16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла акт конституційного значення — “Декларацію про державний суверенітет України”. Вона складається зі вступу та 10-ти розділів: самовизначення української нації; народовладдя; державна влада; громадянство Української РСР; територіальне верховенство; економічна самостійність; екологічна безпека; культурний розвиток; зовнішня і внутрішня безпека; міжнародні відносини.
Студентам рекомендується ретельно ознайомитися з текстом цього документа.
Логічним продовженням Декларації про державний суверенітет став закон “Про економічну самостійність Української РСР”, прийнятий 3 серпня 1990 р. Головними принципами економічної політики України було визнано: власність народу на її національне багатство та на національний дохід; різноманітність і рівноправність форм власності та їх державний захист; децентралізацію власності і роздержавлення економіки; повну господарську самостійність і свободу підприємництва всіх юридичних і фізичних осіб у рамках законів України; введення національної грошової одиниці; самостійність регулювання грошового обігу; національну митницю, захищеність внутрішнього ринку.
112. I та II Універсали Центральної Ради. Причини їх появи, зміст і значення.
Свої звернення до народу Центральна Рада, продовжуючи традиції українського національно-визвольного руху, оформляла у вигляді Універсалів. Були також постанови, ухвали, резолюції.
Так, 23 червня 1917 р. Комітет (Мала Рада) Центральної Ради ухвалив текст I Універсалу Центральної Ради до українського народу, який мав конституційне значення. Цей універсал викликав негативну реакцію Тимчасового уряду і російських партій, а більшовики звинуватили Центральну Раду в “українському шовінізмі”.
Відповідно до цього документа Центральна Рада фактично перебирала на себе державні функції. Було створено перший український уряд — Генеральний секретаріат. Він складався з Генеральних секретарств, які очолювали генеральні секретарі.
Утворенням Генерального секретаріату було покладено початок процесу розмежування законодавчої і виконавчої влад.
28 червня Комітет Центральної Ради створив перший тимчасовий революційний уряд — Генеральний секретаріат на чолі з В. Винниченком, який водночас виконував обов’язки секретаря внутрішніх справ Генеральний секретаріат, незважаючи на опір Тимчасового уряду, став повновладною структурою виконавчої влади в Україні.
Наслідком переговорів Тимчасового уряду і Центральної Ради став компроміс: Центральна Рада зобов’язалася підтримувати уряд Петрограда, а той у свою чергу погодився визнати автономний статус України, а Центральну Раду — органом влади, не чекаючи Установчих Зборів.
110. Створення Центральної Ради та її діяльність у лютому – жовтні 1917 року.
В умовах революційного вибуху 1917 р. під тиском Думи 2 березня цар Микола II зрікся престолу, зрікся також його брат Михайло Миколайович. Так у Росії припинила своє існування династія Романових і впала монархія. 3-го березня було сформовано Тимчасовий уряд на чолі з князем Львовим. Ці події активізували громадсько-політичне життя в Україні, відбувалося зростання українських політичних партій і угруповань.
Подолати розпорошеність національних сил взялася Центральна Рада — широкопредставницький громадський орган, сформований 3 березня 1917 р. в Києві з представників українських партій, наукових, освітніх, кооперативних, студентських та інших організацій. ЇЇ головою було обрано 51-річного професора історії Михайла Грушевського — лідера ТУП.
Тож із створенням Центральної Ради в Україні виник ще один орган влади, який узяв курс на демократизацію громадського життя, національне визволення, розв’язання соціальних конфліктів.
22 березня 1917 р. з’являється відозва “До українського народу”, яка закликала зберігати спокій, обирати нових людей до органів самоуправління, збирати кошти для українського національного фонду, творити нове, вільне життя. Для підтвердження своїх повноважень Центральна Рада скликала конгресс, який підтвердив вимогу надання Україні національно-територіальної автономії, санкціонував утворення Центральної Ради. Головою Ради залишався М. Грушевський, заступниками стали В. Винниченко та С. Єфремов.
Важливе значення для відродження державності мала українська армія. З цією метою створювались українські військові частини, українські військові товариства, а також створено Тимчасовий Український Військовий Генеральний Комітет на чолі з Симоном Петлюрою. Але соціалісти Центральної Ради недооцінювали значення власної армії, пропонуючи “знищення всіляких постійних армій”. Вони відмовилися від допомоги 40-тисячного українського корпусу П. Скоропадського, тож згодом Україні нічим було боронитися від більшовицького наступу. Не змогла Центральна Рада забезпечити і правопорядок в Україні, організувати роботу залізниць.
