Зло­якіс­ні но­во­ут­во­рен­ня 1 страница

Су­мар­ний рі­вень заб­руд­нен­ня по­віт­ря хі­міч­ни­ми ре­чо­ви­на­ми; елек­тро­маг­ніт­ні по­ля; шум; заб­руд­нен­ня се­ре­до­ви­ща от­ру­то­хі­мі­ка­та­ми

Нес­та­ча або над­ли­шок мік­ро­еле­мен­тів; заб­руд­нен­ня ат­мос­фер­но­го по­віт­ря; склад і твер­дість пит­ної во­ди

Заб­руд­нен­ня по­віт­ря, особ­ли­во кан­це­ро­ген­ни­ми ре­чо­ви­на­ми; заб­руд­нен­ня їжі і во­ди ніт­ра­та­ми і ніт­ри­та­ми, пес­ти­ци­да­ми; ен­де­міч­ність міс­це­вос­ті за мік­ро­еле­мен­та­ми; склад і твер­дість пит­ної во­ди; іоні­зу­юча ра­ді­ація

9.2. Екопатологічні процеси в організмі людини

Еко­ло­гіч­на аг­ре­сія впли­ває на різ­ні сис­те­ми, фун­кції, роз­ви­ток і фор­му­ван­ня ор­га­ніз­му. На­ве­де­мо кіль­ка прик­ла­дів ос­нов­них ефек­тів і мі­ше­ней та­ких впли­вів:

· му­та­ген­ний вплив – діє на ДНК, ге­ни, хро­мо­со­ми (нап­ри клад, ра­ді­ація);

· кан­це­ро­ген­ний вплив – пе­ре­ро­джен­ня, тран­сфор­ма­ція різ них клі­тин ор­га­ніз­му, їх зло­якіс­ний ріст (хі­міч­ні, ра­ді­аційні та ін­ші впли­ви);

· те­ра­то­ген­ний ефект – ви­ник­нен­ня від­хи­лень у роз­вит­ку пло­да;

· ем­брі­оток­сич­ний ефект – вро­дже­ні уш­ко­джен­ня і хво­ро­би, вик­ли­ка­ні ал­ко­го­лем, ві­ру­са­ми, хі­міч­ни­ми ре­чо­ви­на­ми, та ін.;

· го­на­до­ток­сич­ний – вплив на реп­ро­дук­тив­ну фун­кцію чо­ло­ві­ків і жі­нок;

· пош­ко­джен­ня ета­пів і сис­тем мат­рич­но­го син­те­зу біл­ка і нук­ле­їно­вих кис­лот (де­які ан­ти­бі­оти­ки, лі­карсь­кі пре­па­ра­ти, хі­міч­ні і ра­ді­аційні впли­ви);

· алер­ген­ний – сен­си­бі­лі­за­ція, алер­гі­за­ція ор­га­ніз­му (дія пес­ти­ци­дів, про­мис­ло­во­го пи­лу);

· нейрот­роп­ний – ток­сич­ний вплив на нер­во­ву сис­те­му (нейро­ре­цеп­тор­ні от­ру­ти і ток­си­кан­ти);

· вплив на ор­га­ни чут­тів;

· стре­сор­ні впли­ви на лю­ди­ну, ефект нап­ру­жен­ня і пе­ре­нап­ру­жен­ня;

· вплив на шлун­ко­во-киш­ко­вий тракт, його фло­ру, ефект дис­бак­те­рі­оз;

· ге­па­тот­роп­ний – вплив на пе­чін­ку. Вплив на ме­та­бо­лізм ор­га­ніз­му, ін­ток­си­ка­ційний ефект, ура­жен­ня пе­чін­ки (со­лі важ­ких ме­та­лів, ал­ко­голь, ін­фек­ційна па­то­ло­гія, ві­рус­ні ге­па­ти­ти);

· неф­рот­роп­ний – вплив на нир­ки;

· кар­ді­от­роп­ний – вплив на сер­це­во-су­дин­ну сис­те­му;

· ге­рон­то­ген­ний – впли­ви на лю­ди­ну, які вик­ли­ка­ють пе­ред­час­не ста­рін­ня ор­га­ніз­му.

Заб­руд­ню­валь­ні ре­чо­ви­ни:

· з низь­кою ви­бір­ко­віс­тю впли­ву на бі­ос­трук­ту­ри;

· з ви­со­кою ви­бір­ко­віс­тю впли­ву на бі­ос­трук­ту­ри.

Дія на ор­га­нізм:

· хро­ніч­на;

· гос­тра.

Еко­ло­гіч­на аг­ре­сія за­пус­кає па­то­ло­гіч­ний при­чин­но-нас­лід­ко­вий лан­цюг: чин­ни­ки аг­ре­сії (еко­ло­гіч­ні от­ру­ти + ра­ді­ація + де­фек­ти хар­чу­ван­ня і спо­со­бу жит­тя + со­ці­аль­ний стрес + ін­ші чин­ни­ки) = по­ру­шен­ня об­мі­ну ре­чо­вин => ут­во­рен­ня ауто­ток­си­нів => роз­ви­ток ауто­ін­ток­си­ка­ції => зрив адап­та­ції => клі­ніч­ні про­яви ен­до­еко­ло­гіч­но­го зах­во­рю­ван­ня. Це зах­во­рю­ван­ня від­різ­няється од­но­час­ним на­ко­пи­чен­ням ба­гатьо­х ток­сич­них ре­чо­вин – ксе­но­бі­оти­ків, які над­хо­дять у від­нос­но не­ве­ли­ких кіль­кос­тях з нав­ко­лишньо­го се­ре­до­ви­ща, і ток­сич­них ме­та­бо­лі­тів, які ут­во­рю­ють­ся в ор­га­ніз­мі в ре­зуль­та­ті по­ру­шен­ня об­мі­ну ре­чо­вин.

Осе­ред­ки ен­до­еко­ло­гіч­ної хво­ро­би фор­му­ють­ся як своєрід­на епі­де­мія. Кож­ний має свої від­мін­нос­ті, які за­ле­жать від міс­це­вих особ­ли­вос­тей про­мис­ло­вос­ті і сільсь­ко­го гос­по­дар­ства, при­род­них умов, спо­со­бу жит­тя, хар­чу­ван­ня, со­ці­аль­ної си­ту­ації, рів­ня ма­те­рі­аль­ної за­без­пе­че­нос­ті та ба­гатьо­х ін­ших чин­ни­ків.

