Енергія морських хвиль та припливів

Дещо більшим від ресурсів гідроенергії є світовий ресурс енергії морських хвиль та припливів. Найбільш поширеним способом використання енергії морів та океанів є спорудження припливних електростанцій (ПЕС). Але для України промислове використання цих ресурсів є проблематичним через замерзання Азовського і Чорного морів і відсутність територій для побудови ГЕС. А стосовно припливів— ще й через вкрай низький потенціал: припливна хвиля на Чорному морі не перевищує 10 см, а необхідна висота становить, як мінімум, 5 м.

21.Джерела забруднення атмосфери
Існує два види забруднень атмосфери: природне і штучне, кожен обумовлений відповідними джерелами.Джерела забруднення атмосфери розрізняються також по потужності викиду (могутні, великі, дрібні), висоті викиду (низькі, середньої висоти і високі), температурі газів, що виходять (нагріті і холодні). Для підготовки початкових даних для розрахунку гранично допустимих викидів (ПДВ) підприємства для кожного джерела по кожному показнику потрібна класифікація не тільки джерел забруднень, але також класифікація і характеристика викидів, ступінь вивченої і облік в розрахунках. При цьому враховують організовані, неорганізовані і розподілені викиди. Організовані викиди зазвичай проводяться із стаціонарних джерел. Їх характеризує велика висота труб (50-100 м), а також значні концентрації і об’єми. Неорганізовані викиди виявляються у вигляді надходжень токсикантов в атмосферу з виробничих приміщень підприємств. Концентрація і об’єм забруднюючих речовин менші, висота викиду невелика. Розподілені викиди пов’язані в основному з транспортом, а також з обробкою сільськогосподарських територій отрутохімікатами. Найбільш поширені викиди промисловості - зола, пил, оксид цинку, сірчистий ангідрид, сірководень, меркаптан, альдегіди, вуглеводні, смоли, оксид і діоксид азоту, аміак, озон, оксид і діоксид вуглецю, фтористий водень, хлористий водень, кремнефторістий натрій, радіоактивні гази і аерозолі. за даними ЮНЕСКО, 1996 антропогенне (штучне) забруднення атмосфери переважає над природним, при цьому 37% забруднень дає автотранспорт, 32% - промисловість і 31% - інші джерела.

22) Джерела забруднення атмосфери

До природним джерелам забруднення ставляться: виверження вулканів, пилові бурі, лісові пожежі, пил космічного походження, частки морської солі, продукти рослинного, тварини мікробіологічного походження. Рівень такого забруднення розглядається як фонового, який мало змінюється із часом.

Антропогенні джерела забруднення обумовлені господарської діяльністю людини. До них слід віднести: 1. Спалювання горючих копалин 2. Робота теплових електростанцій 3. Вихлопи сучасних турбореактивних літаків з оксидами азоту NO, які можуть призвести до пошкодження озонового шару атмосфери (озоносферы). 4. Виробнича діяльність.5. Забруднення зваженими частинками 6. Викиди підприємствами різних газів. 7. Спалювання палива на факельных печах, у результаті утворюється наймасовіший забруднювач – монооксид вуглеводню. 8. Спалювання палива на казанах і двигунах транспортних засобів, що супроводжується освітою оксидів азоту, що викликають смог. 9. Вентиляційні викиди.

23. Фотохімічний туман (зміг). Фотохімічний туман являє собою багатокомпонентну суміш газів і аерозольних часток первинного і вторинного походження. До складу основних компонентів смогу входять: озон, оксиди азоту і сірки, численні органічні сполучення перекисної природи, називані в сукупності фотооксидантами. Фотохімічний смог виникає в результаті фотохімічних реакцій за певних умов: наявності в атмосфері високої концентрації оксидів азоту, вуглеводнів і інших забруднювачів, інтенсивної сонячної радіації і чи затишності дуже слабкого обміну повітря в приземному шарі при могутній і, протягом не менш доби, підвищеної інверсії. Стійка безвітряна погода, що звичайно супроводжується інверсіями, необхідна для створення високої концентрації реагуючих речовин. Такі умови створюються частіше в червні-вересні і рідше узимку. При тривалій ясній погоді сонячна радіація викликає розщеплення молекул диоксида азоту з утворенням оксиду азоту й атомарного кисню. Атомарний кисень з молекулярним киснем дають озон. Здавалося б, останній, окисляючи оксид азоту, повинний знову перетворюватися в молекулярний кисень, а оксид азоту - у диоксид. Але цього не відбувається. Оксид азоту вступає в реакції з олефинами вихлопних газів, що при цьому розщеплюються по подвійному зв'язку й утворять осколки молекул і надлишок озону. У результаті продовжуваної дисоціації нові маси диоксида азоту росщеплюються і дають додаткові кількості озону. Виникає циклічна реакція, у підсумку якої в атмосфері поступово накопичується озон. Цей процес у нічний час припиняється. У свою чергу озон вступає в реакцію з олефинами. В атмосфері концентруються різні перекиси, що у сумі й утворять характерні для фотохімічного тумана оксиданти. Останні є джерелом так званих вільних радикалів, що відрізняються особливою реакційною здатністю. Такі смоги - нерідке явище над Лондоном, Парижем, Лос-Анджелесом, Нью-Йорком і іншими містами Європи й Америки. По своєму фізіологічному впливі на організм людини вони вкрай небезпечні для дихальної і кровоносної системи і часто бувають причиною передчасної смерті міських жителів з ослабленим здоров'ям.

24. Існує велика кількість причин ослаблення озонового щита, викликаного антропогенною діяльністю. Загалом їх можна об’єднати у дві групи.