Оптимізація обсягів виробництва фірми

Позитивний ефект масштабу полягає в тому, що в міру зростання розмірів підприємства ціла низка чинників починає діяти в напрямку зниження середніх витрат виробництва. До цих чинників є спеціалізація праці, спеціалізація управлінського персоналу, ефективне використання капіталу і виробництво побічних продуктів.

Зростання розмірів виробництва створює умови для підвищення рівня спеціалізації використовуваної праці. Додаткове наймання робітників означає поглиблення спеціалізації. Замість того, щоб виконувати шість чи вісім різних операцій у ході виробничого процесу, кожний робітник може тепер отримати єдине завдання. До того ж, за вищого рівня спеціалізації праці зникають втрати часу на перехід робітника від виконання однієї операції до іншої.

Більші масштаби виробництва дозволяють також краще використати працю спеціалістів у галузі управління завдяки глибшій спеціалізації. Керівник, здатний контролювати пра­цю 40 робітників, недовикористовуватиметься на малому під­приємстві, де працює лише 10 робітників.

Розширення масштабу операцій означатиме, що спеціаліст з питань маркетингу зможе повністю присвятити себе контро­лю за збутом і розподілом продукції, тоді як для виконання інших управлінських функцій будуть додатково залучені від­повідні спеціалісти. Врешті-решт це призведе до підвищення ефективності та зниження витрат виробництва на одиницю продукції.

Найефективнішим з технологічної точки зору виробничим устаткуванням часто неспроможні скористатися малі підпри­ємства. Машини для виробництва багатьох видів продукції можна купити лише в дуже великих і надмірно дорогих ком­плектах. Більше того, ефективне використання цього машин­ного устаткування вимагає великих обсягів виробництва. Та­ким чином, лише великі підприємства можуть дозволити собі придбати та ефективно використовувати передове устатку­вання.

Великомасштабне виробництво має ширші можливості для випуску побічної продукції, ніж мала фірма. Велика фабрика, що спеціалізується на розфасовці та упаковці м'яса, виготов­ляє клей, добрива, лікарські препарати і цілу низку інших про­дуктів із тих відходів, які малі виробники могли б викинути як непотріб.

Отже, такі технологічні чинники, як підвищення рівня спеціалізації праці робітників і управлінців, можливість ви­користання найефективнішого устаткування і можливість ви­готовлення побічних продуктів вноситимуть свій вклад у зни­ження витрат виробництва на одиницю продукції того вироб­ника, який виявиться здатним розширити масштаби своїх операцій.

Однак це не означає, що розширення масштабів виробниц­тва дає тільки позитивні результати. Досягнувши певного рівня, розширення підприємства може призвести до негатив­них економічних наслідків, тобто зростання витрат виробниц­тва на одиницю продукції. Важливою причиною виникнення негативного ефекту масштабу є труднощі управлінської діяльності, які виникають при намаганні ефективно контролю­вати і координувати діяльність підприємства, що переросло у великомасштабного виробника.

На невеликому підприємстві один старший адміністратор може особисто приймати всі важливі рішення щодо діяльності підприємства. Завдяки невеликим розмірам підприємства, цей адміністратор добре уявляє собі весь виробничий процес і тому може швидко опанувати будь-який напрямок діяльності під­приємства, легко проаналізувати інформацію, отриману від своїх підлеглих, і виробити чітке та ефективне рішення.

Однак із зростанням розмірів підприємства починають про­являтися і певні негативні наслідки. Рівні управління, що розділяють адміністративний апарат і сам процес виробниц­тва, стають все численнішими; вище керівництво виявляється значно віддаленим від самого виробничого процесу на підпри­ємстві. Для однієї людини виявляється неможливим зібрати, осягти й опрацювати всю інформацію, необхідну для прийнят­тя раціональних рішень у масштабах великого підприємства.

Відповідальність доводиться ділити з великою кількістю віце-президентів. Це розростання ієрархічного апарату управ­ління вглиб і вшир створює проблеми обміну інформацією, ко­ординації рішень і бюрократичної тяганини, збільшує ймовір­ність того, що рішення, які прийматимуться різними ланками управління, виявляться суперечливими. Як наслідок, страж­дає ефективність і зростають середні витрати виробництва.

