Правопис и, і у словах іншомовного походження

БІЛЕТ 1

. 1. Основні вимоги до оформлення медичної документації:

1. Логічність думки, послідовність викладу, членування тексту відповідно до будови медичного документа.

2. Чіткість і лаконічність викладеної інформації.

3. Стислість вираження думки, відповідність слова його призначенню.

4. Точний добір медичної термінології традиційного вживання, усталених медичних словосполучень.

5. Дотримання норм літературної мови, вживання зрозумілих слів, уникнення просторіччя, суржику, русизмів.

Історія хвороби

Медична карта стаціонарного хворого (історія хвороби) – офіційний документ, що сприяє організації правильного ефективного лікування пацієнта. Пишеться на бланку Форма № 003/0, затвердженому наказом МОЗ України № 184 від 26.07.1999. Цей документ містить відомості про хворого, перебіг захворювання, проведене лікування. Історію хвороби веде закріплений лікар, а титульну сторінку (паспортні дані) й скарги заповнюють у приймальному відділенні. Відомості з історії хвороби мають бути недоступні для пацієнта, її не дозволяється видавати хворому. Документ зберігається у палатного лікаря, а після виписування хворого – в архіві 25 років.

Третя сторінка – це «ЗАПИС ЛІКАРЯ ПРИЙМАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ», тут наявні чотири графи, які необхідно заповнити: скарги, анамнез хвороби, анамнез життя, об’єктивний стан хворого.Спочатку записують скарги хворого. Потім з’ясовують час, причини появи болю чи неприємного відчуття, характер та локалізацію болю, наявність додаткових симптомів, чи було подібне раніше, чи приймав хворий ліки. Цю інформацію записують у рубриці «Анамнез хвороби». Анамнез життя включає такі факти: особливості місцевості, де народився й проживав хворий; навчання (для дітей); статеве дозрівання; перенесені хвороби, операції; спадкові хвороби в сім’ї; матеріально-побутові умови життя; режим дня й відпочинку; харчування; шкідливі звички; алергологічний анамнез; професійний анамнез; радіаційний анамнез; страховий анамнез. Об’єктивний стан хворого, його зовнішній вигляд зазначається з точки зору лікаря після огляду шкірних покривів, прослухування легень, тонів серця тощо.Четверта сторінка має заголовок «СКАРГИ, АНАМНЕЗ ХВОРОБИ, АНАМНЕЗ ЖИТТЯ об’єктивний стан хворого, попередній діагноз, план обстеження, план лікування». Записи тут робить закріплений лікар.Наступні сторінки – це «ЩОДЕННИК». Закріплений лікар щодня оглядає хворого, розпитує про стан здоров’я та робить відповідні записи, зазначаючи дату.

Історія хвороби містить також «ЛИСТОК ОГЛЯДУ ТА КОНСУЛЬТАЦІЙ СПЕЦІАЛІСТАМИ», який заповнюється відповідно до потреби в додаткових консультаціях інших лікарів, “ЛИСТОК ЛІКАРСЬКИХ ПРИЗНАЧЕНЬ» та «ТЕМПЕРАТУРНИЙ ЛИСТОК», де щоденно фіксують температуру, пульс та артеріальний тиск хворого.

У кінці історії хвороби при виписуванні пишеться «ЕПІКРИЗ», де зазначається, з яким діагнозом надійшов хворий, чи були ускладнення та супутні захворювання, яке проводилось лікування, лікувальні та трудові рекомендації, ефективність лікування. Остання сторінка «Патологоанатомічний діагноз» заповнюється в разі смерті хворого.

Після виписування хворого із стаціонару СТАТИСТИЧНА КАРТА ХВОРОГО передається до статистичного відділу лікувального закладу. У цій карті зазначають паспортні дані хворого, діагноз, кількість ліжко-днів тощо. ВИПИСКУ з історії хвороби видають хворому, в ній коротко викладають діагноз, проведене лікування та обстеження, лікувальні й трудові рекомендації.

Якщо хворий працює, йому видають ЛИСТОК НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ, який здається за місцем роботи для оплати. Першу сторінку заповнюють у лікарні, на ній зазначають номер листка непрацездатності, назву лікувального закладу, прізвище, ім'я, по батькові хворого, вік, місце роботи, діагноз, період непрацездатності, ставиться підпис лікаря, печатка. А зворотню сторінку заповнюють в організації, де працює хворий, тут вказується кількість днів, пропущених через хворобу, та сума виплат.

