Визначення та класифікація запасів
Методологічні засади формування інформації про запаси у бухгалтерському обліку та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10. 99 р. № 246, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.11. 99 р. за № 751/4044.
Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ),
Відповідно до П (С) БО 9 запаси - це активи, які:
- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством,
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:
- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.
- незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший одного року;
- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за нижчою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації запасів.
Норми П (С) БО 9 "Запаси", не поширюються на такі запаси:
- незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;
- фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо);
- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Первісна оцінка запасів
Запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (собівартістю), яка визначається залежно від шляхів надходження запасів.
Запаси на підприємство можуть надходити в результаті:
придбання за плату;
виготовлення власними силами підприємства;
внесення до статутного капіталу підприємства;
безоплатного одержання;
придбання в результаті обміну на подібні активи;
придбання в результаті обміну (часткового обміну) на неподібні активи.
Придбання запасів за плату
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:
сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
затрат на заготівлю, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів, оплату послуг сторонніх підприємств та організацій з навантаження-розвантаження запасів (транспортно-заготівельні витрати);
інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях, як, наприклад, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.
На розмір сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику і включаються до собівартості запасів, впливає знижка за дострокову оплату. Цю знижку підприємство отримує від постачальника за умови, якщо оплатить вартість придбаних товарів протягом зазначеного постачальником періоду.
Для відображення знижок в обліку використовують два методи: метод ціни "брутто" і метод ціни "нетто".
При використанні методу ціни "нетто" в обліку реєструється "чиста" вартість придбаних запасів відповідно до рахунка-фактури за вирахуванням знижки за дострокову оплату.
Метод ціни "брутто" передбачає відображення вартості придбаних запасів у повному обсязі, без знижки, незалежно від того, використана вона чи ні. Торговельні знижки, інші знижки та подібні їм статті вираховуються при визначенні собівартості придбаних запасів.
Облік основних засобів
1. Характеристика, класифікація та оцінка основних засобів бюджетних установ. Завдання обліку основних засобів бюджетних установ
Як відомо, головним результатом діяльності бюджетних установ є послуга. Для надання послуг різного характеру бюджетні установи повинні мати перш за все засоби праці, оскільки саме вони є визначальним істотним елементом у процесі надання послуг. У бухгалтерському обліку бюджетних установ засоби праці виокремлюються в самостійний об’єкт обліку, що має назву “необоротні активи”, до складу яких входять: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та нематеріальні активи.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженій ДКУ від 17.07.2000 р. № 64.
Необоротні активи – це матеріальні та нематеріальні активи, які належать установі та забезпечують її функціонування і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.
У складі необоротних активів обліковуються: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний та господарський інвентар, обчислювальна техніка, музейні цінності виставок, бібліотечні фонди, спеціальні інструменти та спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об’єктами промислової власності, інші матеріальні та нематеріальні активи довготривалого використання.
Необоротні активи бюджетних установ складаються з:
· основних засобів;
· інших необоротних матеріальних активів;
· нематеріальних активів.
Основні засоби – це необоротні активи, що мають матеріальну форму і вартість яких становить більше 500 гривень за одиницю (комплект).
До складу основних засобів бюджетних установ включено:
· земельні ділянки;
· капітальні витрати на поліпшення земель;
· будинки та споруди;
· машини та обладнання;
· транспортні засоби;
· інструменти та інвентар;
· багаторічні насадження;
· інші основні засоби.
Не належать до основних засобів матеріальні цінності незалежно від вартості:
· знаряддя лову (трали, неводи, сіті та ін.);
· бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву;
· сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі у лісі зі строком експлуатації до двох років (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки та ін.);
· спеціальні інструменти та спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень);
· спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні речі;
· форменний одяг, призначений для видачі працівникам установи;
· тимчасові нетитульні споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт;
· тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів;
· предмети, призначені для видачі напрокат;
· молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім’ї бджіл.
