Призначення та функції операційної системи Windows

В останні роки серед користувачів IBM-сумісних комп’ютерів велику по­пу­лярність має операційна система Windows. У перекладі з англійської мови слово windows означає "вікна". Ця назва зумовлена тим, що всі додатки до системи Windows оформлено на екрані ПК у вигляді вікон. Таким чином, робота з окремими видами програмного забезпечення Windows означає роботу в тому чи іншому вікні системи.

Операційна система Microsoft Windows – швидкодійна 32-розрядна мережна операційна система з графічним інтерфейсом, вбудованими мереж­ни­ми засобами і орієнтована на роботу в мережі.

У Windows реалізовано такі архітектурні рішення: переміщуваність, багатозадачність, багатопроцесорність, масштабованість, архітектура клієнт-серверу, об’єктна архітектура, розширюваність, надійність і відмовостійкість, сумісність, доменна архітектура мереж, багаторівнева система безпеки тощо.

Під переміщуваністю розуміється здатність Windows працювати як на CISC-, так і на RISC-процесорах.

Багатозадачність –використання одного процесора для роботи безлічі до­датків або потоків (ниток, якщо додатки розбиваються на окремі вико­ну­вані компоненти).

Багатопроцесорна обробка припускає наявність декількох процесорів, які можуть одночасно виконувати безліч ниток, по одній на кожний про­це­сор, який є в комп’ютері.

Масштабованість – можливість автоматичного використання переваг до­да­них процесорів. Так, для прискорення роботи додатку операційна система може автоматично підключати додаткові однакові процесори.

У Windows підтримується розподілена модель об’єктних компонентів (Distributed Component Object Model – DCOM). DCOM є системою про­грам­них об’єктів, розроблених для неодноразового використовування і заміни. Вона дозволяє розробникам програмного забезпечення створювати складові додатки. DCOM базується на технології виклику видалених програм, що забезпечує використовування механізмів інтеграції розподілених додатків у мережі.

Розширюваність Windows забезпечена відкритою модульною архі­тек­турою, що дозволяє додавати нові модулі на всі рівні операційної си­сте­ми. Модульна архітектура забезпечує можливість з’єднання з іншими мереж­ни­ми продуктами. Комп’ютери, що працюють під управлінням Windows NT, можуть взаємодіяти з серверами і клієнтами інших операційних систем.

Характеристики надійність і відмовостійкість вказують на те, що архі­тек­тура захищає операційну систему і додатки від руйнування.

Сумісність означає, що Windows продовжує підтримувати додатки MS-DOS, Windows 3.x, OS/2, POSIX, а також широкий набір пристроїв і мереж.

Для захисту інформації, що передається по мережі, використовуються різ­ні методи кодування та вбудований інтерфейс криптографування – Microsoft Cryptographic Application Program Interface (CryptoAPI).

Користувацький інтерфейс Windows

Користувацький інтерфейс Windows включає такі основні елементи:

- засоби управління;

- вікна;

- робочий стіл;

- панель задач;

- головне меню;

- контекстні меню;

- довідкову систему Windows.

Засоби управління

Основними засобами управління в операційній системі Windows є графічний маніпулятор (миша) (рис.3.2) і клавіатура (рис.3.2).

Графічний маніпулятор (миша)	Клавіатура
Рис. 3.2	Рис. 3.3

Основні дії з використанням миші:

- натискання мишею – короткочасне натискання на ліву клавішу миші;

- подвійне натискання – подвійне короткочасне натискання лівої кла­ві­ші миші з малим інтервалом між натисканнями;

- переміщення – пересування миші при натиснутій лівій кнопці.

- зависання – наведення покажчика миші на значок об’єкта або на еле­мент управління та затримка його на деякий час (при цьому на екрані з’являється спливаюча підказка, яка коротко характеризує вла­сти­вості об’єкта).

Покажчик миші – це позначка, що переміщується на екрані монітора при русі миші і має форму направленої ліворуч широкої стрілки, але залежно від конкретної ситуації може приймати й іншу форму.

Розглянемо зміну вигляду покажчика миші залежно від дій, які можна виконати:

	можливість переміщення вікна;
	можливість одночасної зміни ширини і висоти вікна;
	можливість введення тексту;
	можливість вибору теми в довідковій системі;
	режим чекання (програма виконує певні операції та не може взаємодіяти з користувачем).

Таким чином, через зміну вигляду покажчика миші графічне середовище дає зрозуміти, до виконання якого завдання воно готове.

Вікна

Основним поняттям користувацького інтерфейсу Windows є вікно.

Вікно – це прямокутна ділянка екрану, в якій відображаються папки і файли, виконувані програми і документи.

Основні типи вікон – вікно додатку, діалогове вікно, вікно документу.

