Юридичні Фізичні Юридичні Фізичні Юридичні Фізичні Юридичні Фізичні

Рис. 7.2. Структура конвертованості валют

У межах поняття конвертованості валют лежить поняття резервної валюти. Резервна валюта — це валюта, яка використовується для обслуговування міжнародних розрахунків при зовнішньоторговельних операціях, іноземних інвестиціях і при визначенні світових цін. Роль резервних валют виконують: долар США, фунт стерлінгів, швейцарський франк і японська єна.

Об’єктивні посилки для здобуття статусу резервної валюти

· Домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, в золотовалютних резервах.

· Розвинена мережа кредитно-банківських установ, в тому числі за кордоном.

· Організований та місткий ринок позичкових капіталів.

· Лібералізація валютних операцій.

· Вільна оборотність валюти, що забезпечує попит на неї в інших країнах

· Активна зовнішня та валютно-кредитна політика.

· Упровадження валюти в міжнародний оборот через банки та міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації.

При проведенні валютних операцій укладаються валютні угоди, котрі являють собою домовленості про обмін грошей однієї країни на гроші іншої. При цьому фігурують такі поняття, як валютний курс і валютний паритет.

Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, вираженої у грошовій одиниці іншої країни, а валютний паритет — це співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо.

Фактори впливу на валютний курс:

· Темп інфляції

· Стан платіжного балансу

· Різниця процентних ставок в різних країнах

· Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції

· Ступінь використання визначеної валюти на євроринку та міжнародних розрахунках

· Прискорення чи затримка міжнародних платежів

· Ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках

· Валютна політика

· Продуктивність праці

· Довгострокові темпи зростання національної валюти

· Місце і роль країни у світовій торгівлі

§ Вивіз капіталу

Види валютних курсів):

1. Фіксований – встановлюється у законодавчому порядку Національним Банком як співвідношення між національною валютою і валютами інших країн.

1) реально фіксований (золотомонетний стандарт);

2) договірно-фіксований – ординарний (прив’язаний до СДР, долара США, до інших валют); кошиковий (прив’язаний до штучно побудованих комбінацій валют основних торговельних партнерів Австрії, Алжиру); валютний курс, заснований на системі змінного паритету.

2. Плаваючий – вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції, але межі плавання можуть регулюватись («валютний коридор»).

 

 

Однією з характерних рис валюти є її котирування, тобто здатність оцінюватись. На практиці під валютним котируванням розуміють встановлення курсів іноземних валют у відповідності з діючими законодавчими нормами і практикою. Розглядають пряме і непряме котирування. Пряме котирування — це вираження одиниці іноземної валюти у національній, непряме котирування — це вираження одиниці національної валюти в іноземній.

 

Крос-курс – обмінний курс двох валют, розрахований на базі курсу кожного з них до третьої валюти (наприклад, $ США)

Валютні операції — це угоди з купівлі та продажу іноземних банкнот, казначейських білетів і монет, платіжних документів, виписаних в іноземній валюті (чеків, переказів, векселів, акредитивів тощо), а також операції із золотом.

Валютні операції:

- Спот - курс – курс обмін на протязі не більше 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс – це курс на ринку на певну дату;

- Форвард – узгоджений курс, обмін за цим курсом здійснюється в майбутньому, понад 3 дня після узгодження;

- СВОП – із зобов’язанням провести зворотну операції через певний строк за поточним курсом.

Як правило, виділяють:

- поточні валютні операції (перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів, переказування процентів, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо);

- валютні операції, пов’язані з рухом капіталу (прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання і отримання фінансових кредитів на строк понад 180 днів тощо).

У своєму історичному значенні валютний арбітраж - валютна операція, що сполучає покупку (продаж) валюти з наступним здійсненням контругоди з метою одержання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валютних ринках (просторовий арбітраж) чи за рахунок курсових коливань протягом визначеного періоду (часовий арбітраж).

Основний принцип валютного арбітражу - купити валюту дешевше і продати її дорожче.

Розрізняються:

I. простий валютний арбітраж, здійснюваний із двома валютами,

складний (із трьома і більш валютами);

II. на умовах наявних

термінових угод.