Струк­ту­ра хі­міч­ної ре­чо­ви­ни

Шля­хи над­хо­джен­ня ре­чо­ви­ни

Хі­мі­ко-фі­зич­ні влас­ти­вос­ті

Кон­цен­тра­ція ре­чо­ви­ни

Ток­си­ко­ло­гіч­ний ефект як ре­зуль­тат пря­мої дії на струк­ту­ру

Ма­те­рі­аль­на ку­му­ля­ція

Три­ва­лість впли­ву опо­се­ред­ко­ва­ної дії на струк­ту­ру

Фун­кці­ональ­на тран­сфор­ма­ція

Зви­кан­ня

Сен­си­бі­лі­за­ція

Спе­ци­фі­ка бі­от­ран­сфор­ма­ції

9.3. Клінічні прояви ендоекологічної хвороби та шляхи її подолання

Клі­ніч­ні про­яви ен­до­еко­ло­гіч­ної хво­ро­би ду­же різ­но­ма­ніт­ні. На по­чат­ку хво­ро­би во­ни найчас­ті­ше про­яв­ля­ють­ся у виг­ля­ді за­галь­но­го ос­лаб­лен­ня. Лю­ди­на швид­ко стом­люється, по­чу­ває се­бе роз­би­тою і мля­вою, втра­чає апе­тит, стає роз­дра­то­ва­ною, з'яв­ляється апа­тія, час­то ви­ни­ка­ють прос­туд­ні зах­во­рю­ван­ня. Один із фун­да­то­рів ен­до­еко­ло­гії про­фе­сор Ю.М. Ле­він по­рів­нює сим­пто­ми ен­до­еко­ло­гіч­ної хво­ро­би із сим­пто­ма­ми СНІ­Ду. Як і при СНІ­Ді, ви­ни­кає вто­рин­ний іму­но­де­фі­цит, страж­дає бар'єрна фун­кція лім­фа­тич­ної сис­те­ми, по­ру­шується лім­фа­тич­ний дре­наж ор­га­нів і тка­нин. Це приз­во­дить до по­ру­шен­ня об­мі­ну ре­чо­вин, за­галь­ної ін­ток­си­ка­ції. По­діб­но до СНІ­Ду, ен­до­еко­ло­гіч­на хво­ро­ба є підґрун­тям для ін­ших зах­во­рю­вань, ус­клад­нює пе­ре­біг тих, що вже є, змі­нює їх па­то­ге­нез і па­то­мор­фоз, мас­кується під них. Лю­ди рід­ко асо­ціюють усе це з заб­руд­нен­ням ор­га­ніз­му і за звич­кою вва­жа­ють, що еко­ло­гіч­на кри­за сто­сується нав­ко­лишньо­го се­ре­до­ви­ща, а не осо­бис­то їх, і не вжи­ва­ють ні­яких за­хо­дів. По­діб­ність до СНІ­Ду по­ля­гає ще й у то­му, що ен­до­еко­ло­гіч­на хво­ро­ба три­ва­лий час мо­же роз­ви­ва­ти­ся без­сим­птом­но. Це ро­бить її особ­ли­во не­без­печ­ною, ос­кіль­ки оз­на­ки хво­ро­би з'яв­ля­ють­ся то­ді, ко­ли во­на вже зав­да­ла ор­га­ніз­му знач­ної шко­ди. Лі­ку­ван­ня ен­до­еко­ло­гіч­ної хво­ро­би ре­аль­не і пов'яза­не із зас­то­су­ван­ням сис­те­ми ен­до­еко­ло­гіч­ної ре­абі­лі­та­ції. Во­на дає змо­гу очис­ти­ти ор­га­нізм на клі­тин­но­му рів­ні, неш­кід­ли­ва і не пот­ре­бує до­ро­гої апа­ра­ту­ри.

Ви­щез­га­да­на сис­те­ма ба­зується на вста­нов­ле­ній мож­ли­вос­ті уп­рав­ля­ти гу­мо­раль­ним тран­спор­том у тка­ни­нах, сти­му­лю­ва­ти його в між­клі­тин­но­му прос­то­рі і та­ким чи­ном "ви­ми­ва­ти" на­ко­пи­че­ні ток­сич­ні ме­та­бо­лі­ти з ор­га­ніз­му. Бу­ло дос­лі­дже­но, що між мо­мен­том над­хо­джен­ня от­ру­ти і за­ги­бел­лю клі­ти­ни є де­який ін­тер­вал ча­су, який дає шанс ви­да­ли­ти от­ру­ту до то­го, як клі­ти­на за­ги­не.

Про­цес де­ток­си­ка­ції скла­дається з трьо­х ета­пів: пер­ший – ви­ве­ден­ня от­ру­ти з тка­нин у кров (без­по­се­редньо або че­рез лім­фу), дру­гий – ви­ве­ден­ня з кро­ві, тре­тій – зов­нішнє ви­да­лен­ня. За всі три ета­пи від­по­ві­даль­ний гу­мо­раль­ний тран­спорт. Кров, яка ста­но­вить всьо­го 1/15 час­ти­ну вод­но­го се­ре­до­ви­ща ор­га­ніз­му, міс­тить до­сить нез­нач­ну час­ти­ну ток­си­нів, во­ни роз­по­ді­ля­ють­ся по всіх ін­ших гу­мо­раль­них фа­зах. При еко­ло­гіч­но­му от­руєнні найсклад­ні­ший пер­ший етап. Звіль­нен­ня тка­нин від ток­сич­них ре­чо­вин – про­цес менш роз­роб­ле­ний, ніж де­ток­си­ка­ція кро­ві.

Для де­ток­си­ка­ції ор­га­ніз­му від еко­ло­гіч­них от­рут зас­то­со­ву­ють­ся ряд ши­ро­ко по­ши­ре­них лі­карсь­ких пре­па­ра­тів, які впли­ва­ють на тран­спорт тка­нин­ної рі­ди­ни, а та­кож лі­карсь­кі тра­ви, мі­не­раль­ні во­ди, ла­зер­не ви­со­ко­час­тот­не вип­ро­мі­ню­ван­ня, маг­ніт­не по­ле, особ­ли­ві ви­ди ма­са­жу та ін.

