Методи діяльності Кабінету Міністрів України

 

Методам державно-владної діяльності приділяється постійна увага Кабінету Міністрів України. Яскравим свідченням цього є те, що удосконалення стилю та методів державного управління було визначено в якості одного з пріоритетних завдань уряду на 2001 рік.[144]^[1] У роботі Кабінету Міністрів України застосовується широке коло організаційних методів, серед яких слід виділити планування і прогнозування, контроль за виконанням рішень, роботу з кадрами апарату, координацію діяльності та інформаційне забезпечення.

Планування роботи Кабінету Міністрів здійснюється на основі пропозицій центральних та місцевих органів виконавчої влади шляхом прийняття Програми діяльності Кабінету Міністрів України на період його повноважень, щорічної Державної програми економічного і соціального розвитку України, інших державних програм та актів Кабінету Міністрів. Уряд також планує нормотворчу діяльність, проведення своїх засідань, роботу, пов’язану з реалізацією своїх контрольних функцій і повноважень.

Індивідуальне планування роботи членів Кабінету Міністрів України здійснюється з урахуванням розподілу їх функціональних повноважень на основі щотижневих графіків, які передбачають їх участь у засіданнях Кабінету Міністрів, урядових комітетів, інших утворюваних Кабінетом Міністрів органів, у роботі Верховної Ради, засіданнях колегій центральних органів виконавчої влади, міжнародних заходах, нарадах тощо. Планові заходи, як правило, проводяться у визначені дні тижня. Про виїзд членів Кабінету Міністрів у відрядження, у тому числі закордонні, повідомляється Прем’єр-міністр. Планування діяльності робочих урядових органів відбувається відповідно до положень про ці органи.

Нормотворча діяльність Кабінету Міністрів проводиться відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, щорічної Державної програми економічного і соціального розвитку України, плану законопроектних робіт на поточний рік, законів України, актів та доручень Президента України.

Розробка і затвердження плану законопроектних робіт на поточний рік проходить декілька стадій. Спочатку, за пропозиціями міністерств, інших центральних органів виконавчої влади Міністерством юстиції формується план законопроектної роботи на наступний рік. Зазначені пропозиції готуються з урахуванням відповідних положень законів України, актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів та планів законотворчої діяльності Верховної Ради і вносяться Міністерству юстиції до 15 грудня. Вони повинні містити: назву законопроекту; обгрунтування необхідності прийняття закону (його цілі, загальна характеристика, основні положення, а також положення Програми діяльності Кабінету Міністрів України, на виконання яких спрямовується законопроект); обгрунтування необхідності розроблення концепції законопроекту та термін її подання до Кабінету Міністрів; перелік центральних органів виконавчої влади, установ та організацій, які пропонується залучити до розроблення законопроекту; термін подання законопроекту Кабінетові Міністрів.

Сформований Міністерством юстиції щорічний план законопроектної роботи подається на затвердження Кабінетові Міністрів. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щокварталу до 5 числа наступного за звітним кварталом місяця та щороку до 1 січня подають Міністерству юстиції звіти про стан нормотворчої діяльності, яке щокварталу до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця та щороку до 15 січня інформує Кабінет Міністрів про хід виконання щорічного плану законопроектної роботи.

Слід відзначити, що планування, яке здійснюється урядом, може стосуватися не тільки його майбутньої діяльності, але й подальшого функціонування усіх інших органів виконавчої влади. Прикладом такого комплексного планування можуть слугувати постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2000 р. №1370 «Про затвердження заходів, спрямованих на реалізацію у 2001 році Основних напрямів соціальної політики на період до 2004 року» та від 27 червня 2001 р. №740 «Про Міжвідомчу програму впровадження космічних технологій у створення та виготовлення високотехнологічної цивільної продукції для потреб внутрішнього ринку і на експорт на 2001-2005 роки». У планах обов’язково зазначаються найменування запланованих заходів, терміни виконання, виконавці, а також джерела фінансування зазначених заходів.

Необхідною передумовою оптимального планування є прогнозування економічного і соціального розвитку, тобто науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку. Прогнозування економічного і соціального розвитку є засобом обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами державної влади щодо регулювання соціально-економічних процесів. Згідно з Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23 березня 2000 р. №1602-ІІІ Кабінет Міністрів України організовує підготовку прогнозів економічного і соціального розвитку на середньо- та короткостроковий періоди, прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період; визначає структуру прогнозних документів, строки і порядок їх розроблення, відповідних виконавців; схвалює ці прогнози.

