Харчові добавки, які підсилюють смак і аромат продукції

Харчові ароматизатори - це багатокомпонентні суміші запашних речовин, які містяться в продуктах харчування і утворюються в них під час вирощування сировини, її технологічної обробки та дозрівання. До складу цих сумішей входять органічні речовини різних класів: альдегіди, кетони, спирти, кислоти, ефіри, меркаптани, сульфіди, піразини, тіазоли, оксазоли, тіофени, фурани, гетероцикли та інші. Кількість складових сумішей може налічувати десятки і сотні речовин. Так, запах свіжеспеченого хліба обумовлюється більш як 200 ароматоутворюючими сполуками, чорного байхового чаю - понад 300, вин - близько 400, смаженої кави - близько 500 речовин.

У зв'язку з цією обставиною цифрові коди ароматизаторам не присвоюються. Кількість запропонованих до використання харчових ароматизаторів перевищує 5000, тому їх класифікують за походженням на три групи: природні, ідентичні природнім та штучні.

Природними називають ті харчові ароматизатори, які містять у своєму складі тільки природні ароматичні речовини та їх суміші. Вилучають їх з харчових продуктів і продовольчої сировини за допомогою фізичних методів (екстракція, дистиляція, пресування) або отримують біотехнологічними методами. Одним з різновидів таких ароматизаторів є природні харчові есенції - водні, спиртові, водно-спиртові або дистиляти летких речовин. Через високу вартість, обмеженість доступних ресурсів сировини, нестабільність аромату у часі використання природних ароматизаторів дуже обмежено.

Ідентичними природним називають ті харчові ароматизатори, які містять у своєму складі хоча б один компонент, ідентичний натуральному. Такими компонентами вважаються хімічні сполуки, які за своєю структурою і властивостями ідентичні (тотожні) тим, що містяться в природній сировині і продуктах, але отримані хімічним синтезом або виділені за допомогою хімічних методів.

Більшість харчових ароматизаторів, які зараз використовують у виробництві продуктів, відносяться до цієї групи. При цьому частина компонентів або навіть вся суміш може бути отримана штучним шляхом. Але ці речовини не є для організму людини сторонніми. Проблема лише в тому, що компоненти, отримані хімічним синтезом, можуть мати (і, як правило, мають) шкідливі вихідні або проміжні речовини, від яких складно позбавитися. Проте, на відміну від природних, ідентичні природним ароматизатори мають високу стабільність, інтенсивний аромат і дешеві.

Штучними харчовими ароматизаторами вважаються такі, які мають у своєму складі хоча б один не ідентифікований до цього часу в природній сировині компонент. Вони можуть мати у складі суміші поряд з тими ароматичними речовинами, яких не існує в природній сировині, як природні, так і ідентичні природним компоненти. Штучні ароматизатори відзначаються високою стабільністю до технологічних та інших факторів, інтенсивністю аромату та дешевизною, а тому набули великої популярності у виробників харчових продуктів. Наприклад, харчовики усього світу використовують штучний ароматизатор етилванілін (арованілон) для надання аромату морозиву, кондитерським виробам, молочним концентратам, борошняним напівфабрикатам тощо. Він має аромат в 3-4 рази інтенсивніший за природний ванілін та в сотні разів дешевший.

Харчові ароматизатори набули великого поширення тому, що вони дозволяють:

·створити необмежений асортимент однотипної продукції: кондитерських виробів, морозива, напоїв, йогуртів, соусів, желе, жувальної гумки тощо;

·поновити або підсилити смак та аромат, частково втрачені під час технологічної обробки (пастеризації, стерилізації, заморожування, концентрування та ін.);

·стандартизувати смакоароматичні характеристики харчових продуктів незалежно від коливань якості вихідної продовольчої сировини;

·надати аромат продукції, яка його не має (продукти переробки сої);

·позбавити продукцію небажаних та неприємних відтінків запахів та присмаків. Але обов'язковою є вимога неприпустимості використаних харчових ароматизаторів з метою фальсифікації продуктів та маскування їх псування.

За характером аромату і смаку ароматизатори умовно поділяють на дві групи: гострі (пряні) та солодкі. Пряні мають аромат і смак спецій, прянощів, овочів, трав, квітів, м'яса, риби, молока, вершків, сирів, диму і т.ін. До солодких відносяться - фруктові, ягідні, цитрусові, шоколадні, ванільні, кофейні, медові тощо.

