Трудові ресурси – це частина населення, що володіє фізичним розвитком, розумовими здібностями та знаннями, які необхідні для роботи у народному господарстві

До трудових ресурсів належать:

a. населення у працездатному віці: чоловіки– 16-59років і жінки– 16-54роки, за винятком непрацюючих інвалідів праці та війни І та ІІ груп і непрацюючих осіб працездатного віку, що отримують пенсії за віком на пільгових умовах (чоловіки– 50-59 років і жінки– 45-54 роки);

b. населення, старше та молодше працездатного віку, зайняте у суспільному виробництві.

Вирішальну роль у трудових ресурсах відіграє населення у працездатному віці.

Працездатне населення – це сукупність осіб, переважно у працездатному віці, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі у трудовому процесі.

Економічно активне населення – це частина населення, зайнята корисною діяльністю, що дає їй дохід.

Розрізняють загальну та професійну працездатність. Загальна працездатність передбачає наявність у людини фізичних, психофізіологічних, вікових та інших даних, які визначають здатність до праці і не потребують спеціальної підготовки, тобто здатність до некваліфікованої праці. Професійна працездатність – це здатність до конкретного виду праці, що вже потребує спеціального навчання, тобто здатність до кваліфікованої праці.

Резервами вивільнення трудових ресурсів є:

• поліпшення умов праці;
• дотримання техніки безпеки;
• всебічна охорона здоров’я;
• ліквідація пільг для передчасного виходу на пенсію.

Трудовий потенціал – це система просторової та часової орієнтації, елементами якої виступають трудові ресурси з сукупністю їх кількісних та якісних показників, зайнятості та робочих місць.

Якість трудового потенціалу визначається за наступними показниками:

• якість працездатного населення;
• якість трудових ресурсів;
• якість сукупного робітника (робочої сили).

У кількісному відношенні трудовий потенціал визначається природним приростом, станом здоров’я, міграційною рухливістю, потребами суспільного виробництва у робочій силі, можливостями задоволення потреби працездатного населення у робочих місцях.

Безробітні – це громадяни працездатного віку, які не мають заробітку через відсутність роботи, яка їм підходить та зареєстровані у державній службі зайнятості, шукають роботу та здатні приступити до праці.

Рівень життя характеризується наступними показниками:

• фонд споживання у використовуваному національному доході;
• реальні доходи населення;
• номінальна заробітна плата;
• доход селян від громадського господарства;
• суспільні фонди споживання;
• обсяг роздрібного товарообігу;
• розмірами та динамікою споживання продуктів харчування та непродовольчого характеру;
• розміри та динаміка житлових та комунальних послуг;
• розміри та динаміка послуг транспорту, зв’язку;
• умови праці та відпочинку.

Міграція населення – це процес переміщення людей через межі тих чи інших територій зі зміною постійного місця проживання або з регулярним поверненням до нього.

За часовими ознаками міграцію поділяють на постійну (безповоротну), тимчасову, сезонну та маятникову.

• Безповоротна міграція пов’язана з остаточною зміною постійного місця проживання.
• Тимчасова міграція передбачає переселення на певний достатньо тривалий, але обмежений, часто заздалегідь обумовлений термін, що зазвичай пов’язано з роботою за місцем поселення (робота за контрактом на декілька років). Часто спостерігається така міграція з села у місто.
• Сезонна міграція передбачає щорічні пересування людей в певні періоди року (на сільськогосподарські роботи – збирання врожаю).
• Маятникова міграція – це регулярні поїздки до місця роботи чи навчання за межі свого населеного пункту.

За формами реалізації міграція поділяється на суспільно організовану, здійснювану за участю державних і громадських органів та за їх економічною допомогою, і неорганізовану, що провадиться силами та засобами самих мігрантів без матеріальної та організаційної допомоги з боку будь-яких установ.

Розвиток продуктивних сил характеризується відповідними соціально-економічними показниками:

• величина валового суспільного продукту;
• національний доход;
• частка національного доходу для споживання та нагромадження.

Рівень розвитку продуктивних сил визначається виробничим потенціалом, розвитком соціальної інфраструктури. Соціальна інфраструктура охоплює галузі забезпечення нормальних умов життєдіяльності людей. Соціальна інфраструктура є похідною величиною від розвитку виробництва, розміщення галузей народного господарства. Темпи урбанізації залежать від соціальної інфраструктури.

Інтелектуальний потенціал – це кількість підготовлених кадрів з вищою освітою, які працюють у народному господарстві.

Інтелектуальний потенціал визначається навчальними закладами, які готують кадрів вищої кваліфікації. Велике значення має санаторно-курортний комплекс.

Тема 5