До основних засобів належать незалежно від вартості:
· сільськогосподарські машини та знаряддя;
· будівельний механізований інструмент;
· робочі та продуктивні тварини;
· усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів;
· документація з типового проектування.
Крім того, до основних засобів належать сценічно-постановочні засоби вартістю за одиницю понад 10 гривень (декорації, меблі й реквізит, бутафорія, театральні та національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки).
За ступенем використання основні засоби поділяються на:
· діючі (основні засоби, що використовуються в господарській діяльності установ, організацій, підприємств);
· ті, що знаходяться в запасі (призначені для заміни діючих основних засобів під час ремонту, модернізації і т.п.);
· недіючі (основні засоби, що не використовуються через різні обставини).
За належністю основні засоби поділяються на:
· власні (основні засоби, що належать установі, організації, підприємству);
· орендовані (основні засоби, які є власністю інших підприємств та організацій і відповідно до угоди про оренду використовуються даною установою, підприємством чи організацією).
У бухгалтерському обліку вартість, за якою відображаються основні засоби, розподіляється на:
· балансову вартість;
· первісну вартість;
· відновлювальну вартість.
Балансова вартість – це вартість, за якою основні засоби включаються до Балансу після вирахування суми нарахованого зносу.
Первісна вартість – це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення.
Відновлювальна вартість – це первісна вартість, змінена після переоцінки.
Зміна первісної (відновлювальної) вартості основних засобів проводиться у випадках індексації їх первісної вартості відповідно до чинного законодавства, а також при добудівлі, дообладнанні, реконструкції, частковій ліквідації відповідних об’єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування основних засобів.
Індексація первісної (відновлювальної) вартості груп основних засобів може проводитися щорічно згідно з індексом інфляції року та відповідно до порядку, передбаченого Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Зміна вартості основних засобів після проведення індексації не є підставою для переведення їх на інший субрахунок.
Зміна первісної вартості основних засобів не є додатковим доходом установи і не належить доходів.
Переоцінка основних засобів бюджетних установ проводиться тимчасовою комісією з переоцінки, яка назначається наказом керівника установи і в склад якої входять:
· заступник керівника установи (голова комісії);
· головний бухгалтер чи його заступник;
· керівники груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інші працівники бухгалтерії, які обліковують основні засоби;
· особи, на яких покладена відповідальність за збереження основних засобів;
· інші посадові особи (на розсуд керівника установи).
Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці основних засобів і встановлюються нові ціни. Документи, що підтверджують нову ціну, не потребуються. При встановленні цін на однотипні предмети, вони (ціни) у межах однієї установи повинні бути однаковими.
За результатами переоцінки комісією складається акт про зміну вартості основних засобів, який затверджується керівником установи.
Відповідальність за організацію роботи комісії покладається на керівника установи, а за об’єктивність визначення реальної вартості активів – на керівника і голову комісії.
Облік необоротних активів (за винятком бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів довготривалого використання для наукових цілей та таких, що мають обмежене використання) ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання необоротних активів, відноситься одразу на видатки установи.
Головні завдання обліку основних засобів:
· правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в облікових реєстрах надходження основних засобів, їх внутрішнього руху та вибуття;
· контроль за збереженням основних засобів та ефективним використанням кожного об’єкта;
· правильне обчислення та відображення в обліку суми зносу основних засобів та видатків, пов’язаних з їх ремонтом;
· точне визначення результатів ліквідації основних засобів;
· достовірна оцінка основних засобів в балансі та звітності.
2. Облік наявності та надходження основних засобів
В процесі господарської діяльності бюджетних установ основні засоби поступово зношуються як фізично, так і морально, а тому потребують поповнення. Основні засоби можуть надходити до бюджетних установ шляхом:
· придбання їх за рахунок бюджетних чи позабюджетних коштів;
· безкоштовного отримання (у т.ч. у вигляді гуманітарної допомоги);
· будівництва нових об’єктів;
· оприбуткування залишків, виявлених під час інвентаризації;
· за рахунок виготовлення їх власними силами.
