Правопис складних прикметників

Разом пишуться: складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться разом; складні прикметники, утворені від сполучення іменника та узгоджуваного з ним прикметника; складні прикметники з другою дієслівною частиною; складні прикметники, у яких першим компонентом виступає прислівник; першою частиною яких є числівник, написаний літерами;

Пишуться через дефіс: складні прикметники, утворені від двох або трьох прикметникових основ. кладні прикметники, що означають: а) якість з додатковим відтінкомб) відтінки й поєднання кольорів. але жовтогарячий. складні прикметники, утворені сполученням прикметника та іменника, але з перестановкою елементі

Народно-обрядовий, яскраво-червоний, хитросплетений, сліпоглухонімий, овоче-картопляний, крилоногі, лимонно-жовтий, близькоспоріднений, яро-червоний, жовтогарячий, трия-русний, героїко-романтичний, грудо-черевний, інженер-механік, півгодини, лісосмуга, женьшень, альфа-промені, 50-річчя, стошістдесятиріччя, стоп-кран, водограй, жар-птиця, фотомонтаж, зірвиголова, авіаквиток, Дон Жуан, радіонукліди, динамометр, півящика.

3. Запишіть українською мовою. Розставте розділові знаки.

Виділяється коклюшної паличкою токсин діє безпосередньо на центральну нервову систему, подразнює нервові рецептори слизової оболонки дихальних шляхів і приводить в дію кашльовий рефлекс, в результаті виникають характерні приступи судомного кашлю. Якщо в процес втягуються сусідні нервові центри, виникає блювота (характерна для закінчення кашльового нападу), судинні розлади (падіння артеріального тиску судинний спазм) нервові розлади (судоми).

Білет 13

1.Стиль — це система мовних засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.

Науковий стиль — це повідомлення з науковою інформацією, які вимагають логічного викладення на лексичному та граматичному рівнях.
Сфера використання: наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта.
Призначення: повідомлення про результати дослідження, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, систематизація знань.
Ознаки: понятійність, предметність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причинно-наслідкових зв’язків, висновки.
Мовні засоби: велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, наукова фразеологія, цитати, посилання, відсутність відомостей, що вказують на особу автора, відсутність емоційно-експресивних суфіксів, багатозначних слів, тропів, індивідуальних неологізмів.
Підстилі: власне науковий (монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези); науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців); науково-навчальний (підручники, лекції, бесіди).
Публіцистичний стиль призначений інформувати суспільство про факти, явища, формувати громадську думку. Основна риса: поєднання логічного викладу з емоційно-експресивним забарвленням з метою впливу і переконання. Орієнтується на усне мовлення (ораторський стиль). Різновиди: науково-популярний, газетний, радіомовлення, телебачення. Існує в усній та писемній формах.

2.ПИШЕМО І:
На початку словаПісля усіх приголосних перед го лосними буквами та й:У кінці незмінюваних загальних назв.
Після губних б, п, ву м, ф, гортан ного г, передньоязикових л, н тазадньоязикових к, х перед наступ ними приголосними.
У складних словах та після префіксів
ПИШЕМО Ї:
Після голосного.
ПИШЕМО И:
У загальних назвах після д, т, з, с,ц, ч, ш, ж (дж), р перед наступними(«Де ти з ’їси цю чашу жиру?»)
У географічних власних назвах зкінцевими -ида-, -ика-
У географічних назвах та прізви щах після шиплячих ж, дж, ч, ш ц перед приголосними.
У географічних назвах із буквоспо-лученням -ри- перед приголосними(крім й)

Динаміка, джинси, Крит, клієнт, ліра, круїз, мартіні, Чилі, Флорида, Маврикій, Ричард, антибіотик, лиман, авіатор, імпорт, Гаваї, авіатор, конвоїр,дизель, сочинський, Сочі, тріада, химера, Горацій, Лісабон, шпинат, башкир, лиман, сіменс.

3.До кісток вільної верхньої кінцівки належить плечова, променева і ліктьова кістки, а також кістки кисті. На плечовій кістці є блокоподібний наріст, а ліктьова кістка має вінцевий, ліктьовий і шилоподібний відростки. До складу скелета кисті належать кістки зап'ястя, п’ясті і пальців. Особливістю кісток зап'ястя є те, що кожна з них має певну форму – човноподібну, півмісяцеву, тригранну, горохоподібну, трапецієвидну, голівчасту і гачкоподібну.

Билет №17

Наказ ─ це розпорядчий документ, що видається керівником підприємства, організації або установи на правах єдиноначальності й у межах своєї компетенції.Розрізняють накази щодо особового складу (кадрові) і накази із загальних питань (організаційні). Кадровими наказами оформлюють призначення, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, заохочення, стягнення. У заголовку таких наказів зазначають: „ Щодо особового складу ”. Накази із загальних питань у свою чергу поділяються на ініціативні і ті, що видаються на виконання розпоряджень вищих органів. ніціативний наказ видається для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації.Наказ і виконання розпоряджень вищих органів видається під час створення, реорганізації чи ліквідації структурних підрозділів, при підсумовуванні діяльності установ, затвердженні планів.