Ве­ли­чез­не зна­чен­ня для очи­щен­ня ор­га­ніз­му ма­ють мі­не­раль­ні сор­бен­ти, особ­ли­во це­олі­то­вої струк­ту­ри. Во­ни ма­ють ви­со­кі ад­сор­бційні влас­ти­вос­ті що­до ток­сич­них со­лей важ­ких ме­та­лів, пес­ти­ци­дів та ра­ді­онук­лі­дів. Сор­бен­ти мож­на ви­ко­рис­то­ву­ва­ти в лі­ку­валь­них і про­фі­лак­тич­них до­зах (нап­рик­лад, у виг­ля­ді хар­чо­вих до­ба­вок).

Для бо­роть­би з еко­па­то­ло­гі­ями та їх про­фі­лак­ти­ки обґрун­то­вується, крім де­зін­ток­си­ка­ційних за­хо­дів, но­ва стра­те­гія те­ра­пії – іму­но­мо­ду­ля­ція і сти­му­ля­ція ре­ак­тив­нос­ті, іму­ні­те­ту, під­ви­щен­ня адап­та­ційної здат­нос­ті ор­га­ніз­му лю­ди­ни.

Особ­ли­во ефек­тив­но мож­на про­во­ди­ти ен­до­еко­ло­гіч­ну ре­абі­лі­та­цію в умо­вах са­на­то­рі­їв, бу­дин­ків від­по­чин­ку, про­фі­лак­то­рі­їв мед­сан­час­тин. Ці зак­ла­ди мо­жуть за­без­пе­чи­ти еко­ло­гіч­не оз­до­ров­лен­ня ти­сяч лю­дей до то­го, як во­ни втра­тять пра­цез­дат­ність.

Рекомендована література:

· ос­нов­на – [26-31].

Тема 10. ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ І ХІМІЧНІ ЗАБРУДНЮВАЧІ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

10.1. Забруднення навколишнього середовища ксенобіотиками та японські хвороби

Пот­ре­би в про­дук­ції хі­міч­ної про­мис­ло­вос­ті в усьо­му сві­ті нас­тіль­ки зрос­ли, що її сві­то­ве ви­роб­ниц­тво, за да­ни­ми ВО­ОЗ, оці­нюється приб­лиз­но в 1,5 трлн дол. США. ВО­ОЗ по­ві­дом­ляє, що на сві­то­вий ри­нок сьогод­ні над­хо­дить близь­ко 100 тис. найме­ну­вань хі­міч­них ре­чо­вин і що­ро­ку ви­роб­ляється ще 10000 но­вих.

У при­род­не се­ре­до­ви­ще все в біль­ших кіль­кос­тях пот­рап­ля­ють* га­зо­по­діб­ні, рід­кі і твер­ді від­хо­ди хі­міч­ної про­мис­ло­вос­ті. Для лю­ди­ни нес­при­ят­ли­ве заб­руд­нен­ня будь-яко­го з ком­по­нен­тів при­род­но­го се­ре­до­ви­ща, з яким во­на кон­так­тує, при цьому мо­жуть ура­жа­ти­ся всі її сис­те­ми й ор­га­ни. Тіс­ний ор­га­ніч­ний взаємозв'язок між ок­ре­ми­ми ком­по­нен­та­ми при­род­но­го се­ре­до­ви­ща виз­на­чає по­ло­жен­ня, при яко­му заб­руд­нен­ня од­но­го з них вик­ли­кає тією чи ін­шою мі­рою заб­руд­нен­ня всіх ін­ших, і від­по­від­но ан­тро­по­еко­ло­гіч­ні нас­лід­ки від заб­руд­нен­ня ма­ють як пря­мий, так і опо­се­ред­ко­ва­ний ха­рак­тер.

· фі­зі­оло­гіч­ний – сту­пінь хі­міч­но­го впли­ву, що по­ру­шує фун­кці­ону­ван­ня бі­оло­гіч­них сис­тем на різ­них рів­нях; бі­охі­міч­ний – втру­чан­ня ксе­но­бі­оти­ків у про­хо­джен­ня бі­охі­міч­них ре­ак­цій, що приз­во­дить до по­ру­шен­ня про­це­сів життєді­яль­нос­ті;

· па­то­ло­гіч­ний – сту­пінь хі­міч­но­го уш­ко­джен­ня ор­га­нів і сис­тем, по­ру­шен­ня го­ме­ос­та­зу;

· клі­ніч­ний – сту­пінь ри­зи­ку ви­ник­нен­ня от­руєння; фар­ма­ко­ло­гіч­ний – ви­ра­же­ні по­біч­ні дії лі­карсь­ких пре­па­ра­тів і ри­зик змен­шен­ня ши­ро­ти те­ра­пев­тич­но­го ефек­ту; гі­гієніч­ний – кри­те­рій шкід­ли­во­го впли­ву;

· су­до­во-ме­дич­ний – сту­пінь тяж­кос­ті от­руєння та смерть;

· еко­ло­гіч­ний – мож­ли­вість нес­при­ят­ли­во­го впли­ву на стан бі­оце­но­зів і фун­кці­ону­ван­ня еко­сис­тем.

Сис­те­ма­тич­не або пе­рі­одич­не над­хо­джен­ня в ор­га­нізм по­рів­ня­но не­ве­ли­ких кіль­кос­тей ток­сич­них ре­чо­вин вик­ли­кає хро­ніч­не от­руєння, оз­на­ка­ми яко­го є по­ру­шен­ня нор­маль­ної по­ве­дін­ки, зви­чок, а та­кож нейроп­си­хіч­ні від­хи­лен­ня, швид­ка стом­лю­ва­ність або від­чут­тя пос­тійної вто­ми, сон­ли­вість чи, нав­па­ки, без­сон­ня, апа­тія, ос­лаб­лен­ня ува­ги, роз­сі­яність, за­будь­ку­ва­тість, силь­ні ко­ли­ван­ня нас­трою.

Ви­со­ко­ак­тив­ні в бі­оло­гіч­но­му від­но­шен­ні хі­міч­ні спо­лу­ки мо­жуть вик­ли­ка­ти ефект від­да­ле­но­го впли­ву на здо­ров'я лю­ди­ни: хро­ніч­ні за­паль­ні про­це­си в різ­них ор­га­нах, змі­ни в нер­во­вій сис­те­мі, вплив на внут­рішньоут­роб­ний роз­ви­ток пло­ду, що спри­чи­няє різ­ні від­хи­лен­ня у но­во­на­ро­дже­них.

