Складові елементи світової валютної системи

Формою організації міжнародних грошових розрахунків між країнами є світова валютна система (ВС).

Світова валютна система — це організаційна форма грошово-кредитних відносин у міжнародному обігу, яка склалася на основі розвитку світового ринку, закріплена міждержавними угодами й обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.

Світова валютна система має таку функціональну структуру:

· визначення складу основних міжнародних платіжних засобів;

· встановлення режиму валютних паритетів і валютних курсів;

· визначення умов конвертування (розміну) валют;

· вироблення механізму поповнення каналів міжнародного обігу достатньою кількістю платіжних коштів;

· уніфікація основних форм міжнародних розрахунків;

· визначення статусу міждержавних інститутів, які регулюють валютні відносини;

· встановлення режиму міжнародних валютних ринків і ринків золота.

Рівні валютної системи:

1. Світова ВС – сукупність форм організації грошових відносин усіх країн світу, які:

- обумовлені господарськими зв’язками регулюються міжнародними організаційними інституціями;

- закріплені міжнародними договірними та державно-правовими нормами.

2. Міжнародна (регіональна) ВС – організаційно-економічна форма грошових відносин групи країн, що спрямована на зменшення та взаємозв’язок коливань курсів валют, стимулювання інтеграційних процесів.

3. Національна ВС – сукупність та форми організації грошових відносин, що складаються при реалізації зовнішньоекономічних відносин окремої країни.

Рівні ВС

Рис. 7.1. Структура валютної системи

Ключові вимоги, які необхідні для успішного функціонування світової валютної системи:

§ Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору.

§ Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

§ Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системі платежів. Вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи.

Основна відмінність функціонування світової та міжнародної (регіональної) валютної системи від національної - це те, що міжнародні розрахунки звичайно припускають існування операцій з іноземною валютою мінімум для однієї зі сторін, яка приймає участь в угоді.

Таблиця 7.1.