Тема 16. Психічні стани

1. Психологічний стан людини в процесі праці

Умови, в яких працюють оператори, можуть бути різними, тому що: по-перше, збільшується кількість компонентів довколишнього середовища, які впливають на людину, по-друге, — кількість можливих варіантів поєднання цих компонентів вельми значна.

Оператор може працювати за підвищеного або зниженого атмосферного тиску, різних температур, шумів, випромінювань, вібрації, освітлення, умов ізоляції від соціального середовища, обмеженого простору тощо.

До того ж завдання, які виконує оператор, теж різні. Одні з них потребують переробки значної кількості інформації за обмежений час, прийняття відповідальних рішень у ситуаціях дефіциту часу, а інші вимагають монотонного спостереження без отримання інформації протягом тривалого часу. Зрозуміло, що характер задач і умов, у яких вони вирішуються, визначає динаміку психофізіологічних станів людини-оператора, тобто комплекс «довколишні умови і задачі» визначає психофізіологічну структуру діяльності оператора і в той самий час впливає на компоненти цієї структури, породжуючи в деяких випадках зниження уваги, втому, сонливість, що, в результаті, знижує ефективність діяльності оператора.

Функціональні стани оператора — це комплекс характеристик тих функцій і якостей людини, які безпосередньо або опосередковано зумовлюють її трудову діяльність. Визначати функціональні стани оператора можна не за окремими показниками певних фізіологічних і психологічних 45функцій, а враховуючи характер їхнього взаємовпливу і взаємодії у процесі діяльності. Крім цього, важливі тільки ті зміни, які стосуються трудової діяльності. В зв'язку з цим використовують такі поняття, як зрушення стану і зміни стану.

Зрушення стану характеризується будь-якими відхиленнями інтегральних або часткових характеристик від початкового їх значення. Якщо ці зрушення призводять до зміни якості діяльності оператора, то вживають термін зміни стану.

Функціональні стани оператора залежать від сукупності специфічних властивостей у структурі особистості:

• особливостей темпераменту, які відображаються у динамічних характеристиках перебігу психічних процесів і в котрих проявляються сила, рухливість і врівноваженість нервових процесів;

• мотивації до операторської діяльності, бажання вдосконалювати свою професійну майстерність;

• здатності до короткотривалого значного напруження при виникненні стресових ситуацій;

• емоційної стійкості, особливо емоційно-моторної і емоційно-сенсорної;

• швидкості переключення, стійкості та обсягу уваги;

• швидкості і точності складних видів рухових реакцій, координації рухів, легкості створення і перетворення рухових стереотипів;

• наполегливості і рішучості в поєднанні з ініціативністю і 46самокритичністю.

Оптимальний психологічний режим повинен відповідати нормальній роботі технічного улаштування. Екстремальні умови — це умови, що вимагають під працюючих максимальної напруги фізіологічних і психологічних функцій, що різко виходять за межі фізіологічних норм, викликаючи напругу, фактори, що викликають напругу: фізіологічний дискомфорт тобто невідповідність умов праці і помешкання з нормативними вимогами; біологічний страх, дефіцит часу на обслуговування; підвищена складність завдання, невдача внаслідок об'єктивних обставин, перевантаження інформацією; конфліктні умови, ситуації.

Напруга також пов'язана з психологічними функціями і професійною діяльністю. Вона має свої різновиди:

1) інтелектуальна напруга, викликана частим зверненням до інтелектуальних процесів при формуванні плану обслуговування, великою кількістю проблемних ситуацій;

2) сенсорна напруга, викликана великими труднощами у засвоєнні необхідної інформації;

3) політонія, напруга, викликана частим переключенням уваги в несподіваних напрямках;

4) фізична напруга, викликана перевантаженням на руховий апарат людини;

5) емоційна напруга, викликана конфліктними умовами, аварійною ситуацією, несподіванкою; 47

6) напруга чекання, напруга, що виникає під час без-діяльності людини і підтримкою готовності до неї;

7) мотиваційна напруга, викликана боротьбою мотивів, вибором критеріїв для прийняття рішення;

8) втома — напруга, пов'язана з тимчасовим зниженням працездатності, викликаною довготривалою роботою тощо.