Якщо хворий – студент чи учень, йому дають ДОВІДКУ, в якій є такі відомості: штамп лікувального закладу, номер довідки, прізвище, ім'я, по батькові хворого, вік, місце навчання, діагноз, період відсутності на заняттях, підпис лікаря, печатка.

2 2. Масажу, масажиста, морозу, Вітра, доктора, Києва, Китаю, лишаю, пінцета, гіпсу, кисню, шлунка, інфаркту, міокарда, міокардиту, ривка, білка, Кавказу, Іртиша, аналізу, колективу, саду, грама, липня, картону, документа, часнику, зуба, болю, бронхіту.

3. 3. Артеріальна гіпертензія залишається одним із поширених захворювань серцево-судинної системи і є фактором ризику інших небезпечних для життя ускладнень. Результати численних епідеміологічних досліджень показали значну зв'язок між наявністю артеріальної гіпертензії і частотою розвитку інсульту, ішемічної хвороби серця, хронічної ниркової та серцевої недостатності. Тому для контролю артеріального тиску у пацієнтів, що страждають артеріальною гіпертензією, є вкрай актуальною розробка безпечних і ефективних схем лікування.

БІЛЕТ 2

1) Національна мова — мова соціально-історичної спільноти людей, спільна мова нації, яка разом з іншими ознаками (спільність території, культури, економічного життя та ін.) характеризує конкретну націю. Національна мова виявляє постійну тенденцію до єдності й обов'язково має літературну форму існування. Це мова, яка складалася на території держави багато тисячоліть.

Літературна мова — це складова й невід’ємна частина загальнонаціональної мови.
Літературній мові характерні ознаки:-Поліфункціональність-Унормованість-Стандартність-Уніфікованість-Розвинена система стилів.Зачинателем літературної української мови був І.П.Котляревький.сновоположником був Т.Г. Шевченко

2)Нервово-хронічний,нервовохворий, нервово-збуджений, екс-чемпіон, вищезазначений, трохи нижчезазначений, жовчнокам'яний,резус-фактор, абсолютно сухий, темно-шоколадный, темношкірий, військовозобов'я́заний, анатомо-клінічний, міні-операція, грязеводолікування, синьоокий, напівсон, горецвіт, пів'яйця, хлібобулочний, сон-трава, всюдихід, західно-сибірська, лейб-медик, пів-Європи, пан’європейський, давньоукраїнської, радіо-фізичний, макроекономіка

3)Інсульт -дна з найбільш розповсюджених причин інвалідизації працездатне населення. у 80%виживших після інсульта спостерігається той чи інший ступінь обмеження в повсякдневному житті,що обумовлено не тільки рухливими і мовними розладами,але й порушеннями когнітивної функції.Не більше 10-20% хворих перенесших мозковий інсульт повертаються в подальшому до повноцінного життя. Деменція в наступних шести місяців розвивається у 4-6%пацієнтів перенесших інсульт через 5 років цього показника збільшується до 20-25%.

БІЛЕТ 3

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації. Мовні норми сучасної української літературної мови здебільшого складаються стихійно. Проте велику роль у їх становленні відіграють письменники, майстри слова, які наділені даром мовної інтуїції у відборі кращих варіантів, відчуттям естетики слова. З наукового погляду мовні норми обґрунтовуються мовознавцями. Норми правильного письма, або правопису, узаконюються певними урядовими постановами.Залежно від того, з яким структурним рівнем мови (фонетикою, морфологією, синтаксисом та ін.) співвідноситься норма, розрізняють такі її типи.Норми орфоепічні – система правил, яка регулює правильну, зразкову вимову. Орфоепічні норми закріплюють вимову окремих звуків та звукосполучень, наголос у слові. Ці норми відтворено в спеціальних словниках, таких як «Українська літературна вимова й наголос. Словник-довідник» (К., 1973), «Орфоепічний словник» (К.,1984), укладений М.І. Погрібним.рми лексичні – норми слововживання, прийняті в мові на сучасному етапі. Вони визначають уживання слів у тих значеннях, які існують тепер, попереджають використання застарілих слів для назв сучасних понять. Норми слововживання закріплені тлумачним «Словником української мови» в 11-ти томах, Великим тлумачним словником сучасної української мови, у перекладних словниках, зокрема в «Новому російсько-українському словнику-довіднику» за редакцією С.Я. Єрмоленко та інших.Норми граматичні – сукупність граматичних правил, що виходять із мовної практики людини, які покликані впорядкувати мовну діяльність носіїв даної мови. Це, зокрема, правила зміни слів – іменників, прикметників, числівників, займенників, дієслів. Цими правилами, наприклад, визначається як нормативне відмінювання числівників від п’ятдесяти до вісімдесяти лише в другій частині, тобто не семидесяти, як часто можна почути, а сімдесяти і под. Граматична норма закріпила вживання сполучень говорити українською мовою, а не говорити на українській мові, екзамен з історії, а не екзамен по історії та ін. Граматичні норми – це норми морфології та синтаксису української мови.Норми стилістичнізакріплюють правила вживання мови в різних сферах її застосування. Ці правила застерігають від уживання слів, виразів, окремих форм, що не відповідають конкретній ситуації спілкування, предметові мовлення тощо. Стилістичні норми зафіксовано в «Словнику української мови» в 11-ти томах, де слова мають спеціальні стилістичні позначки.Норми правопису– це зведення правил про написання слів, розділові знаки у складному й простому реченнях, який поділено відповідно на два розділи: орфографію і пунктуацію. Єдина й обов’язкова для всіх орфографія полегшує спілкування людей за допомогою писемної мови, робить його ефективним, сприяє піднесенню загальної мовної культури народу. Сьогодні український правопис перебуває у стадії свого реформування. Головне завдання останнього – відновити деякі положення, що роз’єднують правопис діаспори та материкової України, а також ті, що були вилучені з метою уніфікації українського правопису з російським.

