Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕон€тт€ про програмне забезпеченн€ компТютер≥в




ќснови ≥нформатики

≤нформатика Ч це техн≥чна наука, €ка систематизуЇ прийоми створенн€, збер≥ганн€, в≥дтворенн€, обробки та передач≥ даних засобами обчислювальноњ техн≥ки, а також принципи функц≥юванн€ цих засоб≥в та методи управл≥нн€ ними.

« цього визначенн€ видно, що ≥нформатика дуже близька до технолог≥њ, тому њњ предмет нер≥дко називають ≥нформац≥йними технолог≥€ми.

ѕредмет ≥нформатики складають так≥ пон€тт€:

апаратне забезпеченн€ джерел компТютерноњ техн≥ки;

програмне забезпеченн€ джерел компТютерноњ техн≥ки;

засоби взаЇмод≥њ апаратного та програмного забезпеченн€;

засоби взаЇмод≥њ людини з апаратними та програмними засобами.

¬ ≥нформатиц≥ особлива увага прид≥л€Їтьс€ питанн€м, що стосуютьс€ взаЇмод≥њ, дл€ цього ≥снуЇ спец≥альне пон€тт€ ≥нтерфейс. ћетоди та засоби взаЇмод≥њ людини з апаратними та програмними засобами мають назву ≥нтерфейси користувача. ¬≥дпов≥дно ≥снують апаратн≥ ≥нтерфейси, програмн≥ ≥нтерфейси та апаратно-програмн≥ ≥нтерфейси.

√оловним завданн€м ≥нформатики Ї систематизац≥€ прийом≥в та метод≥в роботи з апаратними та програмними засобами компТютерноњ техн≥ки. ћета систематизац≥њ пол€гаЇ у вид≥ленн≥, впровадженн≥ та розвитку передових, найб≥льш ефективних технолог≥й, в автоматизац≥њ етап≥в роботи з даними, а також у методичному забезпеченн≥ нових досл≥джень.

≤нформатика Ч практична наука. ѓњ дос€гненн€ повинн≥ отримувати п≥дтвердженн€ практикою та прийматись у тих випад-
ках, коли вони в≥дпов≥дають критер≥ю п≥двищеноњ ефективност≥. ” склад≥ основного завданн€ ≥нформатики сьогодн≥ вид≥лен≥ так≥ напр€мки дл€ практичних додатк≥в:

арх≥тектура обчислювальних систем (прийоми ≥ методи побудови систем, призначених дл€ автоматизац≥њ обробки даних);

≥нтерфейси обчислювальних систем (прийоми ≥ методи управл≥нн€ апаратним та програмним забезпеченн€м);

програмуванн€ (прийоми, методи ≥ засоби розробки ком≠пТютерних програм);

перетворенн€ даних (прийоми та методи перетворенн€ струк≠тур даних);

захист ≥нформац≥њ (розробка метод≥в та засоб≥в захисту даних);

автоматизац≥€ (функц≥юванн€ програмно-апаратних засоб≥в без участ≥ людини);

стандартизац≥€ (забезпеченн€ сум≥щенн€ м≥ж апаратними ≥ програмними засобами, а також м≥ж форматами наведених даних).

Ќа вс≥х етапах техн≥чного забезпеченн€ ≥нформац≥йних процес≥в дл€ ≥нформатики ключовим пон€тт€м Ї ефективн≥сть.

≤нформац≥€ Ч це фундаментальне наукове пон€тт€. Ќаукове визначенн€ ≥нформац≥њ даЇтьс€ достатньо просто, €кщо припустити, що ≥нформац≥€ Ч це динам≥чний обТЇкт, не ≥снуючий у природ≥ сам по соб≥, а утворений у ход≥ взаЇмод≥њ даних та метод≥в. ¬≥н ≥снуЇ р≥вно ст≥льки, ск≥льки триваЇ ц€ взаЇмод≥€, а весь ≥нший час знаходитьс€ у вигл€д≥ даних.

≤нформац≥€ Ч це продукт взаЇмод≥њ даних та метод≥в, розгл€нутий у контекст≥ ц≥Їњ взаЇмод≥њ.

ƒан≥ Ч це ≥нформац≥€, подана у форм≥, спри€тлив≥й дл€ формальн≥й обробки персональним компТютером або користувачем.

” ход≥ ≥нформац≥йного процесу дан≥ перетворюютьс€ з одного виду в ≥нш≥й за допомогою метод≥в обробки. ќбробка даних включаЇ в себе багато р≥зних операц≥й.

” структур≥ можливих операц≥й з даними можна вид≥лити так≥ основн≥ операц≥њ:

зб≥р даних Ч накопиченн€ з метою забезпеченн€ достатньоњ ≥нформац≥њ дл€ прийн€тт€ р≥шень;

формал≥зац≥€ даних Ч приведенн€ даних, що надход€ть ≥з р≥зних джерел, до однаковоњ форми, щоб зробити њх з≥ставними м≥ж собою;

сортуванн€ даних Ч упор€дкуванн€ даних за наданою ознакою з метою зручност≥ використанн€ (п≥двищуЇ доступн≥сть ≥нформац≥њ);

групуванн€ даних Ч обТЇднанн€ даних за наданою ознакою з метою зб≥льшенн€ зручност≥ використанн€;

арх≥вац≥€ даних Ч орган≥зац≥€ збереженн€ даних у зручн≥й та легкодоступн≥й форм≥, служить дл€ зниженн€ економ≥чних витрат на збер≥ганн€ та зб≥льшуЇ загальну над≥йн≥сть ≥нформац≥йного процесу в ц≥лому;

захист даних Ч комплекс заход≥в, спр€мованих на запоб≥ганн€ втраченн€ даних, на в≥дтворенн€ та модиф≥кац≥ю даних;

транспортуванн€ даних Ч прийн€тт€ та передача (доставленн€ ≥ постачанн€) даних м≥ж в≥ддаленими учасниками ≥нформац≥йного процесу. ѕри цьому джерело даних в ≥нформатиц≥ прийн€то називати се рвером, а споживача Ч кл≥Їнтом.

ƒл€ автоматизац≥њ роботи з даними, що належать до р≥зних тип≥в, дуже важливо ун≥ф≥кувати њх форму у€вленн€. ƒл€ цього використовуЇтьс€ прийом кодуванн€, тобто визначенн€ даних одного типу через дан≥ ≥ншого типу. ¬ обчислювальн≥й техн≥ц≥ ≥снуЇ сво€ система Ч вона маЇ назву дв≥йкова система кодуванн€, ≥ заснована на у€вленн≥ даних посл≥довн≥стю всього двох знак≥в: 0 та 1. ÷≥ знаки мають назву дв≥йкових цифр, англ≥йською Ч binary digit, або скорочено Ч bit (б≥т).

ќдним б≥том можуть бути висловлен≥ два пон€тт€: 0 або 1 (так чи н≥, чорне або б≥ле, ≥стина або хиба ≥ т. ≥н.). якщо к≥льк≥сть б≥т≥в зб≥льшуЇтьс€ до двох, то вже можна дати чотири р≥зн≥ пон€тт€:

00 01 10 11

“рьома б≥тами можна закодувати в≥с≥м р≥зних значень:

000 001 010 011 100 101 110 111

«б≥льшуючи на одиницю к≥льк≥сть розр€д≥в у систем≥ дв≥йкового кодуванн€, можна в два рази зб≥льшити к≥льк≥сть значень, €к≥ можуть бути присутн≥ми у надан≥й систем≥.