Реквізити наказу такі:

1) Назва підприємства або установи, що видає наказ, або назва посади керівника.

2) Назва виду документа.

3) Назва місця видання наказу.

4) Номер.

5) Дата підписання.

6) Короткий зміст наказу (заголовок).

7) Текст наказу.

8) Підстава для складання.

9) Підпис керівника підприємства (установи).

Текст наказу складається з констатуючої та розпорядчої частин. Констатуюча частина має такі елементи: вступ (вказується причина видання наказу); доведення (переказуються основні факти); висновок (викладається мета видання наказу). Констатуючої частини може не бути, якщо дії, запропоновані для виконання, не потребують роз’яснень. Констатуюча частина починається словосполученнями У зв’язку...; Згідно із...; Відповідно до...; Для виконання...; З метою...

Розпорядча частина починається словом „НАКАЗУЮ”, яке друкується великими літерами на окремому рядку, а сама вона поділяється на пункти, кожен з яких нумерують арабськими цифрами. В останньому пункті зазначають осіб, на котрих покладено контроль за виконанням наказу. Кожний пункт наказу починається з дієслова в наказовій формі (призначити, перевести, звільнити, оголосити), яке пишеться великими літерами.

Розпорядження ─ це правовий акт, який видається керівником або колегіальним органом для вирішення нагальних питань. Розпорядження має обмежений термін дії та стосується вузького коло організацій, посадових осіб і громадян, які виконують розпорядження.

У правовому відношенні розпорядження близьке до наказу, але замість слова НАКАЗУЮ використовують менш категоричні форми: ПРОПОНУЮ, ДОРУЧАЮ, ВИМАГАЮ, ЗОБОВ’ЯЗУЮ. Також вони відрізняються ще й тим, що накази пишуть із загальних, всеохоплюючих питань, а розпорядження ─ з конкретних.

Реквізити розпоряджень:

1. Герб України.

2. Назва структурного підрозділу.

3. Назва виду документа.

4. Дата.

5. Індекс.

6. Місце видання.

7. Заголовок до тексту.

8. Текст.

9. Підпис.

Постанови приймаються Президією Верховної Ради України, Кабінетом Міністрів України й іншими органами управління. Текст постанови складається з двох частин: констатуючої та розпорядчої. Постанову підписують дві особи: голова колегіального органу й керуючий справами (секретар).

Реквізити:

1. Герб України.

2. Назва установи. що підготувала постанову.

3. Назва виду документа (ПОСТАНОВА).

4. Дата.

5. Місце видання.

6. Заголовок до тексту.

7. Текст.

8. Підписи.

Доручення ─ це письмове повноваження, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати певні юридичні дії або

отримувати матеріальні цінності.

Доручення видаються на розпорядження майном, отримання грошових та матеріальних цінностей. Вони поділяються на особисті та офіційні.

Особисті доручення видаються окремими особами, які передають свої права іншим особам (право на отримання заробітної плати, поштового переказу, бандеролі та ін.). Такі доручення можуть бути засвідчені організацією, в якій працює або навчається довіритель, адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, установи, в якій він перебуває на лікуванні, а також військовою частиною. Обов’язковою умовою правомірності особистого доручення є наявність підпису службової особи й печатка установи, підприємства, що засвідчує підпис довірителя. Доручення на отримання грошей готівкою складається за довільною формою і має такі реквізити:

1) назва документа;

2) прізвище, ім’я і по батькові особи, яка видала доручення;

3) прізвище, ім’я і по батькові особи, якій видано доручення (довіреної особи).

Офіційні доручення видаються здебільшого на одержання грошових та товарно-матеріальних цінностей, здійснення господарських, транспортних операцій тощо.

Офіційні доручення можуть бути разовими, спеціальними й загальними. Разові видаються на виконання одноразової дії (отримання товарно-матеріальних цінностей, одержання заробітної платні, пенсії, стипендії, поштового переказу). Спеціальні ─ на здійснення приватною чи службовою особою однотипних дій (представництво в органах суду, виконання банківських операцій у межах певного терміну). Загальні ─ на виконання широких повноважень (отримання документів, ведення справи в усіх судових, арбітражних та адміністративних установах з усіма правами, що надані законом позивачеві, відповідачеві; укладання угод, одержання майна тощо).Доручення видають на строк не більше трьох років. Якщо строк повноваження не зазначено, доручення зберігає силу протягом одного року з дня його підписання. Якщо ж доручення взагалі не датоване, воно не має юридичної сили.

Розписка ─ це письмове підтвердження певної дії, яка мала місце, передання й отримання документів, товарів, грошей матеріальних цінностей.

Текст розписки пишеться у довільній формі, проте в ній мають бути такі реквізити:

1) прізвище, ім’я, по батькові та посада того, хто дає розписку;

2) прізвище, ім’я, по батькові та посада того, кому дається розписка;

3) точне найменування матеріальних цінностей, предметів, інструментів;

4) розпорядження чи документ, на підставі якого одержано цінності;

5) дата й підпис того, хто отримує цінності.

За походженням розписки бувають особисті й службові.

