Податкова система – важлива складова сфери державних фінансів, хоча і не виділяється в їх окрему ланку. Вона відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливаючи на доходи юридичних і фізичних осіб.
Податки є обов'язковим елементом економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона обирає. Податки являються головним фінансовим методом мобілізації державних доходів.
Податок – обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України (далі ПКУ).
Збір (плата, внесок) – обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому ПКУ порядку становить податкову систему України.
Функції податків як фінансової категорії випливають з функцій фінансів. За економічною сутністю податки виконують функції:
§ фіскальну;
§ розподільну;
§ контрольну;
§ стимулювальну;
§ регулювальну.
За допомогою фіскальної функції податки виконують своє основне призначення – насичення дохідної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства.
За допомогою розподільної функції здійснюється формування дохідної частини бюджету з подальшим направленням цих доходів на фінансування різноманітних заходів, пов’язаних з реалізацією державою своїх функцій.
За допомогою контрольної функції оцінюється ефективність кожного податку і податкової системи в цілому.
Через стимулювальну функцію податків держава впливає на процес відтворення, стимулюючи його розвиток, посилюючи нагромадження капіталу тощо.
Сутність регулювальної функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників.
Кожний вид податків має свої специфічні риси й функціональне призначення та займає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його належністю до певної групи залежно від чинної класифікації податків. Класифікація дає можливість повніше висвітлити сутність і функції податків, поліпшити їхню роль у податковій політиці держави, напрями й характер впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.
Класифікація податків проводиться за такими ознаками:
1. За формою оподаткування:
§ прямі;
§ непрямі.
Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, екологічний податок, збір за першу реєстрацію транспортного засобу, плата за землю, фіксований сільськогосподарський податок та ін.).
Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їхній розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів (ПДВ, акцизний податок, мито).
2. За економічним змістом об'єкта оподаткування:
§ на доходи;
§ на споживання;
§ на майно.
Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємства.
Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків.
Податки на майно встановлюються щодо рухомого і нерухомого майна. На відміну від податків на споживання, які сплачуються тільки один раз – при купівлі, податки на майно стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.
3. Залежно від рівня державних структур:
§ загальнодержавні;
§ місцеві.
Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади. Їхнє стягнення є обов'язковим на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються.
Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління.
4. За способом стягнення:
§ розкладні;
§ окладні.
Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні – між платниками. Це історично перша форма стягнення податків.
Окладні податки передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.
5. За способом утримання розрізняють:
§ біля джерела отримання доходу – використовується у процесі стягнення податків і зборів із заробітної плати і доходів громадян від здійснення трудових обов'язків;
§ на підставі декларації – стягнення податків на підставі декларації передбачає надання платникам даних про фактичні розміри об'єкта оподаткування;
§ на підставі платіжного повідомлення – у випадках, коли платник має сплатити суму нарахованих йому відповідними органами податків (наприклад, розрахунок сум земельного податку в сільській місцевості здійснюється фахівцями сільських Рад народних депутатів).