ƒл€ кодуванн€ ц≥лих чисел в≥д 0 до 255 достатньо мати 8 розр€д≥в дв≥йкового коду, що утворюють байт (8 б≥т≥в).

0000 0000 = 0

0000 0001 = 1

.. ЕЕЕЕЕ..

. ЕЕЕЕЕЕ

1111 1110 = 254

1111 1111 = 255

Ў≥стнадц€ть б≥т≥в дозвол€ють закодувати ц≥л≥ числа в≥д 0 до 65535, а 24 б≥ти вже б≥льше 16,5 м≥льйона р≥зних значень. ƒл€ кодуванн€ д≥йсних чисел використовуЇтьс€ 80-розр€дне кодуванн€.

ƒл€ визначенн€ обТЇм≥в ≥нформац≥њ використовують так≥ одиниц≥ ≥нформац≥њ:

210 байт Ч 1 к≥лобайт ( байт Ч 1024 байти);

210  байт Ч 1 мегабайт (ћбайт Ч 1024  байти);

210 ћбайт Ч 1 г≥габайт (√байт Ч 1024 ћбайти) ≥ т.д.

Ђѕов≥домленн€ї та Ђ≥нформац≥€ї Ч Ї основними пон€тт€ми ≥нформатики. «а словами в≥домого н≥мецького спец≥ал≥ста з техн≥ки звТ€зку јртура ћел≥са, Ђпов≥домленн€ Ч це символи дл€ ≥нформац≥њ, сенс €ких потр≥бно вивчитиї.

¬≥дпов≥дн≥сть м≥ж пов≥домленн€м та ≥нформац≥Їю не Ї однозначною. —правд≥, одна ≥ та ж ≥нформац≥€ може бути передана за допомогою пов≥домлень, сформульованих р≥зними мовами. “ак≥ пов≥домленн€ складають клас екв≥валентних пов≥домлень. “ак само одне ≥ те ж пов≥домленн€ може нести р≥зну ≥нформац≥ю дл€ р≥зних к≥л ос≥б, €к≥ його сприймають.

“аким чином, одне ≥ те ж пов≥домленн€, по-р≥зному ≥нтерпретоване, може передавати р≥зну ≥нформац≥ю. “обто звТ€зком дл€ пов≥домленн€ ≥ ≥нформац≥њ Ї де€ке в≥дображенн€ a, €ке Ї результатом домовленост≥ м≥ж в≥дправником ≥ отримувачем пов≥-
домленн€. “акий звТ€зок називаЇтьс€ правилом ≥нтерпретац≥њ.

ѕравило ≥нтерпретац≥њ особливо ч≥тко в≥дображене в кодуванн≥ (криптограф≥њ): жодна неприв≥лейована особа не повинна розум≥ти ≥нформац≥ю, що передаЇтьс€.

ƒл€ передач≥ пов≥домлень ≥снуЇ багато форм:

мовн≥ пов≥домленн€ Ч мовна форма ≥нформац≥њ, €ка в≥доб≠ражена певною мовою;

листи Ч наданн€ пов≥домлень на нос≥€х (газети, книги ≥ т. ≥н.);

ауд≥о- та в≥деопов≥домленн€ тощо.

ѕов≥домленн€ передаютьс€ в≥д в≥дправника до отримувача через так званий канал звТ€зку.

” сучасн≥й техн≥ц≥ при передач≥ пов≥домлень найчаст≥ше використовують:

механ≥чний рух;

електричну напругу ≥ струм;

електромагн≥тн≥ хвил≥ ≥ т. ≥н.

≤нформатика €к наука власне ≥ займаЇтьс€ аспектами, сп≥льними дл€ людини ≥ техн≥чних пристроњв з точки зору передач≥ та обробки ≥нформац≥њ.

ѕередача пов≥домлень в≥дбуваЇтьс€ в час≥ за допомогою сигнал≥в. —игнал називаЇтьс€ дискретним, €кщо в≥н може набувати к≥нцеву к≥льк≥сть значень, а пов≥домленн€, €ке передаЇтьс€ за допомогою таких сигнал≥в, називаЇтьс€ дискретним пов≥домленн€м.

ѕов≥домленн€ здеб≥льшого складаютьс€ з≥ знак≥в, де знак Ч це елемент де€коњ к≥нцевоњ множини в≥дм≥нних м≥ж собою елемент≥в. Ќаб≥р знак≥в, де визначений л≥н≥йний пор€док знак≥в, називають алфав≥том.

ƒо алфав≥т≥в можна в≥днести:

дес€тков≥ цифри (0, 1, Е, 9);

латинськ≥ л≥тери (A, B, Е, Z);

грецьк≥ л≥тери (a, b, Е, z);

кирилицю (ј, Ѕ, Е, я);

азбуку ћорзе (Ј -, Ј Ј-, Е);

математичн≥ знаки (+, Ц, /, *, Е,^);

дв≥йков≥ символи, €к було показано вище, ≥ т.д.

ƒискретн≥ пов≥домленн€ Ї посл≥довн≥стю знак≥в.  ≥нцев≥ посл≥довност≥ знак≥в називають словами. —лова, представлен≥ за допомогою дв≥йкових символ≥в, називають дв≥йковими словами (дв≥йковими числами).  одом називають правило в≥дображенн€ одного набору знак≥в через ≥нший.

ќтже, ≥снують дес€ткова, дв≥йкова, в≥с≥мкова, ш≥стнадц€ткова системи кодуванн€, де слова-числа подаютьс€ наборами дес€ткових (0,1,2,3,4,5,6,7,8,9), дв≥йкових (0,1), в≥с≥мкових (0,1,2,3,4,5,6,7), ш≥стнадц€ткових (0,1,2,3,4,5,6,7,8,9,A,B,C,D,E,F) цифр. ” таких кодах значенн€ числа залежить в≥д пор€дку (позиц≥њ) розташуванн€ в ньому знак≥в, тому так≥ коди називають позиц≥йними. Ќаприклад, число 12310 ≥ число 32110 записан≥ за допомогою одних ≥ тих же знак≥в 1,2 ≥ 3, проте числа мають р≥зне значенн€ (вагу), тому що знаки, з €ких складаютьс€ числа, розташован≥ на р≥зних позиц≥€х.

”с≥ д≥њ, €к≥ можна провадити з ≥нформац≥Їю, називаютьс€ ≥нформац≥йними процесами. ¬они м≥ст€ть так≥ складов≥:

отриманн€;

збер≥ганн€;

обробка;

передача ≥нформац≥њ.

ѕри цьому ≥нформац≥€ обовТ€зково повинна мати так≥ властивост≥:

достов≥рн≥сть;

зрозум≥л≥сть;

актуальн≥сть;

корисн≥сть;

повноту;

однозначн≥сть;

≥накше втрачаЇтьс€ сенс ≥нформац≥йного процесу.

 
 

—клад та арх≥тектура
персональних компТютер≥в


ќсновн≥ пон€тт€

ѕерсональний компТютер Ч ун≥версальна техн≥чна система. …ого конф≥гурац≥ю (склад устаткуванн€) можна гнучко зм≥нювати в м≥ру необх≥дност≥. ѕроте ≥снуЇ пон€тт€ базовоњ конф≥гурац≥њ, €ку вважають типовою.