Особисту розписку складають тоді, коли одна особа отримує якість матеріальні цінності від іншої, службову ─ коли представник установи одержує документи чи товарно-матеріальні цінності від іншої організації.

Якщо передаються суми грошей, у розписці вказують адресу, номер і серію паспорта того, хто їх отримує. Грошові суми пишуться словами, а в дужках ─ цифрами: в сумі п’ять тисяч шістсот (5600) гривень. Підпис особи, що дає розписку, засвідчується нотаріальною конторою.

Розписка пишеться в одному примірнику. Ніякі виправлення в ній неприпустимі.

2. Утворіть нове слово або його форму, щоб продемонструвати чергування голосних.

Загальнонародні слова, які ми називаємо побутовизмами, є одним з основних джерел поповнення української медичної термінології. Цей процес зумовлений законом вторинної номінації, одним із основних способів якої є асоціативний принцип. З усіх видів асоціацій у медичній термінології найчастіше творяться найменування за допомогою асоціативності за подібністю.

Серед загальновживаних слів, зокрема побутового призначення, можна виділити кілька тематичних груп:

назви речей хатнього вжитку: миска, таз (миска ниркова, таз); чашка, чашечка (чашечки нирки великі, чашечки нирки малі); голка (гістологічна, ін’єкційна, дерматологічна); сито (молекулярне); лійка (вушна, гіпоталамуса);

назви речей господарського призначення: мішок (сльозовий, ендолімфатичний, аневризматичний); мішечок (альвеолярний, волосяний, еліптичний, зубний); сідло (турецьке сідло – заглибина на верхній поверхні клиноподібної кістки, де міститься гіпофіз); вуздечка (верхньої губи, язика); вузлик (долонний, лімфатичний, фіброзно-пиловий); ланцюг (важкий – поліпептидний ланцюг); замок (кістковий); цвях (Єланського, Сміт-Петерсена – пристрої для з’єднання переломів);

назви частин будівель і будівельних пристроїв: поріг (виведення, видимості, відчуття); вікно (завитки вуха, присінка вуха); присінок (гортані, кісткового лабіринту, носа, рота); покрівля (барабанної порожнини, четвертого шлуночка); сходи (барабанні, присінкові); ворота (інфекції, легені, лімфатичного вузла, нирки, печінки, селезінки);

назви вживаних у побуті предметів: вінець (голівки); гребінці (шкіри); гребінь (ампульний, голівки ребра); кишеня (гіпофізарна, пародонтальна, ясенна); паличка (ботулізму, дифтерії); пояс (плечовий, тазовий); сумка (волосяна, кришталика, слизова);

ландшафтні назви (долина мозочка, ямка скронева, шлях зоровий, нюхові шляхи);

реалії сільськогосподарських робіт (борозна барабанна);

назви тварин (грудна жаба) та ін.

Наукова термінологічна лексика. В основному це іншомовні терміни, що увійшли у вітчизняний науковий медичний словник. З генетичного боку вони пов’язані з численними мовами-джерелами.

Грецизми – запозичення з грецької мови. До медичної термінології почали активно залучатися після ХVІІ ст., що зумовлено бурхливим розвитком медицини. Деякі грецькі корені, зокрема авто, агро, ізо, псевдо, термо, полі, мікро, макро, моно поєднуючись із коренями інших мов, зокрема української, утворюють нові слова: термометр, ізоляція, псевдопухлина, агрохімія, автопластинка, автотип, ізованілін, ізодіагностика, ізотоп, поліетилен, мікроб, монокристал, мікроскоп, макросистема. Такі слова досить часто представлені в медичній термінології.

До грецьких афіксів, які часто вживаються в медичній лексиці у сполученні з українськими та іншомовними коренями, належать префікси анти-архі-,пан-(все): антибіотик, антиген, асептика (сукупність профілактичних методів і прийомів, спрямованих на запобігання зараженню ран через предмети, які до них доторкаються); панацея, панзоотія (поширення інфекційної хвороби тварин на величезних територіях).

Для медичних термінів, запозичених з грецької мови, властиві такі фонетичні та словотворчі ознаки, зокрема:

голосні [а], [е] на початку слів: аденіт (запалення лімфатичних вузлів), алергія, аналгія (нечутливість до болю), аналіз, епікриз (заключна частина історії хвороби), епілепсія, ехо;

приголосний [ф] на початку слова: флюрографія, фітотерапія, фізика, фарингіт, фармація;

префікси а- (означає заперечення, відсутність), ан-(ана-), анти-, ев-: апатія, анабіоз, анестезія, антисептика, евкаліпт;

суфікси -ад(а), -ид(а), -ід(а), -іск, -іт(-ит): коліт, бронхіт.

Латинізми. Основна маса латинізмів була запозичена українською мовою у ХV-ХVІ ст., коли латинську мову запроваджено в школах України, а також у зв’язку з захопленням українських земель Польщею, у якій до ХVІІ ст. літературною мовою була латинська.