Приймання основних засобів проводиться згідно з Актом приймання-передачі основних засобів типової форми ОЗ-1 (бюджет), який складається на кожний об’єкт. В акті фіксується інформація щодо первісної вартості, суми зносу (якщо об’єкт вже був в експлуатації), року випуску, дати введення в експлуатацію тощо. До акта додається технічна документація, яка разом із ним передається в бухгалтерію.
Для прийняття об’єктів основних засобів наказом керівника установи створюється комісія, яка складає акт у двох примірниках: один – для установи, яка здає, другий – для установи, яка приймає. Акт затверджується керівником установи.
Для оформлення прийняття декількох об’єктів однотипних основних засобів, які мають однакову вартість (господарський інвентар, інструменти, обладнання, білизна, постільні речі та ін.), дозволяється складання загального акта прийняття основних засобів.
Оформлення приймання окремих предметів можна робити і на підставі, наприклад, рахунка-фактури (тобто первинних документів). На цих документах матеріально відповідальна особа робить запис про прийняття основних засобів на відповідальне зберігання та занесення їх до інвентарного списку за місцезнаходженням.
Усі основні засоби повинні знаходитись на відповідальному зберіганні посадових осіб, призначених наказом керівника установи. Із цими особами укладається договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Ці особи стежать за схоронністю основних засобів, ведуть інвентарні списки основних засобів (типова форма № ОЗ-11).
Інвентарний список основних засобів застосовується матеріально відповідальними особами для здійснення пооб’єктного обліку основних засобів за місцезнаходженням (місцем експлуатації) об’єктів основних засобів. Дані пооб’єктного обліку основних засобів за місцезнаходженням (місцем експлуатації) повинні бути тотожні записам в інвентарних картках обліку основних засобів, які ведуть в бухгалтерії.
У разі зміни матеріально відповідальної особи здійснюється інвентаризація основних засобів, які знаходяться на її зберіганні, про що складається приймально-передавальний акт. Акт затверджується керівником установи.
При надходженні в установу основних засобів матеріально відповідальна особа повинна розписатися в їх отриманні на документі постачальника чи на акті про прийняття.
Основні засоби в установах обліковуються за місцем їх зберігання (місцезнаходженням) та в бухгалтерії за інвентарними об’єктами.
Окремим інвентарним об’єктом вважається закінчений конструктивний пристрій з усіма пристосуваннями і пристроями, що відносяться до нього, конструктивно відокремлений предмет, який призначений для виконання визначених самостійних функцій, або визначений комплекс конструктивно об’єднаних предметів, що становлять єдине ціле і разом виконують певну роботу.
Інвентарним об’єктом за субрахунком 103 “Будинки та споруди” є кожна окрема будівля. До її складу входять усі потрібні для експлуатації і розміщення всередині нього комунікації, тобто: система опалення приміщення, внутрішня мережа водогазопроводу і каналізації і т.д.
Надходження основних засобів супроводжується відкриттям інвентарних карток їх обліку (за винятком бібліотечних фондів), присвоєнням їм інвентарних номерів та проведенням необхідних записів в реєстрах аналітичного обліку.
Інвентарний номер має 8 знаків: перші три знаки означають субрахунок, четвертий – підгрупу, останні чотири – порядковий номер предмета в підгрупі. У випадку, коли підгрупи немає – четвертий знак буде “0”. Інвентарний номер зазначається на жетоні фарбою і прикріплюється до об’єкта будь-яким способом. Присвоєний об’єкту інвентарний номер зберігається за ним на весь період його знаходження в установі. Після ліквідації об’єкта основного засобу в бюджетній установі протягом трьох років його інвентарний номер не можна використовувати. Зміна номерів може бути проведена в тих випадках, коли виявлено, що об’єкти помилково відображаються не в тій групі основних засобів, до якої вони повинні бути включені за своїм техніко-виробничим призначенням, а також у випадках невірної нумерації.
У бухгалтерії установи, з метою організації обліку і забезпечення контролю за збереженням основних засобів, ведеться попредметний їх облік на інвентарних картках, які відкриваються на кожний інвентарний об’єкт (предмет). Однорідні активи обліковуються на картках групового обліку типової форми ОЗ-9 (бюджет).
