Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України

 

Питання захисту інформації та організації державного управління у цій сфері неодноразово ставали предметом широких дискусій. Пев­ною мірою це пов'язано із незадовільним станом забезпечення прав і свобод громадян, захисту персональних даних, захисту конфіденцій­ної і таємної інформації, порушення щодо яких ставали причинами резонансних подій у політичному, правовому та економічному жит­ті України. Тривалий час основні питання державного управління у сфері захисту інформації та забезпечення органів державної влади і місцевого самоврядування спеціальним зв'язком належали до компе­тенції Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захис­ту інформації Служби безпеки України (ДСТСЗІСБУ). Але в 2005 p., Президент України ухвалив Указ, яким передбачалося вжиття ряду за­ходів щодо забезпечення конституційних прав громадян на недотор­канність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграф­ної та іншої кореспонденції, невтручання в особисте і сімейне життя під час проведення оперативно-технічних заходів та відповідно до ч. 2 ст. 102 Конституції України.

Одим із цих заходів було визначено необхідність створення цен­трального органу виконавчої влади із спеціальним статусом основни­ми завданнями якого є: реалізація державної політики у сфері захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних, забез­печення функціонування державної системи урядового зв'язку, Націо­нальної системи конфіденційного зв'язку, криптографічного і техніч­ного захисту інформації. Таким органом стала Державна служба спе­ціального зв'язку та захисту інформації України (Держспецзв'язку). Правову основу діяльності Держспецзв'язку було створено із при­йняттям Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України".

Згідно зі ст. 2 цього Закону, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах, криптографічного та технічного захис­ту інформації.

Основними завданнями Держспецзв'язку (ст. 3) є:

- участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах, криптографічного і технічного захисту інформації;

- забезпечення в установленому порядку урядовим зв'язком Пре­зидента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, інших посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів військово­го управління, керівників підприємств, установ і організацій у мирний час, в умовах надзвичайного та воєнного стану, а та­кож у разі виникнення надзвичайної ситуації;

- забезпечення функціонування, безпеки та розвитку держав­ної системи урядового зв'язку і Національної системи конфі­денційного зв'язку;

- визначення вимог і порядку створення та розвитку систем тех­нічного та криптографічного захисту інформації, яка є влас­ністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимо­га щодо захисту якої встановлена законом;

- здійснення державного контролю за станом криптографічно­го та технічного захисту інформації, яка є власністю держа­ви, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо за­хисту якої встановлена законом, а також за додержанням ви­мог законодавства у сфері надання послуг електронного циф­рового підпису;

- охорона об'єктів, приміщень, систем, мереж, комплексів, за­собів урядового і спеціального зв'язку, ключових документів до засобів криптографічного захисту інформації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Держспецзв'язок має специфічне потрійне підпорядкування, яке було створено з метою забезпечення ефективного контролю за її ді­яльністю та запобігання можливим зловживанням у цій сфері.

Так, діяльність Держспецзв'язку спрямовується Кабінетом Міні­стрів України, який здійснює заходи щодо забезпечення її функціо­нування. До компетенції Кабміну віднесено також призначення Голови Адміністрації Держпецзв'язку, який здійснює керівництво цією службою.

Водночас Держспецзв'язок підконтрольний Верховній Раді Укра­їни, а з питань забезпечення національної безпеки України підпоряд­ковується і підконтрольний Президентові України.

Безпосередньо порядок організації діяльності Держспецзв'язку визначається Постановами Кабінету Міністрів України "Питання Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації" та "Про затвердження Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації".

Кабінет Міністрів України визначає також структуру і штат Держспецзв'язку та її підрозділів. Структура Дежспецзв'язку є такою:

- Адміністрація Держпецзв'язку - центральний орган виконав­чої влади із спеціальним статусом, структурними підрозділами якої є департаменти та управління, відділи й сектори;

- регіональні підрозділи, які забезпечують вирішення покладе­них на Держспецзв'язку завдань в регіонах України;

- територіальні підрозділи, які вирішують завдання забезпечен­ня функціонування системи урядового зв'язку;

- підрозділи забезпечення (навчальні та медичні підрозділи, науково-дослідні та науково-виробничі установи);

- до сфери державні управління Держспецзв'язку також відно­сяться державні підприємства, діяльність яких пов'язана із за­безпеченням виконання покладених на службу завдань.

Серед підрозділів і установ, що підпорядковані Держспецзв'язку та забезпечують вирішення окремих завдань, що покладені на цю службу, слід назвати:

- Центр забезпечення урядовим зв 'язком Держспецзв 'язку у м.Києві та Київській області, що забезпечує функціонування дер­жавної системи урядового зв'язку та безпеку інформації в ній безпосередньо у м. Києві;

- Державний науково-дослідний інститут спеціального зв'язку та захисту інформації, основними завданнями якого є підготовка пропозицій щодо загальної стратегії розвитку спеці­альних інформаційно-телекомунікаційних систем, розробка нормативно-правових актів у цій сфері, проектів створення спеціальних інформаційно-телекомунікаційних систем; - Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації Націо­нального технічного університету "КІН" для підготовки ви­сококваліфікованих фахівців у галузі спеціального зв'язку та захисту інформації для Держспецзв'язку та інших органів ви­конавчої влади, наукових кадрів, перепідготовки і підвищен­ня кваліфікації інженерних кадрів; Державне підприємство "Державний центр інформаційної безпе­ки " - розробка систем криптографічного захисту інформації для ор­ганів державної влади;

Державний центр випробувань засобів технічного захисту інфор­мації- забезпечення органів державної влади засобами технічного за­хисту інформації, перевіреними на відповідність національним стан­дартам;

Державне підприємство "Українські спеціальні системи " — опе­ратор Національної системи конфіденційного зв'язку, виконує робо­ти в галузі КЗІ та ТЗІ;

Державне підприємство "Укрінформзв'язок " - оператор Держав­ної системи урядового зв'язку, здійснює виробництво та монтаж сис­тем ТЗІ та апаратури спеціального призначення.

 

Питання для самоконтролю:

 

1. Які способи захисту прав на інформацію ви знаєте?

2. Чим відрізняється захист права в адміністративному порядку від захисту у судовому порядку?

3. Які способи цивільно-правового захисту права на доступ до інформації?

4. У яких випадках може наступити кримінальна відповідальність за порушення права на доступ до інформації?

5. Як можна захистити результат інтелектуальної діяльності через інститути інформаційного права?

6. У чому полягає актуальність проблеми захисту здоров'я людини від деструктивного інформаційно-психологічного впливу?

7. Які державні гарантії захисту від шкідливої інформації?

8. Які основні способи захисту прав на комерційну таємницю?