На менш важливу роль, ніж планування, в організації роботи Кабінету Міністрів України відіграє контроль за виконанням рішень. При цьому об’єкти урядового контролю розподілені між його членами за функціональним принципом.

Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр і віце-прем’єр-міністри контролюють діяльність відповідних центральних органів виконавчої влади згідно з встановленим розподілом повноважень.[145]^[2]

Державний секретар Кабінету Міністрів України особисто забезпечує контроль за виконанням міністерствами та іншими органами виконавчої влади актів Кабінету Міністрів України; крім того організація контролю за виконанням актів Кабінету Міністрів України покладена на Управління діловодства Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Питання для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів України готуються органами виконавчої влади, а управління і відділи Секретаріату Кабинету Міністрів України надають допомогу і контролюють своєчасне надання матеріалів.

Контроль за виконанням доручень, які були дані на засіданні Кабінету Міністрів України, здійснюється Секретаріатом Кабінету Міністрів України, який регулярно інформує Прем’єр-міністра про стан їх виконання.

Кабінет Міністрів здійснює контроль за виконанням власних актів центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими підвідомчими йому органами, установами та організаціями, систематично розглядає ці питання на своїх засіданнях. Державний Секретар за пропозиціями Прем’єр-міністра, Першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів формує на квартал перелік питань, пов’язаних із виконанням цих актів, а також із звітуванням керівників органів (організацій) про результати діяльності цих органів (організацій), для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів. У разі потреби Прем’єр-міністром, Першим віце-прем’єр-міністром, віце-прем’єр-міністрами може утворюватися комісія для перевірки діяльності державного органу (організації), керівник якого звітує на засіданні Кабінету Міністрів.

Державний орган (організація), звіт керівника якого заслуховується на засіданні Кабінету Міністрів, подає у визначений термін доповідну записку щодо внесеного на розгляд питання, яка підписується керівником органу, а у разі відсутності керівника - особою, яка його заміщає. Доповідна записка повинна містити всебічний аналіз, проведений на підставі перевірених та документально підтверджених фактів, з об’єктивною оцінкою стану справ і результатів реалізації актів законодавства; за наявності негативних фактів - причини та заходи, що вживаються для виправлення становища.

Якщо перевірка діяльності державного органу (організації) проводилася утвореною для цього комісією, доповідна записка про результати перевірки за підписом голови комісії подається Кабінетові Міністрів. У разі виникнення в процесі підготовки звіту потреби в прийнятті Кабінетом Міністрів рішення державний орган організація, звіт керівника якого заслуховується, одночасно подає необхідний проект акта законодавства.

Внесена до Кабінету Міністрів доповідна записка передається відповідному структурному підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів у день її реєстрації. На основі її аналізу та інформаційно-довідкових матеріалів структурний підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів готує для Прем’єр-міністра інформаційно-аналітичні матеріали та викладає свої пропозиції щодо рішення Кабінету Міністрів з даного питання.

Голови обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій щороку до 1 березня подають Кабінетові Міністрів звіти про результати діяльності очолюваних ними органів у порядку та за формою, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2000 р. № 388.

Урядові комітети систематично розглядають на своїх засіданнях стан виконання завдань, що випливають із рішень Кабінету Міністрів України, і вживають невідкладних заходів для усунення недоліків у цій роботі та доповідають про стан виконавської дисципліни у центральних органах виконавчої влади на кожному засіданні уряду. У центральних органах виконавчої відповідальність за організацію контролю виконання рішень Кабінету Міністрів України та доручень Прем’єр-міністра України покладається на перших заступників керівників (якщо такі є) або державних секретарів.

Секретаріат Кабінету Міністрів України організовує контроль за виконанням органами виконавчої влади рішень Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, а також доручень Прем’єр-міністра і віце-прем’єр-міністрів України. Практикується і здійснення подвійного контролю. Зокрема, контроль за виконанням доручень Прем’єр-міністра України поряд із Секретаріатом Кабінету Міністрів здійснює і Служба Прем’єр-міністра України.

В умовах функціонування державного апарату за принципом розподілу влад особливого значення в організації роботи Кабінету Міністрів України набуває метод координації, застосування якого забезпечує узгодження діяльності уряду та усієї «виконавчої вертикалі» з діяльністю інших органів державної влади.