Ѕазова конф≥гурац≥€ складаЇтьс€ з таких пристроњв:

системний блок;

мон≥тор;

клав≥атура;

ман≥пул€тор Ђмишкаї.

—истемний блок

—истемний блок Ї основним вузлом компТютера, всередин≥ €кого встановлен≥ найважлив≥ш≥ компоненти (процесор, системна плата, оперативна памТ€ть, накопичувач≥ на гнучких та жорстких магн≥тних дисках, граф≥чна карта або в≥деоконтролер, CD-ROM, звукова карта ≥ т. ≥н.).

Ђћозкомї персонального компТютера Ї м≥кропроцесор, або центральний процесор. …ого також скорочено називають ÷ѕ, або CPU (Central Processing Unit Ч центральний процесорний устр≥й).

ѕроцесор виконуЇ обчисленн€ ≥ обробку даних, математичних операц≥й, та, €к правило, Ї найкоштовн≥шою м≥кросхемою компТютера. ” вс≥х IBM сум≥сних компТютер≥в використовуютьс€ процесори, сум≥сн≥ з с≥мейством м≥кросхем Intel, але виробл€ютьс€ ≥ проектуютьс€ вони €к самою ф≥рмою Intel, так ≥ компан≥€ми AMD, IBM, Cyrix, Nexgen та ≥ншими.

ќдн≥Їю з узагальнених характеристик процесора Ї розр€дн≥сть його шини даних та шини адреси. Ўина Ч це загальний канал звТ€зку, що використовуЇтьс€ у персональному компТю≠тер≥. Ўина застосовуЇтьс€ дл€ орган≥зац≥њ взаЇмод≥њ м≥ж двома або б≥льше компонентами системи. ¬загал≥ компТютер маЇ к≥лька тип≥в шин, у тому числ≥:

шину процесора;

шину адреси;

шину памТ€т≥;

шину введенн€-виведенн€.

 оли говор€ть про шину, звичайно мають на уваз≥ шину введенн€-виведенн€, €ку ≥нод≥ називають шиною розширенн€. Ўина введенн€-виведенн€ Ч це Ђшвидк≥сна маг≥стральї дл€ передач≥ даних у компТютер≥. ѕо ц≥й шин≥ проходить ус€ ≥нформац≥€, €ка передаЇтьс€ у р≥зн≥ вузли компТютера або зчитуЇтьс€ з них.

Ўина процесора поЇднуЇ м≥кропроцесор (CPU) з дек≥лькома безпосередньо повТ€заними з ним м≥кросхемами. ¬она використовуЇтьс€, наприклад, дл€ передач≥ даних м≥ж CPU та основною системною шиною або м≥ж CPU та зовн≥шн≥м кешем, €кий використовуЇтьс€ в б≥льшост≥ сучасних компТютер≥в. Ќижче показаний приклад використанн€ шини процесора.

 

–ис. 2.1. Ўина процесора

ќск≥льки шина процесора обм≥нюЇтьс€ ≥нформац≥Їю з CPU з максимально високою швидк≥стю, вона функц≥онуЇ набагато швидше за будь-€ку ≥ншу шину. —игнальн≥ л≥н≥њ (л≥н≥њ електричного звТ€зку) шини Ч призначен≥ дл€ передач≥ даних, адреси та сигнал≥в управл≥нн€ м≥ж окремими компонентами компТютера. Ќаприклад, у компТютерах з процесором 486 шина процесора складаЇтьс€ з:

32 л≥н≥й адреси,

32 л≥н≥й даних,

к≥лькох л≥н≥й управл≥нн€.

” компТютерах з процесором Pentium з:

64 л≥н≥й адреси,

32 л≥н≥й даних та в≥дпов≥дних л≥н≥й управл≥нн€.

 омпТютери Pentium Pro ≥ Pentium ≤≤ мають:

по 36 л≥н≥й адреси,

а в ≥ншому вони не в≥др≥зн€ютьс€ в≥д процесора Pentium.

“актова частота, що використовуЇтьс€ дл€ передач≥ даних по шин≥ процесора, в≥дпов≥даЇ зовн≥шн≥й (externally) частот≥ процесора. ÷е сл≥д враховувати, оск≥льки в б≥льшост≥ процесор≥в внутр≥шн€ (internally) тактова частота визначаЇтьс€ швидк≥стю роботи внутр≥шн≥х блок≥в ≥ може перевищувати зовн≥шню.

“ак, наприклад, Intel Celeron 400 маЇ внутр≥шню частоту процесора 400 ћ√ц, у той час €к його зовн≥шн€ частота становить усього 66,6 ћ√ц, а процесори Pentium III 600, Pentium III 750 задають дл€ шини процесора тактову частоту 100 ћ√ц.

” б≥льшост≥ сучасних компТютер≥в сп≥вв≥дношенн€ власноњ частоти процесора та частоти шини визначаютьс€ в≥дпов≥дно: 2 х, 2,5 х, 3 х, 3,5 х, 4 х ≥ т. д.

Ўина процесора, п≥дключена до процесора, по кожн≥й з л≥н≥й даних може передавати один б≥т даних прот€гом одного або двох пер≥од≥в тактовоњ частоти. “аким чином, в компТютерах з процесором 486 за один такт може передатис€ 32 б≥ти даних, а в компТютерах ≥з процесором Pentium, Pentium Pro та Pentium ≤≤ Ч 64 б≥ти.

ƒл€ визначенн€ швидкост≥ передач≥ даних по шин≥ процесора необх≥дно помножити розр€дн≥сть шини даних (64 дл€ процесора Pentium, Pentium Pro та Pentium ≤≤) на тактову частоту шини (вона дор≥внюЇ базов≥й (зовн≥шн≥й) тактов≥й частот≥ CPU). ѕроце≠сори Pentium, Pentium Pro з базовою тактовою частотою 66 ћ√ц можуть передавати один б≥т по кожн≥й ≥з л≥н≥й даних за один пер≥од тактовоњ частоти, тому максимальна швидк≥сть передач≥ даних складаЇ 528 ћбайт/з:

66 ћ√ц х 64 б≥т = 4224 ћб≥т/з;

4224 ћб≥т/з ÷ 8 = 528 ћбайт/з.

÷€ величина характеризуЇ швидк≥сть передач≥ даних, ≥ також маЇ назву смуги пропусканн€ шини (Ї максимальною). як ≥ вс≥ максимальн≥ величини, вона не в≥дпов≥даЇ середн≥й робоч≥й швидкост≥ шини, що приблизно на 25 % менша. —ередн€ швидк≥сть обм≥ну знижуЇтьс€ за рахунок багатьох фактор≥в Ч наприклад, через обмеженн€ швидкост≥ надходженн€ ≥нформац≥њ з системноњ шини на шину процесора.

Ўина адреси фактично Ї частиною шини процесора ≥ Ї необх≥дною дл€ виконанн€ операц≥й з памТ€ттю. « њњ допомогою визначаЇтьс€, в €к≥й ком≥рц≥ збер≥гаЇтьс€ наступне значенн€. –озр€д≠н≥сть шини адреси повТ€зана з обс€гом памТ€т≥, що адресуЇтьс€ процесором.