Інвентарна картка відкривається на підставі акта прийняття-передачі основних засобів (типова форма ОЗ-1 (бюджет)), накладних, технічної та іншої супровідної документації. Записи в інвентарній картці типової форми ОЗ-6 (бюджет) робляться на підставі перевірених документів: актів приймання про введення в експлуатацію, технічних паспортів заводів-виготовлювачів та інших документів.
Записи в картку про роботи з добудови, дообладнання, реконструкції, модернізації та капітального ремонту існуючого об’єкта вносяться на підставі акта прийняття-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів (типова форма ОЗ-2 (бюджет)).
У картці зазначаються дата й номер акта введення основних засобів в експлуатацію та характерні ознаки об’єктів (предметів): креслення, модель, тип, марка, заводський номер, дата випуску (виготовлення). Крім того, записується коротка індивідуальна характеристика об’єкта (предмета). Якщо в складі обладнання, приладів, обчислювальної техніки та ін. є дорогоцінні метали, то в розділі “Коротка характеристика об’єкта” зазначається перелік деталей, у складі яких є дорогоцінні метали, найменування деталі та маса металу, зазначена в паспорті.
На зворотньому боці картки робиться запис про переміщення основних засобів в установі.
Якщо в картку неможливо внести всі якісні та кількісні зміни характеристики об’єкта, що склалися внаслідок його реконструкції чи модернізації, її доповнюють новою. Стару картку зберігають як довідковий документ (у ній робиться відмітка про відкриття нової картки).
Інвентарні картки зберігаються в картотеках бухгалтерії, в яких вони розміщуються за відповідними субрахунками і групами з розподілом за матеріально відповідальними особами, а в середині груп – за місцезнаходженням об’єктів (предметів) основних засобів; а в централізованих бухгалтеріях – додатково і за обслуговуваними установами.
Інвентарні картки типових форм ОЗ-6 (бюджет), ОЗ-8 (бюджет) та ОЗ-9 (бюджет) реєструються в описі інвентарних карток з обліку основних засобів типової форми ОЗ-10 (бюджет), який ведеться в одному примірнику. У разі списання основних засобів зазначені вище картки після внесення до них відміток про списання здаються в архів.
Опис інвентарних карток здається в архів тоді, коли в останню інвентарну картку вноситься відмітка про списання об’єкта основних засобів.
Строк зберігання інвентарних карток в архівах установ становить 3 роки після їх ліквідації. Інвентарна картка обліку реалізованих або ліквідованих основних засобів додається до документів (актів, накладних), якими було оформлено їх реалізацію або ліквідацію. Картка передається разом з реалізованим основним засобом.
Записи в картках обліку основних засобів здійснюються в кількісному та сумарному виразах.
Суми податку на додану вартість, які сплачуються при отриманні (купівлі) основних засобів, не враховуються до вартості основних засобів і відносяться на фактичні видатки за кодом економічної класифікації видатків, що призначений для придбання цих активів, або відносяться до податкового кредиту (якщо це передбачено чинним законодавством).
Безоплатне отримання основних засобів. Основні засоби, отримані безоплатно як гуманітарна допомога, приймаються комісією, створеною наказом керівника установи, до складу якої обов’язково входить працівник бухгалтерії та представник вищестоящої організації. Комісія складає акт, в якому зазначаються найменування, кількість і вартість отриманих матеріальних цінностей за ринковими вільними цінами на їх аналогічні види. При отриманні основних засобів, що були у користуванні, вказується відсоток їх зносу. Дані акта відображаються в бухгалтерському обліку. Одночасно проставляється інвентарний номер у встановленому порядку, про що робиться запис в акті прийнятих цінностей.
Облік таких основних засобів здійснюється бухгалтерією та матеріально відповідальними особами у загальному порядку, але окремо від матеріальних цінностей, придбаних установою за рахунок бюджетних коштів.