Латинізмам характерні деякі фонетичні та словотворчі ознаки, зокрема:

приголосний [ц] перед [е], [и]: циркуляція, цитологія, целюліт, цезій (хім. елемент);

префікси де-, екс-, ім-, ін-, інтер-, ре-, ультра-: депресія, інгаляція, інкубація, інтервал, іннервація, реакція, ультрафіолетовий, депіляція;

суфікси -аль(ний), -ат, -аці(я), -ент, -ій, -тор, -тур, -ум, -ус: універсальний, концентрат, консультація, пацієнт, лекторій, санаторій, реєстратура, мінімум, вірус, казус, сигнатура, вакуум;

префікс про- (для, на боці, в інтересах): провітаміни, проректор.

Інші запозичення:

з англійської мови: гайморит, дальтонізм, блокада (виключення функцій якого-небудь органа або системи в організмі), пудинг, джунглі;

з німецької: шприц, бор, флюс, цинк, шлак, штам (чиста культура мікроорганізмів), штатив, бинт, пластир, лазарет, курорт, фельдшер;

з французької: бюлетень, грип, бандаж, буж, еталон, коклюш, лосьйон, тюбик, туалет;

з польської: мавпа, скарга, хвороба, ліжко, панцир;

з арабської: алкоголь, халат, атлас.

2) Трьохсотрічний, двадцятип'ятирічний, дев’ятнадцятирічний, п'ятдесятичотирьохвідсотковий,сімдесятимільйонний,

шістдесятидев’ятиметровий,трьохсотшестидесятисемимільярдний, стодвадцятивосьмивіконний, шістсотвосмидесятисемитисячний, двохсотднівний,

трьохповерховий, одинадцятитомний, двомовний, двоствольний, чотирьохкімнатний, п’ятиднівний, шістдесятиквартирний, сімдесятип’ятикілограмовий, шістсотсорокап’ятикілометровий, сімсотшістдесятитрьохлітровий, вісімдесятисемитонний, сімдесяти двох добовий, двадцятиодноповерховий, шістдесятисемихвилинний, шістдесятирічний,двадцятивідсотковий, двомісячний, двоатомний.

3) Скелет кінцівок складається з двох відділів: скелета вільних кінцівок і скелета так званих поясів верхньою і нижньою кінцівок.

Скелет вільної нижньої кінцівки складається із стегнової, великої і малої гомілкових кісток і кісток стопи. Стегнова кістка окрім інших утворень має вертели, а кістки гомілки-щиколотки. Залежно від форми деякі кістки стопи носять назву таранна п'яточна, човноподібна, клиновидна і кубовидна.

Білет № 15

· Заява —це офіційне повідомлення в усній або письмовій формі, в якому викладається певне прохання.

За місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні й зовнішні, які бувають від організацій, установ (службові) та особисті.

У зовнішній особистій заяві обов'язково зазначається повна домашня адреса, а в службовій — повна поштова та юридична адреса установи, підприємства.

У заяві реквізити рекомендується розташовувати в такій послідовності:

Праворуч вказується посада особи, до якої звертаються з проханням, її прізвище, ім’я та по батькові, назва організації чи установи, куди подається заява).

Нижче у стовпчик — назва професії, місце роботи, прізвище, ім’я, по батькові, адреса того, хто подає заяву

Ще нижче посередині рядка пишеться слово «заява» з великої літери й не ставиться крапка.З великої літери й з абзацу починається текст заяви, де чітко викладається прохання з коротким його обґрунтуванням.

Після тексту заяви ліворуч вміщується дата, а праворуч — підпис особи, яка писала заяву.

У складній заяві також подаються відомості про те, які саме документи додані до заяви на підтвердження правомірності висловленого в ній прохання (документи перелічуються після основного тексту перед підписом). Заява пишеться від руки в одному примірнику.

Автобіографія — це документ, у якому особа повідомляє основні факти власної біографії. Головні вимоги під час його написання — вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу. В автобіографіях обов'язково зазначаються:

Назва документа.

Прізвище, ім'я, по батькові.

Дата народження.

Місце народження (місто, село, селище, район, область, країна).

Відомості про навчання (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися).

Відомості про трудову діяльність (стисло, в хронологічній послідовності назви місць роботи й посад).

Відомості про громадську роботу (всі її види).

Стислі відомості про склад сім'ї (батько, мати, чоловік, дружина, діти).

Дата написання й підпис автора.

Заголовок («Автобіографія») пишеться посередині рядка, трохи нижче верхнього поля. Кожне нове повідомлення слід починати з абзацу. Дата написання ставиться ліворуч під текстом, підпис автора — праворуч.

Характеристика — це документ, в якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника за підписами представників адміністрації. Це офіційний документ, який видає адміністрація на прохання працівника. Характеристику пишуть або друкують у двох примірниках, один з яких видають особі, а другий (копію) підшивають до особової справи. Текст викладають від третьої особи.

Основні реквізити характеристики:

Назва документа й прізвище, ім'я, по батькові того, кому видається характеристика.

Рік народження, освіта.

Текст, де зазначено, з якого часу працює чи вчиться особа, як ставиться до виконання своїх службових обов'язків, який має рівень професійної майстерності, авторитет у колективі.

Дата складання.

Підпис відповідальної службової особи й гербова печатка організації, яка видала характеристику.