Ўина памТ€т≥ призначена дл€ передач≥ ≥нформац≥њ м≥ж CPU та основною памТ€ттю (RAM). ÷€ шина або Ї продовженн€м шини процесора, або €вл€Ї собою незалежний наб≥р спец≥альних м≥кросхем дл€ передач≥ ≥нформац≥њ м≥ж шиною процесора та памТ€ттю. —истеми, заснован≥ на процесор≥ з тактовою частотою б≥льш н≥ж 33 ћ√ц, мають швидк≥сть обм≥ну даними, €ка перевищуЇ можливост≥ стандартних динам≥чних м≥кросхем RAM. ¬загал≥, в ус≥х системах з тактовою частотою процесор≥в б≥льш н≥ж 33 ћ√ц дл€ згладжуванн€ нев≥дпов≥дностей м≥ж шиною процесора та пов≥льною оперативною памТ€ттю компТютера використовуютьс€ спец≥ал≥зован≥ м≥кросхеми контролера памТ€т≥. Ўина памТ€т≥ зображена на рис. 2.2.

 

–ис. 2.2. Ўина памТ€т≥

ѕо шин≥ памТ€т≥ ≥нформац≥€ передаЇтьс€ з≥ значно меншою швидк≥стю, н≥ж по шин≥ процесора тому, що, по-перше, вона складаЇтьс€ з меншоњ к≥лькост≥ л≥н≥й даних та, по-друге, ≥нформац≥€ в м≥кросхемах памТ€т≥ не може записуватис€ та в≥дтворюватис€ з т≥Їю ж швидк≥стю, на €ку здатний процесор. —лоти дл€ модул≥в SIMM п≥дключаютьс€ до шини памТ€т≥ майже так, €к слоти розширенн€ п≥дключаютьс€ до шини введенн€-виведенн€.

Ўина введенн€-виведенн€ дозвол€Ї процесору взаЇмод≥€ти з перифер≥йними пристро€ми. ÷€ шина ≥ п≥дключен≥ до нењ слоти розширенн€ призначенн≥ дл€ того, щоб компТютер м≥г виконувати вс≥ запити. Ўина введенн€-виведенн€ дозвол€Ї п≥дключати до компТютера додатков≥ пристроњ дл€ розширенн€ його можливостей. ” слоти розширенн€ встановлюютьс€ так≥ необх≥дн≥ вузли, €к контролери накопичувач≥в на жорстких магн≥тних дисках ≥ плати в≥деоадаптор≥в, до них також можна п≥дключити ≥ б≥льш спец≥ал≥зован≥ пристроњ, наприклад, звуков≥ плати, мережев≥ ≥нтерфейсн≥ плати, адаптери SCSI та ≥нш≥.  ≥льк≥сть слот≥в може бути р≥зна.

” де€ких типах шин використовуЇтьс€ технолог≥€, €ка маЇ назву управл≥нн€ шин. ¬онапередбачаЇ можлив≥сть передач≥ управл≥нн€ одн≥Їњ з плат адаптор≥в. “ака плата по сут≥ Ї спец≥ал≥зованим процесором, €кий може зд≥йснювати обм≥н даними по шин≥ незалежно в≥д основного процесора. –оботу адаптер≥в координуЇ пристр≥й, названий арб≥тром шини, ≥нод≥ його називають перифер≥йним контролером ISP (Integrated System Periphe≠ral). јрб≥тр тимчасово надаЇ всю систему в повне розпор€дженн€ т≥й чи ≥нш≥й плат≥ адаптера. ѕри цьому вс≥ операц≥њ можуть бути виконан≥ дуже швидко. Ќаприклад, контролер диска, €кий може керувати шиною, забезпечуЇ б≥льш високу швидк≥сть обм≥ну даними з≥ швидкод≥ючими накопичувачами, н≥ж контролер, що не волод≥Ї такими можливост€ми.

ѕри розпод≥л≥ функц≥й управл≥нн€ шиною арб≥тр враховуЇ р≥вень пр≥оритету, що маЇ €кий-небудь пристр≥й або операц≥€. “аких р≥вн≥в чотири:

регенерац≥€ системноњ памТ€т≥;

пр€мий доступ до памТ€т≥;

процесор;

адаптери шини.

якщо плат≥ необх≥дний повний контроль над шиною, вона пов≥домл€Ї про це арб≥тру. ѕри перш≥й можливост≥ (п≥сл€ обробки запит≥в з б≥льш високим пр≥оритетом) арб≥тр передаЇ њй управл≥нн€ шиною. ” свою чергу, на самих платах адаптер≥в знаход€тьс€ пристроњ, €к≥ запоб≥гають перехвату управл≥нн€ системою у т≥ моменти, коли це може заважати виконанню операц≥й з б≥льш високим пр≥оритетом, наприклад регенерац≥њ памТ€т≥.

¬ажливим вузлом персонального компТютера Ї системна плата (main board), €ка ≥накше називаЇтьс€ материнська плата (motherboard).

Cистемн≥ плати ≥снують двох стандарт≥в (формат≥в) дл€ старих корпус≥в Baby-AT та сучасних корпус≥в ATX. Ќова конструкц≥€ ј“’ була розроблена нещодавно: в н≥й поЇднуютьс€ найкращ≥ риси стандарту Baby-AT ≥ LPX та закладено багато додаткових удосконалень. ќф≥ц≥йно конструкц≥€ ј“’ була оголошена ф≥рмою Intel у липн≥ 1995 року ≥ була описана €к легальна специф≥кац≥€ дл€ промисловост≥. Intel опубл≥кувала докладний опис, таким чином, ≥нш≥ виробники змогли використовувати конструкц≥ю ј“’ у своњх компТютерах. —ьогодн≥ системн≥ плати конструкц≥њ ј“’ виготовл€ють так≥ в≥дом≥ виробники компТютерноњ галуз≥ €к: Intel, Asustek, Acorp International, Abit, Compag, Hewlett Packard, Soltek ≥ т. д.

Ќа системн≥й плат≥ розташован≥:

установочне гн≥здо дл€ процесора (типу: Socket 370, Socket ј, Slot1, Slot ј ≥ т. п.);

BIOS. ” системних платах повинна використовуватис€ стандартна програма BIOS (базова система введенн€-виведенн€) ф≥рми AMI, Phoenix, Microid Research або Award. ƒл€ спрощенн€ модерн≥зац≥њ BIOS записана в м≥кросхемах Flash-ROM або EEPROM, €к≥ п≥дтримують технолог≥ю Plug-and-Play, Enhanced IDE або Fast ATA, а також можуть працювати з накопичувачами на гнучких магн≥тних дисках обТЇмом 2,88 Mбайт. ” BIOS передбачена система розширеного управл≥нн€ живленн€ APM (Advanced Power Management);

слоти розширенн€. —лоти розширенн€ призначен≥ дл€ плат розширенн€ (наприклад: мережевоњ карти, звуковоњ ≥ т. д.), а дл€ в≥деоадаптера, €кщо в≥н не ≥нтегрований, ≥снуЇ св≥й слот AGP (Accelerater Graphics Port прискорений граф≥чний порт). ≤снують так≥ типи слот≥в ISA (Industrial Standard Architecture Ч промислова стандартна арх≥тектура), PCI (Peripheral Component Inter≠connect);

