Ще в літі 1918 р. створено комісію, яка мала виробити проект Української Академії Наук, з участю визначних українських учених Академії, що, за словами міністра освіти М. Василенка, мала мати велике національне значення („бо ще й досі е багато людей, які скептично і з насмішкою відносяться до українського руху та відродження, не мають віри в життєві сили народу українського, не вважають можливим розвиток української мови і науки”).
У вересні був вироблений і затверджений Радою Міністрів проект про
Академію, а її статут передбачав, що:
1. УАН у Києві — це найвища державна установа в Україні, що перебуває в безпосередньому віданні верховної влади.
2. УАН намагається поширювати, поглиблювати і розповсюджувати наукові дисципліни і збагачувати їх на користь людськості.
3. УАН пособляє об’єднанню та організуванню наукової праці в Україні та допоможе витворенню дослідних інститутів для усіх паростей людського знання.
4. Як найвища українська національно-наукова установа, Академія, визнаючи українську національну культуру з її оруддям — українською мовою, ставить собі на меті, крім загальнонаукових завдань, виучувати сучасне і минуле України, української землі і народу.
УАН мала три відділи: а) історично-філологічний (22 академіків),
б) фізико-математичний (30 академіків),
в) соціальних наук (20 академіків).
У віданні Академії мали бути такі установи: Національна Бібліотека, Астрономічна Обсерваторія, Хімічна лабораторія, Фізичний інститут, Зоологічний музей, Ботанічний сад, Геологічний музей та ряд інших наукових інститутів. УАН мала свою друкарню і літографію. Членами могли бути обрані громадяни України та українські вчені Галичини, Буковини і Закарпаття, відомі своїми науковими працями.
Дуже імпозантною була перша група керівників окремих відділів, серед яких зустрічаємо імена таких заслужених вчених, як Дм. Багалія — історія, А. Кримського — орієнталістика, М. Петрова — література, Ст. Смаль-Стоцького — мова, В. Вернадського — мінералогія, М. Туган-Барановського — економіка. З уваги на відмову М. Грушевського (з партійно-політичних причин), президентом назначено В. Вернадського. Неодмінним секретарем назначено А. Кримського.
З заснуванням УАН на одне з перших місць було поставлено дослідження історії України, а в парі з цим студії літератури, мовознавства, археології, мистецтва, тобто українознавство. В Україну почали вертатися до праці українські вчені-дослідники, що до цього часу працювали в інших високих школах і установах російської імперії.
В цьому ж часі засновано Державний Український Архів, у якому мали бути зосереджені, привезені з Москви і Петербурга, архівні матеріали до минулого України. З інших культурних установ, які теж постали в цьому часі, як от напр. Національна Галерея Мистецтва, Український Історичний Музей — найкраще і доволі швидко розвинулася Національна Бібліотека. За несповна один рік вона мала вже мільйон книжок, а серед них багато стародруків-документів.
Крім цих наукових установ, засновано в Києві Державний Драматичний Театр, а утримання театру і акторів перейшло на державні кошти.
Для піднесення музичної культури було організовано в Києві, під керівництвом Олександра Кошиця, Українську Державну Капелу, яка згодом, за кордоном, стала славною своїми виступами в усьому культурному світі. Була теж організована симфонічна оркестра.
До досягнень у ділянці культури цього періоду треба ще додати незвичайно гарний розвиток видавничої справи, зокрема в ділянці шкільних підручників. Продовжуючи діло, розпочате ще за часів Центральної Ради, Міністерство Освіти подбало про те, що на цю ціль асигновано величезні суми гроша і в результаті було видано 1,620,000 книжок для народних шкіл і 345,000 для середніх.
