Абсолютні значення коефіцієнтів приведення для відповідних років розрахункового періоду

Кількість років, що передують розрахунковому	a t	Кількість років, що йдуть за розрахунковим	a t
	2.5937		0.909І
	2.3579		0.8264
	2.1436		0.7513
	1.9487		0.6830
	1.77І6		0.6209
	1.6І05		0.5645
	1.464І		0.5132
	1.ЗЗ10		0.4665
	1.2100		0.4241
	1.1000		0.3855
	1.0000		0.2394

 

З урахуванням чинника часу народногосподарський економічний ефект від технічних нововведень дорівнює:

, (9.9)

де — вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у -му році розрахункового періоду;

, — відповідно початковий і кінцевий роки розрахункового періоду.

Початковий рік розрахункового періоду — це рік початку фінансування розробки технічних новин, включаючи проведення наукових досліджень. Кінцевим роком розрахункового періоду заведено вважати момент завершення всього життєвого циклу технічного нововведення, що охоплює розробку, освоєння виробництвом і використання в народному господарстві. Він може визначатись нормативними (очікуваними) строками оновлення продукції або засобів праці з урахуванням їхнього техніко-економічного старіння.

Загальні результати технічних нововведень визначаються як сума основних() і супровідних () результатів:

. (9.10)

Основні результати обчислюються за формулами:

● для засобів тривалого користування — ; (9.11)

● для нових предметів праці — , (9.12)

де — ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її застосування), що її виробляють за допомогою нових засобів праці або предметів праці в році ;

— обсяг застосування нових засобів праці або предметів праці в році ;

— продуктивність засобів праці в році ;

— витрата предметів праці на одиницю продукції, що виготовляється з використанням цих предметів у році .

До супровідних результатів належать додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства (наприклад, запровадження нових видів транспортних засобів може зумовити додаткову економію на складах та перевалочних базах завдяки скороченню запасів вантажів, а використання нових засобів автоматизації — зменшення обсягу незавершеного виробництва тощо), а також економічна оцінка соціальних і екологічних наслідків реалізації технічних нововведень. Вартісну оцінку останніх можна знайти, користуючись формулою

, (9.13)

де — вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів використання технічних нововведень у році ;

— величина окремого результату (в натуральних вимірниках) з урахуванням масштабу його впровадження в році ;

— вартісна оцінка одиниці окремого результату в році ;

— кількість показників, що враховуються за визначення впливу технічного нововведення на соціальну сферу й навколишнє середовище.

Сумарні витрати на реалізацію технічного нововведення за розрахунковий період включають витрати на виробництво та використання продукції, тобто

, (9.14)

При цьому витрати як на виробництво, так і на використання продукції (без урахування витрат на придбання самої продукції) обчислюються однаково:

, (9.15)

де — поточні витрати на виробництво (використання) продукції в році без урахування амортизаційних відрахувань на реновацію;

— одночасні витрати на виробництво (використання) продукції у році ;

— залишкова вартість (ліквідаційне сальдо) основних фондів, що вибувають у році .

До складу поточних включаються витрати, що враховуються згідно з чинним на підприємствах порядком калькулювання собівартості продукції, а до одночасних — капітальні вкладення та інші витрати одномоментного характеру. Зокрема до них відносять витрати на: науково-дослідні, конструкторсько-технологічні і проектні роботи; освоєння виробництва і доробку дослідних зразків продукції; придбання устаткування, його транспортування, монтаж і налагодження; спорудження нових або реконструкцію діючих будівель та інших елементів нерухомих основних фондів і об’єктів соціальної інфраструктури; поповнення оборотних коштів, котре зв’язане з реалізацією технічного нововведення; кошти, потрібні для запобігання негативним соціальним, екологічним та іншим наслідкам».

Наявність народногосподарського економічного ефекту від того чи того технічного нововведення не завжди свідчить про доцільність його використання. Таке може трапитись у разі, коли економічно вигідне для народного господарства в цілому нове технічне рішення призводить до погіршання певних економічних показників діяльності окремих наукових організацій або підприємств, причетних до відтворювального циклу «наука—виробництво—експлуатація (споживання)». Тому необхідно завжди визначати не лише загальну величину економічного ефекту, а й ту його частку, яку має одержати кожний з учасників процесу створення й реалізації технічного нововведення, тобто обчислювати внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект.

