Тема дослідження №2: формування усвідомленого батьківства студентської молоді в діяльності територіальної громади міста

 

Актуальність теми дослідження. Характерна риса цільності будь-якої системи – здатність до самозбереження в процесі постійного руху, змін та розвитку. Усе це повною мірою можна віднести до батьківства як до комплексного утворення, яке являє собою систему. Батьківство є базовою життєвою місією, важливим станом та значною соціально-психологічною функцією кожної людини. Якість цих проявів, їх соціально-психологічні та педагогічні наслідки мають завжди актуальне значення. Можна стверджувати, що майбутнє суспільства завтра – це стан батьківства сьогодні, адже забезпечення сприятливих умов розвитку дитини раннього віку, на порозі життя, сприяє формуванню гармонійної особистості у майбутньому [138].

Сучасна ситуація в Україні характеризується соціально-економічною та політичною нестабільністю, значним спадом виробництва, зниженням рівня життя більшості населення, посиленням розшарування населення за рівнем доходів, девіацією моральних норм і цінностей у суспільстві, зростанням злочинності та насильства, усі ці чинники, поруч із іншими призвели до втрати сучасною молоддю орієнтирів на створення повноцінної сім’ї, народження дитини та на усвідомлене батьківство.

Усвідомлене батьківство – одна з найбільш складних та мало розроблених проблем сучасної науки. Актуальність її вивчення обумовлена протиріччями між гостротою демографічних проблем, які пов’язані з кількісною перевагою людей похилого віку над молоддю, великою кількістю сімей, які розпадаються, лавиноподібним збільшенням кількості дітей-сиріт при живих батьках, зростанням кількості випадків жорстокого ставлення до дитини та нерозробленістю програм соціальної і психологічної допомоги молоді, яка є потенційними батьками.

Лібералізація поглядів сучасного суспільства на статеву поведінку та сексуальність людини призвела до активного набуття молоддю дошлюбного статевого досвіду, що знайшло своє відображення в погіршенні стану репродуктивного здоров’я нації, яке обумовлене зростанням серед молоді кількості захворювань, які передаються статевим шляхом, збільшенням випадків небажаної вагітності підлітків, стрімким поширенням ВІЛ-інфекції [183].

Шлюбна й дітородна ситуація в сучасній Україні визначена шлюбною та дітородною поведінкою молоді. За статистичними даними експертів в Україні за 2012 рік, найбільший коефіцієнт народжуваності (89,9) припадає на молодих жінок віком 20 – 24 років [230, с. 34], разом з тим, приблизно в цьому віці майже кожен десятий молодий українець має негативний досвід подружнього життя, тобто є розлученим [126, с. 46].

Останнім часом ще однією особливістю в народженні дітей серед молоді стало те, що значна їх частина народжена молодими жінками поза офіційним шлюбом. Так, якщо в 1991 р. в Україні частка дітей народжених жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, становила 11,9%, то в 2012 р. вона зросла до 21,9%, і якщо у старшого покоління частка позашлюбних народжувань з часом навіть дещо скорочується (наприклад, серед 40 – 44-річних жінок у 1991 р. ця частка становила 33,7%, а в 2011 р. – 31,4%), то в молоді навпаки значно зростає – серед 15 – 19-річних – з 13,8 до 39,8%, серед 20 – 24-річних – з 8,0 до 20,7%, серед 25 – 29-річних – з 10,9 до 17,3% [230, с. 33].

В Україні абортом закінчується 92% незапланованих вагітностей, за рік реєструють 230 тисяч випадків штучного переривання вагітності [51], що також є наслідком неусвідомленого ставлення молоді до майбутнього батьківства.

Негативною тенденцією є те, що в Україні близько 47% дітей виховують у неповних сім’ях. Станом на 2010 рік, в Україні 6,9 млн. сімей виховують неповнолітніх дітей, з них 2,3 млн. – неповні сім’ї, де дітей виховує один із батьків, частіше мати [109]. За даними Державного комітету статистики, станом на 01.01.2011 р. в Україні налічується 98 119 дітей-сиріт [44], з яких лише 7% є біологічними сиротами.

Світовий досвід переконливо доводить, що зовнішні й внутрішні проблеми батьківства та материнства більш ефективно можна вирішити за допомогою спеціально організованої системи державної сімейної політики.

