Ринки акцій країн третього світу

Ринки акцій країн «третього» світу — це ринки країн, що розвиваються. Міжнародна фінансова корпорація щороку видає статистичний довідник про ці ринки. Термін «ринки, що розвиваються» охоплює три типи ринків: старі, давно створені ринки (Аргентина, Греція, Іспанія, Бразилія тощо); ринки, що розвинулись завдяки специфічним ситуаціям та обставинам (Сінгапур, Гонконг, Йорданія); та найновіші ринки (Південна Корея, Тайвань, Індонезія, країни СНД тощо). Ці ринки функціонують як сегментовані ринки довгострокового позичкового капіталу. Існує величезна кількість перешкод для іноземних портфельних інвестицій на цих ринках. Специфічні умови, що створили існуюче становище на ринках, що розвиваються (політична та економічна нестабільність, несприятлива грошово-кредитна та фінансово-бюджетна політика, максимальний рівень процентних ставок позик та банківських депозитів, недоліки інституціональної інфраструктури ринку та ін.), учені називають «стискуванням портфеля активів».

Як результат, названі ринки можна схарактеризувати, як неефективні, де курс цінних паперів не відображає реалій, ринки з неадекватним регулюванням, з недостатньою ліквідністю, з недостатнім попитом та пропозицією. Але ці ринки можуть створити прибуток, вищий за середній рівень.

Інвестиційні механізми та індивідуальні інвестори

Нині існує ціла низка проблем, з якими зустрічаються індивідуальні інвестори. Основна проблема — невеликий спектр інвестиційних операцій. Друга — достовірність джерел інформаційних потоків. Третя — наявність особистих дружніх контактів. Наступні — індивідуальна оцінка конкретних цінних паперів, розроблення адміністративних процедур для проведення інвестиційних операцій.

До інвестиційних механізмів для здійснення пайових вкладів у зарубіжні акції, що доступні індивідуальним інвесторам, відносять пряму купівля цінних паперів на зарубіжних ринках, використання Американських депозитних квитанцій (ADR) і три види інвестиційних фондів — фонд, що діє в одній країні, міжнародний та глобальний фонди. Використання перших двох інструментів не забезпечує професійного управління портфелем. Останні ж три, навпаки, забезпечують певні переваги інвестиційних рішень. Оцінку названих інструментів наведено в таблиці [2, с. 685].

Інституціональні інвестори

Інституціональні інвестори зустрічаються у своїй діяльності з тими самими проблемами, що й індивідуальні інвестори. Крім перерахованих труднощів, в інституціональних інвесторів існує проблема пошуку секторів ринку, які б були великими та ліквідними для того, щоб інвестори могли працювати тут, не викликаючи значних змін у рівнях цін. Для інституціональних інвесторів відкриті широкі можливості отримання оперативної інформації та інвестиційних послуг.

Однак, незважаючи на значні грошові ресурси, інституціональні інвестори середньої ланки частіше звертаються до послуг інших компаній, що спеціалізуються на міжнародних портфельних інвестиціях. Застосовуючи цей підхід до управління портфелями, інституціональні інвестори надають перевагу методам, пов’язаним з міжнародними та глобальними фондами.

План семінарських занять

1. Іноземні інвестиції.

2. Ринки акцій.

3. Інструменти ринку акцій.

4. Ринок євроакцій.

5. Ринки акцій країн «третього світу».

6. Інвестиційні механізми та індивідуальні інвестори.

7. Інституціональні інвестори.

Термінологічний словник

Акція — пайовий цінний папір без установленого строку обігу, що закріплює права її власника на отримання певної долі прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні ним, а також на відповідну частину майна в разі ліквідації цього товариства.

Акція на пред’явника — акція, в якій не вказується ім’я її власника.

Безкоштовні акції — акції, що розподіляються між існуючими акціонерами даного товариства безкоштовно (як правило, пропорційно кількості раніше отриманих ними акцій).

Відкриті акції — акції, що знаходяться у вільному обігу

Закриті акції — акції, що знаходяться в обмеженому обігу або ж взагалі без обігу.

Іменна акція — акція, в якій вказано ім’я її власника.

Іноземні інвестиції — це сукупність усіх видів майнових та інтелек­туальних цінностей, що вкладаються в об’єкти інвестування іноземними інвесторами для отримання прибутку.

Капіталізація ринку — показник, який відображає ринкову вартість усіх компаній, що входять до лістингу (реєстрація).

Платні акції — акції, що продаються емітентом інвестору в його власність.

Преференційна акція — свідоцтво пайової участі в капіталі корпорації, що дає право першочергового отримання активів компанії, але забезпечує менший контроль за управлінням корпорації.

Проста акція — свідоцтво на володіння долею капіталу корпорації, що дає власнику право голосу під час отримання долі прибутку.

Ринок євроакцій — це ринок акцій, що продаються за межами країни, в якій знаходиться компанія, яка їх випустила.

Запитання для перевірки знань

1. Розкрийте поняття «іноземні інвестиції».

2. Які ви знаєте основні ринки акцій?

3. Що таке капіталізація ринку?

4. Які ви знаєте три типи ринків, що розвиваються?

5. Що таке акція? Їхня класифікація.

6. Перерахуйте інструменти ринку міжнародних інвестицій для індивідуальних інвесторів.

7. У чому різниця між міжнародним та глобальним фондами?

8. Назвіть ризики, які виникають у інвесторів, що купують індивідуальні випуски цінних паперів.