Прем’єр-міністр, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри забезпечують координацію діяльності міністерств та інших органів виконавчої влади відповідно до розподілу функціональних повноважень, які були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. № 784.

Згідно з названою постановою Прем'єр-міністр України як глава уряду координує проведення в Україні адміністративної реформи, а також роботу з проведення приватизації. До його функцій належить також координація діяльності Першого віце-прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України, міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Він координує діяльність Міністерства юстиції, Міністерства з надзвичайних ситуацій (у частині, що стосується питань цивільної оборони), Державної митної служби, Державної податкової адміністрації, Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу, Фонду державного майна, Державного департаменту з питань виконання покарань, а також Спеціального представництва Кабінету Міністрів України у справах Європейського Союзу.

Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри відповідно до розподілу функціональних повноважень спрямовують і координують роботу органів виконавчої влади; забезпечують взаємодію Кабінету Міністрів з Верховною Радою та Президентом України в процесі підготовки, прийняття і реалізації законодавчих та інших нормативних актів; беруть участь в установленому порядку в роботі органів, що утворюються Президентом України та Кабінетом Міністрів, а також у засіданнях колегій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, у роботі обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Здійснюючи свої координаційні повноваження, Прем’єр-міністр, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри дають письмові вказівки керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінетові Міністрів органів, установ та організацій, які оформляються як доручення.

На сучасному етапі першочергового значення набуває координація діяльності законодавчої і виконавчої гілок влади. З цією метою використовуються форми, які довели свою ефективність за минулі роки, і водночас ведуться інтенсивні пошуки нових шляхів координації дій між парламентом і урядом України. Члени Кабінету Міністрів України беруть участь у пленарних засіданнях Верховної Ради України, засіданнях Ради національної безпеки й оборони, у роботі робочих груп парламентських комітетів.

Координація поточної діяльності уряду з парламентом здійснюється Управлінням забезпечення зв’язків з Верховною Радою України, що є структурною ланкою Департаменту внутрішньої політики Секретаріату Кабінету Міністрів України. Для кращої поінформованості депутатів Управління по взаємодії з парламентом пропонує широкий обмін документами. Зокрема, комітетам і Секретаріату Верховної Ради України надаються постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, а також накази і розпорядження міністерств і відомств. За таких постійних інформаційних потоків відпадає багато питань щодо координації роботи органів державної влади і водночас сама їх діяльність стає значно «прозорішою» для широкого загалу.

Перспективним засобом координації дій парламенту та уряду є функціонування Консультативної ради з питань співробітництва Кабінету Міністрів України і Верховної Ради України. Цей консультативно-дорадчий орган був утворений постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2001 р. №685 з урахуванням пропозицій Верховної Ради України з метою проведення політичних консультацій та вироблення органами законодавчої і виконавчої влади спільної політики, спрямованої на вирішення суспільно-політичних, соціально-економічних та інших питань, що мають загальнодержавне значення.

Основними завданнями Консультативної ради є:

– розв’язання проблем, які потребують першочергового розгляду Верховною Радою України і Кабінетом Міністрів України;

– вироблення узгоджених позицій щодо реалізації основних засад державної політики шляхом прийняття актів законодавства та забезпечення їх виконання;

– сприяння законодавчому забезпеченню організації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до Конституції України, вирішення інших питань, що мають важливе суспільно-політичне та соціально-економічне значення.

Консультативна рада відповідно до покладених на неї завдань: вносить пропозиції щодо розроблення та розгляду Верховною Радою України і Кабінетом Міністрів України проектів актів законодавства; розглядає механізми застосування прийнятих Верховною Радою України законів, здійснює моніторинг ефективності їх реалізації; бере участь у розробленні Програми діяльності Кабінету Міністрів України, сприяє розгляду і прийняттю рішення щодо її схвалення; подає в установленому порядку Верховній Раді України і Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі з питань призначення на посади та звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Структура Консультативної ради побудована на засадах паритетності. Її співголовами за посадою є Прем’єр-міністр України та Перший заступник Голови Верховної Ради України. До складу Консультативної ради входять керівники депутатських фракцій та груп Верховної Ради України, керівники Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України. Персональний склад Консультативної ради затверджує Кабінет Міністрів України з урахуванням пропозицій Верховної Ради України.

