У результаті виокремлено кілька моделей середовища господарювання підприємств, які ми нижче розглянемо

Модель галузевої структури або п'яти конкурентних сил. Ця модель — одна з перших фундаментальних уявлень про зовнішнє середовище підприємства, яке ототожнюється з галуззю, в якій працює фірма. Галузеве середовище складається з визначених «конкурентних сил», що можуть загрожувати фірмі або надавати можливості для її розвитку. Недолік моделі - неможливість урахування не галузевих впливів на організацію.

Модель пізнавальних систем (прийняття рішень). Ця модель побудована на припущенні, що діюча на підприємстві система прийняття рішень дає змогу керівництву мати загальне уявлення про зовнішнє середовище і використовувати його під час вибору корпоративних стратегій. Недолік моделі - керівництво приймає стратегічні рішення більшою мірою на основі інформації про теперішній стан зовнішнього середовища, без оцінювання можливих його змін.

Модель сфери дії організації. В основу моделі покладено концепцію «неієрархічності» зовнішнього середовища підприємства. Особливість її в тому, що в ній немає чітких припущень стосовно структури зовнішнього середовища. Загальне припущення зводиться до того, що зовнішнє середовище складається із взаємозалежних елементів, що не підпорядковуються один одному, але так або інакше впливають на формування цілей, загальний стан і розподіл ресурсів, а також на «імідж» підприємства. Недолік моделі - нема чіткого образу зовнішнього середовища, що ускладнює його сприйняття та оцінювання

Ієрархічна модель. У цій моделі зовнішнє середовище розглядається як ієрархічна дворівнева структура, що складається із зовнішнього шару організації — «середовища завдань», в яке входять організа ції, що впливають на визначення і досягнення її цілей, та «загального середовища», яке розміщене за межами цього зовнішнього шару. Недолік моделі - динамічність моделі у зв'язку з розв'язанням завдань різного рівня складності не дозволяє виокремити складові та межі «середовища завдань» і «загального середовища».

Екологічна модель. Ця модель побудована за ієрархічною концепцією і відображає характер ресурсів, що використовує підприємство, та їх розподіл. При цьому береться до уваги, що розвиток підприємства обмежується наявними ресурсами, за які точиться конкурентна боротьба між підприємствами однієї галузі. Цю модель використовують для обґрунтування ресурсних стратегій. Недолік моделі - обмежена сфера використання

 

 

Фактори ЗС функціонування підприємства.

Техніко-технологічні фактори.

Технологічний сегмент належить до рівня та напряму науково-технічного прогресу, що відбувається в суспільстві, в тому числі до створення, виробництва та комерціалізації нових видів продукції, процесів або матеріалів; до загальних досягнень інноваційної діяльності та результатів фундаментальної науки.

Економічні фактори
Серед них виділяють такі:

- характер економіки та економічних процесів (фінансова стабільність, інфляція або дефляція);

- система оподаткування та якість «економічного законодавства», в тому числі можливості вивезення прибутків;

- масштаби економічної підтримки окремих галузей;

- загальна кон'юнктура національного ринку;

- розміри та темпи загального зростання чи зменшення ринку (взагалі);

- розміри та темпи зростання окремих сегментів ринку відповідно до інтересів фірми;

- стан фондового ринку;

- інвестиційні процеси;

- ставка банківського процента;

- політика й переважна система ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін;

- стабільність національної валюти;

- сальдо платіжного балансу тощо.

Міжнародні фактори

В умовах глобалізації все більша частина підприємств діє на світовому ринку, що спричиняє необхідність відстежувати специфічну частину зовнішнього середовища — сферу міжнародного співробітництва. Загрози та нові можливості тут можуть виникнути в результаті легшого доступу до сировинних ресурсів іноземних компаній або вітчизняних за кордоном; діяльності іноземних фірм; створення іноземних картелів; зміни валютного курсу; прийняття відповідних політичних рішень у країнах, що є іноземними інвесторами, і т. п. Головними чинниками міжнародного середовища є: структура господарства країни; характер розподілу доходів; середній рівень заробітної плати; вартість транспортних послуг; інфляція та ставка банківського процента; обмінний курс валюти відносно країни-партнера; рівень ВНП і податків; міжнародні інвестиції; система державного регулювання ЗЕД і заходи інших держав із захисту внутрішнього ринку.