Виділяють п’ять функціональних стилів сучасної української літературної мови: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний. У мовній практиці набув ваги також конфесійний стиль. У межах кожного стилю сформувалися підстилі, що сприяють доцільнішому й точнішому відображенню конкретних проявів мовної діяльності.

· трав'яний, хомяк, моркв’яний, черв'як, без'ядерний, безідейний, соловйов, МІЖ'ЯРУСНИЙ, торф'яний, Харків, Уманщина, Духм'яний, підйом, тонший, морський, на калиноньці, дерзкий, Наталчин, Марусьчин, няньчин, бриньчати, Гуцульщина, доньчин, Донченко, дит’ясла, ад’ютант, мадяр, Уляна, різьбяр.

3.а даними Всесвітньої федерації неврологічних товариств, щорічно в світі реєструється не менше 15 млн інсультів. Причому передбачається, що ці дані явно занижені, так як в країнах багато випадків інсульту не реєструються або взагалі залишаються без уваги лікарів через недоступність медичної допомоги.

У більшості країн світу гострі порушення мозкового кровообігу входять до четвірки найбільш частих причин смертності. Не менше третини інсультів призводять до летальності в гострому періоді. Протягом наступного року летальність збільшується ще на 10-15 %.

Білет №4

1.Стиль - це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматичних форм, типів речення тощо).

Розмовний стиль.

Основні ознаки розмовного стилю: усна форма спілкування, неофіційність стосунків між мовцями і невимушеність спілкування, лаконізм, емоційні реакції.

Основне призначення розмовного стилю - бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з'ясування побутових стосунків.

Основні мовні засоби: багатство інтонацій, емоційно-експресивна лексика, суб'єктивної оцінки, різних типів простих речень (переважно коротких, неповних, обірваних, односкладних і т.д.), можливі діалектизми, фольклоризми, просторічна лексика.

Типовими формами мовлення є усні діалоги і полілоги.

Сфера використання - усне повсякденне спілкування у побуті, на виробництві.

Художній стиль.

Основні ознаки художнього стилю: образність, поетичність, естетика мовлення, експресія як інтенсивність вираження, зображувальність (конкретно-чуттєве живописання дійсності -людей, природи, явищ, понять, якостей, властивостей, відношень). В художньому стилі все подається через призму інтелекту і світовідчуття особистості (образ автора), і все спрямовується на особистість читача (слухача). Тому в художньому стилі (зокрема в художніх творах), крім об’єктивності реального світу, існує і суб’єктивність сприйняття його людиною.

Основне призначення - впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.

Основні мовні засоби: багатство найрізноманітнішої лексики з переважанням конкретно - чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак, емоційно - експресивна лексика, різні види синонімів, омонімів, фразеологізмів, використання з стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів.

Особливою прикметою художнього стилю є широке вживання дієслівних форм - родових - минулому часі і умовному способі, особових у теперішньому і майбутньому часі дійсного способу, у наказовому способі. У художньому стилі використовуються всі типи речень, синтаксичних зв'язків, особливості інтонування і ритмомелодики.

Сфера використання художнього стилю - творча діяльність, література, різні види мистецтва, культура, освіта.

