Бі­оге­оце­но­тич­нии, бі­ос­фер­ний

1. Змі­на струк­ту­ри бі­оге­оце­но­зів.

2. По­ру­шен­ня між­ви­до­вих взаємо­дій (тро­фіч­них лан­цю­гів, ба­лан­су між ви­да­ми та ін.).

3. По­ру­шен­ня еко­ло­гіч­них зв'яз­ків у ре­зуль­та­ті руйна­ції ін­фор­ма­ційних по­то­ків.

4. Зни­щен­ня де­яких ти­пів бі­оге­оце­но­зів і рос­лин­но­го пок­ри­ву в ці­ло­му.

5. Пе­ре­не­сен­ня ток­сич­них ре­чо­вин міг­ран­та­ми.

6. Пе­ре­не­сен­ня ток­сич­них ре­чо­вин тро­фіч­ни­ми лан­цю­га­ми та їх біоаку­му­ля­ція.

7. Змі­на пер­вин­ної про­дук­тив­нос­ті і роз­по­ді­лен­ня по­то­ків енер­гії.

Як під­су­мок, мож­на ви­ді­ли­ти де­кіль­ка спе­ци­фіч­них особ­ли­вос­тей дії ан­тро­по­ген­них чин­ни­ків (за Во­рон­ко­вим, 1999 р.):

· не­ре­гу­ляр­ність дії та у зв'яз­ку з цим її не­пе­ред­ба­чу­ва­ність для ор­га­ніз­мів, а та­кож ви­со­ка ін­тен­сив­ність змін, які не від­по­ві­да­ють адап­та­ційним мож­ли­вос­тя­ми ор­га­ніз­мів;

· прак­тич­но не­об­ме­же­ні мож­ли­вос­ті дії на ор­га­ніз­ми, аж до їх зни­щен­ня, що влас­ти­ве при­род­ним чин­ни­кам ли­ше у ви­нят­ко­вих ви­пад­ках (сти­хійні ли­ха, ка­так­ліз­ми). Впли­ви лю­ди­ни мо­жуть бу­ти як спря­мо­ва­ни­ми (бо­роть­ба із шкід­ли­ви­ми ор­га­ніз­ма­ми), так і не­нав­мис­ни­ми (руйна­ція міс­цез­на­хо­джен­ня, заб­руд­нен­ня та ін.);

· бу­ду­чи ре­зуль­та­том ді­яль­нос­ті лю­ди­ни, ан­тро­по­ген­ні чин­ни­ки ді­ють не як бі­отич­ні (ре­гу­лю­ючі), а як спе­ци­фіч­ні (мо­ди­фі­ка­ційні). Ця спе­ци­фі­ка ви­яв­ляється або че­рез змі­ну при­род­но­го се­ре­до­ви­ща в нес­при­ят­ли­во­му нап­рям­ку для жи­вих ор­га­ніз­мів (змі­на тем­пе­ра­ту­ри, во­ло­гос­ті, ос­віт­ле­нос­ті, клі­ма­ту то­що), або че­рез вне­сен­ня в се­ре­до­ви­ще чу­жо­рід­них аген­тів – ксе­но­бі­оти­ків;

· жод­ний з ви­дів не справ­ляє ні­яких шкід­ли­вих дій для се­бе. Ця особ­ли­вість при­та­ман­на тіль­ки лю­ди­ні, на­ді­ле­ній ро­зу­мом. Са­ме лю­ди­на заз­нає не­га­тив­но­го впли­ву від се­ре­до­ви­ща, яке во­на са­ма ж заб­руд­нює і руйнує. Бі­оло­гіч­ні ви­ди од­но­час­но змі­ню­ють і кон­ди­ці­ону­ють своє се­ре­до ви­ще; лю­ди­на, як пра­ви­ло, змі­нює се­ре­до­ви­ще в нес­при­ят­ли­во­му для се­бе та ін­ших іс­тот нап­рям­ку;

· лю­ди­на ство­ри­ла гру­пу со­ці­аль­них чин­ни­ків, які є се­ре­до­ви­щем для са­мої лю­ди­ни. Дія цих чин­ни­ків на лю­ди­ну, як пра­ви­ло, не менш знач­на, ніж при­род­них.

Ін­тег­раль­ним ви­явом дії ан­тро­по­ген­них чин­ни­ків є спе­ци­фіч­не се­ре­до­ви­ще, ство­ре­не впли­вом цих чин­ни­ків.