Основною організаційною формою роботи Консультативної ради є засідання, які проводяться в міру потреби, а під час пленарних засідань Верховної Ради України не рідше ніж один раз на тиждень. Засідання Консультативної ради скликаються її співголовами або на вимогу не менш як однієї третини її членів. У разі відсутності керівників депутатських фракцій та груп за їх дорученням у засіданнях Консультативної ради можуть брати участь уповноважені представники цих фракцій та груп. У засіданнях Консультативної ради за пропозицією співголів і за погодженням з членами Ради також можуть брати участь інші народні депутати України, керівники Національного банку та центральних органів виконавчої влади.

Порядок денний засідання Консультативної ради формується секретарем на основі пропозицій її членів та схвалюється співголовами Ради. Порядок денний і регламент роботи Консультативної ради обговорюються і затверджуються більшістю присутніх членів Ради на початку кожного засідання.

На засіданнях Консультативної ради почергово головують співголови Ради.

Прийняті більшістю голосів членів Консультативної ради домовленості, досягнуті під час її засідань, оформляються протоколом засідання Ради.

На підставі домовленостей, досягнутих під час засідань Консультативної ради, співголови Ради в межах своїх повноважень можуть давати комітетам, комісіям та іншим органам Верховної Ради України, центральним і місцевим органам виконавчої влади відповідні доручення, в тому числі щодо розроблення відповідних актів Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, згідно з установленими процедурами.

Пропозиції Консультативної ради, для реалізації яких необхідні повноваження Президента України, подаються в установленому порядку Президентові України за підписом співголів Ради.

Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Консультативної ради здійснюється Секретаріатом Кабінету Міністрів України та Апаратом Верховної Ради України.

Діяльність Консультативної ради відображає взаємини парламенту й уряду як паритетних суб’єктів – вищих органів державної влади. Однак відносини між цими органами характеризуються також тим, що Кабінет Міністрів є підконтрольним і підзвітним Верховній Раді України. При цьому слід відзначити, що уряд звітує перед парламентом не тільки за власну діяльність, але й за функціонування усієї виконавчої гілки влади. Тому підготовка звіту уряду об’єктивно потребує скоординованих дій органів виконавчої влади всіх рівнів.

Суттєва координація діяльності між урядом та іншими органами виконавчої влади простежується під час підготовки матеріалів до «Дня Уряду» у Верховній Раді України, порядок проведення якого визначено «Положенням про День Уряду України у Верховній Раді України», затвердженим Верховною Радою України 1 лютого 1996 р. (із змінами від 07.02.1997 р.). Основною метою Днів Уряду є: ознайомити депутатів і громадян з певною проблемою; надати депутатам можливість публічно оголосити питання, які цікавлять їхніх виборців; одержати необхідну інформацію про дію і використання прийнятих законів; одержати інформацію про те, як можна поліпшити конкретний закон, щоб досягти бажаних результатів; привернути увагу міністрів до розв’язання певних проблем. Не пізніше як за 5 днів до проведення «Дня Уряду», Секретаріат Верховної Ради передає зведені запитання до Кабінету Міністрів України, а уряд в той же термін надає народним депутатам аналітичні та довідкові матеріали з питань, що розглядатимуться на “Дні Уряду”. Запитання на «Дні Уряду» подаються згідно з визначеною тематикою у письмовій формі і мають стосуватися компетенції Кабінету Міністрів України та інших центральних органів державної виконавчої влади. Наприкінці засідання Прем’єр-міністр України і головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради України підбивають підсумок проведення «Дня Уряду». «День Уряду України» проводиться відкрито, з повною радіотрансляцією та телетрансляцією в запису.

Інформацію, довідкові та аналітичні матеріали до проведення Дня Уряду України готують за визначеною Верховною Радою тематикою міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, інші підвідомчі Кабінетові Міністрів органи, установи і організації за дорученням Прем’єр-міністра, Першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів (відповідно до розподілу функціональних повноважень) та подають Кабінетові Міністрів не пізніше ніж за 6 днів до його проведення. Вони ж не пізніше ніж за один день до засідання Верховної Ради подають доповідачеві стисло сформульовані відповіді на письмові запитання за визначеною тематикою, які надійшли з Верховної Ради.

У разі коли відповідно до Регламенту Верховної Ради України Верховною Радою передбачається заслухати звіт будь-якого члена Кабінету Міністрів про його діяльність, з основними положеннями звіту міністра попередньо ознайомлюється Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністр (відповідно до розподілу функціональних повноважень), а у разі звіту Першого віце-прем’єр-міністра або Віце-прем’єр-міністра – ознайомлюється Прем’єр-міністр.