2. Василь Дмитрович Столетов, Тетяна Луківна Соловйова, Наталя Геннадіївна Синицина, В'ячеслав Пилипович Голіцин, Жанна Євгенівна Тихомирова, Алла Опанасівна Румянцева, Іларіон Якович Толстой, Павло Мирославович Йолкін, Любов Олегівн- Подкопаєва, Уляна Юліанівна Прокоф'єва.

3. Наріжним каменем запобігання виникнення або прогресування серцево-судинних порушень,з одного боку,є систематичне використання гіпотензивної терапії без зниження якості життя хворих,раціональний підбір антигіпертензивного лікування для ефективного контролю артеріального тиску і відсутність розвитку побічних ефектів,а з іншого— вибір препарату,що забезпечує,як короткострокову,так і довгострокову прихильність пацієнта до лікування,добре перенесення терапії.

БІЛЕТ 5

Державна мова – мова національності, яка самовизначилась в даній державі. Вживання державної мові закріплюється традицією або законодавством. Українська мова – національна мова українців. Належить слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Наука про українську мову називається лінгвістика україністика, або українознавство.

Українська мова відображає формування українців як етносу, що склався у VI-XVI ст. внаслідок інтеграції нащадків трьох слов’янських племен – полян, древлян і сіверян за участі груп іракомовного та тюркомовного степового населення. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов’янської мови (полянського, древлянського та сіверянського).

Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю, зрідка латинку в різних варіантах.

· Волзький, запорізький, чеський, дрогобицький, волейболістський, прилуцький, тюркський, латиський, кавказький, паризький, людський, іртиський, ткацький, куяльницький, товариський, мадридський, лейпцизький, ризький, боягузький, банґкокський, грецький, запорізький, празький, криворізький, юнацький, цюріхський, гадяцький, волоський, купецький, молодецький.

· В більшості випадків болі в спині носять відносно доброякісний характер. При аналізі больового синдрому варто приділити особливу увагу інтенсивності і характеру болю її локації та іррадіації виникненню під час сну або неспання зв’язку з положенням тіла. Необхідно детально проаналізувати супутні болі, скарги, які можуть носити як локальний(оніміння, печіння, зниження чутливості, слабкість в окремих м’язах, схуднення м’язів шкірних покривів) так і загальний характер (підвищення температури тіла, загальні зміни в емоційній сфері, порушення сну і апетиту, зменшення маси тіла).

Білет № 6

1. Стиль — це система мовних засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.

Офіційно-діловий стиль

Сфера використання: спілкування в державно-політичному, громадському та економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність.

Призначення: регулювати ділові стосунки мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях.

Ознаки: документальність, стабільність, стислість, чіткість, висока стандартизація вислову, сувора регламентація тексту.

Мовні засоби: широке використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології, специфічна фразеологія (порушити питання, подати пропозицію), відсутність емоційно-експресивної лексики, обмежена синонімія, наявність безособових і наказових форм дієслова, чітко регламентоване розміщення і будова тексту, наявність стандартних висловів.

Підстилі: законодавчий (закони, укази, статути, постанови), дипломатичний (міжнародні угоди — конвенції, повідомлення — комюніке, звернення — ноти, протоколи), адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, довідки, заяви, звіти).

2. Динаміка, фтизіатрія, кальцій, максі, максимум, дезінфекція, вітамін, спирт, Гіппократ, Фіджі, новокаїн, Дерибас, Сирія, апетит, Мадрид, Балтика, аудіо, аудитор, ажіотаж, пудинг, ціаноз, символ, Чилі, антибіотик, мартіні, Річмонд, Тибет, Крит, круїз, пріоритет.

3. Труднощі і недостатня ефективність лікування риносинуситу зумовлені низкою факторів. Найчастіше йдеться про труднощі у діагностиці та несвоєчасному призначенні адекватного лікування запального процесу в навколоносових пазухах, що розвивається на тлі гострої респіраторної інфекції. При цьому дуже часто відбувається недооцінка дисфункції імунної системи пацієнта, наявності альтернативних осередків інфекції, які передують антибіотикотерапії. Для лікування хворих риносинуситом застосовуються численні лікарські препарати, використання яких далеко не у всіх випадках доцільно.