Дані про гуманітарну допомогу відображаються отримувачами в пояснювальній записці до квартального та річного звітів та в окремих формах річного звіту. У пояснювальній записці до квартальних та річних звітів наводяться короткі роз’яснення щодо отриманої гуманітарної допомоги.
Оприбуткування виявлених під час інвентаризації залишків. Оцінка виявлених і не врахованих з моменту проведення останньої інвентаризації основних засобів повинна бути проведена за дійсною вартістю, а знос слід визначити за справжнім технічним станом об’єктів із оформленням даних оцінки та зносу відповідними актами.
Для обліку власних та отриманих на умовах фінансового лізингу основних засобів передбачено рахунок 10 “Основні засоби”. За дебетом цього рахунка відображається вартість придбаних основних засобів, а за кредитом – здійснюється запис сум вибуття основних засобів.
Облік операцій щодо переміщення та вибуття основних засобів ведеться в меморіальному ордері № 9. Записи в ньому здійснюються по кожному об’єкту окремо. Після закінчення місяця підсумки записуються в книгу “Журнал-Головна”.
3. Облік зносу та ремонту основних засобів
У процесі споживання основні засоби бюджетних установ поступово втрачають свою вартість, що спричинюється не тільки їх використанням, а й впливом зовнішнього середовища, а також морального зносу. Поняття зносу основних засобів у бюджетних установах не тотожне зносу основних засобів галузей матеріального виробництва, оскільки тут не здійснюється перенесення вартості на результати праці (таким чином, на основні засоби бюджетних установ не нараховується амортизація). Вартість основних засобів бюджетних установ зникає із споживанням їх споживчої вартості.
Стан основних засобів бюджетних установ характеризує їх знос, тобто поступове зниження первісної вартості. Знос нараховується на основні засоби, що знаходяться на балансі бюджетних установ.
Знос не нараховується на такі необоротні активи:
· земельні ділянки та капітальні витрати на поліпшення земель;
· будинки і споруди, які є унікальними пам’ятками архітектури і мистецтва;
· обладнання, експонати, зразки, діючі та недіючі моделі, макети та інші наочні посібники, що знаходяться в кабінетах та лабораторіях і використовуються з навчальною та науковою метою;
· продуктивну та племінну худобу, службових собак, декоративних і піддослідних тварин;
· багаторічні насадження, що не досягли експлуатаційного віку;
· сценічно-постановочні засоби;
· документацію з типового проектування;
· фільмофонди;
· експонати тваринного світу (в зоопарках та інших аналогічних установах);
· бібліотечні фонди;
· музейні та художні цінності;
· малоцінні необоротні матеріальні активи;
· білизну, постільні речі, одяг та взуття;
· природні ресурси;
· тимчасові нетитульні споруди;
· матеріали довготривалого використання для наукових потреб;
· необоротні матеріальні активи спеціального призначення.
Знос не нараховується також за необоротними активами установ, які знаходяться за кордоном.
Знос об’єктів (предметів) основних засобів визначається в останній день грудня в гривнях без копійок за повний календарний рік (незалежно від того, в якому місяці звітного року вони придбані або побудовані), відповідно до встановлених норм.
Нарахований знос у розмірі 100 % вартості на об’єкти (предмети), які придатні для подальшої експлуатації, не може бути підставою для їх списання.
Нарахування зносу не може проводитися понад 100 % вартості основних засобів.
Для нарахування зносу необоротні активи поділяються на 3 групи:
· перша група – будинки, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального кристування);
· друга група – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини, вартість яких за одиницю становить понад 500 гривень), меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до нього, інвентарна тара;
· третя група – будь-які необоротні активи, не включені до груп 1 і 2 (наприклад, силові машини та обладнання, машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енергію, і машини-двигуни, що перетворюють різного роду енергію в механічну, робоча худоба, багаторічні насадження, які досягли експлуатаційного віку).
Норма зносу основних засобів – це процентне співвідношення суми річного зносу до первісної вартості.
Норми зносу встановлюються у відсотках до первісної вартості кожної групи основних засобів на кінець звітного року:
· перша група – 5 %;
· друга група – 25 %;
· третя група – 15 %.
