Науково-технічна термінологія

Науково-технічна термінологія – важливий фактор ефективного розвитку науки, освіти, техніки і виробництва.

До науково-технічної термінології ставиться ряд вимог, серед яких:

- Однозначність визначення термінів. Терміни повинні бути визначені за правилом: один термін – одне визначення.

- Повнота термінології. Термінологія повинна охоплювати усі терміни, що використовуються у визначеній галузі науки і техніки.

- Чіткість визначення термінів. Терміни повинні відповідати на запитання, а не породжувати їх.

- Використання національних термінів. Використання іноземних термінів повинно допускатися лише за умов відсутності українських відповідників.

- Узагальнене визначення термінів. Недопустимість визначення термінів переліками їх складових.

- Природність визначення термінів. Визначення термінів найбільш зрозумілими і простими словами.

- Єдине тлумачення термінів. Недопустимість різного тлумачення одних і тих же термінів у залежності від тих чи інших областей їх застосування.

- Обов’язковість застосування прийнятої науково-технічної термінології в усіх науково-технічних документах та навчальній літературі визначеної галузі науки і техніки. Недопустимість використання нових термінів за умов наявності раніше визначених термінів.

- Узгодженість прийняття нових термінів і науково-технічної термінології в цілому. Повинно бути забезпечене широке громадське обговорення науково-технічної термінології, визначений порядок її прийняття та опублікування.

- Стандартизація науково-технічної термінології. Повинно бути забезпечене оформлення науково-технічної термінології у визначеній галузі науки і техніки у виді державного чи галузевого стандарту.

На жаль, українська науково-технічна термінологія в галузі поштового зв’язку наведеним вимогам не задовольняє.

Причиною такого становища стало те, що українська науково-технічна термінологія в галузі поштового зв’язку складалася стихійно, необхідної уваги цій важливій роботі не приділялося, будь-яких термінологічних комісій не створювалося, а переважну більшість термінів у галузі поштового зв’язку було безпосередньо перекладено з не завжди вдалих російських термінів, зокрема, вона містить неадекватні, необгрунтовані, неточні, неоднозначні і навіть помилкові терміни.

Стало вже недоброю традицією введення розділів з переліками термінів і їх визначень в усіх законодавчих і нормативних документах, що приймаються не тільки на державному, а й на галузевому рівнях, причому зазначені терміни і визначення, наведені в різних документах, часто не збігаються.

Викликає особливу стурбованість те, що серед таких термінів і визначень значну частину складають фундаментальні терміни і визначення.

Для однозначного розуміння і тлумачення нижче наведено основні терміни і визначення, використані в даній монографії.

Відділення поштового зв’язку – об’єкт поштового зв’язку низового рівня, в якому населенню, підприємствам, організаціям і установам надаються послуги поштового зв’язку.

Вид поштівки – функціональна відзнака поштівки. Примітка: видами поштівок є лист, картка, пакет, бандероль, секограма, посилка, мішок „М”, контейнер під пломбою відправника.

Відправник – юридична особа, фізична особа, громадська організація, яка безпосередньо, через довірену особу або за допомогою технічних засобів здає оператору поштового зв’язку поштівку для пересилання її визначеному нею одержувачу.

Вузол поштового зв’язку – об’єкт поштового зв’язку, розташований в місці перетинання поштових маршрутів, призначений для оброблення пошти, що надходить і відправляється з цими маршрутами, організації поштового зв’язку на закріпленій за ним території та надання послуг поштового зв’язку.

Головний вузолпоштового зв’язку – об’єкт поштового зв’язку вищого рівня, через який здійснюється з’єднання між собою регіональних або окружних вузлів поштового зв’язку.

Засоби поштового зв’язку – технічні засоби, що використовуються в технологічних процесах пересилання пошти.

Ієрархія мереж (об’єктів, маршрутів) поштового зв’язку – порядок техніко-технологічного підпорядкування одних мереж (об’єктів, маршрутів) поштового зв’язку іншим за чітко визначеними ступенями.

Категорія поштівки – технологічна відзнака поштівки. Примітка: категоріями поштівок є: проста, звичайна, рекомендована, з оголошеною цінністю, з післяплатою, урядова, прискорена.