Пояснювальна записка — це документ, у якому працівник пояснює свої дії, вчинки. Такий документ може складати приватна особа на вимогу слідчих органів тощо. У пояснювальній записці зазвичай ідеться про невиконання певної роботи, порушення дисципліни, тих чи інших правил, приписів.

За змістом пояснювальні записки поділяють на дві групи:

· записки з приводу якихось випадків, ситуацій, що склалися, провин та поведінки окремих працівників тощо. Текст таких пояснювальних записок має бути переконливим і містити неспростовні докази;

· записки, що супроводжують основний документ (наприклад, план, звіт) і пояснюють зміст його окремих положень. Їх оформляють на загальних або спеціальних бланках установи машинописним способом.

Реквізити:

Праворуч вказується посада особи, на вимогу якої складається пояснювальна записка, її прізвище, ім’я та по батькові – адресат.

Нижче посередині рядка пишеться назва виду документа «пояснювальна записка» з великої літери й не ставиться крапка.

З великої літери й з абзацу починається текст записки, де чітко викладається пояснення причини певного факту, вчинку з коротким її обґрунтуванням.

Після тексту ліворуч вміщується дата

Нижче, теж ліворуч, у стовпчик: назва професії, місце роботи, прізвище, ім’я, по батькові того, хто подає пояснювальну записку – відомості про адресанта.

Праворуч — підпис особи, яка писала пояснювальну записку.

· Тижневий, чесний, щасливий, пестливий, хвастливий, декадентний, форпостний, курсантський, баластний, невістчин, проїзний, виїзний, туристський, ненависний, вартісний, захисний, пристрасний, студентський, жалісний, контрастний, корисний, рідкісний, кореспондентський, пропагандистський, совісний, обласний, музикантський, кістковий, парламентський, допускний

· Розрізняють скелетну, або соматичну, та вісцеральну мускулатуру. Скелетні м`язи прикріплюються до кісток скелету і становлять активну частину опорно-рухового апарату. Ці м`язи складаються з посмугованої або поперечно-смугастої м`язової тканини. М`язові волокна, що їх утворюють, під мікроскопом мають вигляд стрічок із поперечно розташованими темними смугами. Окрім скелетних м`язів, з такої тканини побудовані мімічні м`язи.

БІЛЕТ 16

1Інформаційний документ (ІД) — це документ систематизованих або узагальнених відомостей про опубліковані чи неопубліковані дані з першоджерел, виготовлений організаціями, які здійснюють науково-інформаційну діяльність. Інформаційні документи містять систематизовані знання про первинні опубліковані й неопубліковані документи у формі описів, анотацій, рефератів на окремі документи або у формі оглядів групи документів певної тематики чи виду (статті, книги, нормативно-технічна документація, звіти про науково- дослідні і дослідно-наукові роботи, депоновані рукописи, дисертації, ресурси інтернет тощо).
Відмінною рисою інформаційного документа є компактність передачі змісту первинного документа. Зокрема, реферат у 40, анотація в 100, а бібліографічний опис у 250 разів компактніші від статті чи іншого документа, на який вони складаються.
Окремі види інформаційних документів мають певні відмінності, специфічні риси. Вони відрізняються за глибиною згортання інформації, за методами її викладу, за тим, є чи немає оціночного підходу до інформації, що обробляється, тощо. Є відмінності в цільовому призначенні інформаційного документа: він призначений лише для орієнтації в документному масиві, для ухвалення управлінських рішень тощо.
У свою чергу, інформаційний документ може бути не лише вихідним, а й похідним для дальшої наукової обробки і створення документів вищого рівня згортання: огляд вторинних документів, покажчик вторинних документів, реферат, анотація, предметна рубрика, ключове слово, індекс УДК і ББК, авторський знак і т. ін. Інформація, отримана внаслідок наступної обробки інформаційного документа, належить до третього, четвертого, п’ятого і т. д. рівнів її згортання. Результатом згортання є метаінформація або метадані, тобто відомості найвищого рівня згортання. Однак ці риси є варіативними, вони не змінюють суті інформаційного документа.
Найпоширенішою є класифікація ІД за цільовим призначенням і характером інформації. За цією ознакою ІД поділяють на бібліографічні, реферативні, оглядові й аналітичні.
Бібліографічний документ — це інформаційний документ упорядкованої сукупності бібліографічних записів.
Реферативний документ — це інформаційний документ сукупності бібліографічних записів, включно з рефератами.Реферат — це короткий виклад змісту документа чи його частини, що включає основні фактичні відомості та висновки, необхідні для початкового ознайомлення з документом.
Оглядовий документ — це інформаційний документ одного чи кількох оглядів, які відображають підсумки аналізу та узагальнення відомостей з різних джерел. Основну складову документа становить огляд — концентрований виклад змісту сукупності документів з певної теми за певний проміжок часу.
Аналітичний документ — це інформаційний документ, що є результатом аналізу, синтезу й оцінювання змісту значної кількості первинних документів з певної теми (проблеми) за певний проміжок часу. Часто такі ІД називають оглядово- аналітичними. Такий поділ ІД на види є достатньо умовним, позаяк більшість з них поєднують у собі всі методи аналітико-синтетичної обробки первинних документів.
До інформаційних документів висуваються такі вимоги:
• актуальність і достовірність наведених у них відомостей;
• вичерпна повнота вітчизняних і зарубіжних джерел;
• компактність викладу;
• оперативність підготовки (період часу від моменту появи відповідного первинного документа до моменту виходу вторинного документа).