В Україні останнім часом фахівці соціальної сфери державних та громадських організацій територіальних громад реалізують проекти, які спрямовані на формування навичок усвідомленого батьківства молоді, що дає змогу підготуватися до народження дитини, виховання дітей раннього віку, їхнього розвитку тощо, але результативність більшості з них має ефект лише під час проведення проекту, що дозволяє нам зробити висновок про наявність потреби у створенні та впровадженні нової соціально-педагогічної технології формування усвідомленого батьківства молоді в межах територіальної громади.

Аналіз соціологічної, психологічної, соціально-педагогічної літератури свідчить про наполегливі пошуки механізмів соціально-психологічної та соціально-педагогічної роботи з майбутніми батьками, спрямованої на формування усвідомленого ставлення до народження і виховання майбутньої дитини. Так, у демографічних та соціологічних дослідженнях розглянуто проблеми сім’ї, їх причини, закономірності розвитку; ціннісні орієнтації майбутніх батьків (В. Береговий, В. Бойко, І. Бестужева-Лада, С. Бурова, Ю. Вишневський, Н. Головатий, І. Демент’єва, М. Мацьковський, А. Харчев, Т. Шеляг, Ю. Якубова, О. Яременко та ін.).

У соціально-психологічній літературі достатньо глибоко розкриті проблеми пов’язані з психологічною готовністю чоловіка та жінки стати батьками, вплив психологічної атмосфери сім’ї на психологічний розвиток плоду, на формування позитивного ставлення матері до майбутньої дитини (Т. Андрєєва, О. Бодальов, О. Бондарчук, А. Брусиловський, А. Буттєва, І. Гребенніков, В. Дружинін, І. Дубровіна, М. Єрміхіна, С. Ковальов, Р. Овчарова, О. Смірнова Г. Філіпова, Б. Шапірота ін.).

Дослідженнями у сфері сімейної педагогіки, просвітницької роботи з батьками з формування педагогічної культури займаються як українські, так і зарубіжні науковці. На питання формування й розвитку педагогічної культури батьків звертали увагу І. Гребєнніков, О. Звєрєва, В. Котрило, Т. Кравченко, Є. Насєдкіна, Р. Овчарова, Р. Сережнікова та ін. Теоретико-практичні основи просвітницької роботи з батьками та формування усвідомленого батьківства розглянуто в працях Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, І. Дубінець, І. Звєрєвої, Т. Кравченко, Г. Лактіонової, О. Лещенко, Д. Луцик, В. Постового, С. Толстоухової, І. Трубавіної та ін.

Висновки їх досліджень, досвід спільних соціальних проектів указують на те, що стрімке зростання соціального сирітства, дитячої бездоглядності й безпритульності, жорстоке ставлення до дітей, що є наслідками неусвідомленого батьківства, є злободенною суспільною проблемою, яка актуалізується останніми роками у зв’язку зі складними соціально-економічними трансформаціями.

Отже, аналіз наукової літератури та стан практичної діяльності з окресленої проблеми показав, що фундаментальних досліджень, присвячених проблемі формування усвідомленого батьківства молоді в діяльності територіальної громади в Україні не проводилося, а також дозволив нам виявити низку суперечностей між:

– соціально зумовленою, об’єктивною необхідністю підготовки молоді до виконання батьківської місії шляхом формування в неї усвідомленого батьківства в діяльності територіальної громади та відсутністю науково обґрунтованої технології такого формування в сучасній соціально-педагогічній теорії та практиці;

– нормативним визначенням напрямів соціально-педагогічної діяльності з формування усвідомленого батьківства молоді різних суб’єктів територіальної громади (сім’ї, освітніх закладів, закладів соціально-педагогічного спрямування, громадських організацій) та відсутністю розробленого змісту, форм, методів, науково-методичного забезпечення комплексного формування усвідомленого батьківства молоді в територіальній громаді;

– необхідністю формування усвідомленого батьківства високопрофесійними фахівцями державних і недержавних установ громади та недостатнім рівнем їх теоретичної та практичної готовності, відсутності системи підвищення кваліфікації фахівців щодо забезпечення їх сучасними соціально-педагогічними знаннями й технологіями формування усвідомленого батьківства молоді.

Отже, актуальність обраної проблеми, теоретична та практична значущість, її недостатня наукова розробленість та необхідність її глибокого і послідовного рішення на рівні педагогічної теорії та практики зумовили вибір теми нашого дослідження: „Формування усвідомленого батьківства студентської молоді в діяльності територіальної громади міста”.