В інвентарні картки обліку основних засобів типової форми ОЗ-6 (бюджет) та ОЗ-8 (бюджет) обов’язково вноситься річна норма зносу у відсотках та гривнях.
Загальна сума нарахованого зносу відображається в меморіальному ордері № 16, дані якого заносяться в книгу “Журнал-Головна”.
Для обліку зносу використовується рахунок 13 “Знос необоротних активів”. За кредитом рахунку 13 “Знос необоротних активів” відображається нарахування зносу на необоротні активи, за дебетом – списання зносу.
Для підтримки об’єктів основних засобів у робочому стані здійснюється їх ремонт. Залежно від обсягу робіт ремонти поділяються на поточні та капітальні.
При поточному ремонті виконується заміна окремих частин, деталей, ліквідуються ушкодження і т.п.
Капітальний ремонт передбачає заміну конструкцій споруд і будівель, а також заміну чи поновлення зношених вузлів. Капітальний ремонт може проводитись:
· підрядним способом (тобто із залученням до ремонту спеціалізованих підрядних організацій);
· господарським способом (проводиться установою).
Якщо установа виконує ремонт власними силами, бухгалтерія обліковує фактичні видатки на ремонт за відповідними статтями видатків.
Видатки на капітальний ремонт основних засобів не відносяться на збільшення їх вартості. Вони відносяться на видатки установи і списуються, таким чином, за рахунок фінансування.
Для оформлення приймання-здавання основних засобів після капітального ремонту, реконструкції чи модернізації застосовується Акт прийняття-здання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів типової форми ОЗ-2 (бюджет). Акт складається у двох примірниках і підписується представником установи, уповноваженим на прийняття основних засобів після ремонту, та представником підприємства (організації), яке виконувало їх ремонт, реконструкцію чи модернізацію.
В акті вказується кошторисна вартість ремонту, реконструкції, модернізації згідно з затвердженим розрахунком витрат, необхідних для їх здійснення, і фактична вартість закінчених робіт.
Перший примірник акта здається в бухгалтерію установи, де робляться відповідні записи в інвентарних картках обліку основних засобів. Другий примірник передають підприємству, яке виконувало ремонт, реконструкцію чи модернізацію.
Зміни в характеристиці об’єкта, пов’язані з його ремонтом, реконструкцією чи модернізацією, вносяться у відповідний розділ акта, у картку обліку основного засобу та в технічний паспорт об’єкта.
4. Облік вибуття основних засобів
У процесі господарської діяльності бюджетних установ основні засоби поступово зношуються як фізично, так і морально. Тому з тих чи інших причин вони можуть вибувати.
Основні засоби, що стали непридатними для користування, підлягають списанню відповідно до Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ.
Списанню підлягають основні засоби як такі, що:
· непридатні для подальшого використання;
· виявлені в результаті інвентаризації як недостача;
· морально застарілі;
· фізично зношені;
· пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані);
· будівлі, споруди, що підлягають знесенню у зв’язку з будівництвом нових об’єктів та такі, що зруйновані внаслідок атмосферного впливу і тривалого використання.
Списання з балансу установ основних засобів здійснюється шляхом їх:
· продажу;
· безоплатної передачі;
· ліквідації (на підставі акту).
Для визначення непридатності основних засобів і встановлення неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання цих цінностей, наказом керівника установи щорічно створюється постійно діюча комісія, яка діє протягом року, у складі:
· керівника або його заступника (голова комісії);
· головного бухгалтера або його заступника (в установах і організаціях, у яких штатним розписом посада головного бухгалтера не передбачена, особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку);
· керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності;
· особи, на яку покладено відповідальність за збереження матеріальних цінностей (основних засобів);
· інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).
Право визначення непридатності основних засобів і встановлення неможливості або неефективності проведення відновлювального ремонту, а також оформлення необхідної документації наказом керівника установи може бути надано щорічній інвентаризаційній комісії.