2. Гаазький,паризький,камчатський,люксембурзький,бузький,кременчуцький,гадяцький,миргородський,сиваський,черемоський,прилуцький,бахмацький,кобеляцький,овруцький,воронезький,кавказький,гамбурзький,іртиський,лейпцизький,ла=маншський,меккський,норвезький,сибірський,калузький,поліський,одеський,цюрихський,нью-йоркський,ризький,онезький.

3. Скелет кінцівок складається з двох відділів:скелета вільних кінцівок і скелета так званих поясів верхньої та нижньої кінцівок.

Скелет нижньої кінцівки,подібно скелету верхньої кінцівки, складається з скелета вільної нижньої кінцівки і скелета тазового поясу. Скелет тазового поясу утворений парною тазовою кісткою і крижами. Тазова кістка є зрощенням сідничної,лобкової і клубової кісток,а крижі- п'яти хребців. Клубова кістка має тіло і крило,а лобкова та сіднична- тіло і гілки.

Билет №17

Наказ ─ це розпорядчий документ, що видається керівником підприємства, організації або установи на правах єдиноначальності й у межах своєї компетенції.Розрізняють накази щодо особового складу (кадрові) і накази із загальних питань (організаційні). Кадровими наказами оформлюють призначення, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, заохочення, стягнення. У заголовку таких наказів зазначають: „ Щодо особового складу ” Накази із загальних питань у свою чергу поділяються на ініціативні і ті, що видаються на виконання розпоряджень вищих органів. Ініціативний наказ видається для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації.Наказ і виконання розпоряджень вищих органів видається під час створення, реорганізації чи ліквідації структурних підрозділів, при підсумовуванні діяльності установ, затвердженні планів.Реквізити наказу такі:

10) Назва підприємства або установи, що видає наказ, або назва посади керівника.

11) Назва виду документа.

12) Назва місця видання наказу.

13) Номер.

14) Дата підписання.

15) Короткий зміст наказу (заголовок).

16) Текст наказу.

17) Підстава для складання.

18) Підпис керівника підприємства (установи).

Реквізити розпоряджень:

10. Герб України.

11. Назва структурного підрозділу.

12. Назва виду документа.

13. Дата.

14. Індекс.

15. Місце видання.

16. Заголовок до тексту.

17. Текст.

18. Підпис.

Постанова ─ це правовий акт, який приймається вищими та деякими центральними органами управління для розв’язання найважливіших питань, що стоять перед цими органами, і для встановлення стабільних норм та правил поведінки.Постанови приймаються Президією Верховної Ради України, Кабінетом Міністрів України й іншими органами управління. Текст постанови складається з двох частин: констатуючої та розпорядчої. Постанову підписують дві особи: голова колегіального органу й керуючий справами (секретар).

Реквізити:

9. Герб України.

10. Назва установи. що підготувала постанову.

11. Назва виду документа (ПОСТАНОВА).

12. Дата.

13. Місце видання.

14. Заголовок до тексту.

15. Текст.

16. Підписи.

Доручення ─ це письмове повноваження, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати певні юридичні дії або отримувати матеріальні цінності.Доручення видаються на розпорядження майном, отримання грошових та матеріальних цінностей. Вони поділяються на особисті та офіційні.

4) назва документа;

5) прізвище, ім’я і по батькові особи, яка видала доручення;

6) прізвище, ім’я і по батькові особи, якій видано доручення (довіреної особи).

Загальні ─ на виконання широких повноважень (отримання документів, ведення справи в усіх судових, арбітражних та адміністративних установах з усіма правами, що надані законом позивачеві, відповідачеві; укладання угод, одержання майна тощо).

Доручення видають на строк не більше трьох років. Якщо строк повноваження не зазначено, доручення зберігає силу протягом одного року з дня його підписання. Якщо ж доручення взагалі не датоване, воно не має юридичної сили.

Текст розписки пишеться у довільній формі, проте в ній мають бути такі реквізити:

6) прізвище, ім’я, по батькові та посада того, хто дає розписку;

7) прізвище, ім’я, по батькові та посада того, кому дається розписка;

8) точне найменування матеріальних цінностей, предметів, інструментів;

9) розпорядження чи документ, на підставі якого одержано цінності;

10) дата й підпис того, хто отримує цінності.

За походженням розписки бувають особисті й службові.

Розписка пишеться в одному примірнику. Ніякі виправлення в ній неприпустимі.

2. Утворіть нове слово або його форму, щоб продемонструвати чергування голосних.