За агрегатним станом ароматизатори можуть бути рідкими (розчини або емульсії), пастоподібними та у вигляді сухих порошків. Рідкі отримують розчиненням араматизатора або їх суміші в спирті, 1,2-пропіленгліколі, триацетині або інших спеціальних розчинниках. Від вибору розчинника залежить якість, стійкість та галузь використання ароматизатора. Рідкі ароматизатори використовують переважно при виробництві напоїв, морозива, цукристих та борошняних кондитерських виробів, молочних та олієжирових продуктів.

Емульсійні та пастоподібні ароматизатори одержують за допомогою спеціального обладнання, емульгаторів та наповнювачів. Сферою їх застосування є виробництво ковбасних, м'ясних і рибних продуктів та напівфабрикатів, пастоподібних молочних і олієжирових продуктів.

Сухі ароматизатори виробляють різними технологіями. Стійкі до окислення і нелеткі ароматизатори наносять на відповідний порошковий носій (сіль, цукор, нативний або модифіковані крохмалі тощо) і ретельно перемішують. Нестійкі та леткі ароматизатори піддають мікрокапсулюванню за допомогою гідроколоїдів типу желатин, мальтодекстрини, смоли акації та ін. з наступним розпилюючим сушінням. Такі сухі ароматизатори знайшли використання у ковбасному, м'ясоконсервному, м'ясному, рибопродуктовому та харчоконцентратному виробництвах,

Для ароматизації напоїв, кондитерських виробів, морозива, молочних продуктів широко використовують так звані "реакційні" ароматизатори, їх виготовляють за допомогою реакції Майяра, яка відбувається між амінокислотами або білковими гідролізаторами та редукуючими цукрами при нагріванні відповідної суміші.

Особливу групу складають ароматизатори копчення, які отримують шляхом абсорбції коптильного диму водою та наступним очищенням препаратів. Вони набули популярності у виробництві м'ясних, рибних, ковбасних виробів, плавлених сирів. За останні роки набувають поширення біотехнологічні методи виробництва харчових ароматизаторів. За допомогою мікроорганізмів або їх ферментів можливо одержати як окремі ароматичні сполуки, так і різноманітні їх суміші, що використовують при створенні відповідних ароматизаторів.

Дозування ароматизаторів, природних ефірних олій або екстрактів визначається необхідною інтенсивністю аромату, органолептичними властивостями та технологією виробництва продукту, їх вносять як у концентрованому, так і у розбавленому вигляді. Розчинниками служать вода, спирт, олія, частина продукту або його компонент. Як правило, ароматизатори вносять на прикінцевих стадіях виробництва, після чого продукт ретельно перемішується.

Підсилювачі смаку і аромату (смакові речовини) - це речовини, які завдяки своїм властивостям впливати на смакові рецептори людини можуть підсилювати, відновлювати або модифікувати сприйняття смаку і аромату харчових продуктів. Добре відомо, що свіжі продукти: м'ясо, риба, плоди, овочі, гриби мають чітко виражений і більш "повний", "насичений" смак і аромат, який досить швидко стає не таким яскравим по зі зменшенням вмісту нуклеотидів - сполук, які входять до складу нуклеїнових кислот. При зберіганні, особливо при переробці вміст нуклеотидів в продуктах і сировині знижується, що і приводить до послаблення і збіднення їх смаку і аромату. Ще у 1908 р. співробітник Токійського університету К. Ікеда встановив, що глутамат натрію (сіль глутамінової кислоти) підсилює смак різних харчових продуктів, особливо м'ясних, рибних та морепродуктів. Зараз ця амінокислота та її сіль є однією з популярних добавок, її виробляється щорічно до 0,2 млн т.

На відміну від глутамінової кислоти (Е620) і глутамату натрію (Е621), інозинова (Е630) і гуанілова кислоти (Е626) та ї.\ солі (Е631-Е633, Е627-Е629) мають значно більшій спектр смаків і ароматів, які вони підсилюють. До того ж їхня "смакова сила" в десятки і сотні разів перевищує підсилюючу дію глутамату. Тому їх часто використовують у вигляді суміші "мурінат". Здатність підсилювати смак деяких продуктів виявлена і у інших амінокислот та рибонуклеотидів. Так, гліцин (Н640) додають в напої для посилення їх смаку і аромату. Лізіна гідрохлорид (Е642) використовують у пивоварінні та виробництві інших напоїв. Лейцин (Е641) служить модифікатором смаку і аромату супів, бульйонів, кулінарних виробів, продуктів швидкого приготування.

