Жовтня 2009 року Генеральним секретарем Ради Європи на п’ятирічний строк обрано Торбьорна Ягланда(Норвегія)

 

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) є незалежним консультативним органом, який було утворено у 1990 році, згідно з Резолюцією 90(6) КМРЄ про Часткову угоду, яка заснувала цю інституцію.

Венеціанська комісія є загальновизнаним Європейським та світовим консультативним юридичним форумом. Особливого значення мають висновки Комісії з питань, які стосуються відповідності європейським стандартам проектів законодавчих актів або законів. Відповідно до Статті 2 Статуту до складу Венеціанської комісії входять незалежні експерти, які отримали міжнародне визнання завдяки своєму досвіду роботи в демократичних інститутах або через свій внесок у зміцнення права та розвиток політичних наук.

Члени комісії діють в індивідуальній якості та не отримують від будь-кого жодних інструкцій. Членом Комісії від України є М.І.Ставнійчук (Указ Президента України № 145/2009 від 10 березня 2009 року).

 

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) створено у 1959 році, з метою вдосконалення контрольного механізму Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ відводиться ключова роль у забезпеченні чіткого та дієвого контролю за реалізацією державами-членами взятих на себе зобов’язань щодо захисту прав та основних свобод людини.

До складу Суду входять судді, що обираються Парламентською асамблеєю Ради Європи від кожної держави-учасниці.

Головою Суду у 2007 році обраний Жан-Поль Коста.

Представництво України в ЄСПЛ здійснює Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини (Ю.Є.Зайцев, Мін’юст). Суддею від України у рамках квітневої сесії ПА РЄ 2010 року було обрано Г.Юдківську.

5. 14 липня 1992 р. Україна заявила про своє бажання приєднатися до РЄ. 26 вересня 1995 р. пiд час своєї вересневої частини сесiї 1995 р. ПА РЄ ухвалила позитивний висновок щодо заявки України на вступ до Ради Європи. 9 листопада 1995 р. вiдбулась урочиста церемонiя вступу України до РЄ.

 

Лавор Ірина

ОРГАНІЗАЦІЯ З БЕЗПЕКИ ТА СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ (ОБСЄ)

Заснована ОБСЄ - 1 серпня 1975 р.

Приєднання України – 30 січня 1992 р.

НБСЄ перейменовується в ОБСЄ – поч. 1995 р.

Головним статутним документом Організації є Заключний акт НБСЄ (Наради з безпеки та співробітництва у Європі), укладений в Гельсінкі 1 серпня 1975 р. Він продовжує фундаментальну міжнародно-правову традицію, закладену в Статуті ООН, та грунтується на принципах мирного співіснування між націями й поваги до основних прав людини.

Сьогодні Організація з безпеки і співробітництва у Європі (ОБСЄ) є міжнародною регіональною структурою, що об’єднує 56 країн Європи, СНД, а також США й Канаду. Фундаментальними документами Організації є Гельсінський Акт 1975 р., Паризька "Хартія для нової Європи" 1990 р. та Додатковий документ до неї, а також документи, ухвалені на наступних саммітах ОБСЄ. Відповідно до них, головними цілями функціонування Організації визнаються:

1.сприяння покращенню взаємовідносин, а також створення умов по забезпеченню 2.довготривалого миру;

3.підтримка розрядки міжнародної напруги;

4.визнання неподільності європейської безпеки, а також взаємної зацікавленості в 5.розвитку співробітництва між державами-членами;

6.визнання тісного взаємозв’язку миру й безпеки у Європі та в усьому світі;

7.внесок у справу дотримання прав людини, економічний та соціальний прогрес та добробут усіх народів.

Штаб-квартира ОБСЄ знаходиться у Відні (Австрія). Діяльність ОБСЄ скеровується структурами, що складаються з представників країн-учасниць Організації. Зокрема, до системи ОБСЄ входять: Вищим органом ОБСЄ є Нарада глав держав і урядів країн-членів. Водночас функції центрального керівного органа ОБСЄ виконує Рада міністрів, що фактично відповідальна за прийняття рішень. Вона представляє рівень міністрів закордонних справ держав - членів організації. Засідання Ради міністрів ОБСЄ проводяться по черзі в різних країнах. Підготовка засідань Ради міністрів, виконання прийнятих нею рішень, координація діяльності всіх допоміжних органів покладено на Керівну раду (вона замінила в існуючій структурі НБСЄ Комітет старших посадових осіб). Крім того, Керівна рада повинна обговорювати і формулювати керівні принципи політичного і загального бюджетного характеру, розглядати питання, пов'язані з виникненням критичних ситуацій у регіоні, а також адекватно задіяти механізм мирного врегулювання міжнародних спорів. Засідання Керівної ради на рівні представників міністерств закордонних справ краш-учасниць проводяться у Празі. Керівна рада збирається лише для обговорення економічних питань. Постійним органом є Форум ОБСЄ зі співробітництва в галузі безпеки (місцеперебування –м. Відень), утворений з метаю проведення переговорів щодо контролю над озброєннями і роззброєнням, зміцнення довіри та безпеки, розширення регулярних консультацій і активізації співробітництва з питань, що пов’язані з безпекою, та зменшення небезпеки виникнення конфліктів. Засідає щотижня.