Вікно додатку відображає програму або папку. Ці вікна мають при­близ­но однакову структуру, яка зображена на рис. 3.4:

1) рядок заголовку – верхній рядок вікна, в якому вказано ім’я прог­рами або вікна і на якому розташовані: кнопка згортання вікна, кнопка роз­гор­тання/відновлення вікна (позначка на ній залежить від стану вікна), кноп­ка закриття вікна, кнопка системного меню викликає системне меню вікна;

2) рядок меню містить команди для керування програмою, яка подана у вікні;

3) панель інструментів містить кнопки для полегшення виклику най­ча­стіше вживаних команд;

4) робоче поле – простір для розміщення вмісту вікна – тексту, малюнків, значків тощо і роботи з ними;

5) смуги прокручування з’являються, якщо розмір робочого поля зама­лий для представлення всього вмісту вікна;

6) рядок стану – смуга, на якій розташовані індикатори стану програми.

Рис. 3.4. Вікно папки Мой компьютер

Вікно документу завжди залишається в межах вікна свого додатку. У центральній частині вікна відображається зміст документа, якщо вікно документа перебуває в розгорненому стані, заголовки вікна додатку і вікна документа об’єднуються через дефіс.

Діалогові вікна з’являються в тому випадку, коли прикладна програма або Windows потребує від користувача додаткової інформації для вико­на­ння будь-яких дій. Діалогові вікна можуть містити такі елементи:

	кнопка закриття вікна зі збереженням усіх змінених пара­метрів;
	кнопка закриття вікна без збереження змінених пара­метрів;
	кнопка збереження всіх змінених параметрів без закриття вікна;
	кнопка закриття вікна, коли змінені параметри вже збе­режені;
	поле введення – обмежена прямокутною рамкою ділян­ка, в яку користувач може вводити з клавіатури текст; щоб ввести дані в поле, необхідно спочатку за допо­мо­гою миші встановити в ньому курсор;
	поле з лічильником– поле з двома кнопками праворуч; можна встановити у ньому курсор і набрати значення параметру на клавіатурі, або натискати на кнопках: для збільшення параметру – t, для змен­шення – u;
	поле переліку містить перелік об’єктів, доступних для вибору; якщо вміст переліку не вміщується у видиму частину, то з’являються смуги прокручування; щоб вибрати об’єкт, слід натиснути на ньому мишею;
	поле прихованого переліку – у видимій частині містить тільки поточне значення параметру, для від­криття всього переліку необхідно нажати мишею кнопку 6 праворуч від поля переліку;
	перемикачі – група круглих полів, лише одне з яких може бути обраним (поміченим крапкою всередині); призначені для вибору одного з взаємовиключних режимів;
	прапорець – квадратне поле, в якому можна вста­новити або зняти позначку a; використовується для вмикання/вимикання режиму, назва якого написана поруч; на відміну від перемикачів, стан прапорця може бути обраний незалежно від значень інших елементів діалогового вікна;
	кнопка контекстної довідки. Для виклику контекстної довідки слід натиснути її (при цьому покажчик миші набере вигляду стрілки із знаком питання), а потім натиснути на елемент, призначення якого незрозуміле користувачеві.

Робочий стіл

Основну частину екрану Windows (рис. 3.5) займає Робочий стіл.

На ньому розташовуються значки об’єктів – папок, дисків, програм тощо. Якщо значок має в лівому нижньому куті додаткову позначку , то це значок ярлика.

Ярлик – це посилання на об’єкт, що розташований не на Робочому столі, а в іншому місці.

Один об’єкт може мати декілька ярликів, розташованих у різних місцях.

При подвійному натисканні мишею на значку об’єкта відкривається вікно цього об’єкта. При подвійному натисканні на ярлику відкривається вікно того об’єкта, на який посилається ярлик.

Зазвичай на робочому столі представлені такі папки:

Мой компьютер – представляє відповідну універсальну програму, що забезпечує швидкий доступ до ресурсів локального комп’ютера, до мереж­но­го диска, до різних пристроїв – принтера, диска тощо і до їх настройки. Активізація значка викликає відкриття вікна зі значками, які відповідають локальним мережним ресурсам комп’ютера.

Рис.3.5. Вигляд Робочого столу

Сетевое окружение – значок з’являється лише у випадку, якщо комп’ютер підключений до мережі і викликає програму, що забезпечує доступ до всіх доступних мережних ресурсів – сервера, комп’ютера, до всієї мережі. Активізація значка відкриває вікна папки зі списком доступних мережних ресурсів.

Входящие – використовується для виклику програми електронної пошти, що дозволяє приймати і відправляти повідомлення і/або факси через комп’ютерні мережі.