Та­ким чи­ном, де­таль­не вив­чен­ня дії ан­тро­по­ген­них чин­ни­ків є ос­но­вою точ­ної оцін­ки нас­лід­ків їх впли­ву на бі­ос­фе­ру та її ок­ре­мі еле­мен­ти.

8.3. Глобальні екологічні проблеми сучасності

Майбутнє люд­ства зать­ма­ре­не без­пре­це­ден­тною заг­ро­зою при­ро­ді. Швид­ке зник­нен­ня лі­сів, по­гір­шен­ня якос­ті во­ди, зрос­та­ючі змі­ни клі­ма­ту мо­жуть пі­дір­ва­ти сві­то­ву еко­но­мі­ку в найближ­чі де­ся­ти­літ­тя.

Уп­ро­довж XX ст. чи­сель­ність на­се­лен­ня сві­ту зрос­ла більш ніж на 4 млрд., що пе­ре­ви­щи­ло втри­чі на­се­лен­ня по­чат­ку сто­літ­тя. За цей час спо­жи­ван­ня енер­гії і си­ро­ви­ни збіль­ши­ло­ся біль­ше ніж у 10 ра­зів.

Ві­ра в тех­но­ло­гію і прог­рес люд­ства ще не втра­че­на, але в сьогод­нішньо­му сві­ті ба­га­то еко­но­міс­тів-фу­ту­ро­ло­гів за­бу­ли, що в ос­но­ву всьо­го пок­ла­де­на при­ро­да, яка сьогод­ні не­по­мір­ни­ми тем­па­ми руйнується су­час­ною еко­но­мі­кою. Люд­ство вже сти­ка­ло­ся з ло­каль­ним вис­на­жен­ням при­род­них ре­сур­сів, але ни­ніш­ня ан­тро­по­ген­на ді­яль­ність заг­ро­жує при­ро­ді в пла­не­тар­но­му мас­шта­бі.

Роз­гля­не­мо ко­рот­ко гло­баль­ні еко­ло­гіч­ні проб­ле­ми люд­ства та мож­ли­ві шля­хи їх ви­рі­шен­ня.

Ско­ро­чен­ня за­па­сів енер­го­ре­сур­сів. Що­річ­не спо­жи­ван­ня енер­гії у сві­ті сьогод­ні наб­ли­жається до 20-25 млрд. умов­но­го па­ли­ва і найближ­чим де­ся­ти­літ­тям прог­но­зується їх под­воєння. Сві­то­ві за­па­си твер­до­го па­ли­ва оці­ню­ють­ся тро­хи біль­ше 10 000 млрд. тонн, наф­ти – всьо­го ли­ше 100 млрд. тонн. Вра­хо­ву­ючи зрос­тан­ня енер­гос­по­жи­ван­ня, ви­коп­ні енер­го­ре­сур­си мо­жуть бу­ти ду­же швид­ко ви­чер­па­ні.

Ви­хід з да­ної си­ту­ації по­ля­гає в роз­роб­лен­ні про­ек­тів ви­ко­рис­тан­ня від­нов­них і еко­ло­гіч­но чис­тих дже­рел ге­не­ру­ван­ня енер­гії (енер­гії сон­ця, віт­ру, під­зем­но­го теп­ла то­що). Ба­га­то на­дій пок­ла­дається на от­ри­ман­ня еко­ло­гіч­но чис­тої і де­ше­вої тер­мо­ядер­ної

енер­гії. За оп­ти­міс­тич­ни­ми прог­но­за­ми, тер­мо­ядер­на елек­трос­тан­ція поч­не ви­роб­ля­ти енер­гію у 2050 р.

Зни­жен­ня про­до­воль­чої без­пе­ки люд­ства. Заб­руд­нен­ня та зни­жен­ня ро­дю­чос­ті ґрун­тів і зрос­та­ючий де­фі­цит пріс­ної во­ди мо­жуть ста­ти од­нією з пе­реш­код на шля­ху збіль­шен­ня ви­роб­ниц­тва сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дук­ції та за­без­пе­чен­ня про­до­воль­чої без­пе­ки люд­ства. Зни­жен­ня про­до­воль­чої без­пе­ки люд­ства пов'яза­не та­кож із зрос­тан­ням на­ро­до­на­се­лен­ня Зем­лі.

Для ви­рі­шен­ня гло­баль­ної проб­ле­ми про­до­воль­чої кри­зи не­об­хід­но вжи­ти за­хо­дів що­до еко­ло­гіч­ної оп­ти­мі­за­ції аг­ро­еко­сис­тем, роз­ви­ва­ти з ура­ху­ван­ням ви­мог бі­обез­пе­ки ген­но-ін­же­нер­ні тех­но­ло­гії от­ри­ман­ня тран­сген­них ор­га­ніз­мів.