Радість-радості,Будова-будови, нога-ніг, ноги, сторона-сторін, сторони, школа-шкіл, школи, стравохід,-стравоходу скочити,- простити- вигребти,-вигрібати, причепити,-причіплювати брехати,- шостий,-шостого, шостим паслін,-пасльону Яків,-Якова Газогін-газогоном, Бориспіль, -БорисполяКиїв-Києва Харків,-Харкова чекати,-чекаючи? воля,-волі, волею мудрість-мудрості,, тесати-, промені-променем, промінь, прізвище,- прізвищ я летіти,- чекати,-чекаючи, чекав клопотання,- сторона-сторін, сторони, стороною, сім,-семеро, семи село. –сіл,

3. Скелет тулуба складається з хребта ребер, грудини і таза. Ребра, грудина і грудний відділ хребта разом складають грудну клітку. Вона складається з 12 пар ребер і грудини. Ребра мають подібності та відмінності у своїй будові. Одні з них самостійно прикріплюються до грудини і називаються «справжніми». Інші не прикріпляються до грудини носять назву «помилкових». Два нижніх найбільш рухливих ребра називають коливними.

Білет № 18

Доручення

Розписка

Розписка — це письмове підтвердження певної дії, яка мала місце, — передання й отримання документів, товарів, грошей, матеріальних цінностей. До розписки входять такі реквізити:

прізвище, ім'я, по-батькові та посада того, хто дає розписку;

посада, прізвище, ім'я та по батькові того, кому дається розписка;

у чому конкретно дано розписку (обов'язково слід зазначити точне найменування матеріальних цінностей, предметів);

дата й підпис того, хто отримує цінності.

Якщо передаються суми грошей, у розписці вказують адресу, номер і серію паспорта того, хто їх отримує. Грошові суми пишуться словами, а в дужках — цифрами: в сумі п'ять тисяч шістсот двадцять (5 620) гривень. Підпис особи, що дає розписку, засвідчується нотаріальною конторою.Розписка пишеться лише в одному примірнику. Ніякі виправлення в ній неприпустимі.

Зразки розписок

Р о з п и с к а

Я, старший викладач кафедри географії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Мойсієнко К. А., отримав від завідувача складу Бережного Т. Ф. у тимчасове користування для членів археологічної експедиції: 1) двадцять (20)рюкзаків; 2) шість (6) наметів; 3) двадцять три (23) лопати; 4) п'ять (5) емальованих відер. Увесь зазначений інвентар раніше був у вжитку.

Підстава: наказ ректора університету № 325 від 12.07.96 р.

16.07.96 (п і д п и с)

Р о з п и с к а

Мною, студентом педагогічно-індустріального факультету Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова І. С. Боровком, отримано від завідувача бібліотеки М. Т. Тесленко для тимчасового користування на час канікул 2 (два) підручники з креслення, 1 (один) підручник з математики й 1 (один) “Український правопис”.

24 січня 1997 р. (п і д п и с)

Запишіть слова, на місці крапок, вставте потрібну літеру е або и.

В кількох дієслівних коренях, де випадає ненаголошений И: загинати, відтинати, напинати, починати, розминати, засинати, вмикати, проривати.. На межі кореня і суфікса, де може бути -ери-, ‑ели‑: перший, великий.
У відкритих складах на ри-, ли-: бриніти гриміти.

У деяких словах (переважно іншомовних) написання е та и ніяких не перевіряється: ап е льсин, б е нзин, б е тон, д е када, д е легат, д е мократія, кол е ктив, л е вада, л е генда, л е міш, мат е матика, м е даль, п е нал, р е монт, р е цепт, т е пер, тр е мтіти, ч е кати; д и ректор, д и ригент, к и шеня, л и мон, м и нуле, п и ріг, ш и нель і т. д. Написання таких слів треба запам'ятати.

· Пр.е.зидент, при…вілей, пр…ем’єра, пр…етензія, при…ймач, при…феранс, пр…изер, пр…иватний, пр…едикат, пре…цедент, пр…инаймні, при…зма, пре…стиж, пре…людія, пр…ечетний, при…великий, пре…важкий, пр…ибудова, пр…ибулий, пе..р.е.орати, при…краси, при…бічник, пр…едивний, п.е.ри..метр, пе..р..иферія, п.е.р..ескоп, при…ярок, пре…стол, пре…подобний, при…вокзальний.

· Запишіть українською мовою. Розставте розділові знаки.

Форма и величина грудной клетки зависят от развития мускулатуры и лёгких. Это в свою очередь связано с образом жизни и профессией человека. Обычно различают три формы грудной клетки коническую цилиндрическую и плоскую. Грудная клетка приобретает коническую форму у людей с хорошо развитой мускулатурой и лёгкими. При слабо развитой мускулатуре и лёгких грудная клетка приобретает плоскую форму.

Форма та розмір грудної клітки залежить від розвитку м*язів та легень. Це в свою чергу пов*язано зі способом життя та професією людини. Зазвичай розрізняють три форми грудної клітки:конічна,циліндрична,плоска. Грудна клітина набуває конічної форми у людей з добре розвиненими м*язами та легенями. При погано розвинених М*язах та легенях грудна клітка набуває плоску форму.

Білет № 19

1. Групи сучасної української медичної термінологічної лексики (за будовою, лексичним значенням, вживанням).