У деяких випадках різниця між обсягом виробництва, за якого вичерпується дія позитивного ефекту масштабу, та обся­гом виробництва, за якого вступає в силу від'ємний ефект мас­штабу, може бути досить значною. Аналіз позитивного і нега­тивного ефектів масштабу має величезне практичне значення. Підприємства, що досягають успіхів у справі розширення мас­штабів своєї діяльності і вміють скористатися позитивним ефектом масового виробництва, в результаті виживають і про­цвітають. А ті підприємства, яким не вдалося досягти необхід­них масштабів, опиняються у скрутному становищі виробників з високими витратами, приречених на низькоефективне функ­ціонування, і зрештою — банкрутство.

На практиці для подолання або зменшення труднощів при прийнятті управлінських рішень, що складають суть негатив­ного ефекту масштабу, часто розробляються і застосовуються комп'ютерні інформаційні і комунікаційні системи. У випад­ку успіху цих зусиль середні довгострокові витрати спочатку знижуються, а потім, починаючи з моменту припинення дії по­зитивного ефекту масштабу, стають більш-менш стабільними.

Важливо відзначити, що негативний ефект масштабу є фак­том індустріального життя і може мати суттєве значення. Ор­ганізаційна структура великих фірм, як правило, враховує не­гативний ефект масштабу і намагається його уникнути ще на стадії проектування. Великі фірми серед своїх численних під­розділів створюють адміністративні одиниці, кожна з яких на­діляється значною автономією і конкурує з іншими. Це робить­ся в процесі пошуку такого ступеня децентралізації, який доз­волив би повністю реалізувати позитивний ефект масштабу і в той же час уникнути негативного ефекту. Незважаючи на такі зусилля, діяльність багатьох великих корпорацій підтвер­джує реальність існування негативного ефекту масштабу.

Отже, позитивний або негативний ефекти масштабу є важ­ливими чинниками, що визначають структуру кожної галузі. Для вияснення цього питання слід скористатися концепцією мінімального ефективного розміру. Він являє собою наймен­ший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати.

Важливо відзначити, що за такого обсягу споживчого по­питу достатня ефективність виробництва буде досягнута лише невеликою кількістю промислових гігантів. Дрібні фірми не зможуть забезпечити мінімальний ефективний розмір вироб­ництва і виявляться нежиттєздатними. У крайньому випадку отримання всього позитивного ефекту масштабу може вимага­ти виходу за межі існуючого ринку і призвести до того, що на­зивають природною монополією. Природна монополія, за ви­значенням, — це така ринкова ситуація, за якої мінімізація витрат виробництва на одиницю продукції досягається за наяв­ності одної-єдиної фірми, що виготовляє цей продукт або по­слугу.

У випадку, коли позитивний ефект масштабу невеликий, а негативний виникає дуже швидко, мінімальний ефективний розмір визначається невеликим обсягом виробництва. У тако­го роду галузях наявний обсяг споживчого попиту підтримува­тиме існування значної кількості дрібних виробників. До цієї категорії галузей належать, зокрема, багато видів роздрібної торгівлі, а також деякі сільськогосподарські роботи. Те ж саме стосується і багатьох галузей легкої промисловості, наприклад, швейної, взуттєвої тощо. У таких галузях зовсім маленькі фір­ми виявляються такими ж ефективними, як і великомасштабні виробники.

Отже, динаміка довгострокових середніх витрат, що зале­жить від позитивного і негативного ефектів масштабу, може мати певне значення для структури і рівня конкурентності га­лузі. Конкурентність галузі (яка складається з порівняно вели­кої кількості дрібних фірм) або її концентрованість (зумовлена пануванням декількох великих виробників) у деяких випад­ках залежить від наявної в галузі технології і, відповідно, ди­наміки середніх довгострокових витрат. Однак, стверджуючи це, слід враховувати і те, що структура галузі залежить не лише від характерних для неї умов формування рівня витрат. Нама­гаючись пояснити структуру тієї чи іншої галузі, необхідно та­кож зважати на наслідки державної політики, географічні межі ринку, компетенцію управлінського персоналу та безліч інших чинників.

Лекція 7.