Ус­та­нов­ле­но пря­мий зв'язок між зрос­тан­ням кіль­кос­ті лю­дей, що хво­рі­ють на алер­гію, брон­хі­аль­ну ас­тму, рак, і по­гір­шен­ням еко­ло­гіч­ної си­ту­ації в да­но­му ре­гі­оні. Дос­то­вір­но вста­нов­ле­но, що та­кі від­хо­ди ви­роб­ниц­тва, як хром, ні­кель, бе­ри­лій, аз­бест, пес­ти­ци­ди, є кан­це­ро­ге­на­ми, тоб­то вик­ли­ка­ють ра­ко­ві зах­во­рю­ван­ня. Ще в XIX ст. рак у ді­тей був майже не­ві­до­мий, а за­раз він ви­яв­ляється все час­ті­ше і час­ті­ше. У ре­зуль­та­ті заб­руд­нен­ня з'яв­ля­ють­ся но­ві, не­ві­до­мі ра­ні­ше хво­ро­би. При­чи­ни їх бу­ває до­сить важ­ко вста­но­ви­ти. Прик­ла­да­ми та­ких хво­роб є: ітай-ітай, хво­ро­ба Мі­на­ма­та, хво­ро­ба Юшо, бе­ри­лі­оз та ін.

Пер­ший ви­па­док хво­ро­би ітай-ітай (дос­лів­но "бо­ля­че-бо­ля­че") за­реєстро­ва­ний у 1959 р. се­ред японсь­ко­го на­се­лен­ня пре­фек­ту­ри То­кіо, яке про­жи­ва­ло в ба­сейні р. Джан­сі. На по­чат­ко­вих ста­ді­ях хво­ро­би ви­ни­ка­ють гос­трі м'язо­ві бо­лі, в ос­нов­но­му у м'язах ніг. На дру­гій ста­дії з'яв­ляв­ся бі­лок у се­чі, тоб­то по­ру­шу­ва­ла­ся фун­кція ни­рок, зни­жу­ва­ла­ся ва­га ті­ла, роз­ви­ва­ла­ся гла­уко­ма. Ос­та­точ­на ста­дія хво­ро­би ха­рак­те­ри­зу­ва­ла­ся де­фор­ма­цією ске­ле­та в ре­зуль­та­ті пе­ре­ло­мів кіс­ток. Зго­дом бу­ло з'ясо­ва­но, що ця хво­ро­ба вик­ли­кається спо­лу­ка­ми кад­мію. Пит­на во­да р. Джан­сі бу­ла заб­руд­не­на стіч­ни­ми во­да­ми ру­доз­ба­га­чу­валь­ної фаб­ри­ки. Тут слід від­зна­чи­ти, що кад­мій ши­ро­ко ви­ко­рис­то­вується в про­мис­ло­вос­ті всіх кра­їн сві­ту, зок­ре­ма, для ви­роб­ниц­тва лю­мі­но­фо­рів для лю­мі­нес­цен­тних ламп.

Сум­ної сла­ви на­бу­ла і хво­ро­ба Мі­на­ма­та. Впер­ше во­на бу­ла ви­яв­ле­на японсь­ки­ми вче­ни­ми в лю­дей, які вжи­ва­ли в їжу ри­бу, ви­лов­ле­ну в за­то­ці Мі­на­ма­та, в яку без­кон­троль­но ски­да­ли про­мис­ло­ві стіч­ні во­ди з тех­но­ген­ною ртут­тю. Хво­ро­ба про­яв­ля­лась у виг­ля­ді спас­тич­них па­ра­лі­чів у до­рос­лих і ді­тей, що суп­ро­во­джу­ва­ли­ся слі­по­тою та ро­зу­мо­вою від­ста­ліс­тю. Дже­ре­лом рту­ті мо­жуть бу­ти, нап­рик­лад, ди­мо­ві тру­би про­мис­ло­вих під­приємств або мілья­р­ди від­працьо­ва­них ламп ден­но­го світ­ла.

Важ­ли­вим чин­ни­ком, який виз­на­чає ге­ог­ра­фію хі­міч­но­го заб­руд­нен­ня се­ре­до­ви­ща, є ав­тот­ран­спорт. При­чо­му ге­ог­ра­фіч­ні за­ко­но­мір­нос­ті по­ши­рен­ня заб­руд­ню­ва­чів, дже­ре­ла­ми яких він є, ду­же склад­ні і виз­на­ча­ють­ся не тіль­ки кон­фі­гу­ра­цією ме­ре­жі ав­то­ма­гіс­тра­лей та ін­тен­сив­ніс­тю пе­ре­мі­щен­ня по них ав­тот­ран­спор­ту, але й ве­ли­кою кіль­кіс­тю пе­рех­ресть, де ав­тод­ви­гу­ни пра­цю­ють на змін­них ре­жи­мах. Кіль­кість мо­то­ри­зо­ва­но­го тран­спор­ту в усьо­му сві­ті ста­но­вить 630 млн. оди­ниць, і во­на, імо­вір­но, под­во­їть­ся в нас­туп­ні 20 або 30 ро­ків. Нап­рик­лад, у США зна­хо­дить­ся в ко­рис­ту­ван­ні 40 млн. ав­то­мо­бі­лів, у Фран­ції – 24 млн., у то­му чис­лі тіль­ки в Па­ри­жі та його пе­ред­міс­тях – 3,2 млн. У За­хід­ній Євро­пі один ав­то­мо­біль при­па­дає на два жи­те­лі.

Заб­руд­нен­ня нав­ко­лишньо­го се­ре­до­ви­ща ав­тот­ран­спор­том -од­не з найбільш не­без­печ­них для здо­ров'я лю­ди­ни, бо вих­лоп­ні га­зи над­хо­дять у при­зем­ний шар по­віт­ря, звід­ки їх роз­сі­юван­ня ут­руд­не­не; до то­го ж бу­дин­ки жи­лих квар­та­лів, які роз­та­шо­ва­ні по­ряд з ав­то­ма­гіс­тра­ля­ми, є сво­го ро­ду ек­ра­ном для влов­лю­ван­ня заб­руд­ню­ва­чів.

У скла­ді від­працьо­ва­них га­зів ав­то­мо­бі­лів найбіль­шу пи­то­му ва­гу за об'ємом ма­ють: мо­но­ок­сид вуг­ле­цю (0,5-10 %), ок­си­ди азо­ту (до 0,8 %), нес­па­ле­ні вуг­ле­вод­ні (0,2-3,0 %), аль­де­гі­ди (до 0,2 %) та са­жа. В аб­со­лют­них ве­ли­чи­нах на 1000 л па­ли­ва кар­бю­ра­тор­ний дви­гун ви­ки­дає з вих­лоп­ни­ми та кар­тер­ни­ми га­за­ми: 200 кг мо­но­ок­си­ду вуг­ле­цю, 25 кг вуг­ле­вод­нів, 20 кг ок­си­дів азо­ту, 1 кг са­жі, 1 кг сір­чис­тих спо­лук.