Зне­ліс­нен­ня та опус­те­лю­ван­ня те­ри­то­рій. Ко­лиш­ня пло­ща лі­со­пок­рит­тя пла­не­ти ста­но­ви­ла 80 млн. км², ни­ні во­на ско­ро­ти­ла­ся до 30 млн. км², тоб­то зни­ще­но вже дві тре­ти­ни. Що­річ­но на Зем­лі зни­щується 14 млн. га лі­сів, з них 130000 км² (0,8-2 %) тро­піч­них лі­сів, які є "ле­ге­ня­ми" пла­не­ти. До знач­но­го зне­ліс­нен­ня те­ри­то­рій приз­ве­ли "зе­ле­на ре­во­лю­ція", ви­ко­рис­тан­ня ста­ро­давньої сис­те­ми під­січ­но­го зем­ле­роб­ства на­се­лен­ням Аф­ри­ки, Ін­до­не­зії та Ла­тинсь­кої Аме­ри­ки. Сьогод­ні ге­но­фонд лі­сів знач­но пі­дір­ва­ний, зне­ліс­нен­ня вик­ли­кає прог­ре­су­ючу еро­зію лан­дшаф­тів.

Опус­те­лю­ван­ня (ари­ди­за­ція) у по­суш­ли­вих зо­нах є нас­лід­ком ви­топ­ту­ван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­кою ху­до­бою трав'яної рос­лин­нос­ті і пе­рет­во­рен­ня пух­ких пі­ща­них ґрун­тів у піс­ки, що роз­віюють­ся віт­ром. Найбіль­ші тем­пи опус­те­лю­ван­ня (що­річ­но до 6 млн. га) спос­те­рі­га­ють­ся в Аф­ри­ці, Ін­дії, На­мі­бії, Мек­си­ці, Кал­ми­кії (Ро­сія).

Опус­те­лю­ван­ня є та­кож нас­лід­ком за­со­лен­ня ґрун­тів у районах неп­ра­виль­но­го про­ве­ден­ня ме­лі­ора­ції. Ти­по­вим прик­ла­дом та­ко­го опус­те­лю­ван­ня є те­ри­то­рія Ка­ра­кал­па­кії (Ро­сія), у ме­жах якої прак­тич­но не за­ли­ши­ло­ся не­за­со­ле­них ґрун­тів, а роз­різ­ня­ють­ся тіль­ки ґрун­ти сла­бо­за­со­ле­ні, се­редньо- і силь­но­за­со­ле­ні.

Ме­то­да­ми бо­роть­би із зне­ліс­нен­ням те­ри­то­рій є за­бо­ро­на ви­ру­бок лі­су, лі­со­від­тво­рен­ня, до­по­мо­га бід­ним кра­їнам у під­ви­щен­ні ро­дю­чос­ті їх зе­мель, роз­вит­ку влас­ної ту­ко­вої про­мис­ло­вос­ті, про­до­воль­ча до­по­мо­га.

Ско­ро­чен­ня бі­оріз­но­ма­ніт­нос­ті. Дег­ра­да­ція при­род­но­го се­ре­до­ви­ща іс­ну­ван­ня приз­во­дить до зник­нен­ня ба­гатьо­х жи­вих ор­га­ніз­мів, що заг­ро­жує по­ру­шен­ням еко­ло­гіч­но­го ба­лан­су в при­ро­ді на різ­них рів­нях. За да­ни­ми МСОП, майже чвер­ті ссав­ців і вось­мій час­ти­ні пта­хів на пла­не­ті заг­ро­жує зник­нен­ня. З 1997 р. з 242 тис. ви­дів рос­лин 33 тис. (14 %) ста­ли рід­кіс­ни­ми. І це ін­фор­ма­ція ли­ше за ти­ми ви­да­ми, за яки­ми ве­деть­ся мо­ні­то­ринг. За ос­тан­ні 100 ро­ків пов­ніс­тю зни­ще­но 20 ви­дів ссав­ців.

Між­на­род­на ко­мі­сія із збе­ре­жен­ня ви­до­вої різ­но­ма­ніт­нос­ті зас­те­рі­гає, що 12,5 % ви­дам рос­лин, 44 % ви­дам пта­хів, 57 % ви­дам ам­фі­бій, 67 % ви­дам реп­ти­лій і 75 % ссав­ців сві­ту заг­ро­жує за­ги­бель внас­лі­док ско­ро­чен­ня площ лі­сів.