Для участі в роботі комісії з встановлення непридатності автомобілів, нагрівальних котлів, підйомників та інших необоротних активів, які перебувають під наглядом Державних інспекцій, запрошується представник відповідної інспекції, який підписує акт про списання або передає комісії свій письмовий висновок, що додається до акта.
Завдання постійно діючої комісії:
· огляд основних засобів для складання акта про їх списання на основі технічної документації (технічні паспорти, поетажні плани, відомості дефектів та інші документи) та даних бухгалтерського обліку;
· встановлення можливості або неможливості відновлення і подальшого використання основних засобів в даній установі;
· внесення пропозицій про продаж, передачу та ліквідацію основних засобів;
· встановлення конкретних причин списання об’єкта: фізичний або моральний знос, реконструкція, порушення нормальних умов експлуатації, аварія та ін.;
· встановлення осіб, з вини яких трапився передчасний вихід основних засобів з ладу (якщо такі є);
· встановлення можливості використання окремих вузлів, деталей, матеріалів списаного об’єкта і проведення їх оцінки;
· здійснення контролю за вилученням із списаних основних засобів вузлів, деталей та матеріалів із кольорових і дорогоцінних металів, визначення їх кількості, ваги та контроль їх здавання на відповідний склад.
У разі, коли обладнання списується у зв’язку з будівництвом нових, розширенням, реконструкцією та технічним переоснащенням діючих об’єктів, комісія перевіряє його наявність у плані реконструкції та технічного переоснащення, затвердженому організацією вищого рівня, і робить в акті про списання посилання на пункт і дату затвердженого плану.
За результатами обстеження комісією складаються акти про списання основних засобів. У цих актах вказуються дані, що характеризують об’єкт:
· рік виготовлення або будівництва;
· дата його отримання установою;
· первісна вартість (для проіндексованих – відновлювальна);
· сума нарахованого зносу за даними бухгалтерського обліку;
· кількість проведених капітальних ремонтів;
· інвентарний номер (якщо автотранспорт, то заводський);
· наявність дорогоцінних металів.
В акті також детально вказується наступне:
· причини вибуття об’єкта;
· стан основних частин, деталей, вузлів, конструктивних елементів;
· обгрунтування недоцільності і неможливості їх відновлення.
При списанні автотранспортних засобів, крім того, вказується пробіг автомобіля і дається технічна характеристика агрегатів і деталей автомобіля та можливість подальшого використання основних деталей і вузлів, які можуть бути отримані в результаті демонтажу.
У випадку списання з балансу установи основних засобів, що вибули внаслідок аварій, до акта про списання додається копія акта про аварію, де пояснюються причини, які викликали аварію, та вказуються заходи, вжиті щодо винних осіб.
Для оформлення списання основних засобів застововуються:
· акт на списання основних засобів (типова форма ОЗ-3 (бюджет));
· акт про списання автотранспортних засобів (типова форма ОЗ-4 (бюджет));
· акт на списання з балансу бюджетних установ та організацій вилученої із бібліотеки літератури (типова форма ОЗ-5 (бюджет)).
Складені комісією акти на списання основних засобів затверджуються керівником установи.
Дозвіл на списання з балансу основних засобів надається керівником установи, установою вищого рівня або головним розпорядником бюджетних коштів залежно від вартості основних засобів та причин списання.
Дозвіл на списання основних засобів як таких, що непридатні для подальшого використання, морально застарілі, фізично зношені, пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за винятком виявлених в результаті інвентаризації як недостача) надається в такому порядку:
· з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету:
а) вартістю за одиницю (комплект) в розмірі до 5000 грн. – з дозволу керівника установи;
б) вартістю за одиницю (комплект) в розмірі від 5000 грн. до 10000 грн. – з дозволу установи вищого рівня;
в) вартістю за одиницю (комплект) в розмірі понад 10000 грн. – з дозволу центрального органу виконавчої влади або іншого головного розпорядника бюджетних коштів;
· з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів:
а) вартістю за одиницю (комплект) в розмірі до 2500 грн. – з дозволу керівника установи;
б) вартістю за одиницю (комплект) в розмірі від 2500 грн. до 5000 грн. – з дозволу установи вищого рівня;
в) вартістю за одиницю (комплект) в розмірі понад 5000 грн. – з дозволу місцевої державної адміністрації.