Магістральний поштовий маршрут – поштовий маршрут, що з’єднує регіональні вузли поштового зв’язку між собою.

Мережа поштового зв’язку – сукупність об’єктів поштового зв’язку і поштових маршрутів, що з’єднують зазначені об’єкти між собою.

Об’єкт поштового зв’язку – підрозділ оператора поштового зв’язку, призначений для виконання певних функцій з пересилання пошти та надання послуг поштового зв’язку.

Одержувач – юридична особа, фізична особа, громадська організація, яка безпосередньо, через довірену особу або за допомогою технічних засобів приймає від оператора поштового зв’язку поштівку, що надійшла на його ім’я від відправника.

Окружний вузол поштового зв’язку – вузол поштового зв’язку міжрайонного рівня, з’єднаний регіональними поштовими маршрутами з регіональним вузлом поштового зв’язку, якому він підпорядкований та окружними поштовими маршрутами з усіма підпорядкованими йому відділеннями поштового зв’язку.

Окружний поштовий маршрут – поштовий маршрут, що з’єднує окружний вузол поштового зв’язку з одним або декількома підпорядкованими йому відділеннями поштового зв’язку.

Оператор поштового зв’язку – суб’єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв’язку.

Під’їзний поштовий маршрут – поштовий маршрут, що з’єднує окружний вузол поштового зв’язку з придорожнім пунктом обмінювання пошти.

Поштівка – один або декілька предметів, упакованих та оформлених відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку, що пересилаються від відправників до одержувачів засобами поштового зв’язку.

Поштовий зв’язок – вид зв’язку, призначений для пересилання поштівок від відправників до одержувачів засобами поштового зв’язку.

Поштовий індекс – номерне позначення об’єкта поштового зв’язку або населеного пункта, в якому такий об’єкт відсутній.

Поштовий маршрут – шлях прямування поштового транспорту, визначений у виді переліку доріг і населених пунктів, через які цей маршрут проходить.

Поштовий округ – функціонально-територіальна поштова одиниця, як правило, у складі декількох адміністративних районів однієї області України, інфраструктура якого підпорядкована окружному вузлу поштового зв’язку.

Поштовий регіон – функціонально-територіальна поштова одиниця, як правило, у складі декількох адміністративних областей України, інфраструктура якого підпорядкована регіональному вузлу поштового зв’язку.

Придорожній пункт обмінювання пошти – стаціонарний або пересувний об’єкт поштового зв’язку, розташований поблизу автомобільної дороги, по якій проходять магістральні або регіональні поштові маршрути, призначений для обмінювання пошти між зазначеними магістральними або регіональними поштовими маршрутами і одним або декількома під’їзними поштовими маршрутами.

Регіональний вузол поштового зв’язку – вузол поштового зв’язку міжобласного рівня, з’єднаний магістральними поштовими маршрутами з іншими регіональними вузлами поштового зв’язку, та регіональними поштовими маршрутами з усіма підпорядкованими йому окружними вузлами поштового зв’язку.

Регіональний поштовий маршрут – поштовий маршрут, що з’єднує регіональний вузол поштового зв’язку з одним або декількома підпорядкованими йому окружними вузлами поштового зв’язку.

Рівень ієрархії мережі (об’єкта, маршруту) поштового зв’язку – ступінь мережі (об’єкта, маршруту) поштового зв’язку в загальній ієрархії мереж (об’єктів, маршрутів) поштового зв’язку.

Синхронізація оброблення і перевезення пошти – визначення максимальних інтервалів часу, які можуть бути виділені для оброблення і перевезення пошти на всіх етапах її пересилання, за умов виконання нормативних строків пересилання письмової кореспонденції між об’єктами поштового зв’язку.

Система поштового зв’язку – сукупність компонентів техніко-технологічної інфраструктури поштового зв’язку, що забезпечує можливість здійснення основної функції поштового зв’язку з пересилання поштівок від відправників до одержувачів.

Схема перевезення пошти – зображення мережі поштового зв’язку у виді графа, вершинам якого поставлені у відповідність об’єкти поштового зв’язку, а ребрам або дугам – поштові маршрути.

Центр поштового зв’язку – структурний підрозділ вузла поштового зв’язку, призначений для виконання певної функції з перевезення чи оброблення пошти.