розТЇм дл€ модул≥в памТ€т≥. Ќа системних платах з процесорами Pentium та Pentium Pro повинн≥ бути встановлен≥ 72-кон≠такн≥ модул≥ SIMM або 168-контакн≥ модул≥ DIMM. «авд€ки
64-розр€дн≥й конструкц≥њ цих плат 72-контакн≥ модул≥ SIMM встановлюютьс€ парами, а модул≥ DIMM Ч по одному на
64-розр€дний банк. «вертаЇ особливу увагу загальний обс€г памТ€т≥, €кий п≥дтримують ц≥ системн≥ плати: 16 ћбайт≥в Ч це м≥н≥мум, необх≥дний дл€ роботи сучасних програмних додатк≥в, однак реально потр≥бно набагато б≥льше памТ€т≥. —истемн≥ плати Pentium п≥дтримують м≥н≥мум 128 ћбайт≥в, а б≥льш≥сть плат Pentium ≤≤ Ч б≥льше 1 √байта. —истемна плата повинна м≥стити м≥н≥мум 4 розТЇми памТ€т≥ дл€ 72-контакних модул≥в SIMM,
168-контакних модул≥в DIMM або њх комб≥нац≥њ. ƒл€ забезпеченн€ максимальноњ продуктивност≥ необх≥дн≥ системи, €к≥ п≥дтримують модул≥ SDRAM (Synchronous Dynamic Random Access Memory Ч синхронна динам≥чна памТ€ть пр€мого доступу)
та EDO (Extended Data Out розширений вив≥д даних) типу SIMM/DIMM. Ўвидкод≥€ м≥кросхем памТ€т≥ повинна бути не б≥льше 70 нс. ” системах, що виконують максимально точн≥ операц≥њ, сл≥д використовувати модул≥ з можлив≥стю контролю парност≥ (Parity SIMM), а системна плата повинна повн≥стю забезпечувати контроль парност≥ або п≥дтримку режиму ECC (Error Correcting Code Ч код корегуванн€ помилок);

вбудован≥ ≥нтерфейси. —истемна плата маЇ велику к≥льк≥сть вбудованих контролер≥в та ≥нтерфейс≥в. Ќа н≥й встановлен≥: конт≠ролер накопичувача на гнучких магн≥тних дисках на 2,88 Mбайта, розТЇм EIDE (Enhanced Interface Device) (або вони ще мають назву Fast ATA), два вбудован≥ високошвидк≥сн≥ посл≥довн≥ порти (з м≥кросхемами UART типу 16550ј), швидкод≥ючий паралельний порт (EPP або ECP), вбудований розТЇм дл€п≥дключенн€ ман≥пул€тора Ђмишкаї типу PS/2, хоча дл€ цього можна використовувати будь-€кий посл≥довний порт. ¬елика к≥льк≥сть нових систем (особливо конструкц≥њ ј“’) п≥дтримують вбудований порт USB (Universal Serial Bus). ” найближчому майбутньому порти USB будуть необх≥дним елементом мультимед≥йних систем. ¬будований порт SCSI (Small Computer System Interface Ч малих компТютерних систем) Ч це не дисковий контролер, а системний ≥нтерфейс, що здатний забезпечити роботу восьми пристроњв. ÷е Ї ще одн≥Їю перевагою за умови, що в≥н в≥дпов≥даЇ стандарту покращеного програмного ≥нтерфейсу ASPI (Advanced SCSI Programming Interface). Ќа плат≥ може бути встановлений мережевий адаптер, але, €к правило, окрема плата адаптера, що п≥дключаЇтьс€ до шини ISA або PCI, краще п≥дтримуЇтьс€ стандартними мережевими драйверами. ” де€ких випадках можуть вбудовуватис€ контролери в≥деоадаптор≥в, але оптимальним р≥шенн€м Ї в≥деоадаптор, п≥дключений до локальноњ шини. “е ж саме можна сказати про вбудован≥ звуков≥ плати.

набори м≥кросхем. ” Pentium ≤≤, Pentium ≤≤≤ повинн≥ використовуватис€ високопродуктивн≥ набори м≥кросхем (чипсети), €к≥ забезпечують контроль парност≥, наприклад, Intel 440 BX, Intel 815 EP, Intel 820, VIA Apollo Pro 133A.

управл≥нн€ живленн€. —истемна плата повинна п≥дтримувати вс≥ можливост≥ процесор≥в модиф≥кац≥њ SL Enhanced ≥з системою розширеного управл≥нн€ живленн€ APM (Advanced Power Management) та засоби управл≥нн€ системою SMM (System Management Mode), €к≥ дозвол€ють переводити р≥зн≥ вузли компТютера на р≥зноман≥тн≥ р≥вн≥ готовност≥ та енергопостачанн€.

ќперативна памТ€ть (ќѕ), або памТ€ть з дов≥льним доступом (RAM Ч Random-Access Memory), представлена в сучасних ком≠пТютерах м≥кросхемами памТ€т≥. ћ≥кросхеми памТ€т≥ (RAM) призначен≥ дл€ тимчасового збер≥ганн€ програм та даних. ≤нод≥ њх називають енергозалежною памТ€ттю, тому що при вимиканн≥ компТютера або знеструмленн≥ мереж≥ њх вм≥ст пропадаЇ.

ѕри виконанн≥ будь-€коњ програми завантажуЇтьс€ файл EXE або COM з жорсткого диска в памТ€ть (RAM), ≥ програма збер≥гаЇтьс€ прот€гом усього часу своЇњ роботи. ѕроцесор виконуЇ команди, записан≥ в памТ€т≥. “акож у памТ€т≥ збер≥гаютьс€ введен≥ з клав≥атури символи, наприклад, при робот≥ з текстовим редактором. ¬ оперативну памТ€ть занос€тьс€ числов≥ зм≥нн≥, над €кими виконуютьс€ математичн≥ операц≥њ, та результати цих операц≥й.

” б≥льшост≥ сучасних компТютер≥в зам≥сть модул≥в SIMM використовуютьс€ модул≥ DIMM. ћодул≥ памТ€т≥ Ї невеликими платами, €к≥ встановлюютьс€ в спец≥альн≥ розТЇми на системн≥й плат≥, окрем≥ м≥кросхеми припа€н≥ до плати модул€ SIMM або DIMM. ѕо сут≥, модуль SIMM або DIMM можна вважати одн≥Їю великою м≥кросхемою. ¬ IBM-сум≥сних компТютерах застосовуютьс€ 72-контактн≥ (36-розр€дн≥) модул≥ SIMM та 168-контактн≥ (64-розр€дн≥) модул≥ DIMM, перш≥ з них менш≥ за розм≥ром. ќсновними характеристиками модул≥в памТ€т≥ Ї обс€г, та швидкод≥€. Mодул≥ SIMM ≥снують таких обс€г≥в памТ€т≥: 4 Mb, 8 Mb,
16 Mb, 32 Mb, а модул≥ DIMM Ч 64 Mb, 128 Mb, 256 Mb,
512 Mb. Ўвидкод≥€ м≥кросхем памТ€т≥ лежить у межах в≥д 6 до
70 нс. (одна наносекунда Ч це час, за €кий св≥тло проходить в≥дстань у 30 см).

Ќакопичувач≥ на гнучких магн≥тних дисках дозвол€ють перенести документи та програми з одного компТютера на ≥нший, а також збер≥гати ≥нформац≥ю, €ка не використовуЇтьс€ на компТютер≥ пост≥йно. ѕрактично ус≥ компТютери мають дисковод формату 3,5′ дл€ гнучких диск≥в, але €к нос≥њ ≥нформац≥њ дискети використовуютьс€ все менше, оск≥льки вони недостатньо над≥йн≥ ≥ можуть збер≥гати значно менше даних, ан≥ж ≥нш≥ нос≥њ ≥нформац≥њ. ƒл€ звертанн€ до накопичувач≥в на гнучких магн≥тних дисках використовуютьс€ стандартн≥ ≥мена, €к≥ складаютьс€ з латинськоњ л≥тери A (або B, €кщо в систем≥ Ї два так накопичувач≥) ≥ дво-
крапки Ч ј: (або ¬:).

