Порушення правил охорони вод (ст. 242 КК)

Основний безпосередній об'єкт злочину – це встановлений порядок раціонального і науково-обґрунтованого використання, відтворення та охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення та виснаження, а його додатковим факультативним об'єктом можуть бути життя і здоров’я особи, власність, інші блага.

Предметом цього злочину виступають водні об’єкти (природні або створені штучно елементи довкілля, в яких зосереджуються води – річка, озеро, водосховище, ставок, канал тощо), конкретні різновиди яких перераховано у диспозиції ч. 1 ст. 242 КК (зокрема, поверхневі та підземні води, водоносні горизонти, джерела питних та лікувальних вод). Предметом злочину виступають не лише власне водні маси у рідкому, твердому чи газоподібному стані, а й тверді поверхні, що обмежують їх поширення (береги, дно, русло, склепіння), мікроорганізми і донні відкладення, взаємодія яких забезпечує природне самоочищення і належну якість води, зв’язок водойм з іншими природними об'єктами і всією біосферою. Спільним для них є те, що вони належать до материкових вод, тобто є водними об’єктами суші, що пов’язані з біосферою, а їхні води беруть участь у природному кругообігу вод. Не визнаються предметом цього злочину: внутрішні морські води та територіальне море (їх забруднення кваліфікується за ст. 243 КК); технічні місткості і накопичувачі води, які безпосередньо включені у технічне або споживче використання, вилучені з природного кругообігу і процес обміну водних мас в яких повністю контролюється людиною (цистерни, системи оборотного водопостачання, опалювальні та охолоджувальні прилади, ставки для нагромадження стічних вод тощо); природні або штучні западини, в яких води немає постійно (наприклад, осушені болота, давні гирла рік, солончаки на місці висохлих озер).

Об’єктивна сторона цьогозлочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння (дії чи бездіяльності) – порушення правил охорони вод; 2) наслідків у вигляді забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміни їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел, що створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля; 3) причинового зв’язку між діянням та наслідками.

Порушення правил охорони вод (водних об’єктів) – це дія або бездіяльність, що пов’язана, зокрема, з невиконанням встановлених нормативно-правовими актами екологічних стандартів та нормативів у галузі охорони вод (водних об’єктів)(1).

Безпосередньо у диспозиції ч. 1 ст. 242 КК суспільно небезпечними наслідками порушення правил охорони вод (водних об'єктів) названі; забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміна їхніх природних властивостей або виснаження водних джерел. Забруднення виражається у скиданні або іншому надходженні до водних об’єктів, а також в утворенні у них шкідливих речовин (одержанні додаткових до природного стану домішок), що значно погіршує стан та ускладнює використання вод, створює небезпеку для життя, здоров'я людей, а також для тваринного рослинного світу, для довкілля. Зміна природних властивостей водних об’єктів – це погіршення порівняно з попереднім станом їх хімічного, фізичного чи біологічного складу внаслідок техногенного втручання, що створило небезпеку для життя, здоров'я людей, тваринного і рослинного світу, а також для довкілля. Виснаження водних джерел – це втрачання водними об’єктами своїх запасів, а також погіршення якості вод. Порушення правил охорони вод, яке не спричинило наслідків, зазначених у ч. 1 або ч. 2 ст. 242 КК, тягне адміністративну відповідальність (ст.ст. 59, 60, 61 КУпАП).

Слід зазначити, що склад цього злочину матеріальний, тому для визнання його закінченим необхідно встановити: діяння у вигляді порушення правил, які регламентують порядок охорони водних об’єктів; наслідки у вигляді забруднення, зміни властивостей вод або виснаження водних джерел; причинний зв’язок між порушенням правил та фактичними наслідками такого діяння.

Суб’єкт цього злочину спеціальний – особа, на яку покладено обов’язок дотримуватися спеціальних, правила щодо охорони вод (водних об'єктів). Це, наприклад, працівники тих підприємств, установ чи організацій, які: відкачують шахтні, кар’єрні та рудникові води для запобігання затоплення шахт, кар’єрів та рудників під час видобування корисних копалин; які експлуатують дренажні системи для ліквідації підтоплення, заболочення чи вторинного засолення зрошуваних земель; які мають накопичувачі промислових забруднених стічних чи шахтних, кар’єрних, рудникових вод, тощо. Дії службових осіб, які допустили введення в експлуатацію нових або реконструйованих підприємств та інших об’єктів без очисних споруд, за наявності до цього підстав, потребують додаткової кваліфікації за ст. 253 КК.

Щодо суб'єктивної сторони цього, то вона характеризується умисною або необережною формою вини. Психічне ставлення особи до наслідків, передбачених у ч. 2 ст. 242 КК, характеризується лише необережністю. Вчинення з метою ослаблення держави дій, які полягають у забрудненні вод і спрямовані на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю потрібно кваліфікувати за ст. 113 КК (диверсія).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 242 КК) є спричинення діянням: 1) загибелі або захворювання людей; 2) масової загибелі об’єктів тваринного чи рослинного світу; 3) інших тяжких наслідків.Про зміст цих особливо кваліфікуючих ознак розкрито в положенні передбаченими статтями 239 та 239¹ КК.