БІЛЕТ 7

Документ-це документ,що містить зафіксовану інформацію,оформлену в усталеному порядку,і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу для виконання конкретної,йому призначеної інформації. Документа́ція — сукупність офіційно визнаних, взаємопов'язаних та складених у визначеній формі документів, які містять передбачувану інформацію про виріб, процес або діяльність даного підприємства. документування-регламентований процес запису інформації на папері чи іншому носії,що забезпечує її юридичну силу.До загальних функцій документа належать:
Інформаційна – будь-який документ створюється для збереження інформації, оскільки необхідність її зафіксувати – причина укладання документа.Соціальна – документ є соціально значущим об’єктом, оскільки його поява спричинена тією чи іншою соціальною потребою.
Комунікативна – документ виступає як засіб зв’язку між окремими елементами офіційної, громадської структури (закладами, установами, фірмами тощо).
Культурна – документ є засобом закріплення та передавання культурних традицій, що найкраще простежується на великих комплексах документів (науково-технічної сфери), де знаходить відображення рівень наукового, технічного й культурного розвитку суспільства.
До специфічних функцій документа належать:
Управлінська – документ є інструментом управління; ця функція притаманна низці управлінських документів (плановим, звітним, організаційно-розпорядчим та ін.), які спеціально створюються для реалізації завдань управління.
Правова – документ є засобом закріплення і змін правових відносин у суспільстві; ця функція є визначальною в законодавчих та правових нормативних актах, що створюються з метою фіксації правових норм і правовідносин, а також будь-які документи, які набувають правової функції тимчасово (для використання як судовий доказ).
Історична – коли документ є джерелом історичних відомостей про розвиток суспільства; цієї функції набуває певна частина документів лише після того, як вони виконають свою оперативну дієву роль і надійдуть до архіву на збереження.

Запишіть слова, знявши риску. Поясніть їх правопис.

Позавчора, помалу, заодно, внічию, мимохідь, де-інде, абияк, в цілому, по-троє, по-моєму, будь-коли, любо-дорого, віч-на-віч, рік у рік, докупи, до побачення, час від часу, спідлоба, безтями, наприклад, на споді, уві сні, спочатку, босоніж, на совість, кінець кінцем, так то, тимчасом як, на віки вічні, часто-густо..

3.стрий риносинусит відрізняється вираженою тенденцією до затяжного рецидивуючого перебігу та хронізації патологічного процесу в навколоносових пазухах, а також поширенню інфекції в межах респіраторного тракту. Приблизно у 10-15% хворих риносинусит виник на тлі гострої респіраторної інфекції, приймає хронічну форму. Поширеність запальних захворювань навколоносових пазух збільшується через серйозних екологічних зрушень, зокрема зрослої забрудненості навколишнього повітряного середовища, кількості інгаляційних алергенів, зниження резервних можливостей верхніх дихальних шляхів, зрослої резистентності флори, в результаті нераціонального застосування антибіотиків.

Білет № 8

Основні вимоги до оформлення документів. Поняття про реквізит. Види реквізитів.

Документ - основний вид ділового мовлення, що містить інформацію, зафіксовану на матеріальному носії, оформлену в усталеному порядку, і має юридичну силу для виконання конкретної функції.

Вимоги до оформлення:

два формати паперу - А4 (210 х 297 мм) та А5 (148 х 210 мм).
Усі реквізити документа розміщують у межах робочої площі сторінки,
Дотримуватись берегів
Документи оформляють переважно з одного боку аркуша
Якщо документ займає більше, ніж одну сторінку, то слід пам'ятати:

o на наступну сторінку не можна переносити лише підпис. Обов'язково має бути не менше двох рядків тексту;

o лише перша сторінка документа оформляється на бланку. Друга і наступні сторінки - чисті аркуші паперу такого ж розміру і якості;

o не бажано відривати один рядок від абзацу чи слово від речення і переносити його на наступну сторінку або залишати на попередній.

У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, сторінки нумерують.
Рубрикація тексту(поділ) на абзаци, під теми та теми

Реквізит – структурний елемент, з якого складається документ. Бувають: постійними, змінним

Види:

· Формуляр-зразок – сукупність реквізитів, властивих документам.

· Бланк - аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію.

· Текст – головний елемент документа.

На місці крапок вставте пропущені літери и або і. Поясніть правопис.

Правопис и, і у словах іншомовного походження.

Пишемо и

1. у загальних назвах після д,т,з,с,ц,ч,ш,ж,р перед приголосним.