За значенням медичні терміни поділяють на:

І. Анатомічні – це назви частин тіла та їх складових органів: кістка, м’яз, скелет, хребет, стопа, шлунок.

ІІ. Клінічні – слова чи словосполучення, що вказують на назви захворювання та методи обстеження, діагностику, лікування:

- хірургічні: апендицит, виразка, непрохідність, грижа, гострий холецистит;

- урологічні: ниркова коліка, гострий простатит, гостра затримка сечі;

- терапевтичні: гастрит, запалення легенів, бронхіальна астма.

ІІІ. Фармацевтичні – назви хімічних речовин, лікарських препаратів, їх функції та дія на людський організм: мукалтин, нітрогліцерин, анальгін, мазь.

За будовою медичні терміни поділяються на:

- прості, які містять одну основу: пухир, нирка, зуб, око, покрив, шкіра, ін’єкція, хребець;

- складні, які складаються з двох чи більше основ: анатомо-клінічний, жовчнокам’яний, тазостегновий, рауш-наркоз, резус-антитіло, альфа-промені, кровотеча;

- складені, які містять два чи більше слова: адамове яблуко, інфаркт міокарда, хвороба Аддісона.

За вживанням медичні терміни розглядають у таких групах:

а) міжнародні терміни, тобто такі, що не мають відповідників в українській мові: кардіолог, мікрохірургія, шприц, дальтонізм, зонд, бандаж, урологія, артерія;

б) терміни іншомовного походження, на позначення понять яких існують українські слова: симптом – ознака, анамнез – історія хвороби, аналіз – дослідження, фактор – причина, гепатит – жовтяниця, анемія – недокрів’я;

в) терміни, утворені на власне українському мовному ґрунті: хребет, сказ, легені, правець, куприк, виразка.

Отже, сучасна українська медична термінологія пройшла досить довгий і складний шлях розвитку – від термінологізації спільнослов’янських і давньоруських загальновживаних слів, прямого запозичення лексичних одиниць з латинської, грецької та західноєвропейських мов до вироблення власних найновіших словотворчих моделей з використанням як національних, так і інтернаціональних терміноелементів.

На місці крапок вставте, де потрібно, м’який знак.

М'який знак пишеться: після м’яких д, т, з, с, дз, ц, л, н; у суфіксах типу -зьк, -еньк. У дієслівних формах дійсного та наказового способу

М'який знак не пишеться: Після р у кінці складу або слова, після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ств(о), -ськ(ий), між подвоєними м’якими приголосними, Після д, н, т перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин.

Галузь, джерельце, різьба, пісня, призьба, слизько, кузня, Наталчин, Валчин, рибалчин, сеньйор, доньчин, піднісся, підносся, кварц, селянський, тонший, серйозний, Зорька, ніч, Сибір, сядьмо, пухирчик, бульйон, медальйон, Донченко, Харків, тюрьма, гіркий, тьмяний.

Запишіть українською мовою. Розставте розділові знаки.

Скелет кінцівок складається з двох відділів: скелета вільних кінцівок і скелета, так званих, поясів верхньої та нижньої кінцівок.

До складу скелета верхньої кінцівки входить скелет вільної верхньої кінцівки і скелет плечового пояса. Скелет плечового пояса утворений двома парними кістками: лопаткою і ключицею. Ключицею називається кістка, яка скріплює верхню кінцівку зі скелетом тулуба. Лопатка являє собою плоску трикутну кістку. На ній є дзьобовидний відросток.

Білет № 20

1. Рецепт як документ. Вимоги до укладання.

Рецепт – письмове звернення лікаря до аптеки з проханням виготувати ліки, видати їх хворому та вказівкою, як їх приймати. Рецепт – офіційний документ, за який несе відповідальність той, хто його виписав, і той, хто виготував ліки. Рецепт пишеться на бланку за точно встановленою формою відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України за № 117 від 30.06.1994 «Про порядок виписування рецептів та відпуск лікарських засобів і виробів медичного призначення».

На одному рецептурному бланку можна виписати один лікарський препарат, якщо він містить наркотичні чи отруйні речовини. В інших випадках – два препарати.

Реквізити:

1. Штамп організації.

2. Назва документа й номер.

3. Дата виписування рецепта.

4. Прізвище й вік хворого.

5. Прізвище лікаря.

6. Латиномовна частина. Починається зі слова Recipe (скорочено – Rp.), що в перекладі з латинської означає «візьми». Далі пишуться назви лікарських речовин, з яких складаються ліки, їх кількість, фармацевтичні дії, назви форм (мазь, мікстура тощо).

7. Сигнатура – спосіб уживання ліків (від лат. D.S. – Da. Signa, що перекладається «Дай. Познач», іноді пишуть D.t.d. – Da tales doses, тобто «Дай такі дози»). Латинською мовою пишуться тільки букви D.S., а далі все зазначається державною мовою або рідною мовою хворого.

8. Підпис і печатка лікаря.

2. Запишіть слова, знявши риску. Поясніть їх правопис.

Разом пишуться: 1.Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з присл, ім, прик, займ, числ, 2.складання основ 3. аби-, ані-, де-, чи-, що-, як-