Свої звернення до народу Центральна Рада, продовжуючи традиції українського національно-визвольного руху, оформляла у вигляді Універсалів. Були також постанови, ухвали, резолюції.
Так, 23 червня 1917 р. Комітет (Мала Рада) Центральної Ради ухвалив текст I Універсалу Центральної Ради до українського народу, який мав конституційне значення. Цей універсал викликав негативну реакцію Тимчасового уряду і російських партій, а більшовики звинуватили Центральну Раду в “українському шовінізмі”.
Відповідно до цього документа Центральна Рада фактично перебирала на себе державні функції. Було створено перший український уряд — Генеральний секретаріат. Зазначимо, що з утворенням Генерального секретаріату було покладено початок процесу розмежування законодавчої і виконавчої влад.
28 червня Комітет Центральної Ради створив перший тимчасовий революційний уряд — Генеральний секретаріат на чолі з В. Винниченком, який водночас виконував обов’язки секретаря внутрішніх справ. Генеральний секретаріат, незважаючи на опір Тимчасового уряду, став повновладною структурою виконавчої влади в Україні.
Наслідком переговорів Тимчасового уряду і Центральної Ради став компроміс: Центральна Рада зобов’язалася підтримувати уряд Петрограда, а той у свою чергу погодився визнати автономний статус України, а Центральну Раду — органом влади, не чекаючи Установчих Зборів.
120.Конституція України 1996 р., її загальна характеристика.
Після проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності Україна сформувалась як парламентсько-президентська республіка. 11 резидент України був як главою держави, так і главою виконавчої влади. За чинною Конституцією 1996 р., Україна за формою правління є президентсько-парламентською республікою. Вона є унітарною державою, що має такі адміністративно-територіальні одиниці: Автономна республіка Крим, області, райони, міста, селища та села. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Єдиним органом законодавчої влади є Верховна Рада України, котру в кількості 450 депутатів обирають громадяни України на чотири роки. президент України обирається на п'ять років і є главою держави та діє від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання КонституціїУкраїни, прав і свобод людини та громадянина. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів, який відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.
1. Поясніть, чому грецькі поліси, які існували на півдні України в VII ст. до н.е. - VI ст. н.е. з погляду державності вважалися містами-державами?
2. З історії грецьких міст-полісів півдня України наведіть приклади трансформації однієї форми держави в іншу. Поясніть причини такої трансформації.
3. На прикладі Боспорського царства поясніть особливості державного управління, соціально-економічні і правові засади рабовласницької монархії на півдні Україні.
4. Державний устрій і система управління у Скіфській державі.
5. Політична організація, система управління і розвиток права в державі Антів.
6. Розкрийте соціально-правовий зміст системи сюзеренітету-васалітету в Київській Русі.
7. Розкрийте правовий статус середньої групи вільних людей в Київській Русі.
8. Розкрийте компетенцію і функції центральних органів державної влади Київської Русі.
9. Договори Великокнязівської влади як окрема група правових норм в Київській Русі.
10. Князівська нормотворчість в Київській Русі. Наведіть приклади і прокоментуйте.
11. Наведіть приклади рецепції права в Київській Русі. Поясніть роль рецептованих норм в праві Київської Русі.
12. Судовий процес в Київській Русі.
13. Поняття і види злочинів в нормах “Руської Правди”.
14. Види покарань в нормах “Руської Правди”.
15. Розвиток зобов¢язального права в “Руській Правді”.
16. Види цивільно-правових договорів в “Руській Правді”, способи їх укладення.
17. Право успадкування в нормах “Руської Правди”.
18. Види судів в Київській Русі, їх компетенція.
19. Розкрийте механізм державної організації княжої Галицько-Волинської Русі.
20. Розкрийте особливості поширення магдебурзького права в українських землях в 14-І-й пол. 17 ст.ст.
21. Розкрийте зміст Кревської (1385) і Городельської (1413) уній, покажіть правові наслідки цих документів для українських земель.