Еко­ло­гіч­ний ефект впли­ву на здо­ров'я лю­ди­ни заб­руд­нен­ня, пов'яза­но­го з ав­тот­ран­спор­том, за­ле­жить як від скла­ду заб­руд­ню­ва­чів, так і ек­спо­но­ва­нос­ті на­се­лен­ня. Ос­таннє виз­на­чається не прос­то ши­ри­ною за­ван­та­же­них ав­то­ма­гіс­тра­лей, але й близь­кіс­тю до них жи­лих бу­дин­ків. Об­сте­жен­ня 5226 ді­тей у ві­ці 1-5 ро­ків, про­ве­де­не в Нью-Йор­ку (США), по­ка­за­ло, що в 10,8 % ді­тей, які жи­вуть уз­довж до­ріг з ін­тен­сив­ним ав­то­мо­біль­ним ру­хом, вміст свин­цю в кро­ві до­ся­гав 60 мкг% і біль­ше (при нор­мі 40 мкг%).

За 30 м від цих до­ріг під­ви­ще­ний вміст свин­цю по­рів­ня­но з нор­мою від­зна­чав­ся у 8,1 % ді­тей, а за 60 м – тіль­ки в 4,7 %.

Вва­жається, що че­рез вих­лоп­ні га­зи що­річ­но по­ми­ра­ють ти­ся­чі лю­дей (тіль­ки у Ве­ли­коб­ри­та­нії, за під­ра­хун­ка­ми, що­річ­но 11 тис. чо­ло­вік), а збит­ки, зав­да­ні нав­ко­лишньо­му се­ре­до­ви­щу, ста­нов­лять мілья­р­ди до­ла­рів.

За ін­ши­ми під­ра­хун­ка­ми, від 15 до 18 млн. ді­тей у кра­їнах, що роз­ви­ва­ють­ся, страж­да­ють від ви­со­ко­го вміс­ту свин­цю в кро­ві. В Ін­дії, нап­рик­лад, ус­та­но­ви­ли, що між ро­зу­мо­ви­ми здіб­нос­тя­ми ді­тей і кіль­кіс­тю свин­цю, який во­ни пог­ли­на­ють з по­віт­рям, іс­нує зв'язок. Ро­зу­мо­ві здіб­нос­ті зни­жу­ють­ся, ос­кіль­ки сви­нець при три­ва­ло­му впли­ві от­руює і руйнує мо­зок. Дже­ре­лом свин­цю є ети­ло­ва­ний бен­зин.

Крім свин­цю, в ат­мос­фер­не по­віт­ря з вих­лоп­ни­ми га­за­ми над­хо­дять та­кі от­руйні ре­чо­ви­ни, як чад­ний газ (мо­но­ок­сид вуг­ле­цю), ок­си­ди азо­ту і сір­ки, бен­за­пі­рен, озон. Во­ни вик­ли­ка­ють зах­во­рю­ван­ня вер­хніх ди­халь­них шля­хів, сер­це­во-су­дин­ної сис­те­ми, різ­ні он­ко­па­то­ло­гії. Як ві­до­мо, все­ре­ди­ні ма­ши­ни рі­вень заб­руд­не­нос­ті в 3 ра­зи ви­щий, ніж ззов­ні. Три­ва­ле вди­хан­ня па­рів бен­зи­ну вик­ли­кає рак ле­ге­нів.

Ок­ре­мо взя­ті ре­чо­ви­ни, що заб­руд­ню­ють по­віт­ря, менш не­без­печ­ні, ніж їх­ні су­мі­ші. Хі­міч­ні ре­ак­ції, що про­хо­дять без­по­се­редньо в по­віт­рі, при­во­дять до ви­ник­нен­ня дим­них ту­ма­нів-смо­гів (від англ. Smo­ke – дим і fog – ту­ман). Смо­ги ви­ни­ка­ють за пев­них умов: по-пер­ше, при ве­ли­кій кіль­кос­ті пи­лу і га­зів, що ви­ки­да­ють­ся в по­віт­ря міс­та; по-дру­ге, при три­ва­ло­му іс­ну­ван­ні ан­ти­цик­ло­наль­них умов по­го­ди, за яких заб­руд­ню­ва­чі скуп­чу­ють­ся в при­зем­но­му ша­рі ат­мос­фе­ри.

