До чого зводиться роль економіки для окремої людини?
Перебуваючи постійно у світі економічних явищ і процесів у ролі покупця, продавця (передусім продавця робочої сили), споживача, кредитора (вкладаючи свої заощадження в банк) тощо, людина відчуває на собі вплив економіки, яка допомагає:
- обрати спосіб раціонального використання своїх доходів, їх збереження від інфляційного знецінення, від можливої втрати частини з них у процесі придбання акцій, вкладання у різні фонди, правильної сплати податків тощо;
- правильно обрати професію, завчасно здійснювати перекваліфікацію, отримувати додаткову освіту, навчатись управляти окремими ланками виробничого процесу на підприємстві та власністю, формувати економічне та екологічне мислення та ін.;
- оволодіти професією підприємця, що передбачає знання основних її рис, уміння приймати виважені управлінські рішення, йти на виправданий ризик, вступати у ділові контакти з іншими бізнесменами, передбачати можливі зміни кон'юнктури, правильно будувати свої стосунки з підлеглими, представниками влади тощо, критично осмислити свої здібності і визначитись із своєю «собівартістю».
Вивчення економіки має справу з питаннями на зразок:
Що буде вироблено з наявних обмежених ресурсів?
Ким і чим буде вироблено?
Для кого вироблено і коли буде спожито те, що вироблено?
Економіка може бути розділена на дві частини:
1) - що виробляти і як виробляти?
2) - для кого повинні бути вироблені ці продукти?
У такий спосіб доходимо висновку: економіка -це наука, про те, як люди влаштовують життя, як задовольняють потреби в продуктах харчування, одязі й інших необхідних матеріальних товарах; наука про проблеми, з якими стикаються люди в процесі задоволення потреб і шляхи розв'язання цих проблем. Тому ця наука існує стільки, скільки існує цивілізація. Однак виникнення економіки як окремої науки відносять до 1776 р., коли Адам Сміт опублікував працю «Багатство націй».
Економіка - це сукупність виробничих відносин людей у процесі суспільного виробництва, що підпорядковуються дії об'єктивних економічних законів. Усі галузі матеріального виробництва розвиваються на основі дії спільних економічних законів, проте загального виробництва в суспільстві не існує. Виробництво організується і функціонує у вигляді окремих галузей, що виробляють певні продукти.
Отже, сільське господарство як галузь матеріального виробництва має свої особливості (які будуть розглянуті в 2 темі), які зумовлюють специфіку дії економічних законів і конкретні форми їхнього прояву.
Предмет і завдання науки
Кожна наука, пов'язана із суспільним виробництвом, має на меті розробити шляхи і методи підвищення його ефективності. Якщо фундаментальні природничі науки предметом вивчення мають продуктивні сили, ставлення людей до навколишнього середовища, природні закони та методи їх використання у виробництві, то економічні науки вивчають виробничі відносини, тісно пов'язані з продуктивними силами.
Виробничі відносини - це відносини, які складаються в процесі виробництва, де чітко простежуються такі форми виробничих відносин:
- між державою та працівником;
- між підприємством і виробничим підрозділом;
- між виробничим підрозділом і працівником;
- між підприємством та підприємством;
- між працівником і працівником;
- між державою та підприємством;
- між підприємством і працівником;
- між державою та державою і т.п.
Виробничі відносини виявляються безпосередньо через інтереси, основу яких становлять потреби. Потреби й інтереси містяться в основі виробничої діяльності підприємства і людей, будучи першопричиною їхнього об'єднання в процесі праці.
Продуктивні сили - це засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага (здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.
Більш детальніше дані поняття будуть висвітлені в наступних лекціях.
Економічна наука розробляється і розвивається економістами, що сповідають різноманітні ідеології та концепції і через таке велике розмаїття виникає складність визначення її предмету. Найзагальнішим є таке: економіка - це наука про господарювання.
Прикладна економіка вивчає можливості застосування законів, теорій, пропозицій, розроблених економічною теорією безпосередньо для функціонування окремих елементів економічних систем.
Економіка аграрного виробництва - це наука, яка вивчає дію об'єктивних економічних законів і форми їхнього прояву в аграрному виробництві. Ця наука досліджує дію економічних законів в аграрному виробництві з метою їхнього свідомого використання в інтересах суспільства: вивчає закономірності розвитку аграрного виробництва і окремих його галузей, а також різних форм і видів господарювання; узагальнює наукові досягнення та досвід передової практики в аграрному виробництві, які дають змогу обґрунтувати напрями розвитку галузі.
Економіка аграрного виробництва розкриває систему економічних відносин у галузі і обґрунтовує основні напрями їхнього удосконалення. Виробничі відносини реалізуються через інтереси відповідних суб'єктів, які вступають у певні зв'язки в процесі аграрного виробництва.
Система виробничих відносин в аграрному виробництві включає:
- відносини між державою і сільським господарством з організації та планування закупівель продукції, матеріально-технічного забезпечення, ціноутворення, фінансування і кредитування, рівня і форм участі сільськогосподарських підприємств у створенні централізованого чистого доходу;
- відносини між сільським господарством та іншими галузями агропромислового комплексу з організації постачання і ремонту техніки і обладнання, меліорації земель, агрохімічного обслуговування, транспортування, зберігання, переробки й реалізації продукції;
- відносини між сільськогосподарськими підприємствами в умовах міжгосподарської кооперації з організації спільного виробництва і участі в створенні розподілу прибутку, а також у здійсненні соціальних заходів;
- відносини між сільськогосподарськими підприємствами та їхніми внутрішньогосподарськими підрозділами з організації виробництва і форм матеріально-технічного забезпечення, колективної оренди, з питань участі працівників у створенні доходів господарства, їхнього розподілу і використання;
- відносини між сільськогосподарськими підприємствами та їхніми працівниками з організації виробництва, питань створення безпечних умов і відповідної оплати праці, використання оренди і надання соціальних послуг.
Сукупність цих та інших виробничих відносин становить економічну структуру аграрного виробництва і є формою розвитку його продуктивних сил. Якщо виробничі відносини відповідають характеру і рівню розвитку продуктивних сил, вони стимулюють науково-технічний прогрес і підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. У протилежному випадку виробничі відносини гальмують розвиток продуктивних сил.
Економіка аграрного виробництва досліджує виробничі відносини у тісній взаємодії і взаємозалежності з розвитком продуктивних сил, вивчає зміни в їхньому розвитку, узагальнює передовий досвід і широко використовує досягнення сільськогосподарських наук.
Як наука, що вивчає виробничі відносини в галузі та її взаємозв'язок з іншими сферами матеріального виробництва, економіка аграрного виробництва є основою розробки аграрної політики та конкретних заходів розвитку аграрного виробництва.
Головні завдання економіки аграрного виробництва такі:
- обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності аграрного виробництва, зокрема поліпшення використання землі, засобів виробництва і трудових ресурсів;
- обґрунтування шляхів інтенсивного і екологічно безпечного розвитку аграрного виробництва на основі інноваційної діяльності;
- визначення ефективності впроваджуваних у виробництво нових машин і їхніх систем, агротехнічних, зооінженерних і ветеринарних заходів;
- розв'язання проблем подальшого розвитку спеціалізації і концентрації виробництва та переведення його на індустріальну основу;
- економічне обґрунтування раціональних форм міжгосподарського кооперування і агропромислової інтеграції в умовах ринкових відносин.