Портфель – область пам’яті для зберігання документів, з якими здійснюється робота в різних місцях: удома, на роботі тощо. В портфелі зберігається база даних, що містить декілька варіантів одного документа одночасно.

Internet – викликає програму Провідник Internet (Internet Explorer), щопризначена для перегляду даних, розміщених у мережі Internet або на даному комп’ютері.

Корзина є місцем зберігання видалених із жорсткого дискафайлів. В Корзину записуються ім’я, початкове місцеположення, дату видалення, тип і розмір всіх видалених файлів. Видалені файли можуть бути відновлені. Остаточно посилання на файл зникає при очищенні Корзины. Після цього місце на носії, на якому знаходився файл, стає доступним для запису іншого файла. При перепов­ню­ва­нні Корзины файли, що зберігаються довше за всі, видаляються безпо­во­ротно. Активізація Корзины відкриває вікно папки із списком останніх видалених файлів.

Користувач може оформити свій Робочий стіл і розташовані на ньому елементи відповідно до свого художнього смаку – змінити розташування, кількість і зовнішній вигляд значків, форму та кольори окремих елементів, оформлення екрану (вибрати заставку при гасінні екрану, колір і малюнок фону).

Користувач може розташувати на екрані одночасно вікна, що містять фрагменти декількох додатків, необхідних у даний момент в роботі, анало­гіч­но розкладеним папкам із документами на робочому столі.

Панель задач

Панель задач призначена для запуску застосунків і переходу між ними. За замовчанням вона міститься в нижній частині екрану.Панель задач містить кнопку Пуск, кнопки з ярликами активних додатків та індикатори. Активним додатком вважається програма, яку запущено на виконання.

Головне меню

При натисканні на кнопку Пуск з’являєтьсяГоловне меню. Якщо пункт меню позначений стрілкою 4, то при наведенні на нього покажчика миші відкриється підменю.

Головне меню забезпечує доступ майже до всіх функцій Windows і дозволяє виконати роботи, пов’язані із запуском програм, отриманням до­ві­док, пошуком і відкриттям документів, настройкою системи.

Призначення пунктів Головного меню:

Программы – виведення переліку наявних програм, запуск включених у цей пункт програм, список яких відкривається при установці курсору на цю позицію.

Документы – виклик списку 15-ти останніх документів, з якими пра­цю­вав користувач. Щоб відкрити потрібний документ, слід клацнути на його назві.

Настройка – виклик списку компонентів операційної системи, настройку яких можна змінити (Панель управления, Принтеры, Панель задач).

Найти – пошук і виклик конкретного файлу або папки, а також пошук файлів за допомогою Microsoft Outlook або In Corel Media Folder.

Справка и поддержка – виклик довідкової системи для отримання відомостей про роботу і настройку операційної системи Windows XP.

Выполнить – запуск будь-якої програми, виклик папки або документа, розташованого на дисках користувача. Використовується також для вико­на­ння команд MS-DOS.

Завершение сеанса – завершення сеансу роботи окремого користувача.

Завершение работы – завершення роботи з Windows XP, переза­ван­та­ження комп’ютера.

Контекстні меню

Рис. 3.6

Контекстне меню об’єкта містить основні команди з керування цим об’єктом. Для ви­кли­ку контекстного меню потрібно натиснути на об’єк­ті правою клавішею миші. Наприклад, якщо натиснути правою клавішею миші на панелі задач, з’явиться контекстне меню пане­лі задач (рис. 3.6), яке дозволяє відображати на ній панелі інструментів і містить команди для упорядкування вікон активних додатків, дозволяє викликати діалогове вікно для на­стро­ювання властивостей панелі задач, зокрема добавляти нові елементи в меню Пуск.

Довідкова система

Щоб скористатися довідкою по операційні системі Windows, необ­хід­но натиснути кнопку Пуск і вибрати команду Справка и поддержка, при цьому з’явиться вікно Центр справки и поддержки, представлене на рис. 3.7.

Під час роботи у вікнах додатку або діалогових вікнах можна скори­ста­тися контекстно залежною довідкою, що дозволяє отримати інформацію про конкретну команду або елемент діалогового вікна (вікна додатку). Для цього необхідно вибрати команду Что это такое? із меню Справка (у вікні додатку) або натиснути на кнопку із зображенням знаку запитання (у діалоговому вікні), а потім вибрати елемент вікна покажчиком зі знаком питання. Щоб скасувати відображення пояснень, необхідно клацнути кноп­кою миші в іншому місці вікна або натиснути клавішу Esc.

Під час роботи у вікнах додатку або папки можна скористатися інтер­активною довідковою системою, якаміститьнеобхіднуінформацію для роботи у цій програмі (папці). Для активації цієї системи необхідно у меню Справка вибрати пункт Справка або натиснути клавішу F1.

 

Рис. 3.7. Вікно довідкової системи