Сутність, функції та класифікація податків

Податкова система – важлива складова сфери державних фінансів, хоча і не виділяється в їх окрему ланку. Вона відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливаючи на доходи юридичних і фізичних осіб.

Податки є обов'язковим елементом економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона обирає. Податки являються головним фінансовим методом мобілізації державних доходів.

Податок – обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України (далі ПКУ).

Збір (плата, внесок) – обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому ПКУ порядку становить податкову систему України.

Класифікація податків проводиться за такими ознаками:

1. За формою оподаткування:

§ прямі;

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їхній розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів (ПДВ, акцизний податок, мито).

2. За економічним змістом об'єкта оподаткування:

§ на доходи;

§ на споживання;

§ на майно.

Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємства.

Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків.

Податки на майно встановлюються щодо рухомого і нерухомого майна. На відміну від податків на споживання, які сплачуються тільки один раз – при купівлі, податки на майно стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.

3. Залежно від рівня державних структур:

§ загальнодержавні;

§ місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади. Їхнє стягнення є обов'язковим на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління.

4. За способом стягнення:

§ роз­кладні;

§ окладні.

Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні – між платниками. Це історично перша форма стягнення податків.

Окладні податки передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.

5. За способом утримання розрізняють:

§ біля джерела отримання доходу – використовується у процесі стягнення податків і зборів із заробітної плати і доходів громадян від здійснення трудових обов'язків;

§ на підставі декларації – стягнення податків на підставі декларації передбачає надання платникам даних про фактичні розміри об'єкта оподаткування;

§ на підставі платіжного повідомлення – у випадках, коли платник має сплатити суму нарахованих йому відповідними органами податків (наприклад, розрахунок сум земельного податку в сільській місцевості здійснюється фахівцями сільських Рад народних депутатів).