Ба­га­то вче­них го­во­рять про те, що різ­но­ма­ніт­тя жи­вих форм на­зав­жди зни­кає з ли­ця пла­не­ти Зем­ля зі швид­кіс­тю, яка по­рів­нюється з тією, з якою його опи­су­ють (в се­редньо­му до 300 ви­дів що­ден­но).

Ос­но­вою збе­ре­жен­ня бі­оріз­но­ма­ніт­нос­ті є охо­ро­на і від­нов­лен­ня мак­си­маль­но­го об­ся­гу різ­но­ма­ніт­них еко­сис­тем, зок­ре­ма лі­сів – при­род­них ре­зер­ва­тів, які під­три­му­ють ви­до­ву, ге­не­тич­ну та ін­фор­ма­ційну різ­но­ма­ніт­ність жи­вих ор­га­ніз­мів на пла­не­ті, за­без­пе­чу­ють їм оп­ти­маль­не життєве се­ре­до­ви­ще.

Гло­баль­ні змі­ни клі­ма­ту. Внас­лі­док ан­тро­по­ген­ної ді­яль­нос­ті в ат­мос­фе­ру що­ро­ку пот­рап­ляє кіль­ка мілья­р­дів тонн га­зів (ок­си­дів вуг­ле­цю і азо­ту), во­дя­ної па­ри, пи­лу та аеро­зо­лів, які пог­ли­на­ють теп­ло­ве вип­ро­мі­ню­ван­ня і по­си­лю­ють пар­ни­ко­вий ефект. Внас­лі­док по­теп­лін­ня клі­ма­ту на пла­не­ті по­час­ті­ша­ли при­род­ні сти­хійні яви­ща. Збит­ки, які бу­ли зав­да­ні змі­ною по­год­них умов, гло­баль­ним по­теп­лін­ням, тіль­ки в 1998 р. скла­ли 68 млрд. дол., що пе­ре­ви­щує ана­ло­гіч­ні вит­ра­ти за всі по­пе­ред­ні де­ся­ти­літ­тя.

Кон­цен­тра­ція в ат­мос­фе­рі вуг­ле­кис­ло­го га­зу пе­ре­бу­ває на найви­що­му рів­ні за ос­тан­ні 160 тис. ро­ків і про­дов­жує збіль­шу­ва­ти­ся. Різ­ке під­ви­щен­ня гло­баль­ної тем­пе­ра­ту­ри в 1998 р. по­би­ло всі ре­кор­дні по­каз­ни­ки, які три­ма­ли­ся на ста­ло­му рів­ні з се­ре­ди­ни XIX ст. До 2010 р. тем­пе­ра­ту­ра на Зем­лі мо­же під­ви­щи­ти­ся на 1,4-5,8 °С, а рі­вень мо­ря – на 88 см. Це, у свою чер­гу, приз­ве­де до ство­рен­ня екстре­маль­них при­род­них умов на всій пла­не­ті і змі­нить тра­ди­ційний ук­лад жит­тя ба­гатьо­х лю­дей.

Ефек­тив­них про­ек­тів емі­сії пар­ни­ко­вих га­зів на пла­не­ті по­ки що не ство­ре­но і не­має уз­го­дже­нос­ті між­на­род­но­го спів­ро­біт­ниц­тва в цій га­лу­зі. На­уко­во-тех­ніч­ні за­хо­ди, яких сьогод­ні вжи­ва­ють для ви­рі­шен­ня проб­ле­ми гло­баль­но­го по­теп­лін­ня, не мож­на вва­жа­ти адек­ват­ни­ми.

Руйна­ція озо­но­во­го ек­ра­ну Зем­лі. Озо­но­вий ек­ран за­хи­щає Зем­лю від жорстко­го кос­міч­но­го вип­ро­мі­ню­ван­ня. Од­нією з при­чин руйна­ції озо­но­во­го ек­ра­ну ста­ли ан­тро­по­ген­ні ви­ки­ди в ат­мос­фе­ру озо­но­руйнів­них спо­лук – фре­онів та га­зів (ме­та­ну, вод­ню то­що). У ве­рес­ні 2000 р. бу­ла за­реєстро­ва­на найбіль­ша озо­но­ва ді­ра з усіх, які бу­ли ра­ні­ше ви­яв­ле­ні. її роз­мі­ри пок­ри­ли те­ри­то­рію Ан­тар­кти­ки в 28,3 млн. км², що пе­ре­ви­щи­ло по­пе­ред­ні ре­кор­дні роз­мі­ри біль­ше ніж на 100000 квад­рат­них кі­ло­мет­рів. Ці спос­те­ре­жен­ня збіль­шу­ють за­не­по­коєння що­до слаб­кої міц­нос­ті озо­но­во­го ек­ра­ну Зем­лі.

