Прагнення країн - переможниць

Урок 6

Тема. Політичне становище у країнах Європи та Аме­рики.

Тема уроку: Віденський конгрес. Політичне становище у країнах Європи після Віденського конгресу. Національний і революційний рухи в Європі у 20-і рр. XIX ст. Утворення незале­жних держав у Латинській Америці.

Мета:

ü пояснити характер, спрямованість і наслідки рішень Віденського конгресу;

ü охарактеризувати політичні розбіжності держав-учасниць Віденського конгресу;

ü показати на карті територіальний перерозподіл Європи за рішеннями Віденського конгресу;

ü визначити значення Віденського конгресу та Священного союзу;

ü пояснити причини зростання національно-визвольного руху в Європі;

ü розвивати навички аналізу історичних подій;

ü Виховувати толерантне ставлення до інших народів.

Основні поняття: «Віденський конгрес», «Священний союз».

Історичні діячі: Олександр І, Людовік XVIII, Меттерніх.

Основні події:

ü Вересень 1814 р. - червень 1815 р. — робота Віденського конгресу;

ü 26 вересня 1815 р. — утворення Священного союзу.

Обладнання: підручник, історичний атлас, додатковий матеріал.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності

Нескінченні війни послабляють будь-яку державу. У війнах гинуть мільйони людей, руйнуються звичні зв’язки. Всі спроби розв’язати політичні суперечності шляхом воєнних дій приречені на поразку.

Наполеон програв, але, незважаючи на поразку Франції, повністю знищити наполеонівські перетворення в Європі і повернути європейські країни до старого порядку було вже неможливо.

III. Вивчення нового матеріалу

Віденський конгрес

Після розгрому Франції необхідно було визначити основи післявоєнного облаштування Європи. У жовтні 1814-червні 1815 року у Відні працював конгрес, на якому були присутні 216 держав.

Мета конгресу

1. Намагався створити в Європі такий порядок, який уне­можливив би будь-який демократичний або націона­льно-визвольний рух.

2. Це була спроба європейських феодальних монархій за­тримати розвиток капіталізму і відновити феодальні по­рядки.

3. Країни-переможці прагнули винагородити себе за раху­нок Франції, а також інших слабших країн Європи.

Росію представляв імператор Олександр I,

Великобританію — міністр закордонних справ лорд Каслрі,

Пруссію — перший міністр фон Гарденберг,

Австрію — міністр закордонних справ фон Меттерніх,

Францію — міністр закордонних справ Талейран.

Інших делегатів, зокрема 20 государів з різних країн, після урочистого відкриття конгресу на ділові засідання не запрошували. Для них влаштовували бали, маскаради, теа­тральні вистави, полювання і прогулянки.

Незважаючи на те, що Росія, Австрія, Пруссія і Англія боролися разом проти Наполеона, суперечності між урядами цих країн поступово зростали: досить по-різному бачили союзники облаштування післявоєнної Європи.

9 червня 1815 р. Відбулося заключне засідання конгресу в повному складі, де було проголошено рішення конгресу, що їх представники чотирьох держав ухвалили на своїх зaкритих засіданнях.

В основу рішень Віденського конгресу було покладено такі принципи:

- покарати Францію й ті країни, які їй допомагали у вій­нах проти коаліції;

- нагородити країни-переможниці, а також ті країни, що допомагали коаліції в боротьбі проти Франції;

- створити в Європі такий порядок, щоб не змогла спа­лахнути нова революція.

Прагнення країн - переможниць

Франція	Не допустити розчленовування Франції
Росія	Приєднання Фінляндії й Бессарабії, всіх польських земель, у тому числі і ті, що належали Пруссії. Як компенсацію Пруссії передати королівство Саксонію.
Англія	Виступала проти надмірного посилення Росії, хотіла зберегти захоплені колонії Франції
Австрія	Прагнула панування в Німеччині. Виступала проти приєднання Саксонії до Пруссії
Пруссія	Прагнула послабити австрійський вплив на німецькі держави

Підсумки Віденського конгресу

1. Тимчасово відновив панування феодальної реакції в Європі.

2. Закріпив нове співвідношення сил внаслідок розгрому на­полеонівської імперії на користь держав-переможниць.

3. Конгрес не зважав на національні прагнення народів.

4. Створив під час Віденського конгресу "Священний союз" у складі Росії, Австрії та Пруссії.

5. Більшість європейських монархій було спрямовано на боротьбу з революційним та національно-визвольним рухом у Європі.