Підготовку проекту відповіді на депутатський запит до Кабінету Міністрів Прем’єр-міністр або Перший віце-прем’єр-міністр, Віце-прем’єр-міністр (відповідно до розподілу повноважень) в день його надходження доручає міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям, іншим підвідомчим Кабінетові Міністрів органам, установам і організаціям, до компетенції яких належить вирішення порушеного в запиті питання.

Координація діяльності уряду з судами базується на невтручанні у відправлення правосуддя і визнанні незалежності суду. Тому взаємодія уряду з судовими органами обмежується формуванням Державного бюджету, забезпеченням діяльності суддів і виконанням судових рішень.

Кабінет Міністрів відповідно до законів України взаємодіє з головами Конституційного Суду, Верховного Суду та Вищого арбітражного суду у процесі розроблення проекту Державного бюджету України на кожний наступний рік у частині фінансування судів, а також розглядає пропозиції Міністерства юстиції щодо видатків на утримання судів загальної юрисдикції.

У разі визнання Конституційним Судом законів або їх окремих положень неконституційними Кабінет Міністрів у межах наданих повноважень вживає заходів до забезпечення правового врегулювання суспільних відносин, яких стосується рішення Конституційного Суду, надає у разі витребування Конституційним Судом письмове підтвердження виконання його рішення або дотримання висновку. У разі прийняття колегіями суддів Конституційного Суду, Конституційним Судом рішення про залучення Кабінету Міністрів або його представника до участі у розгляді справи Прем’єр-міністр призначає посадову особу, яка представляє Кабінет Міністрів у конституційному провадженні. Представник Кабінету Міністрів у Конституційному Суді погоджує позицію з Прем’єр-міністром або за його дорученням з Першим віце-прем’єр-міністром чи з Віце-прем’єр-міністром, а у разі потреби – з Міністерством юстиції.

Документи, що надходять до Кабінету Міністрів з питань розгляду судами справ, відповідачем у яких є Кабінет Міністрів, у день їх реєстрації передаються відповідному структурному підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів, який разом з Юридичним департаментом готує проект листа за підписом Державного секретаря Міністерству юстиції та центральному органу виконавчої влади (підприємству, установі, організації), яких стосується питання, що розглядається судом, щодо підготовки необхідних матеріалів та проектів документів Кабінету Міністрів. Уповноважений орган готує за підписом керівника обгрунтований висновок і подає його Міністерству юстиції разом з копіями необхідних документів, завіреними в установленому порядку, та у разі потреби з відповідними поясненнями. Міністерство юстиції інформує уряд про хід розгляду справ у судах та про прийняті рішення, у разі потреби вносить пропозиції щодо подальших дій Кабінету Міністрів.

Істотне значення для реалізації повноважень уряду має злагоджене функціонування структурних підрозділів його апарату. Департаменти, самостійні управління та відділи Секретаріату Кабінету Міністрів України у своїй діяльності взаємодіють зі Службою Прем’єр-міністра України, службами віце-прем’єр-міністрів України та Службою Державного секретаря Кабінету Міністрів України шляхом проведення спільних нарад, консультацій, узгодження планів тощо.

Формою координації діяльності Кабінету Міністрів України з найбільш широким колом суб’єктів є участь Прем’єр-міністра України і міністрів у засіданнях Національної Ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування. Вони вносять пропозиції щодо порядку денного засідань Національної Ради і мають право вирішального голосу на її засіданнях.

Виконання складних завдань державного будівництва в сучасних умовах вимагає від уряду широкого застосування методу інформаційного забезпечення діяльності. Інформація надходить до Кабінету Міністрів України з наступних джерел: 1) з Верховної Ради України (депутатські запити, “Дні уряду” та ін.); 2) від Президента України та його Адміністрації (укази, розпорядження, доручення); 3) від підлеглих органів виконавчої влади (на засіданнях уряду, під час робочих зустрічей з посадовими особами); 4) від засобів масової інформації, у тому числі державних (тексти правових актів, статті, інтерв’ю, листи читачів та ін.); 5) через безпосереднє спілкування з громадянами (звернення громадян, інформаційні запити, бесіди з громадянами під час робочих поїздок по країні Прем’єр-міністра України та інших членів уряду тощо). Використання всіх шляхів дає змогу налагодити постійний інформаційний зв’язок між урядом і громадськістю.