За Мон­ре­альсь­ким про­то­ко­лом (1987 р.) 36 кра­їн сві­ту взя­ли на се­бе зо­бов'язан­ня ско­ро­ти­ти до 1993 р. на 20 % ви­ки­ди найне­без­печ­ні­ших фре­онів, але до­сяг­ну­те зни­жен­ня їх емі­сії, на жаль, не дає від­чут­них ре­зуль­та­тів. Вис­на­жен­ня озо­но­во­го ек­ра­ну три­ва­ти­ме до то­го ча­су, по­ки кон­цен­тра­ція фре­онів у стра­тос­фе­рі не бу­де зни­же­на до рів­ня 70-х ро­ків XX ст.

Ре­зуль­та­том зни­жен­ня кон­цен­тра­ції озо­ну в стра­тос­фе­рі є під­ви­щен­ня зах­во­рю­ва­нос­ті на ка­та­рак­ту, рак шкі­ри, ви­ник­нен­ня іму­но­де­фі­цит­них ста­нів, і збе­ре­жен­ня цієї тен­ден­ції мо­же бу­ти не­без­печ­ним для жит­тя на пла­не­ті.

Ро­сійсь­кі фі­зи­ки зап­ро­по­ну­ва­ли ор­га­ні­зу­ва­ти гло­баль­не очи­щен­ня ат­мос­фе­ри від фре­онів, впли­ва­ючи на неї мік­рох­вильо­ви­ми роз­ря­да­ми. Ство­ре­ні ори­гі­наль­ні про­ек­ти штуч­но­го від­нов­лен­ня озо­но­во­го ша­ру. Всі про­ек­ти пе­ре­бу­ва­ють по­ки що на ста­дії роз­роб­лен­ня.

Де­фі­цит пит­ної во­ди. Вис­на­жен­ня і заб­руд­нен­ня ре­сур­сів пит­ної во­ди ста­ють од­нією з го­лов­них при­чин по­гір­шен­ня якос­ті жит­тя і галь­му­ван­ня роз­вит­ку люд­ства. Ни­ніш­ні за­па­си пит­ної во­ди на ду­шу на­се­лен­ня уд­ві­чі мен­ші, ніж бу­ли 50 ро­ків то­му. Майже 35 % сві­то­во­го на­се­лен­ня з 80 кра­їн не ма­ють пря­мо­го дос­ту­пу до пит­ної во­ди. Че­рез бі­оло­гіч­не і хі­міч­не заб­руд­нен­ня пит­ної во­ди що­річ­но 1,2 млрд. лю­дей хво­рі­ють на киш­ко­ві роз­ла­ди, по­над 25 млн. чо­ло­вік по­ми­рає, з них 5 млн. ді­тей.

Для ви­рі­шен­ня проб­ле­ми де­фі­ци­ту пріс­ної во­ди вда­ють­ся до різ­них за­хо­дів, зок­ре­ма, до ви­ко­рис­тан­ня ре­сур­сів під­зем­них вод, оп­ріс­нен­ня морсь­кої во­ди та ін. Роз­роб­ля­ють­ся про­ек­ти ви­ко­рис­тан­ня айсбер­гів.

Рекомендована література:

· ос­нов­на – [ 42-44, 46, 52, 53 ];

· до­дат­ко­ва – [ 1-4 ].

Тема 9. ВПЛИВ НА ЛЮДИНУ АНТРОПОГЕННИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ

9.1. Основні характеристики здоров'я

Сьогод­ні ста­ло оче­вид­ним, що ді­яль­ність лю­ди­ни мо­же при­вес­ти до нас­тіль­ки гли­бо­кої тран­сфор­ма­ції бі­ос­фе­ри, що її умо­ви мо­жуть ста­ти не тіль­ки нес­при­ят­ли­ви­ми, але й згуб­ни­ми для лю­ди­ни.

Людина, яка відвернулася від свого Творця і деградує цей світ повинна обернутися лицем до Бога, і тоді вона стане здоровою як духовно, так і фізично.