22. Юридична основа утворення Речі Посполитої. Розкрийте зміст Люблінської унії (1569р.) і прокоментуйте.
23. Зміст і значення Берестейської унії (1596 р.)
24. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.
25. Правова сутність “дворянської республіки” в Речі Посполитій.
26. Система управління в українських землях у складі Великого князівства Литовського.
27. Вплив Литовських статутів на розвиток права Речі Посполитої. Новий статут 1588 р., його структура, сфера регулювання.
28. Система управління і розвиток права в українських землях у складі Польщі у 14-І-й Пол. 16 ст.ст.
29. Поширення Литовського права в українських землях в кінці XIV – першій половині XVI ст. Литовський статут 1566 року, його структура, сфера регулювання.
30. Адміністративний устрій і управління в українських землях у складі Речі Посполитої.
31. Державний устрій Великого князівства Литовського.
32. Джерела права Великого князівства Литовського.
33. Державний лад Речі Посполитої.
34. Аграрне законодавство у Великому князівстві Литовському.
35. Суди і процес в Речі Посполитій.
36. Система управління в Запорізькій Січі (друга половина ХУІ – перша половина XVII ст.ст.)
37. Соціально-правовий статус козацтва в період Гетьманщини.
38. Розкрити зміст і дати правову оцінку договору “Березневі статті” 1654 р.
39. Розкрити зміст і дати юридичну оцінку документу “Привілей війську Запорозькому” 1654 року.
40. Розкрити зміст і дати юридичну оцінку документу “Привілей шляхті” 1654 року.
41. Законодавчий процес, передбачений в Конституції Пилипа Орлика (1710 р.).
42. Діяльність Малоросійського приказу і Малоросійських колегій в Україні.
43. Правовий статус Запорізької Січі в другій половині XVII ст.
44. Договори (статті) гетьманів України з московським царем як кроки на шляху обмеження автономії України в другій половині XVII – XVIII ст.
45. Гарантії прав різних верств населення в нормах Конституції Пилипа Орлика (1710р.)
46. Судовий процес в Україні у другій половині XVII – XVIII ст.
47. –
48. Правове становище селянства в українських землях у складі Російської імперії в кінці XVII – XVIII ст.
49. Правовий статус Запорізької Січі у період Гетьманщини.
50. Зміна принципів, форм і методів управління в українських землях у складі Росії в другій половині XVII – XVIII ст.
51. Набуття українськими землями рис суверенної держави внаслідок Визвольної війни 1648-1654 р.р.
52. Система управління в Українській Козацько-Гетьманській державі (1648-1654 р.р.).
53. Суди і процес в Українській Козацько-Гетьманській державі (1648-1654 р.р.)
54. Розвиток права в Українській Козацько-Гетьманській державі (1648-1654 р.р.)
55. т.амент на Рада 1654 р., її політико-правові наслідки для України.
56. Політико-правове значення розподілу України на Правобережну та Лівобережну (XVII ст.)
57. Які норми Конституції Пилипа Орлика (1710 р.) свідчать про незалежність судової влади?
58. Зміст прав і обов¢язків гетьманського уряду за Конституцією Пилипа Орлика (1710 р.).
59. Функції і компетенція гетьмана України за Конституцією Пилипа Орлика (1710 р.).
60. Роль церкви в Конституції Пилипа Орлика (1710 р.).
61. Зміни суспільних відносин України-Гетьманщини XVII – XVIII ст.
62. Зміни у правовому становищі українських земель у складі Австрійської імперії.
63. Органи урядової адміністрації, місцеве самоврядування в українських землях у складі Австрійської імперії.
64. Кодифікація права в Російській імперії. “Зібрання малоросійських прав” (1807 р.).
65. Загальнодержавні органи влади і місцевого управління в Австро-Угорщині.
66. Сутність політико-адміністративних реформ в Україні в 1950-1960 р.р.
67. Права і свободи громадян за Конституцією УРСР 1978 р.
68. Зміст і значення Конституції УРСР 1937 р.
69. Прийняття Конституції України 1996 року, її загальна характеристика.
70. Надзвичайне законодавство, яке діяло в УРСР у період другої світової війни.
71. Кодифікація радянського законодавства в 1936 – 1940 роках.
72. Реорганізація і функціонування державного апарату УРСР в перші повоєнні роки (1945-1950).