Недостачі основних засобів, виявлені в результаті інвентаризації: понад норми природних втрат, втрати від псування, стихійного лиха, а також, коли конкретні винуватці не встановлені, списуються з балансів лише після ретельної перевірки дійсної відсутності винних осіб і вжиття потрібних заходів задля недопущення фактів втрат у подальшому, списуються в такому порядку:
· за кожним випадком недостач або псувань основних засобів на суму до 2500 грн. включно – з дозволу керівника установи;
· за кожним випадком недостач або псувань основних засобів на суму від 2500 грн. до 5000 грн. включно – з дозволу керівника установи вищого рівня;
· за кожним випадком недостач або псувань основних засобів на суму понад 5000 грн. – з дозволу центрального органу виконавчої влади або іншого головного розпорядника бюджетних коштів, голови місцевої державної адміністрації.
У документах, які установи подають для оформлення списання недостач понад норми природних втрат і втрат від псування основних засобів, слід вказати заходи, яких вжито задля попередження таких втрат.
Списання основних засобів з балансів центральних органів виконавчої влади (головних розпорядників бюджетних коштів) та місцевих державних адміністрацій проводиться з дозволу їх керівника, незалежно від вартості основних засобів.
Списання основних засобів проводиться за первісною або за відновлювальною вартістю (у разі проведення індексації або переоцінки основних засобів).
При списанні необоротних активів, що були в експлуатації, в документах поряд з їх первісною (відновлювальною) вартістю вказується сума нарахованого зносу.
Усі деталі, вузли та агрегати розібраного та демонтованого обладнання, які можуть бути придатними для ремонту іншого обладнання, а також матеріали, отримані від ліквідації основних засобів, оприбутковуються на відповідних субрахунках бухгалтерського обліку. Якщо ж такі деталі або матеріали є непридатними, то вони оприбутковуються як інші матеріали (вторинна сировина) і обов’язково здаються установі, на яку покладено збір такої сировини.
Деталі та вузли, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, вилучені після демонтажу основних засобів, підлягають здачі на спеціалізовані підприємства України, що здійснюють приймання та переробку відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
Забороняється знищувати, викидати, здавати в лом техніку, апаратуру, прилади та інші вироби, що містять дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, без попереднього їх вилучення і одночасного оприбуткування цінних деталей.
Забороняється передача, списання і продаж техніки, апаратури та інших необоротних активів за цінами, нижчими від вартості дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, що містяться в них, за вирахуванням витрат на їх вилучення.
Розбирання та демонтаж основних засобів, які втратили своє виробниче призначення або стали непридатними, проводяться тільки після затвердження у встановленому порядку акта про їх списання.
Безоплатна передача основних засобів дозволяється в такому порядку:
· з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, – у межах одного центрального органу виконавчої влади (головного розпорядника бюджетних коштів);
· з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, – у межах одного місцевогобюджету.
Продаж основних засобів здійснюється тільки на конкурентних засадах (через біржі, аукціони та за конкурсом).
Продаж будівель (у томі числі приміщень), споруд, транспортних засобів та повністю зношених за даними бухгалтерського обліку основних засобів проводиться за експертною оцінкою. Експертна оцінка – це визначення вартості матеріальних цінностей експертом за договором з установою.
Кошти, отримані установами від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей (у т.ч. списаних), за здані у вигляді брухту і відходів чорні, кольорові метали, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, залишаються у розпорядження установи, і витрачаються на покриття витрат, пов’язаних з організацією збирання і транспортування зазначених матеріалів на приймальні пункти, витрати на інші господарські потреби і на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням брухту та відходів, на ремонт, модернізацію та придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, а також на інші видатки за кошторисом.
Суми, отримані установами від продажу будівель і споруд, вносяться в дохід того бюджету, за рахунок якого утримується дана установа.
