АЗОТУ ЗАКИС
(Dinitrogen oxyde)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: dinitrogen oxyde;
основні фізико-хімічні властивості: безбарвний газ, важчий за повітря, з характерним запахом. Відносна густина дорівнює 1,527. Молекулярна маса 44.01. Добре розчиняється у воді (1:2), крові і не розчиняється у липидах. При 00 С і тиску 30 атм, а також при звичайній температурі і тиску 40 атм згущається в безбарвну рідину. З 1 кг азоту закису рідкого утворюється 500 л газу. Закис азоту у чистому виді, як і в суміші з повітрям і киснем сомовільно не вибухає і не запалюється, але підтримує горіння. Не займається, але підтримує горіння. У суміші з ефіром, циклопропаном, хлоретилом у певних концентраціях вибухонебезпечний.
склад: азоту закис – 97%.
Форма випуску. Газ.
Фармакотерапевтична група. Засіб для загальної анестезії. Код АТС N01A X13.
Фармакологічні властивості. Азоту закис відноситься до наркозних засобів.
Фармакодинамика. Малі концентрації його викликають відчуття сп’яніння (звідси назва “газ, який веселить”) і легку сонливість. При вдиханні чистого газу, особливо у великих концентраціях, швидко розвиваються наркотичний стан і асфіксія. У суміші з киснем при правильному дозуванні викликає наркоз без попереднього збудження і побічних явищ. Азоту закис має слабку наркотичну активність, у зв’язку з чим його необхідно застосувати у великих концентраціях. У більшості випадків застосовують комбінований наркоз, при якому Азоту закис поєднується з іншими сильнішими засобами для наркозу та міорелаксантами.
Фармакокінетика. Азоту закис хімічно інертний. В організмі не змінюється, не вступає ні до яких сполучень. Азоту закис розчиняється у плазмі крові, практично не зв’язується з гемоглобіном еритроцитів. Після припинення вдихання через 10-15 хв повністю виділяється через дихальні шляхи у незмінному вигляді. Розчинність у плазмі складає 45 % (об.), що у 15 разів вище розчинності кисню. Парціальний коефіцієнт: кров/газ – 0,46, мозок/кров – 1,0, жир/кров – 3,0. Анестезія настає швидко завдяки низькому парціальному коефіцієнту між кров’ю та закисом азоту. Повна анестезія досягається за концентрацією анестетика від 65% до 70%, однак вже за його концентрації, яка дорівнює 35%-40% настає виражений аналгетичний ефект. Збільшення концентрації понад 70% супроводжується розвитком гіпоксії. Азоту закис погано розчиняється у тканинах, величина максимальної альвеолярної концентрації (МАК) не більш 1 атм (105 кПа, або 787,5 мм рт. ст.).
Показання для застосування. Показання для застосування Азоту закису змінюються в залежності від виду знеболювання та стану хворого. Наркоз із застосуванням Азоту закису використовують у хірургічній практиці, оперативній гінекології, хірургічній стоматології. У теперішній час Азоту закис використовують в анестезіологічній практиці, як компонент комбінованої анестезії у поєднанні з аналгетиками, м’язовими релаксантами та іншими анестетиками (ефір, фторотан, енфлюран) у суміші з киснем (20%-50%).
Як мононаркоз у суміші з киснем застосовують в акушерстві для знеболювання пологів, зняття швів і дренажних трубок, при гострій коронарній недостатності, інфаркті міокарду, гострому панкреатиті, а також у післяопераційному періоді для профілактики травматичного шоку, при патологічних станах, які супроводжуються болем, який не купується ненаркотичними аналгетиками, за виключенням випадків де є протипоказання.
Спосіб застосування та дози. Азоту закис застосовують у суміші з киснем за допомогою спеціальних апаратів для газового наркозу. Звичайно розпочинають із суміші, яка містить 70% -80% азоту закису і 30%-20% кисню, потім кількість кисню збільшують до 40%-50%. Якщо при концентрації азоту закису 70%-75% необхідну глибину наркозу одержати не вдається, додають інші, сильніші наркотичні засоби – фторотан, ефір, барбітурати. Для повнішого розслаблення мускулатури застосовують міорелаксанти. При цьому не посилюється розслаблення м’язів, а поліпшується перебіг наркозу. Після припинення подачі азоту закису, щоб уникнути гіпоксії, слід продовжувати давати кисень протягом 4-5 хв. Для знеболювання пологів користуються методом переривчастої аутоанальгезії з застосуванням за допомогою спеціальних наркозних апаратів суміші азоту закису (40% - 75%) і кисню. Породілля починає вдихати суміш при появі передвісників переймів і закінчує вдихання на висоті переймів або перед їх закінченням.
Побічна дія. Нудота, блювання, виражене емоційне збудження.
Протипоказання. Наркоз Азоту закисом протипоказаний при тяжких захворюваннях нервової системи, хронічному алкоголізмі, стані алкогольного сп’яніння (можливі збудження, галюцинації).
Передозування. При застосуванні Азоту закису можливо емоційне збудження, у великих концентраціях, подібно чистому азоту, продукує прогресуючу гіпоксию, яка може з’явитися причиною смерті або тяжких неврологічних порушень. Для зменшення емоційного збудження, а також для запобігання нудоти і блювання, а також потенціювання дії азоту закису можлива премедекація введенням внутрішньом’язово 0,5% розчину діазепаму (седуксену, сибазону) по 1-2 мл (5-10 мг), 2-3 мл 0,25% розчину дроперідолу (5,0-7,5 мг).
Особливості застосування. Азоту закис застосовують з обережністю при виражених явищах гіпоксії та порушенні дифузії газів у легенях. При тривалому застосуванні Азоту закису у випадку лікування правця можливий розвиток міелодепресії та агранулоцитозу.
Крім малих хірургічних втручань, аналгезію Азоту закисом можна проводити у транспортних засобах швидкої допомоги хворим з тяжкою механічною травмою та опіками. При подібних станах необхідний не наркоз, а ефективна аналгезія, яку можна забезпечити, використовуючи суміш, яка утримує 50%-60% азоту закису, подаючи його за допомогою портативних наркозних апаратів. Високий зміст кисню у суміші (не нижче 35%) дає необхідний терапевтичний ефект оксигенації.