ƒиск формату 3,5′ на 1,44 ћбайта високоњ щ≥льност≥ (High Density Ч HD) уперше зТ€вивс€ у компТютерах IBM у 1987 роц≥. ƒисководи записують 80 цил≥ндр≥в з двох дор≥жок з 18 секторами на дор≥жц≥, створюючи в результат≥ Їмн≥сть 1,44 ћбайта. ÷≥ диско≠води мають швидк≥сть обертанн€ 300 об/хв, тому вони в≥рно взаЇмод≥ють з ≥снуючими контролерами високоњ та низькоњ щ≥льност≥.

Ќакопичувач≥ на жорстких магн≥тних дисках (або в≥нчестери) призначен≥ дл€ пост≥йного збер≥ганн€ ≥нформац≥њ, €ка використовуЇтьс€ при робот≥ з компТютером: програм операц≥йноњ системи, пакет≥в прикладних програм, редактор≥в документ≥в, трансл€тор≥в ≥з мовами програмуванн€ ≥ т. д. « ус≥х пристроњв збер≥ганн€ даних (€кщо не враховувати оперативну памТ€ть) жорстк≥ магн≥т≠н≥ диски забезпечують найб≥льш швидкий доступ до даних (7Ч18 м≥л≥секунд, мс), висок≥ швидкост≥ читанн€ та запису даних (до 5 ћбайт/c).

 ожний сучасний компТютер маЇ хоча б один жорсткий магн≥тний диск, ≥нод≥ њх може бути в≥д двох до восьми залежно в≥д типу ≥нтерфейса. —тандартн≥ ≥мена також передбачен≥ ≥ дл€ накопичувач≥в на жорстких магн≥тних дисках: —: Ч основне ≥мТ€, D:, E: ≥ т. ≥н. „асто основний ф≥зичний жорсткий диск може розбиватис€ на лог≥чн≥ розд≥ли, ≥ тод≥ њм надаютьс€ ≥мена за латинською абеткою п≥сл€ л≥тери, €кою позначений жорсткий диск, що розбитий на лог≥чн≥ розд≥ли.

∆орстк≥ диски в≥др≥зн€ютьс€ насамперед такими характеристиками:

Їмн≥стю, тобто обс€гом ≥нформац≥њ, €ка вм≥щуЇтьс€ на диск;

швидкод≥Їю Ч часом доступу до даних ≥ швидк≥стю читанн€ та запису ≥нформац≥њ;

≥нтерфейсом, тобто типом контролера, до €кого приЇднуЇтьс€ жорсткий диск (част≥ше Ч IDE/EIDE та р≥зн≥ вар≥анти SCSI).

ќсновною характеристикою жорсткого магн≥тного диска Ї його Їмн≥сть, тобто к≥льк≥сть даних, €ка розм≥щуЇтьс€ на диску. ™мн≥сть жорстких диск≥в вим≥рюЇтьс€ в мегабайтах (ћбайтах) та г≥габайтах (√байтах). ѕерш≥ жорстк≥ диски мали обс€г 5 ћбайт≥в. ™мн≥сть сучасних в≥честер≥в с€гаЇ 182 √байт≥в.

Ўвидк≥сть роботи жорстких диск≥в оц≥нюЇтьс€ двома показниками: часом доступу до даних на диску та швидк≥стю читанн€-запису на диску. ” типових сучасних жорстких диск≥в час доступу приблизно 10Ч12 мс, б≥льш швидк≥ диски мають час доступу 7Ч9 мс.

Ўвидк≥сть читанн€-запису (пропускна можлив≥сть введенн€-виведенн€) залежить не т≥льки в≥д диску, але й в≥д його контролера, швидкост≥ процесора, типу шини (≥нтерфейсу).

Ѕ≥льш≥сть жорстких диск≥в маЇ ≥нтерфейс EIDE, це означаЇ, що диски повинн≥ п≥дключатис€ до контролер≥в типу EIDE. ѕрактично вс≥ компТютери мають на материнськ≥й плат≥ ≥нтегрований контролер EIDE. EIDE забезпечуЇ п≥дключенн€ до чотирьох пристроњв Ч жорстких диск≥в, дисковод≥в дл€ компакт-диска, стример≥в та ≥н. ƒл€ звичайного користувача цього ц≥лком достатньо.

Ќа серверах локальних мереж ≥ на ≥нших високопродуктивних компТютерах застосовуютьс€ диски з ≥нтерфейсом SCSI (част≥ше за все Fast SCSI Ч 2, ≥нод≥ ≥нш≥ р≥зновиди SCSI Ч Fast Wide SCSI Ч 2, Ultra SCSI Ч 2 та ≥н.). ƒл€ цього в компТютер≥ повинен бути встановлений в≥дпов≥дний SCSI Ч контролер, €кий дозвол€Ї п≥дключати не чотири, а с≥м ≥ б≥льше пристроњв.

CD-ROM (Compact Disc Read Ч Only Memory Ч памТ€ть т≥льки дл€ читанн€ на компакт-диску) Ч це оптичний нос≥й ≥нформац≥њ, призначений дл€ читанн€, на €кому може збер≥гатис€ до 700 ћбайт≥в даних, що в≥дпов≥даЇ приблизно 358610 стор≥нкам тексту, або 80 хвилинам високо€к≥сного звучанн€, або њх комб≥нац≥њ. ƒоступ до даних, що збер≥гаютьс€ на CD-ROM, зд≥йснюЇтьс€ швидше, н≥ж до даних, записаних на дискетах, але все ж значно пов≥льн≥ше, н≥ж на сучасних жорстких магн≥тних дисках. “ерм≥н CD-ROM в≥дноситьс€ €к до самих компакт-диск≥в, так ≥ до пристроњв (накопичувач≥в), у €ких ≥нформац≥€ зчитуЇтьс€ з компакт-диска. ƒл€ компакт-диск≥в стандартн≥ ≥мена не визначен≥: вони можуть бути будь-€кою латинською л≥терою по абетц≥ п≥сл€ останньоњ застосованоњ. Ќаприклад, €кщо останн€ застосована латинська л≥тера Ч E:, тод≥ ≥менами дл€ компакт≥в можуть бути F:, G: ≥ т. д.

 омпТютерн≥ компакт-диски дуже схож≥ на звичайн≥ звуков≥ компакт-диски, але кр≥м музики на них можна записувати ≥ншу ≥нформац≥ю. Ќакопичувач≥ CD-ROM, €к≥ п≥дключаютьс€ до компТютер≥в, нагадують програвач≥ музичних компакт-диск≥в.
” них також треба вставл€ти компакт-диск, а по зак≥нченн≥ роботи його виймати Ч все це добре знайоме тим, хто користуЇтьс€ ауд≥окомпакт-дисками. ј €кщо роз≥братис€ краще, то стане очевидно, що ц≥ пристроњ працюють на одному принцип≥.

