Фінансовий механізм –сукупність фінансових методів і форм організації фінансових відносин, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.
Структуру фінансового механізму становлять п ' ять взаємопов 'ж язаних елементів:
1) фінансові методи – способи впливу фінансових відносин на господарські процеси (фінансове планування і прогнозування; фінансування; управління фінансами; фінансове забезпечення і фінансове регулювання; інвестування; кредитування; оподаткування; страхування; оренда, лізинг та ін.);
2) фінансові важелі – способи дії фінансових методів (фінансові стимули та фінансові санкції). Стимули матеріалізують фінансове заохочення, а санкції – покарання.
Фінансові стимули – заохочувальні фонди підприємств, які утворюються з прибутку; пільги на податки; дотації підприємствам.
Фінансові санкції – форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання за виконання взятих зобов’язань:
- штраф – це міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства (застосовується в твердій грошовій сумі);
- пеня – застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань і нараховується за кожен день прострочення (розмір пені встановлюється у відсотках від суми простроченого платежу).
3) правове забезпечення (Конституція України; Закони України; Укази Президента України; Постанови уряду; Накази та інструкції міністерств та відомств; статут юридичної особи (господарського суб'єкта) та ін.);
4) нормативне забезпечення (норми, нормативи, інструкції, методичні вказівки, тарифні ставки, ліміти, резерви та ін.);
5) інформаційне забезпечення (статистична; економічна; фінансова; комерційна; інша інформація).
5. Фінансове планування
Серед фінансових методів особливе місце займає фінансове планування.
Фінансове планування – діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому.
Об ' єктом фінансового планування є фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а результатом – різні види фінансових планів і прогнозів.
Фінансовий план – це план формування і використання фінансових ресурсів. Фінансові плани поділяються на:
а) зведені (загальнодержавні, плани окремих господарських об'єднань (промислово-фінансових груп, концернів, асоціацій тощо) і територіальні);
б) індивідуальні (плани окремих підприємницьких структур).
За тривалістю дії розрізняють: перспективні фінансові плани (на період понад один рік); поточні (на один рік); оперативні (на квартал, місяць).
Необхідно звернути увагу, що у фінансовому плануванні використовуються спеціальні методи: нормативний, розрахунково-аналітичний, балансовий і метод економіко-математичного моделювання.
Суть нормативного методу фінансового планування полягає в тому, що під час розрахунку фінансових показників за основу беруться фінансові норми і нормативи, до яких належать норми амортизаційних відрахувань, рентабельності окремих видів товарів, робіт та послуг, обігових коштів, ставки заробітної плати, норми витрачання коштів у бюджетних установах тощо.
Розрахунково-аналітичний метод фінансового планування ґрунтується на фактичних показниках фінансової діяльності у попередні звітні періоди. На основі аналізу фінансових показників за минулі роки і період, що передував передплановому року, встановлюється вихідна база планування. Потім визначаються фактори, які можуть вплинути на фінансову діяльність у плановий період, розраховуються індекси та коефіцієнти їх впливу. На основі базових показників, а також коефіцієнтів, що характеризують зміни умов діяльності, розраховуються фінансові показники на плановий період.
Балансовий метод у фінансовому плануванні передбачає відповідність видатків джерелам їх покриття, і взаємозв'язок всіх розділів фінансового плану, фінансових і виробничих показників, унаслідок чого досягається збалансованість плану.
Досить перспективним є метод економіко-математичного моделювання, якийґрунтується на розробленні математичної моделі фінансової діяльності підприємства або держави в плановому періоді. Цей метод дає змогу розрахувати кілька варіантів плану за допомогою змінних вхідних показників і знаходити оптимальні рішення.
Види фінансових планів:
§ баланс доходів і витрат підприємства – це індивідуальний поточний фінансовий план, розраховується на рік з розбивкою по кварталах;
§ платіжний календар – це оперативний фінансовий план, що складається для прогнозування фінансового стану підприємства на певну дату;
§ бізнес-план – план реалізації певного проекту або угоди;
§ кошториси доходів і видатків складають установи невиробничої сфери, передусім бюджетні організації;
§ баланс фінансових ресурсів і витрат держави складається з метою визначення обсягів фінансових ресурсів, що створюються в усіх секторах економіки, напрямків їх використання, збалансування доходів і витрат держави.
5. Фінансовий контроль
Фінансовий контроль як одна із функцій управління фінансами являє собою особливу діяльність щодо перевірки формування і використання фондів фінансових ресурсів у процесі створення, розподілу і споживання ВВП з метою оцінювання обґрунтованості та ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання.
