Основну частину ґрунтової маси складають силікати, алюмосилікати, кварц, що не розчиняються ні в кислотах, ні в лугах. Тому першим етапом валового аналізу є повне розкладання наважки ґрунту.
Для хімічного аналізу грунтів звичайно застосовують три способи їх розкладання — впливом кислот, сплавкою та спіканням. Найбільш розповсюдженим є кип'ятіння з кислотами.
Для правильного вибору й розчинника, і оптимальних умов розкладання ґрунтових проб кислотами необхідно враховувати як властивості мінеральних кислот, так і особливості їх взаємодії з мінеральними й органічними компонентами фунту.
Швидкість розкладання фунту кислотами зростає за умови тонкого здрібнювання проби, нагрівання й перемішування суміші фунту й кислоти, а також при введенні каталізаторів чи внаслідок фізичного впливу на пробу.
Для більш швидкого й повного розкладання фунтів використовують здатність хімічних елементів утворювати розчинні комплексні сполуки, головним чином галогенідні - фторидні чи хлоридні. Тому розкладання ґрунтових мінералів протікає набагато швидше в суміші НС1 з HNO^, ніж в одній HNO3, завдяки утворенню досить міцних розчинних хлоридних комплексних сполук цих металів.
У більшості випадків перед обробкою кислотами в фунтовій пробі руйнують органічні речовини, що утворюють комплексні сполуки з металами в процесі взаємодії фунту з кислотами не завжди цілком окиснюються, а тому можуть заважати подальшим аналітичним операціям. Щоб зруйнувати органічну речовину, наважку фунту найчастіше прожарюють у муфельній печі при температурі 450 - 550 °С з використанням платинових, кварцових чи
порцелянових чашок або тиглів. Іноді термічне руйнування органічних речовин у ґрунтових пробах заміняють дією окиснювачів: пероксиду водню, перманганату калію в середовищі HNO3 і под., а також фізичним впливом у присутності окиснювачів - обробка ультразвуком чи опромінення ультрафіолетовими променями. Не виключено, що при хімічному способі руйнування органічної складової грунту можуть бути втрати визначуваних елементів у вигляді летких сполук чи внесені забруднення з окиснювачами.
Фторидна кислота цілком розкладає силікатні мінерали та діоксид силіцію. У тих випадках, коли необхідно повністю розкласти грунт і не потрібно визначати силіцій, розкладання фунтів проводять сумішшю фторидної (плавикової) кислоти з сульфатною чи нітратною кислотою.
Основні переваги хлористоводневої (хлоридної) кислоти як реагенту для розкладання грунту полягають у гарній розчинності хлоридів металів і леткості кислоти. Концентрована хлоридна кислота має невисокі відновні властивості, але в ній багато металів (Fe, Hg, Zn, Cu та ін) утворюють безперервний ряд розчинних комплексних сполук типу 
деякі з них можуть бути
леткими. При розкладанні силікатних і алюмосилікатних мінералів грунту в концентрованій НСІ відбувається тільки часткове руйнування кристалічних решіток мінералів. У розведених розчинах НСІ (10 - 18 %) розчинні природні карбонати, фосфати лужноземельних металів, окиснені ванадати. У більш концентрованих розчинах НСІ (20 - 25 %) при нагріванні розчиняються окристалізовані природні фосфати феруму й алюмінію. Органічні сполуки фосфору ґрунту в НСІ практично не розчинні.
Позитивними властивостями нітратної кислоти як реагенту, застосовуваного для розкладання мінеральної частини фунту, є добра розчинність більшості її солей, а також леткість кислоти. Нітратна кислота належить до енергійних окиснювачів, тому в процесі обробки фунту при нагріванні відбувається окиснення елементів, а також руйнування рослинних залишків і органічних речовин.
При розкладанні фунтових зразків широке використанню одержали суміші кислот, що за своїми окисними й комплексотвірними властивостями доповнюють один одного:
• концентровані HNO3 і НС1О4 при нагріванні застосовують при визначенні
свинцю;
• концентровані HNO3, HC1 і HF використовують при проведенні валового
аналізу на вміст Zn, Fe, Cu, Ni, Cd, Pb, Mn у фунтах, добривах і меліоратах;
• концентровані НСІ і HNO3 у співвідношенні 3:1 (за об'ємом, «царська
горілка») мають сильні окисні властивості, обумовлені утворенням у розчині
вільного хлору й хлористого нітрозилу NOC1. При обробці фунтової проби
«царською горілкою» цілком руйнуються й окиснюються сульфіди, розчиняються
всі природні сполуки фосфору, молібдену, ванадію, вольфраму, міді, хрому, цинку,
окиснюються органічна речовина та руйнуються органомінеральні сполуки
фунту.
Таким чином, для переведення визначуваних елементів у розчин при аналізі грунтів найбільш поширеним є кислотний метод. Використання тих чи інших кислот чи їх сумішей обумовлено типом аналізованого грунту й природою металу. Для групового вилучення частіше використовують «царську горілку». Такий вибір пояснюється високою окисною здатністю даної суміші, відсутністю умов вибору аналітичного посуду, на відміну від роботи з фторидною кислотою, а також доступністю компонентів суміші.