2. У власних географічних назвах в кінцевих -ида, -ика; Після приголосних дж, ч, ш, щ, ц перед приголосним; Із звукосполученням -ри- перед приголосними; після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою

Пишемо і

1. У загальних назвах на початку слова; після приголосного перед голосним та й; у словах, які закінчуються на –ія; у кінці невідмінюваних слів після приголосних пишеться і, а не и; після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним у загальних назвах;

2. У власних назвах: між приголосними та в кінці слів;

Ч и пси, кос и нус, сп и рт(як виняток,згідно з вимовою), Ф і джі, жасм и н, аж і отаж, лодж і я, інту і ція, Ч и каго, Цюр и х, Корс и ка, Т и бет, кл і єнт, с і єста, м и гдаль(як виняток,згідно з вимовою), суш і, н і кель, дивіз і он, м і фічний, С и мферополь, с і ті(як виняток,згідно з вимовою), ант и под, Ш и ллер, Ч и лі, соц і олог, тр і ада, Д и зель, д и зель, л і ра, жалюз і.

Запишіть українською мовою. Розставте розділові знаки.

Близько 30% населення Австрії має додаткові приватні страховки, які дозволяють покращити умови перебування в лікарні (наприклад, одномісні палати), самостійно вибирати лікаря, передбачають додаткові виплати у разі захворювання або ж покривають вартість певних терапевтичних процедур. Явно, що страхові внески в комерційних компаніях встановлюються залежно від стану здоров'я клієнта, роду його діяльності та інших факторів, що впливають на ризик виникнення хвороби. Особливістю приватного сектора у сфері медичного страхування в Австрії, в порівнянні з більшістю інших Європейських країн, є те, що за останні 10 років його частка значно зменшилася і продовжує знижуватися.

БІЛЕТ 9

Найважливішою класифікаційною ознакою документа є його зміст, зокрема відношення зафіксованої в ньому інформації до предмета чи до напрямку діяльності.

Види документів визначаються за кількома ознаками:

- За змістом інформації: документи з адміністративних питань, бухгалтерського обліку, підготовки й розстановки кадрів, фінансово-кредитних операцій та ін.

- За походженням документи поділяються на службові (офіційні) й особисті. Службові документи виходять від організацій, підприємств, установ та службових осіб, які їх представляють, а особисті — від окремих громадян.

- За стадіями створення розрізняють документи чорнові, оригінальні й копії.

Рукописний або машинописний документ, що відображає роботу автора над текстом, є чорновим. Документ є о ригіналом, якщо відомості про автора, про час та місце його створення відповідають дійсності. Оригінал офіційного документа — перший і єдиний його примірник. Він може бути розмножений копіями. У юридичному розумінні оригінал і копія рівнозначні. Копія є точним відтворенням оригіналу, має у верхньому правому куті позначку "Копія" і завіряється у певному порядку.

Копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу керівника установи або керівника відповідного структурного підрозділу. Установа може засвідчувати копії лише тих документів, які створюються в ній (це правило не поширюється на архівні установи, державні нотаріальні контори і на приватних нотаріусів).

Копія документа виготовляється рукописним, машинописним способами або засобами оперативної поліграфії. Під час виготовлення копії рукописним і машинописним способами текст документа відтворюється повністю.

Розрізняють три різновиди копій: відпуск, витяг і дублікат. Відпуск — це повна копія відправленого куди-небудь оригіналу, яка залишається у відправника. Витяг — копія, що відтворює частину документа. Дублікат — другий примірник документа, виданий у зв'язку з втратою (чи з іншої причини) оригіналу. Дублікат має однакову із справжнім документом юридичну силу.

- За ступенем гласності документи бувають звичайні, секретні, для службового користування.

- За строками зберігання документи поділяють на дві групи — постійного й тимчасового зберігання.

- За призначенням розрізняють документи організаційні, інформаційні, розпорядчі, про особовий склад, обліково-фінансові, з господарсько-договірної, господарсько-претензійної та зовнішньо-економічної діяльності.

- За юридичною силою розрізняють справжні і підроблені документи. Справжніми вважаються документи, видані в установленому законом порядку з додержанням усіх правил; підробленими — реквізити або зміст яких не відповідають істинним.

Справжні документи у свою чергу бувають дійсними, які мають на даний момент юридичну силу, і недійсними, як такі, що з якихось причин утратили її.

Підробленими документи можуть вважатися внаслідок матеріальної чи інтелектуальної підробки.

- За структурними ознаками ділові папери можна поділити на стандартні й нестандартні.