Підсилювачами солодкого смаку і фруктових ароматів є мальтол (Е636) і етилмальтол (Е637). Вони знайшли широке застосування у виробництві жуйок, майонезів, йогуртів тощо. Модифікатором молочного і вершкового аромату є діацетил,

Звичайна кухонна сіль і цукор також є модифікаторами смаку. Сіль підсилює відчуття солодкого смаку і маскує гіркий та "металевий" присмаки. Цукор нівелює присмаки та підсилює аромати фруктово-ягідних соків і напоїв.

Підсилювачі смаку і аромату використовують у вигляді розчинів або порошків залежно від виду продуктів. Оскільки вони термостійкі, то їх можна вносити в склад продукту на любій стадії перед перемішуванням. У зв'язку з тим, що вони підсилюють сприйняття солоного смаку, вміст солі при їх використанні необхідно знижувати на 10 % від передбаченого рецептурою.

Харчові кислоти та кислотоутворювачі - речовини, які обумовлюють кислий смак харчових продуктів. Це переважно органічні кислоти та їхні солі, хоча в деяких випадках використовують і неорганічні кислоти.

 

Крім надання кислого смаку більшість органічних кислот виконують також функції регуляторів кислотності, комплексоутворювачів, консервантів, антиоксидантів, стабілізаторів тощо. Так, оцтова кислота (Е260), її натрієва (Е262) та калієва (Е261) солі, молочна кислота (Е270) і лактати натрію (Е325), калію (Е326), кальцію (Е327) широко використовують в консервуванні плодів, овочів, грибів, м'яса, риби і як харчові кислоти (смакові добавки). Лимонна (Е330), винна (Е334), яблучна (Е296), аскорбінова (Е300), янтарна (Е363) кислоти та їхні солі використовуються як смакові добавки, сінергісти антиоксидантів, комплексоутворювачі, регулятори кислотності у виробництві плодоовочевих консервів, безалкогольних напоїв, соків, сухих сумішей для напоїв, кондитерських виробів, морозива, молочних десертів та інших.

Діоксид вуглецю (Е290) завдяки його здатності утворювати з водою дуже слабку і нестійку вугільну кислоту знайшов використання для сатурації (насичення) шипучих вин, пива, безалкогольних напоїв та мінеральних вод. Солі вугільної кислоти - карбонати натрію (Е500), калію (Е501), амонію (Е503) застосовують як регулятори кислотності, розпушувачі, стабілізатори або як добавки, що попереджують злежування та грудкування сипких продуктів.

Неорганічні кислоти - соляну (Е507), сірчану (Е513), ортофосфорну (Е338) використовують як регулятори кислотності, каталізатори інверсії та гідролізу, їхні солі: хлориди (Е509-Е510), сульфати (Е514-Е516, Е521-Е523), фосфати (Е339-Е343) є складовими буферних сумішей, які підтримують необхідне рН середовище і знаходять застосування у виробництві м'ясних та рибних продуктів. Крім того, фосфати в м'ясопереробці виконують функції водоутримуючих агентів, текстураторів та емульгаторів.

Підсолоджувані та цукрозамінники додають в харчові продукти для надання їм солодкого смаку. Традиційний солодкий компонент - цукор, крім високої вартості і енергетичної цінності, має, при надмірному вживанні, здатність сприяти карієсу, цукровому діабету, ожирінню, серцево-судинним захворюванням. Тому при виробництві низькокалорійних, дієтичних та інших продуктів спеціального призначення його замінюють на інтенсивні підсолоджувачі та цукрозамінники. В переважній більшості їх солодкість значно вище ніж у сахарози, яка прийнята за еталон солодкого смаку (9%-й розчин).

Для порівняння інтенсивності солодкого смаку різних підсолоджувачів прийнята відносна величина - коефіцієнт солодкості (Ксол), яка показує у скільки разів треба взяти менше підсолоджувача, щоб досягти еталонного смаку.

Інтенсивні підсолоджувачі - це речовини нецукрової природи, що мають інтенсивно солодкий смак (К від десятків до сотень і навіть тисяч разів). За походженням їх поділяють на натуральні і синтетичні. До натуральних відносяться тауматін (Е957), гліцирізін (Е958) і ін. Хоча вони є природніми речовинами і в сотні разів солодші за цукор, вони не знайшли широкого використання через обмеженість ресурсів та неоднорідність складу. Використовують їх переважно при виробництві кондитерських виробів, безалкогольних напоїв, ароматичних сумішей.

