Місце та роль МВВШ у системі гуманітарних дисциплін

 

 

6.Основні положення нормативно-правового забезпечення системи ВО в Україні.

Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з законів України "Про освіту" (1060-12), "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12), цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього.

За підтримки Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України на державному рівні були зроблені важливі практичні кроки щодо нормативно-законодавчого забезпечення вищої освіти. У 1991 році Верховна Рада України прийняла Закон України “Про освіту”, який виконав важливі функції врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян, визначив основні принципи розвитку вищої освіти, закріпив повноваження державних органів управління, навчальних закладів щодо реалізації державної політики.

Протягом 1991-2005 рр. в Україні на основі міжнародних документів з питань демократизації, гуманізації в галузі освіти і прав людини здійснено низку заходів щодо створення нової національної нормативно-правової бази вищої освіти України. У загальному вигляді структура цих законів має такі складові:

– загальні положення (правове регулювання відносин, державна політика і гарантії громадян);

– система освіти і науки (структура системи, порядок створення, реорганізація, управління закладами);

– управління системою освіти і науки (державні стандарти, контроль за якістю);

– фінансово-економічна діяльність;

– соціальний захист вчених, педагогів, їх вихованців;

– міжнародна і зовнішньополітична діяльність;

– заключні положення.

Законодавство України про освіту включає низку законів, таких як “Про освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту”, а також Указів Президента і Постанов Уряду. Базовим законом, що регулює головні освітянські проблеми, є Закон України “Про освіту”, який визначив освіту як основу інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

· Конституційне право громадян на результати своєї інтелектуальної діяльності (стаття 54 Конституції) реалізується за допомогою ряду законодавчих актів, якими забезпечується право на вибір і здійснення інтелектуальної, творчої діяльності, свобода літературної, художньої, наукової діяльності і творчості. До таких належать Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність” від 13 грудня 1991 року в редакції 1998 року, Закон України “Про наукову і науково-технічну експертизу” від 10 лютого 1995 року, Указ Президента України “Про вищу атестаційну комісію України” від 25 лютого 1992 року, Указ Президента України “Про державну підтримку наукових установ, які працюють над новітніми науково-технічними розробками” від 26 червня 1995 року, Указ Президента України “Про державну підтримку наукової діяльності Академії Наук України” від 22 березня 1994 року та інші акти законодавства України.

· Освітня діяльність на території України, відповідно до ст. 28 Закону України “Про вищу освіту”, здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Закон України “Про освіту” одним із повноважень Міністерства освіти і науки України та міністерств і відомств України, яким підпорядковані навчальні заклади, визначає здійснення навчально-методичного керівництва, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування.

Особливе місце серед вищих навчальних закладів займають ті, яким надано статус національного. Статус національного надається закладу, який досяг найвищих показників у своїй діяльності щодо використання інтелектуального потенціалу нації, реалізації ідеї національного відродження та розвитку України, запровадження державної мови і є провідним серед галузевої групи закладів. Для забезпечення функціонування національного закладу та здійснення контролю за його діяльністю створюється наглядова рада, персональний склад якої затверджує уряд, а фінансування проводиться за окремими нормативами, що встановлює Кабінет Міністрів України.

Порядок створення, реорганізації та ліквідації вищих навчальних закладів визначено Законом України “Про вищу освіту” та відповідними постановами Кабінету Міністрів України і здійснюється за обов'язковими процедурами ліцензування та акредитації. Державні вищі навчальні заклади створюються Кабінетом Міністрів України (як засновником).

Державний контроль за діяльністю освітніх закладів щодо реалізації єдиної державної політики в галузі освіти здійснюється Державною інспекцією закладів освіти при Міносвіти. Державна інспекція створена постановою Кабінету Міністрів України з метою реалізації завдань державної оцінки якості навчально-виховного процесу, ефективного використання науково-педагогічного потенціалу освітніх закладів і підготовки спеціалістів. Таким чином, система нормативно-правових актів, що регламентує функціонування вищої освіти України, при збереженні певного рівня державного регулювання діяльності у галузі вищої освіти, дає можливість забезпечувати більшу відповідність освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки фахівців вимогам суспільного поділу праці в Україні, мобільність системи підготовки спеціалістів щодо ринку праці.

 

7. Основні положення національної Доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті стосовно ВШ.

В Україні, як і в інших розвинутих країнах світу, вища освіта визнана однією з провідних галузей розпитку суспільства. Стратегічні напрями розвитку вищої освіти визначені Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національною доктриною розвитку освіти, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України.

Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.

Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку вищої освіти є:

1) особистісна орієнтація вищої освіти;

2) створення для громадян рівних можливостей у здобутті вищої освіти;

3) постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

4) запровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій;

5) розвиток освіти, як відкритої державно-суспільної системи;

6) інтеграція вітчизняної вищої освіти до європейського та світового освітніх просторів.

Для реалізації цих напрямів реформування системи освіти України передбачає такі заходи:

1) перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямом відповідно до її здібностей, та забезпечити її мобільність на ринку праці;

2) формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б інтереси особи та потреби кожної людини і держави в цілому;

3) підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання протягом усього життя;

4) збереження і примноження національних освітніх традицій. У 2001 р. вступив у дію «Комплекс нормативних документів

для розробки складових системи стандартів вищої освіти». Цим документом регламентуються нові вимоги до освіти і професійної підготовки фахівців у вищому навчальному закладі, що обумовлені ідеями й принципами ступеневої освіти в Україні.

Освіта спрямована на втілення в життя Української національної ідеї.

Однаковий доступ до освіти забезпечується – безоплатністю навчання й виховання, дотації, держави на утримання дітей у дошкільних заставах, охоплення всіх дітей різними формами медичного догляду й безоплатної підготовки до школи, створення системи підтримки молодих сімей, відповідальністю сім’ї, органів місцевого самоврядування за порушення прав дитини щодо обов’язкового навчання, створення системи допомоги батькам у догляді, навчанні і вихованні дітей із особливостями психофізичного розвитку, безоплатністю професійної освіти на конкурсній основі, розширення можливостей отримання вищої освіти через впровадження індивідуального кредитування та ін.

Єдність освіти й науки є провідним принципом державної освітньої політики.

Нова система управління сферою освіти утверджується як державно-громадська.

Модернізація Управління галуззю передбачає – впровадження нової етики управління – партнерської, відмова від декларативного спілкування та дріб’язкової опіки, зміну форм й методів контролю, націленість на допоміжний, випереджувальний контроль, удосконалення процедури ліцензування, атестації та акредитації закладів освіти та ін.

Основними джерелами фінансового забезпечення освіти є кошти державного та місцевих бюджетів, кошти юридичних та фізичних осіб, громадських організацій й фондів, кошти галузей народного господарства, Плата додаткові освітні послуги, що надаються закладами освіти, економічна діяльність закладів освіти тощо.

Держава забезпечує умови для підвищення престижу й соціального статусу педагогічних працівників. Працівникам системи освіти гарантується Належний рівень пенсійного забезпечення.

Держава сприяє розгортанню наукових досліджень та нових практичних розробок із проблем стану здоров’я й організації медичної допомоги дітям.

Освіта забезпечує вільне володіння державною, рідною, і кількома іноземними мовами.

Пріоритетом розвитку освіти є Впровадження сучасних інформаційних технологій. Українська освіта є відкритим соціальним інститутом.