Смо­ги бу­ва­ють де­кіль­кох ти­пів. Найбільш вив­че­ний і ві­до­мий во­ло­гий смог. Він зви­чайний для кра­їн з морсь­ким клі­ма­том, де час­то бу­ва­ють ту­ма­ни і ви­со­ка від­нос­на во­ло­гість по­віт­ря. Це сприяє змі­шу­ван­ню заб­руд­ню­валь­них ре­чо­вин, їх взаємо­дії в хі­міч­них ре­ак­ці­ях. При ан­ти­цик­ло­нах над міс­та­ми і про­мис­ло­ви­ми цен­тра­ми от­руйні га­зи і пил мо­жуть скуп­чу­ва­ти­ся в 100-200-мет­ро­во­му ша­рі по­віт­ря. То­ді й ви­ни­кає от­руйний гус­тий бруд­но-жов­тий ту­ман во­ло­гий смог. Від нього від­різ­няється за по­хо­джен­ням і влас­ти­вос­тя­ми фо­то­хі­міч­ний смог, або, як його на­зи­ва­ють, смог ло­сан­дже­лесь­ко­го ти­пу. По­віт­ря в Лос-Ан­дже­ле­сі (США) су­хе, і то­му смог тут ут­во­рює не ту­ман, а си­ню­ва­ту дим­ку. Для його ви­ник­нен­ня не­об­хід­не со­няч­не світ­ло, яке вик­ли­кає по­ру­шен­ня цен­траль­ної нер­во­вої сис­те­ми, по­даг­ра, ен­де­міч­на атак­сія брон­хі­аль­ний рак, рак ле­ге­нів, рак сли­зо­вих обо­ло­нок но­са, дер­ма­ти­ти (ек­зе­ма), ін­ток­си­ка­ція, алер­гія мет­ге­мог­ло­бі­не­мія (по­ру­шен­ня тран­спор­ту­ван­ня кров'ю кис­ню), ура­жен­ня ор­га­нів трав­лен­ня, цен­траль­ної нер­во­вої сис­те­ми рак, му­та­ген­на і те­ра­то­ген­на дії ін­ток­си­ка­ція (мер­ку­ризм), хво­ро­ба Мі­на­ма­та, нез­во­рот­ні ура­жен­ня цен­траль­ної нер­во­вої сис­те­ми з па­ра­лі­ча­ми, роз­ла­да­ми зо­ру, втра­тою слу­ха, ура­жен­ня спин­но­го моз­ку, пси­хіч­на не­пов­но­цін­ність но­во­на­ро­дже­них брон­хі­аль­ний рак, рак ле­ге­нів, хро­ніч­ні за­па­лен­ня вер­хніх ди­халь­них шля­хів, тра­хе­їти, вплив на сис­те­му кро­ві, по­ру­шен­ня сер­це­во-су­дин­ної ді­яль­нос­ті ура­жен­ня цен­траль­ної нер­во­вої сис­те­ми, пе­чін­ки, ни­рок, моз­ку, ста­те­вих ор­га­нів, ін­ток­си­ка­ція, ане­мія, по­ру­шен­ня по­ве­дін­ки, у ді­тей – спо­віль­нен­ня рос­ту, під­ви­ще­на мо­тор­на ак­тив­ність, зни­жен­ня ува­ги, роз­дра­то­ва­ність, від­ста­ван­ня в нав­чан­ні флю­ороз, зуб­ні хво­ро­би, брон­хі­ти, пнев­мо­нія, рак усіх ло­ка­лі­за­цій, особ­ли­во ор­га­нів ди­хан­ня, но­со­ві кро­во­те­чі, скле­ро­тич­ні ура­жен­ня кіс­ток, су­хо­жиль, спе­ци­фіч­ні ура­жен­ня шкі­ри, у ді­тей – зат­рим­ка фі­зич­но­го роз­вит­ку і по­ру­шен­ня ге­ма­то­ло­гіч­них по­каз­ни­ків

Ді­ок­сид сір­ки швид­ко роз­чи­няється в кро­ві і по­ши­рюється по кро­во­нос­ній сис­те­мі. Він вик­ли­кає як гі­пер­тро­фію (по­тов­щен­ня і збіль­шен­ня ор­га­нів), так і гі­пер­пла­зію (збіль­шен­ня за­галь­ної кіль­кос­ті клі­тин в епі­те­лії).

Ді­ок­сид сір­ки вик­ли­кає брон­хос­паз­ми, ак­ти­ві­зує сли­зо­від­ді­лен­ня, змі­нює фа­го­ци­тоз. Три­ва­лий вплив ді­ок­си­ду сір­ки збіль­шує кіль­кість зах­во­рю­вань на рак.

Дія ді­ок­си­ду азо­ту де­що від­різ­няється від дії ді­ок­си­ду сір­ки. Про­ни­ка­ючи в ле­ге­ні, він роз­чи­няється в кро­во­нос­ній сис­те­мі, але, бу­ду­чи силь­ним окис­ню­ва­чем, без­по­се­редньо вра­жає ле­ге­не­ві тка­ни­ни. У брон­хах і аль­ве­олах па­то­ло­гіч­ні змі­ни про­яв­ля­ють­ся вже в кон­цен­тра­ці­ях, які ре­аль­но спос­те­рі­га­ють­ся в міс­тах. Сим­пто­ми на­га­ду­ють ем­фі­зе­му (роз­ши­рен­ня) ле­ге­нів. Особ­ли­во чут­ли­ві до ді­ок­си­ду азо­ту тон­кі лу­соч­ко­ві клі­ти­ни, які здійсню­ють га­зо­об­мін, і війчас­ті клі­ти­ни у вер­хній час­ти­ні ди­халь­но­го трак­ту, спос­те­рі­гається змен­шен­ня їх кіль­кос­ті й ак­тив­нос­ті. Ді­ок­сид азо­ту вик­ли­кає не тіль­ки змі­ну клі­тин і тка­нин, але й зни­жує бак­те­рі­аль­ний за­хист ле­ге­нів.

10.2. Поліхлоровані біфеніли, їх дія на організм людини

По­ліх­ло­ро­ва­ні бі­фе­ні­ли, або ПХБ, ши­ро­ко по­ши­ре­ні ре­чо­ви­ни (з 1930 ро­ків), яв­ля­ють со­бою гру­пу, яка скла­дається з 200 мас­ля­нис­тих спо­лук, що ви­ко­рис­то­ву­ють­ся для ви­роб­ниц­тва мас­тил, плас­тма­си, елек­тро­ізо­ля­ції, пес­ти­ци­дів, за­со­бів для мит­тя по­су­ду та ін­ших то­ва­рів. Хо­ча ви­роб­ниц­тво ПХБ в ба­гатьо­х кра­їнах за­бо­ро­не­но, на сьогод­ні вже ви­пу­ще­но 1-2 млн. тонн цих ре­чо­вин. ПХБ імі­ту­ють дію жі­но­чо­го гор­мо­ну ес­тро­ге­ну. За да­ни­ми дос­лі­джень, опуб­лі­ко­ва­них у ме­дич­но­му жур­на­лі "Pe­di­at­rics", раннє ста­те­ве доз­рі­ван­ня в усе біль­шої кіль­кос­ті дів­чат, ймо­вір­но, по­яс­нюється ви­ко­рис­тан­ням ес­тро­ге­нов­міс­них за­со­бів дог­ля­ду за во­лос­сям, а та­кож заб­руд­нен­ням нав­ко­лишньо­го се­ре­до­ви­ща хі­міч­ни­ми ре­чо­ви­на­ми, що ді­ють по­діб­но до ес­тро­ге­ну.

Вплив де­яких хі­міч­них ре­чо­вин на чо­ло­ві­чий ор­га­нізм у важ­ли­ві мо­мен­ти роз­вит­ку мо­же ма­ти не­без­печ­ні нас­лід­ки. В жур­на­лі "Дис­ка­вер" го­во­рить­ся: "Ек­спе­ри­мен­ти по­ка­за­ли, що вплив ПХБ у пев­ні мо­мен­ти роз­вит­ку че­ре­пах і кро­ко­ди­лів мо­же спри­яти змі­ні ста­ті чо­ло­ві­чих осо­бин на жі­но­чі чи роз­вит­ку гер­маф­ро­ди­тиз­му. "

ПХБ ос­лаб­ля­ють імун­ну сис­те­му, роб­лять її враз­ли­вою для ві­ру­сів.

