всередині вагонів двох пасажирських поїздів більш, як кожний третій (36%!) загинуві від токсичного набряку легень, а саме від дії фосгену.
Цей же досвід вказує на необхідність врахування, що пожежа в установах охорони здоров’я практично завжди, а саме: при перекиданні вогню на складські приміщення, супроводжується вивільненнями інших речовин, як правило, токсичних, отруйних, легкозаймистих. З одного боку, це може стати посиленням пожежі, наприклад, при загорянні резервуарів із спиртом, ацетоном, толуолом, бензолом, іншими органічними розчинниками, паливними і мастильними матеріалами, а з іншого, наприклад, при горінні складів аптек, лабораторій та ін. – стати джерелом появи ще більш токсичних речовин з наслідками, які нерідко важко передбачити. Такі аварії можуть стати вогнищем надзвичайних ситуацій для великих міст і цілих регіонів.
При виникненні пожежі в установі охорони здоров’я необхідно вжити усіх заходів, спрямованих на