v Діяльність Установчих зборів відбувалася в умовах консолідації різних політичних сил. Основною формою їх організації стали політичні клуби і салони.
v Найбільш впливовим був Якобінський політичний клуб (був розташований у монастирі Св. Якова), його членами були Мірабо, Робесп’єр, Бріссо.
v Після розколу якобінців його конституційно-монархічне крило (Лафайєт, Барнав, брати Ламети) утворює клуб фельянів (у монастирі ордену фельянів). Найбільшим демократизмом вирізнявся політичний клуб кордельєрів, очолюваний Дантоном, Маратом і Демуленом.
v 1 жовтня 1791 р. відкрилися Законодавчізбори
v Після набрання чинності Конституції Установчі збори припинили свою діяльність. Замість них було обрано Законодавчі збори.
Умови, за яких розпочали роботу Законодавчі збори
§ У містах почастішали виступи бідноти, а на селі посилився селянський рух проти:
- запровадження викупу феодальних повинностей;
- зростання цін на продовольство;
- спекуляції хлібом і предметами першої необхідності.
§ В Якобінському клубі стався розкол на прибічників конституції йреспубліканців.
§ Монархи Австрії та Пруссії домовилися розпочати інтервенцію проти революційної Франції.
§ Інтервенція — насильне втручання однієї або кількох держав у внутрішні справи іншої держави або в її взаємостосунки з третіми державами.
§ Жовтень 1791 р. Початок роботи Законодавчих зборів, обраних згідно з Конституцією.
§ Було обрано 745 депутатів Законодавчих зборів.
§ Склад депутатів:
-Конституційні монархісти (260)
-Радикальна меншість — якобінці та кордельєри.
-Жирондисти — помірковані республіканці, депутати від департаменту Жиронди, які захищали інтереси торговельно-промислової буржуазії і виступали за:
• встановлення республіки;
• подальше обмеження прав королівської влади;
• скасування королівського права вето.
§ Між жирондистами та якобінцями велася боротьба
Початок революційних воєн
Причини воєн
1. Намагання монархічних сил Франції зупинити та придушити революцію.
2. Прагнення європейських монархів придушити демократичні перетворення та зупинити поширення революційних ідей у Європі,
Війни Франції — революційні, справедливі (до наполеонівських війн), оскільки Франція боролася проти монархічної контрреволюції за визволення від феодально-абсолютистського гноблення та за свою національну незалежність.
Гасло революційних воєн — "Вітчизна в небезпеці";
Весна 1792 р. Емігранти й австрійський імператор готувалися до війни проти революційної Франції. Законодавчі збори оголосили війну Австрії.
У Франції розпочалися численні війни, які тривали понад 20 років.
До Австрії приєдналася Пруссія. Австрійські та прусські війська наближалися до кордонів Франції.
Липень 1792 р. Законодавчі збори звернулися до народу із закликом: "Вітчизна в небезпеці". Почали збиратися тисячі добровольців.
Озброєні загони марсельців ішли з піснею "Марсельєза", яку написав саперний капітан Роже де Лілль. Патріотичні слова гімну кликали народ на захист завоювань революції.
19 серпня 1792 р. Австро-прусські війська увійшли на територію Франції.
Літо 1792 р. Австро-прусські війська дійшли майже до Вердена.
У той час стало відомо про листи Людовика XVI, у яких він просив допомоги в короля Пруссії, а також про повідомлення його дружини Марії-Антуанетти братові (австрійському монархові) про плани французького командування. Це викликало загальне незадоволення в країні.
20 вересня 1792 р. Французькі війська залпами гармат відбили атаку прусської армії поблизу села Вальмі. Французькі війська мали сильну артилерію, якою командували патріотично налаштовані офіцери. Прусська армія змушена була відступити.
Повалення монархії і встановлення республіки
У країні погіршилася внутрішньополітична ситуація, назріла політична криза.
Причини:
1. Посилились виступи селян, які домагалися скасування феодального землеволодіння і повинностей.
2. Дорожнеча і нестача харчів зумовили загальне невдоволення жителів міст і сіл.
3. Поразки на фронті та зрадництво дворян викликали загальне обурення народу.
4. Дії уряду були нерішучими, а королівський двір зраджував інтереси країни.
5. Законодавчі збори діяли непослідовно.
6. Посилив напруженість маніфест, виданий командувачем австро-прусських військ герцогом Брауншвейзьким, де звучали погрози вщент зруйнувати Париж і розправитися з усіма непокірними за порушення недоторканності короля.
7. Народні маси Парижа почали озброюватися рушницями, пістолетами, піками. З провінції до Парижа потяглися озброєні загони.
Велику роботу проводили політичні клуби, що з'явились у Франції ще напередодні революції. Робесп'єр у Якобінському клубі вимагав проголосити республіку, Марат закликав обрати нову Раду Комуни.
10 серпня 1792 р. Близько 20 тис. повстанців оточили королівський палац і штурмом оволоділи ним. Король заховався в Законодавчих зборах.
Законодавчі збори під тиском революційних мас позбавили короля влади.
Людовика XVI разом з сім'єю було ув'язнено
Висновки
Повстанням 10 серпня 1792 р. завершився перший період французької революції (від 14 липня 1789 р. до 10 серпня 1792 р), коли при владі стояла велика грошова буржуазія і частина ліберального дворянства.
Абсолютна монархія – обмежена монархія – монархія повалена
Внаслідок повстання 10 серпня 1792 р. до влади прийшли жирондисти — торгово-промислова буржуазія.
Національний конвент
Після повалення монархії (10 серпня 1792 р.) було призначено вибори до Національного конвенту (зборів).
Конвент було вибрано на основі загального виборчого права для чоловіків, яким виповнилося 21 рік, а майновий ценз було скасовано.
У складі Конвенту було 783 депутати.
У ньому майже не було дворян і духовенства, зате з'явилося два робітники і три ремісники:
- 136 депутатів були жирондистами;
- 113 депутатів належали до якобінців (монтаньярів) На чолі "Гори" стояли Дантон, Робесп'єр, Марат.
- інші не мали власних політичних поглядів і становили "болото".
Близько 500 депутатів були юристами, журналістами, лікарями, службовцями.
Жирондисти сиділи на нижніх лавах у залі засідань Конвенту.
22 вересня 1792 р. Конвент проголосив Францію республікою.
Було створено новий уряд — Тимчасову виконавчу раду.
До влади доступилися республіканці — жирондисти.
У Національному конвенті велась боротьба між жирондистами та якобінцями, які були в опозиції.
Жирондисти:
- Намагалися обмежити владу революційного Парижа і розширити права департаментів.
- Виступали за повну свободу розвитку торгівлі і промисловості.
- Обстоювали принцип недоторканності приватної власності.
У Конвенті обговорювалося питання страти короля. За його негайну страту проголосувало 366 депутатів із 721, 321 депутат висловився за тюремне ув'язнення, 34 депутати виступили за смертну кару з відстроченням.
Січень 1793 р. Короля страчено. Страчено було і Марію - Антуанетту.