Об'єктомфінансового контролю виступають всі господарські операції, які пов'язані з використанням коштів на цілі економічного і соціального розвитку.
Суб'єктамифінансового контролю є, з одного боку, як державні, так і недержавні контролюючі структури, а з іншого – підприємства всіх форм власності та фізичні особи.
Найважливішими принципами фінансового контролю є: незалежність, гласність, превентивність (попереджувальний характер), дієвість, регулярність, об’єктивність, всеохоплюючий характер.
Основні функції фінансового контролю покладено на вищі органи законодавчої і виконавчої влади (ВРУ, Рахункову палату ВРУ, КМУ, МФУ, ДКРУ, ДКУ, ДПАУ, Мінстат та інші).
Фінансовий контроль як економічну категорію можна поділити на види, форми і методи. Види контролю визначають співвідношення контролюючого і підконтрольного суб'єктів. Форми фінансового контролю відображають стадію його здійснення відносно руху грошових потоків. Методи контролю – це сукупність прийомів та способів його здійснення.
Види фінансового контролю:
1) внутрішній контроль – має форму внутрішнього аудиту, метою якого є перевірка доцільності та обґрунтованості окремих фінансових операцій, їх відповідності фінансовій стратегії і тактиці даного суб'єкта (здійснюється спеціальними підрозділами – контрольно-ревізійними відділами, управліннями тощо);
2) зовнішнійконтроль – полягає в перевірці фінансової діяльності суб'єкта відповідними уповноваженими органами контролю. Метою цього контролю є перевірка відповідності фінансової діяльності чинному фінансовому законодавству. Цей контроль поділяється на:
а) державний – це контроль з боку держави як за фінансовою діяльністю юридичних і фізичних осіб, так і за власними фінансами. Він покладається на спеціальні органи фінансового контролю (Рахункову палату і КРУ, МФУ, ДПА, ДКУ);
б) відомчий і внутрішньокорпоративний – полягає в перевірці фінансової діяльності суб'єктів, що підпорядковані міністерствам і відомствам або входять до складу корпоративних об'єднань;
в) незалежний – здійснюється незалежними контролюючими органами – аудиторськими фірмами;
г) суспільний – це контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави. Кожний громадянин повинен мати право на ознайомлення, наприклад, з процесом складання і виконання бюджету, який формується переважно за рахунок доходів юридичних і фізичних осіб.
Форми фінансового контролю:
§ попередній – здійснюється на етапі розробки та прийняття управлінського рішення з фінансових питань, до початку здійснення фінансових операцій;
§ поточний – застосовують у ході виконання прогнозних і планових передбачень;
§ наступний (підсумковий) – здійснюється на завершальній стадії виконання планового завдання.
Методи фінансового контролю:
§ ревізія – найбільш глибоке та всебічне обстеження діяльності господарського суб'єкта для оцінки рівня його фінансової дисципліни;
§ тематичні перевірки – полягають у контролі за окремими сторонами фінансової діяльності, зокрема, це камеральні (у податковій інспекції) і документальні (у платника) перевірки податкових декларацій і звітів;
§ обстеження – являє собою ознайомлення з окремими напрямами фінансової діяльності з метою виявлення проблем і шляхів їх удосконалення.
6. Кошториси доходів і видатків. Види кошторисів
Кошториси доходів і видатків складають установи невиробничої сфери, передусім бюджетні організації.
Види кошторисів:
§ індивідуальні (єдиний кошторис доходів і видатків) – фінансові плани окремих бюджетних установ;
§ загальні – складаються за однотипними бюджетними установами, господарське обслуговування яких здійснюється централізовано, або за однотипними малими установами (клуби, бібліотеки тощо);
§ кошториси на проведення централізованих заходів (змагань, конкурсів, олімпіад);
§ зведені – це зведені воєдино індивідуальні кошториси однотипних установ, кошториси на проведення централізованих заходів.
Розглянемо єдиний кошторис доходів і видатків установи, який складається з таких розділів: бюджетні асигнування, інші кошти та видатки за рахунок перевищення доходів над видатками спеціальних та інших позабюджетних коштів. Кожний з цих розділів кошторису поділяється на дохідну та видаткову частину.
У дохідній частині визначаються планові обсяги бюджетних асигнувань, що спрямовуються на утримання установи, а також надходження з інших дохідних джерел. Загальна сума доходів установи, відповідно до якої формується видаткова частина кошторису, визначається з урахуванням залишків коштів на початок планового періоду спеціальних та інших позабюджетних фондів.
У видатковій частині зазначається загальна сума витрат установи з розподілом їх за категоріями видатків економічної класифікації, а також з установленням витрат, які планується профінансувати за рахунок інших (позабюджетних) надходжень.