Об’єкт дослідження – соціально-педагогічна діяльність територіальної громади міста з формування усвідомленого батьківства студентської молоді.

Предмет дослідження – соціально-педагогічна технологія формування усвідомленого батьківства студентської молоді в діяльності територіальної громади міта.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці соціально-педагогічної технології формування усвідомленого батьківства студентської молоді в діяльності територіальної громади міста.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні того, що соціально-педагогічна діяльність територіальної громади міста з формування усвідомленого батьківства студентської молоді набуде ефективності, якщо буде теоретично обґрунтована та організована як соціально-педагогічна технологія, що являтиме собою сукупність послідовних і координованих процедур діяльності суб’єктів територіальної громади: 1) цілепокладання, яка визначатиме мету, завдання, результат формування усвідомленого батьківства молоді, що спрямовані на популяризацію ідеї усвідомленого батьківства як умови попередження виникнення проблеми соціального сирітства, бездоглядності та безпритульності дітей, підвищення рівня надання соціально-педагогічних послуг суб’єктами територіальної громади й активізацію молоді в цій діяльності; 2) організаційно-діагностичної, що передбачатиме організацію, діагностику та планування ефективної соціально-педагогічної діяльності суб’єктів громади щодо формування усвідомленого батьківства молоді шляхом створення мультидисциплінарної команди фахівців державних та громадських організацій територіальної громади; 3) змістовно-операційної, що полягатиме в упровадженні комплексної програми формування усвідомленого батьківства молоді, основними напрямами якої є: соціально-медичний, просвітньо-правовий, психолого-педагогічний, ціннісно-поведінковий; 4) оціночно-результативної, що передбачатиме оцінку й аналіз результатів упровадження соціально-педагогічної технології формування усвідомленого батьківства молоді, надання за потребою додаткових послуг молоді з формування усвідомленого батьківства, формулювання висновків та рекомендацій щодо подальшої діяльності з формування усвідомленого батьківства молоді.

Відповідно до мети й гіпотези дослідження було визначено такі завдання:

1. Здійснити аналіз наукових джерел щодо ступеня розробленості проблеми усвідомленого батьківства в існуючій соціально-педагогічній, психологічній, історико-філософській, соціологічній, правовій літературі.

2. Теоретично обґрунтувати сутність та особливості соціально-педагогічної діяльності територіальної громади міста з формування усвідомленого батьківства студентської молоді.

3. Проаналізувати існуючу практику роботи територіальної громади міста з формування усвідомленого батьківства молоді.

4. Розробити й експериментально перевірити соціально-педагогічну технологію формування усвідомленого батьківства студентської молоді.

5. Провести аналіз ефективності розробленої соціально-педагогічної технології формування усвідомленого батьківства студентської молоді в діяльності територіальної громади міста.

У процесі роботи було використано комплекс методів дослідження: теоретичні: аналіз соціально-педагогічної, психологічної, педагогічної, історико-філософської, соціологічної, юридичної літератури; синтез, систематизація, порівняння, класифікація, узагальнення для з’ясування змісту базових понять дослідження, обґрунтування сутності та особливостей процесу формування усвідомленого батьківства молоді, розробки соціально-педагогічної технології цього процесу; контент-аналіз нормативно-правових документів для визначення змісту соціально-педагогічної діяльності територіальної громади з формування усвідомленого батьківства молоді; емпіричні: діагностичні (інтерв’ю, анкетування, тестування, бесіда); обсерваційні (включене й опосередковане спостереження); соціально-педагогічний експеримент та моніторинг для вивчення стану досліджуваної проблеми, перевірки ефективності розробленої соціально-педагогічної технології; статистичні (кількісна та якісна обробка даних за допомогою методів математичної статистики для порівняння й підтвердження отриманих результатів дослідження).

