Характеристика продуктивних сил Донецького економічного району

Господарські комплекси економічних районів України характеризуються значними відмінностями. За потужністю виробничого потенціалу вони розміщуються у такій послідовності: Донецький, Придніпровський, Північно-Східний, Центральний, Південний, Подільський, Поліський і Карпатський економічні райони.

Донецький економічний район має потужну вугільно-металургійну базу з розвинутим супутнім виробництвом. Цьому сприяв комплекс природних та економічних передумов. У районі, який складає 8,8% території і 15,0 % населення України, обсяг реалізованої продукції промисловості сягає 33,4% в Україні, валової продукції сільського господарства — 8,3% від виробленої в Україні, інвестицій в основний капітал — 13,4% від загальноукраїнських, а обсяг створеної валової доданої вартості — відповідно 16,5% від загальнодержавного виробництва ВДВ.

Тут зосереджений значний природно-ресурсний потенціал — 21% потенціалу держави, зокрема: мінерально-сировинних ресурсів — 54,5%, водних — 9,1, земельних — 7,4 і рекреаційних — 10,5% (у грошовому вимірі). Індекс інтегрального показника природно-ресурсного потенціалу району найвищий в країні і становить 2,39 (в Україні — 1,00). Трудоресурсний потенціал складає 15,3, а виробничий — 16,7% у країні.

Донецький економічний район — це типовий старопромисловий район, де співвідношення промисловості й сільського господарства за випуском товарів і послуг складає 10:1. В загальнодержавному поділі праці основні галузі економіки району характеризувалися такими коефіцієнтами локалізації: промисловість — 1,37, сільське господарство — 0,45, транспорт і зв'язок — 0,71. Коефіцієнт зосередження випуску товарів і послуг, який відображає глибину територіальної спеціалізації економіки за основними господарсько-формуючими галузями, становив 0,47 (в Україні — 0,37) [ 57, 243-251].

За період 1990-2008pp. відбулись істотні зрушення в галузевій і територіальній структурі господарського комплексу економічного району в зв'язку із структурною перебудовою економіки, особливо за рахунок змін в комплексоформуючих галузях важкої промисловості, а також суттєві зміни в ефективності функціонування господарського комплексу в 1995-2008 pp.

У промисловості за 1990-2008pp. зросла частка видобувних галузей і зменшилась — обробних, що свідчить про появу екстенсивного процесу. При скороченні в галузевій структурі питомої ваги паливної промисловості, хімічного комплексу, комплексу галузей машинобудування і металообробки, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості, промисловості будівельних матеріалів, а також легкої і харчової промисловості, зросла частка електроенергетики і металургійного комплексу. Відбулись зрушення і в територіальній структурі промислового виробництва: по виробництву продукції переважної більшості галузей промисловості в Україні підвищилась частка Донецької області і скоротилась — Луганської.

У Донецькій області сформовані крупні агломерації і промислові вузли, зокрема: Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакієвський (у межах однойменних промислових районів); Торезо-Сніжнянський, Краматорсько-Костянтинівський, Селидово-Курахівський, Новотроїцько-Докучаївський. На формування Донецько-Макіївської і Горлівсько-Єнакієвської агломерації значний вплив має вуглевидобуток. Особливістю цих агломерацій є зосередження промисловості в центрі та недостатній розвиток виробництва в інших осередках, переважання ресурсоємних та екологонебезпечних технологій.

Донецько-Макіївська агломерація у внутрішньо-обласному і республіканському поділі праці виділяється спеціалізацією на видобутку і збагаченні вугілля, виплавці металу, коксохімічному виробництві, виробництві труб, продукції хімічної промисловості та машинобудуванні.

Горлівсько-Єнакієвська агломерація характери-зується видобутком і збагаченням вугілля, виробництвом мінеральних добрив, гірничошахтним та гірничорудним машинобудуванням.

Значний вплив на розвиток Торезо-Сніжнянського вузла має вуглевидобуток, також паливна промисловість.

Краматорсько-Костянтинівський промисловий вузол відрізняється багатогалузевою структурою промислового виробництва, де переважають металургійне і підйомно-транспортне машинобудування, розвинуті скляна й фарфоро-фаянсова промисловість.

У Луганській області сформовані крупні промислові вузли, зокрема: Алчевсько-Стаханівський, Свердловсько-Ровенківський, Краснолуцько-Антрацитівський, які мають переважно паливно-енергетичну спеціалізацію із значним поширенням екологонебезпечних гірничопромислових технологій на перших стадіях переробки палива. Виділяється також Лисичансько-Рубежанський промисловий вузол, який характеризується багатогалузевою спеціалізацією на виробництві продукції хімічного комплексу.

На території Донецької і Луганської областей сформовані такі агропромислові спеціалізовані комплекси: олійно-жировий, зерно-, плодоовочево-, м'ясо-, молочно- і птахопромисловий. Навколо великих міст розвинутий приміський аграрно-промисловий комплекс.

Територіальна організація продуктивних сил Донецького економічного району зумовила формування семи спеціалізованих господарських підрайонів:Донецько-Макіївського і Горлівсько-Єнакієвського промислового; Красноармійського індустріально-аграрного, який охоплює західну частину району; Північно-Донецького промислового; Приазовського промислово-аграрного; Південне-Східного (промислова зона Луганщини); Старобільського аграрного.

У найближчій перспективі з урахуванням комплексної оцінки та існуючих напрямів освоєння території регіонів (областей) Донецького економічного району передбачається такий функціональний її розподіл:

У Донецькій області функціональна зона урбанізації охопить близько 95% території, у тому числі в підзоні з найбільш високим рівнем містобудівного освоєння майже 1/3, з високим — 2/5 і середнім — 1/5 частина всієї площі; в Луганській області функціональна зона урбанізації охопить близько 3/5 території, у тому числі відповідно більше, як 1/5, 1/4 і майже 1/10 частина всієї території. У той же час, досить високу питому вагу (понад 2/5) охопить функціональна зона сільського господарства [58].

У функціональних підзонах урбанізації, особливо з найбільш високим та високим рівнем містобудівного освоєння, пропонується обмеження зростання міст і нового промислового виробництва, покращення використання науково-виробничого й містобудівного потенціалів, поглиблення приміської спеціалізації сільського господарства. У функціональній зоні сільського господарства рекомендується посилити інтенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва й агропромислову інтеграцію.

Удосконалення галузевої і територіальної структури господарського комплексу Донецького економічного району доцільно здійснювати в напрямі обмеження спеціалізації на екоємних підгалузях важкої промисловості, зокрема важкого машинобудування, подальшої реструктуризації і технічного переоснащення вугільної, металургійної та нафтохімічної галузей промисловості, зниження їх територіальної концентрації і техногенного навантаження на територію, нарощування потужностей високотехнологічних виробництв; перепрофілювання екологічно небезпечних виробництв шляхом удосконалення технологій та їх оптимального поєднання; покращення територіальної структури виробництва з урахуванням вирішення проблем зайнятості населення і зростання ролі соціальної сфери; підвищення рівня самозабезпеченості району продуктами харчування.