Дуже поширеними є синтетичні інтенсивні підсолоджувачі. Вже більше двох століть у харчових виробництвах використовують сахарин (Е954) або його солі (натрію, калію та кальцію). Він в 300-500 разів солодший за цукор, не викликає карієсу, не засвоюється організмом, добре розчинний у воді, стійкий до факторів технологічного процесу, дешевий, легко синтезується. Недоліком сахарину є специфічний гірко-металевий присмак, тому його більше використовують у сумішах з іншими підсолоджувачами.

Цикламова кислота та її солі (Е952) мають помірну солодкість (20-30 разів), приємний смак, добре розчинні у воді, стійкі до нагрівання та зміни рН середовища. Проте тривале споживання продуктів з добавками цикламатів небезпечне для здоров'я, тому в Україні вони не дозволені до використання.

До "нового" покоління синтетичних підсолоджувачів, що набули популярності, відносяться аспартам і ацесульфам калію. Аспартам (Е951) в 200 разів солодший за сахарозу. Є дипептидом фенілаланіну і аспарагінової кислоти, тому в організмі людини легко метаболізується. У виробництві відомий також під торговими марками "Нутрасвіт" і "Санекта". Аспартам здатний підсилювати природний смак і аромат фруктів, особливо цитрусових. Його солодкість підсилюється в присутності кухонної солі, глутамату натрію, оцту. Основною сферою його застосування є виробництво безалкогольних напоїв на фруктовій, молочній основі та ароматичних сумішей, різноманітних десертів, жуйок, морозива, джемів, варення, мармеладу, фруктових та овочевих консервів і пресервів, рибних маринадів і консервів, продукції.

Недоліками аспартаму є нестійкість до термічної обробки і тривалого зберігання, особливо при підвищених температурах. Крім того, продукти з аспартамом протипоказані хворим на фенілкетонурію, про що повинно бути вказано в маркуванні цих продуктів. Останнім часом активно проводиться пошук нових високоефективних підсолоджувачів на основі аспартаму.

Ацесульфам калію (Е950) відноситься до класу ароматичних сульфоспиртів. Відомий під торговою маркою «Сунете». На відміну від аспартаму він досить стійкий до технологічних факторів, до зберігання, добре розчиняється у воді, хімічно інертний, не засвоюється, а тому не дає калорій, не виявлено його шкідливої дії на організм. Солодкість його в 180-200 разів вища за сахарозу. Використовується практично у всіх продуктах.

Синтетичні підсолоджувачі виявляють синергізм у сумішах між собою, з цукрами, з цукрозамінниками, смаковими речовинам. Комбінуючи склад сумішей, можна сформувати різні профілі смаку і досягти суттєвої економії цих компонентів. Тому у харчовій промисловості широко використовують саме суміші, а не індивідуальні добавки.

Цукрозаміниики - це речовини, які надають продуктам солодкого смаку, а також виконують й інші технологічні властивості цукру (маса, вміст сухих речовин, в'язкість та ін.). їх додають з метою здешевлення продукту шляхом заміни цукру або для усунення негативного впливу цукру на організм людини. В першому випадку найбільш поширеними замінниками є фруктоза, глюкозо-фруктозні і фруктозні сиропи, солодові екстракти. Ці замінники не вважаються харчовими добавками, тому що є традиційними компонентами продуктів. У другому випадку цукор замінюють частіше за все багатоатомними спиртами (поліолами): сорбітом, манітом, ізомальтітом, мальтітом, лактітом і ксилітом, їх засвоєння в організмі не потребує інсуліну, тому вони сприйнятливі для хворих на цукровий діабет. За ступенем солодкості вони близькі до сахарози або трохи поступаються їй. Суттєвим їх недоліком є обмежена розчинність у воді та відносно висока вартість. Крім смакових властивостей вони беруть участь при формуванні консистенції, тому що виявляють функції емульгаторів, текстураторів, водоутримуючих агентів, комплексоутворювачів, добавок.

 

 

Зміст

1.Мінеральні солі, які використовуються у харчових технологіях, як харчові добавки. Мета застосування

2. Стабілізовані крохмалі, основні групи. Способи одержання, властивості, застосування

3.Харчові добавки, які підсилюють смак і аромат продукції

 

 

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Національний університет харчових технологій

Контрольна робота

з дисципліни: «Харчові добавки»

Варіант № 9.

Виконав студ. групи ТХз – VI магістр

Подольська І. Ю.

 

Перевірив Білик О.А.

 

Київ НУХТ 2013