Основним органом для розгляду надзвичайних ситуацій, ведення політичних консультацій і прийняття поточних рішень є Постійна рада (у неї трансформувався Постійний комітет, що функціонував у межах НБСЄ). До складу Постійної ради входять представники держав-учасниць, які працюють на постійній основі. Засідання ради проводяться у Відні.

Організаційно-технічне забезпечення роботи ОБСЄ здійснює Секретаріат, що відає документацією й архівом, публікує необхідні документи, обслуговує наради і засідання вищого і керівних органів ОБСЄ. Очолює його Генеральний секретар (обирається на 3 роки Радою міністрів Організації), що бере участь у координації всього механізму діяльності органів ОБСЄ.

У структурі Секретаріату – Центр запобігання конфліктам (місцеперебування – м. Відень) для допомоги РМ ОБСЄ у справі зменшення небезпеки виникнення конфліктів. Важливим органом є Бюро з демократичних інститутів та прав людини (місцеперебування – м. Варшава, Польща). Воно сприяє проведенню демократичних виборів у країнах-учасницях ОБСЄ шляхом спостереження за виборчим процесом, надає практичну допомогу в зміцненні демократичних інститутів, бере участь у запобіганні конфліктам тощо. Верховний комісар у справах національних меншин (місцеперебування – м. Гаага, Нідерланди) забезпечує ранні запобіжні й термінові дії стосовно напружених ситуацій, що пов’язані з проблемами національних меншин та потенційно можуть перерости в конфлікт у регіоні ОБСЄ, через що вимагають уваги і дій Ради міністрів або Керівної ради.

Діє Парламентська асамблея ОБСЄ (місце перебування – м. Копенгаген, Данія), до якої входять 315 парламентаріїв (по 2 – 17 депутатів від національних парламентів залежно від чисельності населення країни). Збирається на щорічні сесії почергово в різних містах Європи. Обговорює питання, що належать до компетенції ОБСЄ, і приймає відповідні рекомендації. Забезпечує міжпарламентське співробітництво. Згідно з Конвенцією про примирення та арбітраж у рамках НБСЄ від 15 рудня 1992 р. (набула чинності у грудні 1994 р.) утворено Суд з примирення та арбітражу ОБСЄ (місцеперебування – м. Женева, Швейцарія), до складу якої входять провідні фахівці в галузі міжнародних відносин і міжнародного права. Сторони спору можуть обирати арбітрів і посередників зі списку осіб, який складається секретарем Суду.

Верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин (головною метою діяльності якого є захист прав національних меншин та уникнення міжетнічного протистояння).

У тих зонах континенту, де можливе розгортання міжетнічних та міжнаціональних конфліктів, а також у "гарячих точках" створюються спеціальні місії ОБСЄ, що сприяють налагодженню діалогу між конфліктуючими сторонами, послабленню напруженості, а також здійснюють нагляд за дотриманням прав людини в зонах конфліктів або можливої їх ескалації.

Зокрема, така місія була. створена в Україні в 1994 р. з метою досягнення консенсусу з кримськотатарського питання, а також з’ясування деяких аспектів стосовно становища національних меншин в Україні (з 1992 р. наша держава є активним учасником Наради, а з 1995 р. – Організації з питань безпеки і співробітництва у Європі). По виконанні поставлених завдань наша держава подала 1998 р. ОБСЄ відповідний звіт, а 1999 р. місія Організації була відкликана з Києва.

Особливість ОБСЄ як організації — вона заснована не міжнародно-правовою, а політичною угодою; відсутній традиційний установчий документ міжнародної організації (статут) та консенсус як один з обов’язкових організаційних принципів.

Загальне керівництво оперативною діяльністю Організації покладено на діючого голову ОБСЄ, яким є міністр закордонних справ держави, що приймала останнє засідання РМ. Строк повноважень голови – рік. До його обов’язків входить також підтримання контактів з Парламентською асамблеєю ОБСЄ.

Одностайно ухвалене Радою Міністрів ОБСЄ у листопаді 2010 р. рішення про головування України в ОБСЄ в 2013 році стало визнанням ролі нашої держави у зміцненні регіональної безпеки і стабільності, а також здатності української дипломатії очолити переговорний процес з питань удосконалення безпеки в регіоні її відповідальності від Ванкувера до Владивостока.

 

Мазурук Ксюша