 омпакт-диск д≥аметром 120 мм (приблизно 4,75") виготовлений з пол≥меру ≥ покритий металевою пл≥вкою (звичайно €ким-небудь сплавом алюм≥н≥ю). ≤нформац≥€ зчитуЇтьс€ з ц≥Їњ металевоњ пл≥вки, €ка покриваЇтьс€ пол≥мером, що захищаЇ дан≥ в≥д пошкодженн€. ≈тикетка розташована на верхн≥й сторон≥ диска, а зчитуванн€ виконуЇтьс€ з нижньоњ сторони. “аким чином, компакт-диск Ї односторонн≥м нос≥Їм ≥нформац≥њ.

Ќакопичувач≥ CD-ROM в≥др≥зн€ютьс€ в≥д програвача музичних диск≥в в основному м≥кропроцесором, €кий виконуЇ декодуванн€ електричних сигнал≥в. ” звукових програвачах записан≥ на компакт-дисках цифров≥ дан≥ перетворюютьс€ на аналогов≥ електричн≥ сигнали, що надход€ть пот≥м на стереоп≥дсилювач. ѕри цьому допускаютьс€ невелик≥ похибки Ч головне, щоб вони були у межах чутливост≥ людського слуху. ѕри зчитуванн≥ з накопичувача CD-ROM похибки недопустим≥.  ожен б≥т повинен бути зчитаний ц≥лком в≥рно, тому значну частину всього обТЇму диска CD-ROM займають коди корегуванн€ помилок. «а њх допомогою можна в б≥льшост≥ випадках ви€вити ≥ виправити нев≥рно зчитан≥ дан≥, що дозвол€Ї зменшити ймов≥рн≥сть перебою до припустимоњ величини.

јлгоритм роботи накопичувача CD-ROM такий:

Ќап≥впров≥дниковий лазер генеруЇ малопотужний ≥нфрочервоний пром≥нь, €кий падаЇ на в≥дображаюче дзеркало;

—ерводвигун за командами, що надход€ть в≥д вбудованого м≥кропроцесора, зм≥щуЇ рухливу каретку з в≥дображаючим дзеркалом до потр≥бноњ дор≥жки на компакт-диску;

¬≥ддзеркалений в≥д диску пром≥нь фокусуЇтьс€ л≥нзою, розташованою п≥д диском, в≥дображаЇтьс€ в≥д дзеркала ≥ потрапл€Ї на розд≥лову призму;

–озд≥лова призма направл€Ї в≥дображений пром≥нь на ≥ншу фокусуючу л≥нзу;

÷€ л≥нза направл€Ї в≥дображений пром≥нь на фотодатчик, €кий переробл€Ї св≥тлову енерг≥ю на електричн≥ ≥мпульси;

—игнали з фотодатчика декодуютьс€ вбудованим м≥кро-процесором ≥ передаютьс€ в компТютер у вигл€д≥ даних.

ќсновними характеристиками накопичувача CD-ROM Ї:

швидк≥сть передач≥ ≥ час доступу до даних,

на€вн≥сть внутр≥шн≥х буфер≥в та њх Їмн≥сть,

тип ≥нтерфейсу, що використовуЇтьс€.

Ўвидк≥сть передач≥ даних визначаЇтьс€ обс€гом даних, €кий зчитуЇ накопичувач з компакт-диска у компТютер за одну секунду. ќсновною одиницею вим≥рюванн€ цього параметра Ї к≥льк≥сть переданих к≥лобайт≥в даних в секунду ( байт/c). ¬≥дпов≥дно до стандартного формату запису за кожну секунду повинно зчитуватис€ 75 блок≥в даних по 2048 корисних байт≥в. Ўвидк≥сть передач≥ даних при цьому дор≥внюЇ 150  байт/c. Ч це стандартна швидк≥сть передач≥ даних дл€ пристроњв CD-DA, €к≥ також називаютьс€ одношвидк≥сними (1х).

Ќа тепер≥шн≥й час найрозповсюджен≥шими Ї накопичувач≥ 48х Ч 52х. ” 48х накопичувачах швидк≥сть передач≥ даних дор≥в≠нюЇ 7200  байт/c, а в 52х Ч 7800  байт/c. јле найкращ≥ модел≥ накопичувач≥в CD-ROM значно поступаютьс€ по швидкод≥њ накопичувачам на жорстких магн≥тних дисках, швидк≥сть передач≥ даних €ких дос€гаЇ 470 ћбайт/c ≥ вище.

„ас доступу до даних дл€ накопичувач≥в CD-ROM визначаЇтьс€ так само, €к ≥ дл€ жорстких магн≥тних диск≥в. ¬≥н дор≥внюЇ затримц≥ м≥ж отриманн€м команди ≥ моментом зчитуванн€ першого б≥та даних. „ас доступу вим≥рюЇтьс€ в м≥л≥секундах, ≥ його стандартне значенн€ дл€ 48х ≥ 52х накопичувач≥в дор≥внюЇ 80 мс.

” багатьох накопичувачах CD-ROM Ї вбудован≥ буфери, або кеш-памТ€ть. ÷≥ буфери Ї встановленими на плат≥ накопичувача м≥кросхемами памТ€т≥ дл€ запису зчитаних даних, що дозвол€Ї передавати в компТютер за одне зверненн€ велик≥ масиви даних. «вичайна Їмн≥сть буфера складаЇ 256  байт≥в.

ѕ≥д ≥нтерфейсом накопичувача CD-ROM розум≥Їтьс€ ф≥зичне зТЇднуванн€ накопичувача з шиною розширенн€. ќск≥льки ≥нтерфейс Ч це канал, за допомогою €кого дан≥ передаютьс€ в≥д накопичувача до компТютера, його значенн€ надзвичайно велике. ƒл€ п≥дключенн€ накопичувача CD-ROM до компТютера використовуютьс€ три типи ≥нтерфейс≥в:

SCSI/ASPI (Small Computer System Interface/Advanced SCSI Programming Interface);

IDE/ATAPI (Integrated Device Electronics/AT Attachment Pac≠ket Interface);

спец≥альн≥ Ђф≥рмов≥ї ≥нтерфейси.

ѕристроњ, що знаход€тьс€ всередин≥ системного блоку, мають назву внутр≥шн≥х, а пристроњ, що п≥дключаютьс€ до нього зовн≥, мають назву зовн≥шн≥х.

«овн≥шн≥ додатков≥ пристроњ, призначен≥ дл€ введенн€, виведенн€ ≥ збер≥ганн€ даних, мають назву перифер≥йних.

«а зовн≥шн≥м вигл€дом системн≥ блоки в≥др≥зн€ютьс€ формою корпусу.  орпуси персональних компТютер≥в виготовл€ють у горизонтальному (desktop) ≥ вертикальному (tower) виконанн≥.  орпуси персональних компТютер≥в постачають разом ≥з блоком живленн€ ≥, отже, потужн≥сть блоку живленн€ Ї також одним з параметр≥в корпусу. ƒл€ масових моделей достатньою Ї потужн≥сть блоку живленн€ 200Ч250 ¬т.

ћон≥тор

ћон≥тор Ч це пристр≥й в≥зуального у€вленн€ даних. ¬≥н не Їдиний, але головний пристр≥й виведенн€ даних. …ого основними параметрами Ї:

розм≥р екрана;

крок маски екрана;

максимальний р≥вень захисту.