Впли­ву хі­міч­них ре­чо­вин, дія яких імі­тує гор­мо­ни, найбіль­ше заз­на­ють ді­ти. Як по­ві­дом­ля­ло­ся в жур­на­лі "Дис­ка­вер", у ді­тей японсь­ких жі­нок, які в 1960 ро­ки вжи­ва­ли в їжу ри­со­ве мас­ло, заб­руд­не­не ПХБ, "спос­те­рі­га­ли­ся спо­віль­не­ний фі­зич­ний і ро­зу­мо­вий роз­ви­ток, від­хи­лен­ня в по­ве­дін­ці, зок­ре­ма під­ви­ще­на або по­ни­же­на ак­тив­ність, ду­же ма­лень­кий ста­те­вий член і ко­ефі­цієнт ін­те­лек­ту на п'ять оди­ниць ниж­че се­редньо­го". Тес­ти з діть­ми з Ні­дер­лан­дів і Пів­ніч­ної Аме­ри­ки, які заз­на­ва­ли впли­ву ПХБ у ви­со­кій кон­цен­тра­ції, та­кож ви­яви­ли не­га­тив­ний ре­зуль­тат цього впли­ву на їх­ній фі­зич­ний і ро­зу­мо­вий роз­ви­ток.

Ді­ок­си­на­ми і фу­ра­на­ми на­зи­ва­ють ве­ли­ку гру­пу ви­со­ко­ток­сич­них ре­чо­вин – по­ліх­ло­ро­ва­них ди­бен­зо­ді­ок­си­нів (ПХДД) і ди­бен­зо­фу­ра­нів (ПХДФ); ко­рот­ка наз­ва – ді­ок­си­ни і фу­ра­ни.

Іс­то­рія ура­жень ді­ок­си­на­ми і фу­ра­на­ми по­ча­ла­ся 26 трав­ня 1971 р. То­ді в не­ве­ли­ко­му міс­теч­ку Таймз Біч (штат Міс­су­рі) на ґрунт іпод­ро­му роз­бриз­ка­ли приб­лиз­но 10 м³ тех­ніч­но­го мас­ла, щоб не під­ні­мав­ся пил під час ска­чок. Че­рез де­кіль­ка днів іпод­ром був усі­яний тру­па­ми пта­хів, ще че­рез день зах­во­рів їз­дець і три ко­ня, а впро­довж чер­вня за­ги­ну­ло 29 ко­ней, 11 кі­шок і чо­ти­ри со­ба­ки. У сер­пні зах­во­рі­ло ще де­кіль­ка до­рос­лих і ді­тей, піс­ля чо­го вла­да бу­ла ви­му­ше­на про­вес­ти спе­ці­аль­не дос­лі­джен­ня, щоб ус­та­но­ви­ти при­чи­ну цих смер­тей і зах­во­рю­вань. При­чи­ною ви­яви­ли­ся ді­ок­си­ни і фу­ра­ни, кон­цен­тра­ція яких у ґрун­ті іпод­ро­му бу­ла ду­же ви­со­кою.

Тех­ніч­не мас­ло яв­ля­ло со­бою хі­міч­ні від­хо­ди ви­роб­ниц­тва трих­лор­фе­нок­си­оц­то­вої кис­ло­ти 2,4,5-Т. Ця ре­чо­ви­на зас­то­со­ву­ва­ла­ся під час війни у В'єтна­мі як де­фо­лі­ант, ві­до­мий під тор­го­вою мар­кою 2,4,5-Т ("оран­же­вий ре­агент"). Як 2,4,5-трих­лор-фе­нол, так і 2,4,5-Т мо­жуть пе­рет­во­рю­ва­ти­ся в 2,3,7,8-ТХДД. Са­ме він і вик­ли­кав смер­ті і зах­во­рю­ван­ня в Таймз-Біч.

Як­що "оран­же­вий ре­агент" зас­то­со­ву­вав­ся ар­мією США у В'єтна­мі, от­же, іс­то­рію ура­жень ді­ок­си­на­ми слід вес­ти не з 1971 p., а з більш ранньо­го ча­су. Тре­ба ска­за­ти, що біль­шість тра­гіч­них по­дій, пов'яза­них з ді­ок­си­на­ми, до кін­ця 70-х р. XX ст. бу­ли за­сек­ре­че­ні. Але про хло­рак­не – шкір­ну хво­ро­бу лю­дей, зайня­тих у ви­роб­ниц­тві по­ліх­лор­фе­но­лів (да­уци­дів), і тих, що зас­то­со­ву­ва­ли їх для кон­сер­ву­ван­ня де­ре­ви­ни, – по­ві­дом­ля­ло­ся ще в кін­ці 1930 ро­ків. Се­ред да­уци­дів 2,4,5-трих­лор­фе­нол ви­явив­ся найбільш не­без­печ­ним. Ви­бу­хи на за­во­дах, де ви­роб­ля­ли його та 2,4,5-Т, приз­во­ди­ли до ма­со­вих ура­жень лю­дей у Ве­ли­коб­ри­та­нії, Ні­дер­лан­дах, СІ­ЛА, Іта­лії, ФРН та Фран­ції, але тіль­ки по­дії в ос­тан­ніх трьо­х кра­їнах ста­ли ві­до­ми­ми гро­мадсь­кос­ті.

Нез­ва­жа­ючи на це, со­лі трих­лор­фе­но­лу і гек­сах­ло­ро­фен (про­дукт його пе­ре­роб­ки) ви­ко­рис­то­ву­ва­ли­ся в тех­ні­ці, сільсь­ко­му гос­по­дар­стві, ме­ди­ци­ні, тек­стиль­ній і па­пе­ро­вій про­мис­ло­вос­ті як ре­чо­ви­ни, що ма­ють бі­оцид­ні влас­ти­вос­ті. Особ­ли­во ши­ро­ко зас­то­со­ву­ва­ли­ся гер­бі­ци­ди – 2,4,5-Т та ін­ші по­хід­ні трих­лор­фе­но­лу.

Те­пер дос­то­вір­но вста­нов­ле­но, що ці ре­чо­ви­ни – не­без­печ­ні еко­ток­си­кан­ти. Ток­сич­ний ефект ді­ок­си­нів і фу­ра­нів обу­мов­ле­ний бло­ку­ван­ням ни­ми од­но­го з ре­цеп­то­рів, який бе­ре участь у бі­осин­те­зі біл­ків.

