Основні детермінанти політики встановлення трансфертних цін

Правові фактори — перше місце:

Порядок оподаткування.

Податкове митне законодавство країни-реципієнта.

Правила та вимоги фінансової звітності.

Протитрестове та антидемпінгове законодавство країни-реципієнта.

Вимоги, зумовлені порядком управління потоками грошової готівки:

Валютний контроль.

Ціновий контроль тощо.

Характеристики місцевої ділової сфери:

Стан економіки країни.

Конкуренція.

Стан ринку.

Політика встановлення трансфертних цін включає множину цілей, що мають бути реалізовані за формування трансфертних цін. Потрібно враховувати, що на трансфертні ціни не поширюються деякі з тих обмежень, що діють відносно дивідендів та процентних платежів. Важливу роль за вирішення цього питання відіграє вибір валюти та норми податкового законодавства, які в багатьох країнах обмежують свободу встановлення трансфертних цін.

Після того, як грошову готівку повернено до центральної каси, керівник грошовою готівкою повинен вирішити, що з нею робити.

Багатосторонній «нетинг» — це варіант стратегії управління грошовою готівкою. Він дає ТНК змогу знизити інтенсивність потоків грошової готівки, швидше й ефективніше її переміщувати. Нетинг на міжнародному рівні означає взаємну компенсацію зобов’язань та активів між зацікавленими сторонами.

Стратегії та механізми підвищення ефективності управління готівковими коштами

Складності здійснення контролю та регулювання готівкових коштів виникають через різницю в ставках прибутків за процентами, які потребують різних витрат грошових коштів, через постійні зміни валютних курсів і валютних процентних ставок, знач­ні відмінності національних податкових систем. Різні валютні системи передбачають різні форми урядового контролю за специфічними категоріями операцій або замороження фондів.

Методи поліпшення контролю та регулювання грошових операцій

На загальносистемному та регіональному рівнях:

1. Централізовані депозитарії та взаємна компенсація вимог і зобов’язань на регіональному рівні.

2. Міжнародні фінансові філіали та центри повторного обліку.

Міжнародні фінансові компанії є альтернативою центрів повторного обліку, але, на відміну від цих центрів, не потребують значного адміністративного контролю. У разі використання цього методу фінансові компанії купують самі або є посередниками під час купівлі рахунків у діючих відділень ТНК. Так ці компанії отримують можливість брати на себе валютні ризики, пов’язані з виставленням переказних векселів.

3. Встановлення трансфертних цін.

4. Стратегії виплат.

5. Внутрішні кредити системи.

Індивідуальний рівень — індивідуальні стратегії філіалів:

1. Прогнозування кошторисів майбутніх готівкових надходжень та платежів.

2. Збирання готівкових коштів та механізм внутрішніх кредитів.

3. Прискорення або затягування розрахунків за зовнішньоторговими операціями.

Валютні ризики потенційних збитків ТНК

Ціль фінансової стратегії ТНК:

Управління глобальними потоками грошової готівки.

Захист від ризиків, пов’язаних з інвестиціями в інших країнах.

Керівник фінансами має оцінити:

характер фінансового ризику;

обставини, у яких він може мати місце;

наслідки в разі матеріалізації ризику;

варіанти стратегії захисту від ризику.

Найважливіші ризики:

комерційні ризики;

політичні ризики;

валютні ризики:

— інфляційний;

— коливання валютних курсів;

— ризик, пов’язаний з валютними перерахуваннями;

— операційний валютний ризик;

— поточний валютний ризик.

Інфляційний ризик

Високий рівень інфляції часто створює багато складностей, які віддзеркалюються на способах діяльності ТНК:

Прискорення девальвації чи знецінення місцевої валюти, або максидевальвація.

Установлення більш жорсткого контролю над капіталом та введення імпортних обмежень.

Зниження доступності кредитів та підвищення процентів за позиками.

Накопичення рахунків дебіторів і продовження періодів інкасації.

Уведення цінового контролю з намірами взяти під контроль інфляцію.

Економічний і політичний хаос та хвилювання народних мас.

«Втеча» капіталу.

Ускладнення оцінки ефективності роботи філіалів за кордоном.

Цінового контролю можна уникнути такими засобами:

модифікацією продуктової стратегії;

повторним висуненням відомих продуктів на ринок під іншими фірмовими марками;

зміною упаковки продукту.

За умов інфляції ТНК повинна розумно керувати своїми рахунками дебіторів і рахунками постачальників, а також кредиторами. У країнах з високим рівнем інфляції слід:

Затягувати розрахунки з постачальниками та кредиторами.

Прискорювати інкасацію коштів, які мають бути сплачені фірмі, за допомогою добре навчених спеціалістів відділу кредитів та інкасації платежів, а також мати надійну систему звітності.

Після інкасації запаси «не працюючої» готівки мають бути мінімальні. Кошти слід повертати в касовий центр головної компанії або інвестувати в активи, що забезпечують прибуток, більший за інфляційні збитки.