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження: уперше розроблено й змістовно обґрунтовано соціально-педагогічну технологію формування усвідомленого батьківства студентської молоді, метою якої є популяризація ідеї усвідомленого батьківства серед молоді як умови попередження виникнення проблеми соціального сирітства, бездоглядності та безпритульності дітей, завданням – підвищення рівня надання соціально-педагогічних послуг суб’єктами територіальної громади з формування усвідомленого батьківства й активізації молоді як суб’єкта територіальної громади в цій діяльності та яка змістовно включає: процедуру цілепокладання, організаційно-діагностичну, змістовно-операційну та оціночно-результативну процедури; реалізована ідея комплексної соціально-педагогічної діяльності територіальної громади з формування усвідомленого батьківства молоді, що базується на міждисциплінарному й синергетичному підходах та залучає до процесу всіх суб’єктів з формування усвідомленого батьківства – молодь, молоду сім’ю,фахівців закладів освітньої сфери, закладівта організацій соціально-педагогічного спрямування та неурядових організації територіальної громади; розроблено сукупність критеріїв для визначення ефективності процесу формування усвідомленого батьківства молоді; удосконалено зміст підготовки молоді до усвідомленого батьківства; подальшого розвитку набули форми та методи формування усвідомленого батьківства молоді в територіальній громаді.

Практична значимість дослідження полягає в розробці, упровадженні та експериментальній перевірці в діяльності територіальної громади міста: 1) соціально-педагогічної технології формування усвідомленого батьківства студентської молоді; 2) тренінгової програми підвищення кваліфікації спеціалістів різних суб’єктів територіальної громади з формування усвідомленого батьківства молоді „Територіальна громада як осередок формування усвідомленого батьківства молоді”; 3) комплексної програми формування усвідомленого батьківства молоді „Щасливе батьківство в щасливій родині”, через яку реалізують соціально-педагогічну технологію формування усвідомленого батьківства молоді. Програма побудована з: соціально-просвітницького тренінгу для молоді „Усвідомлене батьківство як умова сімейного благополуччя”; соціально-терапевтичних груп; консультацій фахівців – суб’єктів територіальної громади; соціально-просвітницького тренінгу для молоді „Молодь як суб’єкт громади з формування усвідомленого батьківства”.

 

ЗМІСТ

	ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ УСВІДОМЛЕНОГО БАТЬКІВСТВА МОЛОДІ
1.1.	Формування усвідомленого батьківства молоді як соціально-педагогічна проблема
1.2.	Сутність та особливості соціально-педагогічної діяльності територіальної громади міста з формування усвідомленого батьківства студентської молоді
1.3.	Діагностика практичної діяльності територіальної громади міста з формування усвідомленого батьківства студентської молоді..
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. РОЗРОБКА ТА ВПРОВАДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ УСВІДОМЛЕНОГО БАТЬКІВСТВА СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В ДІЯЛЬНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ МІСТА
2.1.	Змістовна характеристика соціально-педагогічної технології формування усвідомленого батьківства студентської молоді.
2.2.	Упровадження розробленої соціально-педагогічної технології формування усвідомленого батьківства студентської молоді в практику роботи територіальної громади міста
2.3.	Аналіз ефективності розробленої соціально-педагогічної технології формування усвідомленого батьківства студентської молоді
Висновки до розділу 2
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

Бажаю творчого натхнення й успіху в роботі над проектом наукового соціально-педагогічного дослідження!

 

З повагою, Л. В. Кальченко

__________________________________________________________________

Література до семінару 4:

 

1. Логіка процесу наукового дослідження // Електронний ресурс: http://pidruchniki.com/1597012260992/dokumentoznavstvo/logika_protsesu_naukovogo_doslidzhennya#335

2. Методология и методы социально-педагогических исследований / Авт.-сост.
С.Я. Харченко, Н.С. Кратинов, А.Н. Чиж, В.А. Кратинова. – Луганск, 2001. – с. 143-153.

3. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований. – М., 1982.

4. Баскаков А.Я., Туленков Н.В. Методология научного исследования. – К., 2002. – с.32-54.

5. Введение в научное исследование по педагогике / Ю.К. Бабанский,
В. И. Журавлев, В.К. Розов и др. – М., 1988. – с.174-185.

6. Довідник здобувача наукового ступеня / Упорядник Ю.І. Церков. – К., 2003. – с.15-17.

7. Основи педагогічних досліджень: навчально-методологічний посібник для студентів ВНЗ / О.П. Рудницькі та ін. – К., 1998. – с.36-48.

8. Скаткин М.Н. Методология и методика социально-педагогических исследований. – М., 1986.

9. Загвязинский В.И. Методология и методика социально-педагогического исследования. – М., 1995.

10. Методы педагогического исследования. Лекции / Под ред.
В. И. Журавлева. – М., 1972.

11. Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня. Методологічні поради / Автор-упорядник Л.А. Пономаренко. – К., 2001. – с.46-50.