Ді­ок­си­ни і фу­ра­ни ви­яв­ля­ють кан­це­ро­ген­ний ефект, руйну­ють ен­док­рин­ну сис­те­му (особ­ли­во впли­ва­ють на ста­те­вий роз­ви­ток) і роз­ви­ток ем­брі­она, ура­жа­ючи його нер­во­ву сис­те­му, і, як нас­лі­док, – під­ви­щу­ють чут­ли­вість до ін­фек­ційних зах­во­рю­вань.

За­галь­на ток­сич­ність ді­ок­си­нів і фу­ра­нів ста­но­вить 3,1×109 моль/кг. Во­ни ток­сич­ні­ші за найві­до­мі­ші от­ру­ти – ку­ра­ре, стрих­нін і ці­анис­тий ка­лій. Ли­ше от­ру­ти, які ви­роб­ля­ють­ся збуд­ни­ка­ми бо­ту­ліз­му і диф­те­рії (мі­ні­маль­ні ле­таль­ні до­зи 3,3 х К)"17 і 4,2 х ЇСИ2), пе­ре­ви­щу­ють ток­сич­ність ді­ок­си­нів і фу­ра­нів. За під­ра­хун­ка­ми, в США від ді­ок­си­нів і фу­ра­нів що­річ­но по­ми­рає 3500 чо­ло­вік. Он­ко­ло­гіч­ні зах­во­рю­ван­ня 5 тис. чо­ло­вік з 400 тис. хво­рих на рік (да­ні ста­тис­ти­ки на по­ча­ток 90-х р. XX ст.) вик­ли­ка­ні ци­ми хло­ро­ва­ни­ми ре­чо­ви­на­ми. Крім то­го, у жі­нок з цієї гру­пи у 2 ра­зи біль­ше гі­не­ко­ло­гіч­них зах­во­рю­вань і ус­клад­нень ва­гіт­нос­ті, у 3 ра­зи – ви­кид­нів, у 4 – мер­тво­на­ро­дже­них ді­тей і т. д. До цього тре­ба до­да­ти, що в 6-8 ра­зів зрос­тає кіль­кість вро­дже­них ка­ліцтв (Пет­ро­сян, 2000 р.).

Ді­ок­си­ни і фу­ра­ни ду­же стійкі в нав­ко­лишньо­му се­ре­до­ви­щі, їх важ­ко нейтра­лі­зу­ва­ти. Дже­ре­ла­ми цих ре­чо­вин є: хі­міч­на про­мис­ло­вість (ви­роб­ниц­тво хло­рор­га­ніч­них пес­ти­ци­дів, хлор­за­мі-ще­них роз­чин­ни­ків і по­лі­ме­рів), це­лю­лоз­но-па­пе­ро­ва про­мис­ло­вість (від­бі­лю­ван­ня па­пе­ру хло­ром), ав­то­мо­біль­ний тран­спорт (зго­ран­ня паль­но­го з до­бав­ка­ми 1,2-дих­ло­ре­та­ну), сміттєспа­лю­валь­ні за­во­ди (ви­ки­ди в ат­мос­фе­ру про­дук­тів зго­ран­ня). Ос­нов­ним за­хо­дом ви­рі­шен­ня проб­ле­ми заб­руд­нен­ня ді­ок­си­да­ми і фу­ра­на­ми є від­мо­ва від ви­ко­рис­тан­ня хло­ру та хло­рор­га­ніч­них спо­лук (пес­ти­ци­ди, роз­чин­ни­ки, по­ліх­ло­ро­ва­ні бі­фе­ні­ли, по­лі­ві­ніл­хло­рид та ін.). Уря­ди біль­шос­ті за­хід­них кра­їн схва­ли­ли від­мо­ву фірм від ви­ко­рис­тан­ня по­ліх­лор­ві­ніл­хло­ри­ду у ви­роб­ниц­тві пля­шок, упа­ко­вок і ка­бе­лів, ви­го­тов­лен­ні ди­тя­чих то­ва­рів, у бу­дів­ниц­тві гро­мадсь­ких при­мі­щень. Найбіль­ші ав­то­мо­біль­ні кон­цер­ни "Воль­во" і "СА­АБ" уже з 1997 р. не ви­ко­рис­то­ву­ють цей по­лі­мер.

10.3. Поліциклічні ароматичні вуглеводні,
їх токсична дія

По­лі­цик­ліч­ні аро­ма­тич­ні вуг­ле­вод­ні, або ПАВ, – це хі­міч­ні спо­лу­ки, які ви­яв­ля­ють­ся в наф­топ­ро­дук­тах та ін­ших при­род­них ба­га­то­ком­по­нен­тних су­мі­шах. Крім спіль­но­го по­хо­джен­ня, їх об'єднує на­яв­ність у хі­міч­ній струк­ту­рі по­лі­цик­ліч­них аро­ма­тич­них кі­лець, що ві­доб­ра­же­но в наз­ві цієї гру­пи кан­це­ро­ген­них ре­чо­вин/' До ти­по­вих ПАВ на­ле­жать бен­за­пі­рен, ди­бенз (а, Ь) ан­тра­цен; 7,12-ди­ме­тил­бен­зо­ан­тра­цен, 20-ме­тил­хо­лан­трен. \

В ат­мос­фер­но­му по­віт­рі іден­ти­фі­ко­ва­но близь­ко 130 ПАВ, од­нак мен­ше 20 спо­лук є пос­тійни­ми ком­по­нен­та­ми і дос­лі­дже­ні кіль­кіс­но.

У струк­ту­рі кан­це­ро­ген­них ПАВ ви­со­ко­ак­тив­ний бен­за­пі­рен має біль­шу пи­то­му ва­гу (16-36 %), ніж біль­шість ін­ших спо­лук ви­со­кої (ди­бенз (аД) пі­рен, ди­бенз (а, Ь) ан­тра­цен – 0,2-4,5 %) та низь­кої (бен­за­пі­рен, бенз (а) ан­тра­цен, ди­бенз (а, с) ан­тра­цен, хри-зен – 0,9-29 %) ак­тив­нос­ті. Про­те кан­це­ро­ген се­редньої си­ли -бенз (Ь) флу­ран­тен – за пи­то­мою ва­гою (27-41 %) близь­кий до бен­за­пі­ре­ну.