Економічні засади механізму природокористування

Економіч­на складова механізму раціонального природокористування пе­редбачає формування природоохоронних фондів у бюджетах усіх рівнів та інноваційно-інвестиційних фондів у бюджетах і на під­приємствах для переведення виробництв на екологічно безпечні технології.

Природоохоронна практика в Україні показує, що в економічній складовій механізму домінує підхід "ліквідації забруднення", а не його запобігання. Заходи ліквідації забруднення фінансують­ся з кількох джерел:

- з Державного бюджету за відповідними державними програмами;

- з коштів місцевих бюджетів;

- із власних коштів підприємств за розробленими ними програмами;

- із коштів міжнародних грантів — переважно інституційні проекти;

- з інших коштів.

У структурі джерел фінансування природоохоронної діяльності домінуюче значення мають державний, обласні та місцеві бюд­жети. Основну частину надходжень до бюджетів усіх рівнів ста­новить збір за забруднення довкілля.

Державне управління екології та природних ресурсів, яке є у кожній області, забезпечує впровадження на своїй території еко­номічної складової механізму такими заходами:

1. формуванням переліку плат/шків збору за забруднення дов­кілля;

2. забезпеченням обміну інформацією між органами держав­ної влади та управління;

3. аналізом надходження та використання коштів фондів;

4. розглядом проектних пропозицій та фінансуванням з цільо­вих фондів у складі бюджетів щодо відповідності їх переліку при­родоохоронних заходів.

Формування переліку першочергових природоохоронних за­ходів, які доцільно фінансувати як найскоріше, держуправління з екології здійснює на основі результатів екологічного моніторин­гу. Такі заходи набувають пріоритетного значення.

Приорітетні заходи в економічній сфері:

1. розроблення та здійснення регіональних програм

охорони дов­кілля та раціонального використання природних ресурсів;

2. стабілізація екологічної рівноваги в гірничо-

хімічних, гірничо-видобувних, металургійних регіонах країни й області;

3. будівництво, реконструкція та ремонт водопровідно-каналі­заційних систем і очисних споруд;

4. розв'язання питань утилізації та захоронення

промислових і побутових відходів, будівництво, реконструкція та облаш­тування полігонів твердих та побутових відходів;

5. запобігання та їхня ліквідація аварійним

екологічнім ситуаціям;

6. збереження біологічного та ландшафтного

розмаїття те­риторій, оптимізація і розвиток природо-заповідної мережі на території регіону, здійснення заходів, пов'язаних із відтво­ренням та охороною природних ресурсів;

7. організація системи екологічного моніторингу та

інформа­ційного забезпечення природоохоронної діяльності, підвищен­ня рівня екологічної свідомості населення;

8. підвищення ефективності методів економічного

регулюван­ня стану довкілля та використання природних ресурсів.

Аналіз практики природоохоронних заходів показує, що тен­денція " забруднення довкілля " за темпами і масштабами перевищує тенденцію " ліквідація забруднення ". Це свідчить про те, що економічний механізм природокористування та охорони довкіл­ля потребує зміщення у бік " запобігання забруднення ". Сучасна концепція механізму екологічної безпеки повинна передбачати інвестування профілактичних заходів у системі " людина - при­рода ". Сутність цих заходів полягає у проведенні моніторингу технологій підприємств базового й соціального комплексу, які є головним джерелом забруднення довкілля.

Практика ринкових країн засвідчила, що запровадження наукомістких технологій, спрямованих на зниження питомих сиро­винно-матеріальних, енергетичних, водних та інших затрат, здійс­нення безвідходного виробництва, розвиток підприємництва на базі відходів неминуче призведе до різкого зниження потреби в коштах для ліквідації забруднення природних об'єктів. їхній досвід також показує, що економічно вигідніше здійснювати навіть мас­штабні капіталовкладення у технології виробників, ніж потім зби­рати кошти на формування фондів для ліквідації забруднення. Такий підхід має не лише економічну перевагу, а й соціальну, оскільки поліпшується загальна якість природного довкілля.