Увага уряду до інформаційного забезпечення своєї діяльності виявилася й у структурних змінах у Секретаріаті Кабінету Міністрів України. Зокрема, у структурі апарату створено Центр інформаційних ресурсів, Управління зв’язків з громадськістю, Відділ технічного супроводження обчислювальної техніки та комп’ютерних мереж. Важливим засобом отримання інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих рішень уряду, є моніторинг, який здійснюють відповідні структурні ланки Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Одним із завдань Національної програми інформатизації на 2000-2002 рр. є створення інфраструктури телекомунікацій для Кабінету Міністрів України, інформаційно-аналітичної системи Кабінету Міністрів України як складової частини інтегрованої інформаційно-аналітичної системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також обладнання робочих станцій для підвищення рівня інформаційно-аналітичного забезпечення законотворчої, нормотворчої та правозастосовчої діяльності.

Керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади, керівники державних організацій регулярно інформують уряд про свою діяльність щодо виконання Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України. Ці питання включаються до третього розділу порядку денного засідань уряду. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України здійснює його Секретаріат. Зокрема, він надає урядові інформацію про стан виконання рішень, прийнятих на засіданнях Кабінету Міністрів України, та про стан розгляду у парламенті внесених урядом законопроектів.

Істотне місце в організації роботи Кабінету Міністрів України займає метод організації роботи з кадрами апарату. В цілому, робота з кадрами здійснюється Кабінетом Міністрів України згідно зі Стратегію реформування системи державної служби в Україні, затвердженою Указом Президента України від 14 квітня 2000 р. №599/2000.

Відповідальність за підбір компетентних кадрів в органах виконавчої влади покладена на Прем’єр-міністра України, а за підбір кадрів Секретаріату Кабінету Міністрів України - на Державного секретаря Кабінету Міністрів України, який затверджує порядок формування державного замовлення на перепідготовку і підвищення кваліфікації співробітників урядового апарату.

25 травня 1998 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №732 «Про порядок розгляду питань, пов’язаних з призначенням і звільненням з посади заступників і керівників центральних органів державної влади». Відповідно до цієї постанови, питання про призначення і звільнення членів Кабінету Міністрів України, керівників міністерств і відомств, їхніх заступників розглядаються відповідно до результатів співбесіди, поданням і документами особової справи, що готує Управління кадрового забезпечення Кабінету Міністрів України. Після проведення співбесіди Управління готує подання на ім’я Прем’єр-міністра, проект указу Президента і разом з особовою справою направляє це в Адміністрацію Президента для прийняття остаточного рішення.

Кабінет Міністрів України здійснює контроль за проходженням державної служби в Україні і вживає заходів для забезпечення її ефективного функціонування через Головне управління державної служби.

Посади співробітників апарату Кабінету Міністрів України поділяються на адміністративні і патронатні. До адміністративних належать посади Державного секретаря Кабінету Міністрів України, а також інші посади керівників, заступників керівників та спеціалістів, крім патронатних посад. До патронатних відносяться посади радників, консультантів, помічників, прес-секретарів та інші посади, передбачені штатним розписом для організаційного та інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності членів Кабінету Міністрів України. На посади патронатної служби відповідні керівники мають право самостійно добирати та приймати осіб поза конкурсом. Разом з тим посади патронажної служби в установленому порядку відносяться до відповідних категорій посад державних службовців. У разі необхідності на посади патронажної служби керівник може призначати на умовах контракту осіб, які не набувають статусу державних службовців.

На засіданнях уряду регулярно розглядаються питання додержання виконавської дисципліни керівниками органів виконавчої влади і працівниками Секретаріату Кабінету Міністрів України. При цьому особлива увага приділяється своєчасності виконання указів, розпоряджень та доручень Президента України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України. За фактами невиконання зазначених завдань глави держави та уряду керівники відповідних органів виконавчої влади притягаються до дисциплінарної відповідальності (суворе попередження, догана) або зобов’язуються провести службове розслідування і притягти до суворої відповідальності винних осіб. Крім того, на керівників відповідних органів виконавчої влади покладається зобов’язання забезпечити виконання поставлених завдань, вжити невідкладних заходів для усунення недоліків у роботі та підвищення відповідальності державних службовців за виконання покладених на них завдань і про результати доповісти урядові.

Робота з кадрами апарату безпосередньо пов’язана з використанням соціально-психологічних методів впливу. Домінуючим у роботі Кабінету Міністрів України є метод переконання, але у випадках грубого порушення виконавчої дисципліни уряд вдається і до заходів примусового характеру, зокрема до дисциплінарної відповідальності.