Нестандартні — це документи, в яких можна заздалегідь передбачити й сформулювати окремі найзагальніші відомості, а спосіб викладу (добір слів і словосполучень, будова речень) залежить від конкретного змісту того, що викладається, від ситуації, від певних обставин ділового спілкування. Це документи з низьким рівнем стандартизації. Стандартні — це документи, в яких може бути передбачено не лише формуляр документа, а навіть слова, словосполучення й речення, за винятком цілком конкретних відомостей. Для таких у готовому бланку залишається кілька незаповнених місць. Це документи з високим рівнем стандартизації.

- За строками виконання — звичайні безстрокові, термінові й дуже термінові: звичайні безстрокові — це такі, які виконуються в порядку загальної черги; термінові — зі встановленим строком виконання. До них належать також документи, які є терміновими за способом відправлення (телеграма, телефонограма). Якщо службовий документ потребує негайного виконання, передання тексту документа може здійснюватися також телефоном, телеграфом чи телефаксом; дуже термінові —документи з позначенням «дуже терміново».

- За носієм інформації — оформлені на папері, диску, фотоплівці, магнітній стрічці, перфострічці.

2. На місці крапок вставте, де потрібно, м’який знак чи апостроф.

Черв'як, духмяний, Лук'ян, миш'як, пів'ящика, курйоз, призьба, котиться, портьєра, любов, кінчик, неньчин, Харків, віньєтка, арф'яр, кольє, слизький, серйозний, вісімсот, Ульяна, ін'єкція, від'їжджати, реп'ях, горохвяний, гюрза, дит'ясла, лосьйон, ніч, пів'яблука, синьйор.

3. Запишіть українською мовою. Розставте розділові знаки.

Лікарі загальної практики та пульмонології, щодня надають допомогу пацієнтам з бронхіальною астмою,не з чуток знають про серйозність цього захворювання,його прогресивне розповсюдження та пов'язаних з цим неухильно зростаючих економічних витрат. Бронхіальна астма-одне з найбільш частих хронічних захворювань сучасного суспільства. Її реєструють більш ніж у 5% дорослого населення і майже у 10% дітей. Дані про поширеність важкої астми суперечливі,через відсутність універсального визначення цієї форми захворювання.

Білет № 10

1. Специфіка писемного ділового мовлення

Це стиль, який задовольняє потреби суспільства у документному оформленні ділових стосунків, офіційної сфери спілкування, різних актів державного, суспільного, політичного, економічного життя.

Риси ділового стиля: стислість і уніфікованість,стабільність, точність формулювань, логічність і обґрунтованість викладу.

Писемне ділове мовлення - це мовлення, зафіксоване на папері. Є вторинним відносно усного мовлення. Писемне мовлення - монологічне.

Специфіка писемного ділового мовлення:

· Традиційність і консерватизм

· Чітке дотримання прийнятих норм ділового спілкування (будова, набір реквізитів, правильне використання слів -, наказую, доповідаю, гарантуємо, ухвалити…).

· Дотримання норм літературної мови, вживання зрозумілих, найбільш переконливих слів

· Відповідність мовних засобів їх стильовому призначенню (утримання розмовних, просторічних, діалектних слів).

· Логічність формування думки, чіткість і послідовність викладу, членування тексту відповідно до будови ділового паперу.

· Стислість вираження думки, строга відповідність слова його значенню, об'єктивність викладу фактів.

2. Страй к ом, письме нн ик, розрі сс я, шале н ий, свяще нн ий, Повол ж я, ста тт я, ста т ей, су дд івство, сумі шш ю, попідвіко нн ю, лл ю, Андо рр а, го лл андець, програ м а, ва нн а, мадо нн а, качи н ий, да н ий, зако нн ий, мі р а, і нн овація, Агне с а, філі пп інець, пі дд а шш я, свяще н ик, ю нн ат, попа д я, рі лл я, пода нн я.

3. Кропив'янка являє собою своєрідну, частіше алергічну реакцію у відповідь на різні подразники і може бути єдиним проявом патологічного процесу або однією з ознак якого-небудь захворювання. З урахуванням перебігу виділяють гостру і хронічну кропив'янку. Гостра кропив'янка характеризується тривалістю захворювання менше 6 тижнів, хронічна більше 6 тижнів.

Основним клінічним симптомом кропив'янки є сверблячі пухирчасті елементи, чітко відмежовані, що підносяться над поверхнею шкіри розміром від кількох міліметрів до декількох сантиметрів, що присутні постійно, змінюючи локалізацію або виникають у вигляді рецидивів тривалістю більше 6 місяців.

Білет № 11

· Види наукового тексту: тези, конспект, анотація, рецензія.