Щодо останньої, характерними рисами втоми можуть бути:

- відчуття слабосильності;

- розлад уваги,

- розлад в сенсорній області (тобто втомленню піддались рецептори, що беруть участь в роботі),

- порушення в моторній сфері (квапливість або, навпаки, гальмівність ритму праці);

- дефекти пам'яті та мислення (забуття навести порядок на робочому місці, забуття інструменту);

- послаблення волі (порушується рішучість, витримка, самоконтроль);

- сонливість (можна заснути і сидячи, і стоячи).

Стан втоми. Процес втоми проходить через відповідні періоди:

І період — так звана впрацьованність (вхід) в роботу,

ІІ період — максимальної працездатності;

III період — зниження працездатності.

Впрацьованність (вхід) в роботу продовжується 20-50 хвилин (якщо брати 8-годинний робочий день) — до обіду, після обіду — 10-30 хвилин. 48

Якщо не зробити обідньої перерви, то втома може досягти верхньої точки, що й довготривалий відпочинок не допоможе достатньому відновленню працездатності. Необхідно зазначити, що максимум досягнень успіху — середа, якщо брати дні тижня.

Протягом року максимальна працездатність зимою, найменша — в теплий час року.

Способи зняття психологічної напруги:

1) зміна діяльності, що викликає втому, іншою;

2) зміна виробничих умов;

3) пробудження інтересу до праці за допомогою іншої інформації;

4) почуття страху,

5) зміна настрою;

6) відпочинок, раціональний режим праці тощо,

7) після 55 хв. роботи — відпочинок 5 хв. (праця на конвейєрі).

Стан монотонії. В процесі трудової діяльності крім стану втоми виникає стан монотонії, що теж негативно впливає на працездатність людини і, відповідно, продуктивність праці. Монотонність — це стан зниженої психічної активності, що виникає під час тривалої, постійно повторюваної, одноманітної, що не вимагає особистої ініціативи, роботи. Психологічні симптоми: почуття втоми, сонливість переплетена з легким відчуттям небажання, незадоволення, зниження рівня уваги.

Фізіологічні симптоми: зниження загальної активності, зниження 49рівня використання кисню, зниження частоти пульсу, зниження тиску, м'язового тонусу. Симптоми зниження результативності: пониження дієздатності, коливання продуктивності, зміна швидкості реакції та інші.

Монотонність проходить хвилеподібно, вона властива людям різного віку, освіти, типу особи й інтелектуальності. Чим вищій рівень освіти, тим більш людина вразлива до монотонії. Молодь переносить монотонність важче, ніж працівники похилого віку. Втому, монотонію сгворюють снодійні препарати, (алкоголь також сприяє стану монотонії).

Шляхи боротьби і попередження монотонності:

1) об'єднання занадто простих і монотонних операцій в більш складні і різнобічні за змістом;

2) періодична зміна операцій, їх суміщення;

3) періодична зміна ритму роботи,

4) впровадження додаткової перерви,

5) впровадження побічних подразників (музики),

6) пошук інтересів в даній роботі,

7) відпрацювання дій до автоматизму, щоб була можливість думати про щось цікаве,

8) при можливості, перенести роботу із приміщення на свіже повітря і т.д.

Емоційна напруга і її симптоми. Нервово-психічна напруга розглядається як загальна реакція організму при зміні стереотипу діяльності і найбільш різко проявляється при уявній або реальній загрозі життю або здоров’ю. Небезпека нервово-психічної напруги для особистості і колективу криється в тому, що вона проявляється в дезорганізації поведінки, гальмуванні раніше напрацьованих навичок, неадекватних реакціях на зовнішні роздратування, труднощі в розподілі уваги, звуженні об’єму уваги та пам’яті, імпульсивних діях. Такі зміни в психічні сфері безумовно негативно позначаються на рівні працездатності та безпечної діяльності спеціалістів.

Шляхи підвищення надійності людини в екстремальних ситуаціях:

1) науково-обумовлений професійно-психологічний відбір;

2) виховання емоційно- вольових і моральних властивостей особи, що дозволило б їй управляти ними, перетворюючи їх в джерело сили і енергії;

3) створення найбільш сприятливого психологічного клімату і оптимізація умов праці;

4) фізична тренованість і різні види активного відпочинку тощо.