–озм≥р екрана вим≥рюЇтьс€ м≥ж протилежними кутами екрана к≥нескопа по д≥агонал≥. ќдиниц€ вим≥ру Ч дюйми. —тандартн≥ розм≥ри: 15"; 17"; 19"; 20"; 21". Ќа сьогодн≥ ун≥версальними Ї мон≥тори розм≥ром 15 та 17 дюйм≥в.

„астота регенерац≥њ (крок поновленн€) зображенн€ показуЇ, ск≥льки раз≥в прот€гом секунди може повн≥стю зм≥нитис€ зображенн€ (тому частоту регенерац≥њ також називають частотою кадр≥в). „астоту регенерац≥њ зображенн€ вим≥рюють у герцах (√ц). ћ≥н≥мальним значенн€м частоти регенерац≥њ повинно бути 75 √ц, нормальним 85 √ц, а добрим Ч 100 √ц та б≥льше.

–≥вень захисту мон≥тора визначаЇтьс€ стандартом, €кому в≥дпов≥даЇ мон≥тор з точки зору вимог техн≥ки безпеки. «араз ≥снують так≥ м≥жнародн≥ стандарти: MPR-II, TCO-95, TCO-99. —тандарт MPR-II обмежуЇ р≥вень електромагн≥тного випром≥нюванн€ межами, безпечними дл€ людини. ≈ргоном≥чн≥ й еколог≥чн≥ норми вперше зТ€вились у стандарт≥ TCO-95, а стандарт TCO-99 встановив най≠жорстк≥ш≥ норми по параметрах, що визначають €к≥сть зображенн€.

Ѕ≥льш≥сть з параметр≥в зображенн€ на екран≥ мон≥тора можливо зм≥нювати програмно.

 лав≥атура

 лав≥атура Ч клав≥шний пристр≥й управл≥нн€ персональним компТютером.

¬икористовуЇтьс€ дл€ введенн€ алфав≥тно-цифрових (знак≥в) даних, а також команд управл≥нн€.  омб≥нац≥€ мон≥тору та клав≥атури, €ка ще маЇ назву Ђконсольї, забезпечуЇ найпрост≥йший ≥нтерфейс користувача. «а допомогою клав≥атури керують компТютерною системою, а за допомогою мон≥тора отримують в≥д нењ в≥дгук.

 лав≥атура належить до стандартних засоб≥в персонального компТютера. ѓњ основн≥ функц≥њ майже не потребують п≥дтримки спец≥ального програмного забезпеченн€ (драйвер≥в). Ќеобх≥дне програмне забезпеченн€ дл€ початку роботи з компТютером вже маЇ м≥кросхема пост≥йно запамТ€товуючого пристрою (ѕ«ѕ) у склад≥ базовоњ системи введенн€-виведенн€ (BIOS), ≥ тому ком≠пТютер реагуЇ на натисненн€ клав≥ш в≥дразу п≥сл€ свого вмиканн€.

—тандартна клав≥атура маЇ в≥д 101 до 104 клав≥ш≥, функц≥ональ≠но розпод≥лених по дек≥лькох групах:

алфав≥тно-цифрова група клав≥ш;

функц≥ональн≥ клав≥ш≥ (в≥д F1 до F12);

клав≥ш≥ керуванн€ курсором;

клав≥ш≥ додатковоњ панел≥ (використовуютьс€ у двох режимах: цифровому або режим≥ керуванн€ курсором);

службов≥ клав≥ш≥ (Print Screen, Scrooll Lock, Pause/Break ≥ т. ≥н.).

ћишка

ћишка Ч пристр≥й управл≥нн€ ман≥пул€ц≥йного типу. ™ пласкою коробочкою з двома-трьома кнопками ≥, можливо, додатковим управл≥нн€м. ѕерем≥щенн€ мишки по пласк≥й поверхн≥ в≥дображаЇтьс€ синхронним перем≥щенн€м граф≥чного обТЇкта на екран≥ мон≥тора.  омб≥нац≥€ мон≥тора та мишки забезпечуЇ найсучасн≥ший тип ≥нтерфейсу користувача, €кий маЇ назву граф≥чного.

 р≥м основних пристроњв, персональний компТютер маЇ допом≥жн≥, €к≥ називаютьс€ перифер≥йними. ÷е так≥, €к:

принтери;

модеми;

сканери;

плоттери;

засоби мультимед≥а.

ѕринтери

ѕринтер (друкарський пристр≥й) призначений дл€ виведенн€ ≥нформац≥њ на пап≥р. «вичайно принтери можуть виводити не т≥льки текст, а й малюнки та граф≥ку. ќдн≥ принтери дозвол€ють друкувати т≥льки в одному кольор≥ (чорному), ≥нш≥ можуть виводити ≥ кольорове зображенн€.

ћатричн≥ принтери. ћатричн≥ (або точечно-матричн≥) прин≠тери ран≥ше були найб≥льш розповсюдженими принтерами дл€ персональних компТютер≥в. «араз ц≥ принтери не користуютьс€ попитом, тому що забезпечують значно г≥ршу €к≥сть друку (пор≥вн€но з лазерними та струменевими принтерами), створюють сильний шум п≥д час роботи ≥ малопридатн≥ дл€ кольорового друку.

—труменев≥ принтери. —труменев≥ принтери зараз Ї найрозповсюджен≥шими принтерами. ” струменевих принтерах зображенн€ формуЇтьс€ м≥крокрапл€ми спец≥ального чорнила, що виприскуЇтьс€ на пап≥р через сопла друкарськоњ головки. як ≥ в матричних принтерах, друкарська головка струменевого принтера рухаЇтьс€ горизонтально, а по зак≥нченн≥ друкуванн€ кожноњ горизонтальноњ смуги зображенн€ пап≥р просуваЇтьс€вертикально.

Ћазерн≥ принтери. Ћазерн≥ принтери забезпечують (≥ отримують) найвищу €к≥сть чорно-б≥лого та кольорового друкуванн€.
” лазерних принтерах використовуЇтьс€ метод ксерограф≥њ: зображенн€ переноситьс€ на пап≥р з≥ спец≥ального барабана, до €кого електрично прит€гуютьс€ частинки фарби (тонера). –≥зниц€ м≥ж лазерним принтером ≥ звичайним коп≥ювальним апаратом пол€гаЇ в тому, що друкуючий барабан електризуЇтьс€ за допомогою лазера за командами з компТютера. Ћазерн≥ принтери мають найвищу швидк≥сть друкуванн€ серед ус≥х ≥нших тип≥в принтер≥в.

ћодеми

ƒл€ вс≥х користувач≥в, що бажають

використовувати глобальну електронну мережу Internet,

працювати з електронною поштою,

мати звТ€зок з локальною мережою своЇњ ф≥рми,

надсилати та отримувати факси за допомогою компТютера
≥ т. ≥н.,

необх≥дно мати модем або факс-модем.

ћодем Ч це пристр≥й дл€ обм≥ну ≥нформац≥Їю з ≥ншими ком≠пТютерами через телефонну мережу. ‘акс-модем Ч пристр≥й, що поЇднуЇ можливост≥ модему ≥з засобами дл€ обм≥ну факсим≥льного зображенн€ з ≥ншими факс-модемами та звичайними телефаксними апаратами. Ѕ≥льш≥сть сучасних модем≥в Ї факс-модемами.

ѕон€тт€ про програмне забезпеченн€ компТютер≥в





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 958 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„тобы получилс€ студенческий борщ, его нужно варить также как и домашний, только без м€са и развести водой 1:10 © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2226 - | 2096 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.156 с.