Основні види наукового тексту:- тези;- конспект;- анотація;- рецензія;- реферат.

Тези – короткий виклад основних думок автора. Вони передають основні положення тексту в тій логічній послідовності, яка веде до доведення головної думки. Тези розкривають суть усієї інформації. Щоб скласти тези, треба уважно прочитати текст, визначити головну думку та викласти основні положення. Розрізняють такі види тез:

- цитатні (відбір автором цитат з першоджерела),

- вільні (формулювання основних положень тексту власними словами)

- змішані (цитати та вільний виклад авторської думки чергуються).

Для тез необхідно вибирати основні ідеї і положення, розмістивши їх у певній послідовності. Складаючи тези, треба обов’язково вказати:

- прізвище, ім’я, по батькові автора тексту;-заголовок; місце написання і рік видання.

Конспект – стислий письмовий виклад змісту лекції, доповіді, роботи. Це найбільш розгорнута форма запису. Конспект повинен відповідати плану тексту. Тому спочатку складається план, потім пишеться конспект. З кожної частини тексту записуються ті думки, факти, які розкривають зміст тексту. На папері фіксуються основні положення, думки, деталі опускаються. Занотовується не тільки прочитане й почуте, а й виражається своє ставлення до нього, записуються власні думки. Матеріали конспекту доречно записувати на правій сторінці зошита. Ліва сторінка служить для запису власних думок, коментарів, оцінок. Згодиться вона для доповнень, уточнень, які можуть з’явитися після написання конспекту. У конспекті використовуються літерні скорочення, умовні позначення, символи. Якщо використовується цитата з тексту, необхідно вказати її джерело, сторінку.

Анотація – це гранично стисла характеристика друкованих видань щодо їх змісту, форми, призначення. Завдяки анотації читач отримує можливість скласти попереднє уявлення про незнайомий друкований твір, відшукати, відібрати необхідну інформацію. В анотації зазначаються характер публікації, її будова, актуальність теми, на кого розрахована і який має обсяг.

Орієнтовна схема анотації:

1. Прізвище, ім’я, по батькові автора.

2. Назва твору.

3. Місце видання, видавництво, рік видання.

4. Обсяг (загальна кількість сторінок, рисунків, таблиць).

5. Стислий зміст (перелік основних положень тексту).

6. Висновки.

7. Використана у творі література.

8. Читацька адреса.

4. Стаття (книга, праця) має наукове значення, робить певний внесок у науку, має науково-популярний характер, розрахована на (кого?) спеціалістів, широке коло читачів; адресована (кому?); може бути цікавою, корисною (для кого?); може бути використана (для чого?).

Рецензія – це відгук, критичний аналіз та оцінка художнього або наукового твору.

Мета рецензії – рекомендація твору до друку, захисту.

Рецензія має такі реквізити:

1. Назва документа.

2. Заголовок (назва рецензованої роботи; прізвище та ініціали її автора; видавництво та рік публікації; кількість сторінок).

3. Текст, що складається з двох частин: короткий виклад змісту роботи; зауваження, пропозиції, висновки автора рецензії.

4. Підпис особи, яка рецензувала роботу.

5. Дата.

У разі необхідності дату засвідчують печаткою.

· Запишіть подані прізвища українською мовою.

Хлєбнікова, Вєтров, Рєпін, Писарєв, Медведєва, Нікітін, Калиниченко, Тихомирова, Куїнджі, Бєліков, Йолкін, Беспалов, Лихачов, Тажибаєв, Шишкін, Прокоф'єв, Кирилов, Тимофєєв, Гур'єв, Бєлов, Воїнів, Голіков, Аркадьєв, Сергєєв, Глухар, Ветріченко, Пєтухов, Звєрєв, Новиков-Прибой, Достоєвський.

· Запишіть українською мовою. Розставте розділові знаки.

Кашлюк - це інфекційне захворювання дихальних шляхів, яке викликається специфічними бактеріями (коклюшна паличка,

паличка Борде-Жангу), характеризується гострим катаром дихальних шляхів і нападами спазматичного кашлю.

Уроджений імунітет, обумовлений материнськими антитілами, не розвивається. Вірогідність зараження при контакті становить 90%. Дуже небезпечний для дітей молодше 2-х років. Після захворювання розвивається довічний імунітет.

Період заразностi триває від одного тижня до появи кашлю і 3-х тижнів після. Оскільки до появи характерного кашлю відрізнити коклюш від інших інфекцій важко, протягом одного тижня інфіковані встигають заразити своє оточення.

Білет № 12