У 1990 - 1991 рр. в СРСР глибока політична криза, що й призводить до розпаду СРСР влітку - восени 1991 р.
З другої половини 1991 - на початку 1992 рр. в розвитку економіки Україні починається новий етап. Стартові умови для відродження економіки України виявились надзвичайно важкими, до чого спричинив ряд обставин, а саме:
─ значний відсоток промисловості України працювало на ВПК, а для її структурної перебудови потрібні були величезні кошти;
─ провідні галузі української економіки (вугільна, металургійна) були низько продуктивні і потребували великих інвестицій;
─ промисловість України була сильно інтегрована в загальносоюзну і зав'язана на господарських зв'язках з іншими республіками і регіонами;
─ сильна залежність економіки України від російської та туркменської нафти та газу. Недостача енергоносіїв є найважчим місцем української економіки;
─ уповільненість економічних реформ в Україні.
В Україні більше проводили дебати - що і як будувати, затягнулося формування твердої виконавчої влади, державні органи неспроможні були активно впливати на економічну ситуацію.
Власне ринкові реформи в Україні почалися за найгіршим з усіх можливих варіантів, тобто справжніх реформ в перші роки в Україні не здійснювали, а пристосовувалися до ринкового господарства інших держав, перш за все Росії. Власне ринкові реформи в Україні почалися не з волі її керівництва, а за "законом сполучених посудин". Ринкові перетворення в російській економіці примушували українську економіку пристосовуватися до них, звідси й відповідні наслідки.
З січня 1992 р. в Україні почалося стрімке зростання цін на всі без винятку товари. Щоб захистити свій внутрішній ринок з січня 1992 р. в Україні запроваджені купони багаторазового використання. В умовах гіперінфляції гроші знецінилися.
Наприкінці 1992 р. економіка із стану глибокої кризи вступила в етап некерованої руйнації. У 1993 р. економіка продовжувала розвалюватися. Уряд Л. Кучми намагався виправити ситуацію.
За Л. Кравчука був найнижчий рівень інфляції за попередні три роки. Але зниження інфляції досягли монетарними обмеженнями (затримка виплати зарплати, пенсій та ін.). Ці заходи тільки тимчасово (до того ж штучно) призупинили гіперінфляцію. Більш того, продовжувався навіть спровокований подальший різкий спад виробництва.
Наприкінці 1994 р. економіка України опинилася перед новим витком гіперінфляції. Процеси нагромадження коштів в галузях народного господарства практично припинилися. Фактично почався фізичний розпад продуктивних сил. Наприкінці 1994 р. економіка України фактично опинилася в стані прогресуючого колапсу.
Верховна Рада 12-го скликання (1990 - 1994 рр.) змінила чотири уряди (В. Масол, В. Фокін, Л. Кучма, Л. Кравчук - Ю. Звягільский), розглянула сім програм виходу із кризи, але жодна з них реально не була втілена в життя, оскільки ці програми були нерішучі й половинчаті, затяглося формування твердої виконавчої влади, рішення уряду блокувалися консервативною більшістю парламенту, також непродуманими були програми соціального захисту людей.
За оцінками експертів Міжнародного Фінансового Фонду у 1994 р. економічна ситуація в Україні була гіршою ніж в будь-якій іншій країні, окрім воюючих.
Тобто, становище в економіці України на 1994 р. було надзвичайно важким, тому наприкінці 1994 р. нове керівництво більш рішуче приступає до ринкових реформ. У вересні 1996 р. в Україні була проведена грошова реформа, впроваджена нова грошова одиниця - гривня. Але все це було ще непевним, ненадійним.
У 1999 р., вперше за останні 10 років, чітко виявили себе ознаки економічної стабілізації. В основному було подолано падіння валового внутрішнього продукту. Україна зробила реальний крок виходу із затяжної кризи. Але в цілому соціально-економічна ситуація залишалася складною і неоднозначною.
Основними рисами сучасного економічного становища України є:
· значна заборгованість держави, окремих галузей і підприємств зарубіжним країнам;
· відставання сектору економіки, який виробляє товари, від сектору економіки, який їх споживає;
· паливно-енергетична залежність від Росії;
· надмірний контроль економіки з боку українського уряду, що має ефект придушення того її сектору, що виробляє товар;
· криміналізація стосунків між державним установами і бізнесом, розподілення між кланами найприбутковіших секторів економіки України;
· «відірваність» України від світової економіки.
Глибока українська криза, яка ускладнюється впливом світової фінансово-економічної кризи, зумовлена насамперед серйозними внутрішніми причинами, котрі виходять за
межі фінансових проблем, які переросли в економічний спад виробництва, зростання безробіття, зниження рівня життя широ- ких верств населення.