За умов функціонування ринкових економічних відносин між контрагентами виробництва для оцінки внутрішньогосподарського (комерційного) економічного ефекту від створюваних технічних новин і використовуваних технічних нововведень можна застосовувати показник прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства (наукової організації); його обчислюють за формулою

, (9.16)

де — прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (наукової організації) у році ;

— виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного (споживчого) призначення в році за ринковими (іншими застосовуваними) цінами;

— собівартість продукції в році ;

— загальна сума податків та виплат з балансового прибутку підприємства (наукової організації) в році .

З метою більш глибокого економічного аналізу ефективності технічних новин (нововведень) варто обчислювати й оцінювати також інші похідні вимірники — коефіцієнт ефективності одночасних витрат (внутрішню норму ефективності), строк їхньої окупності тощо.

За сучасних умов розбудови соціально орієнтованої економіки стає можливим і необхідним принципово новий підхід до визначення ефективності технічних новин і нововведень. Його суть полягає у визнанні безумовної пріоритетності критеріїв соціальної ефективності й екологічної безпеки об’єктів технічних новин і нововведень щодо критерію економічної ефективності. Процедурний механізм порівнювання й вибору найліпшого з можливих варіантів технічних новин (нововведень) здійснюється у певній послідовності.

● По-перше, проводиться ранжирування цілей розробки, виробництва й використання об’єктів технічних новин; до вищого рангу відносять соціальні цілі та вимоги екологічної безпеки, до нижчого — максимізацію економічної ефективності.

● По-друге, можливі варіанти технічних новин однакового функціонального призначення проходять перевірку на відповідність соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки, що їх зафіксовано в державних і міжнародних стандартах, а також у цільових нормативах соціального характер, — якщо новини не відповідають таким цілям і вимогам, то вони мають бути відхилені незалежно від рівня їхньої економічної ефективності.

● По-третє, на кінцевій стадії процесу порівняння й вибору треба розглядати тільки соціально й екологічно допустимі (і в цьому розумінні — ефективні) варіанти технічних новин чи нововведень; найліпший з них визначається вже за економічним критерієм.

Особливості оцінки ефективності організаційних нововведень

З огляду на особливості оцінки ефективності всю сукупність нових організаційних рішень можна умовно розподілити на дві групи: першу — організаційні нововведення, здійснення яких потребує певних (нерідко істотних) додаткових одночасних витрат (капітальних вкладень); другу — ті з них, що не потребують додаткових інвестицій.

Визначення і оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що належать до першої групи (наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованих виробництв; концентрація виробництва на діючому підприємстві, що веде до необхідності його розширення, реконструкції або технічного переозброєння) здійснюються так само, як і нових технічних рішень. Водночас слід ураховувати одну важливу обставину — до складу поточних витрат треба включати додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції за їхнього транспортування і зберігання.

Ефективність безвитратних нових організаційних рішень (зокрема запровадження бригадної або іншої прогресивної форми організації та оплати праці; удосконалення окремих елементів господарського механізму — організаційних структур управління, систем планування й фінансування тощо; створення нових ринкових структур) визначають здебільшого на підставі обчислення економії поточних витрат, зумовленої здійсненням таких нововведень. У кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї чи тієї групи безвитратних організаційних рішень.

 

Питання для самостійного поглибленого вивчення

 

1. Суттєво-змістова характеристика і взаємодія різних видів інноваційних процесів (новин, нововведень).

2. Аналітична оцінка впливу організаційно-технічних та інших нововведень на економічні та соціально-екологічні показники діяльності підприємств України.

3. Відбір та методика обчислення показників для виявлення впливу нововведень на економіку підприємства.

4. Суттєва характеристика науково-технічного прогресу (різні підходи й тлумачення).

5. Поняття та ключові особливості сучасної науково-технічної революції.

6. Сучасні загальні та пріоритетні напрями НТП в окремих галузях народного господарства України.

7. Напрямки й тенденції сучасного організаційного прогресу на підприємствах та в інших ланках управління суспільним виробництвом.

8. Проблеми розвитку суспільних форм організації виробництва за умов формування ринкових відносин між підприємствами.

9. Конверсія й диверсифікація сучасного виробництва на підприємствах України.

10. Методика визначення ефективності технічних новин (нововведень) і можливості її вдосконалення.

11. Методичні підходи до визначення ефективності організаційних та інших нововведень.

12. Інноваційна модель розвитку різногалузевих підприємств України: об’єктивна необхідність, змістова характеристика та напрями практичної реалізації.