73. Особливості радянізації та юридичне оформлення приєднання Північної Буковини та Закарпаття до СРСР.
74. Державне управління доби Гетьманату П. Скоропадського.
75. Розвиток сімейно-шлюбного законодавства в Радянській Україні (1917 – кінець 30-х р.р.).
76. Законотворчість доби Гетьманату П. Скоропадського
77. Розвиток трудового законодавства в Радянській Україні з 1917 р. до кінця 30-х р.р. XX ст.
78. Характерні ознаки трудового законодавства в Україні у повоєнні роки (1945-1950 р.р.).
79. Юридичне закріплення приєднання Західної України до СРСР – УРСР.
80. Зміни в діяльності правоохоронних органів УРСР у воєнних умовах (1941-1945 р.р.).
81. Зміни в діяльності радянського апарату в УРСР у воєнних умовах (1941-1945 р.р.)
82. Особливості розвитку процесуального права в Україні в період будівництва соціалізму (1917 р. по 1935 рр.).
83. Характерні ознаки цивільного законодавства в Україні в період будівництва соціалізму (1917 по 1935 р.р.).
84. Характерні ознаки кримінального законодавства в період будівництва соціалізму(1917-1935 р.р.)
85. Вибори у I та II Державні Думи. Українська парламентна громада.
86. Судова реформа 1864 року в Російській імперії.
87. Характерні ознаки трудового законодавства в Україні у 60-ті – першій половині 80-х р.р. XX ст.
88. Маніфест царського уряду від 17 жовтня 1905 року. Зміни в центральному апараті самодержавної влади і самодержавного управління.
89. Селянська реформа 1861 року в Російській імперії, її правові наслідки для України.
90. Законотворчість УНР і діяльність судів доби Директорії.
91. Виборча реформа 1905 року в Австрії, її значення для України.
92. Українська національно-культурне відродження в XIX ст., створення тексту вірша “Ще не вмерла Україна” і музики до нього.
93. Державне будівництво УНР доби Директорії.
94. Розвиток адміністративного законодавства в другій половині XIX ст. – початку XX ст. в Росії.
95. Прийняття першої австрійської Конституції 1848 року та її значення для України.
96. Становлення і розвиток судово-прокурорської системи в Україні в 1921-1929 р.р.
97. Органи селянського управління і суду за реформою 1861 року в Російській імперії.
98. Скасування кріпацтва в Австрійській імперії 1848 року, його політико-правові наслідки для українських земель.
99. Розвиток законодавства про кримінальне покарання в Російській імперії 1845-1885 р.р.
100. Механізм державного управління в Радянській Україні в 1917-1920 р.р.
101. Розвиток права у західноукраїнських землях у XІX ст.
102. Юридичне оформлення СРСР. Декларація і Договір.
103. Реформи в імперії Габсбургів у другій половині XІX ст., їх зміст і вплив на українські землі.
104. Характерні ознаки радянського кримінального законодавства в Україні в 1917-1935 р.р.
105. Кодифікація законодавства УРСР у 60-х-80-х р.р.
106. Головні напрями розбудови сучасної незалежної України.
107. Законодавчий процес в Російській імперії в 1905-1906 р.р.
108. Земська (1864 р.) і міська (1870 р.) реформи в Російській імперії, їх наслідки для України.
109. Вибори в Російській імперії в III та IV Державні Думи та їх діяльність.
110. Створення Центральної Ради та її діяльність у лютому – жовтні 1917 року.
111. Кодифікація радянського законодавства в Україні в 20-х роках.
112. I та II Універсали Центральної Ради. Причини їх появи, зміст і значення.
113. Особливості проведення реформи адміністративного устрою УРСР в 20-х р.р. – першій половині 30-х р.р. XX ст.
114. Формування фабричного законодавства в Російській імперії в другій половині XIX ст.
115. Прийняття Верховною Радою 16 липня 1990 р. “Декларації про державний суверенітет України”.
116. –
117. Серпневий путч в Москві, припинення діяльності КПРС і КПУ. Прийняття 24 серпня 1991 р. Верховною Радою України “Акту державної незалежності України”.
118. Підтвердження “Акту незалежності України” всеукраїнським Референдумом 1 грудня 1991 р.
119. Причини та передумови прийняття Конституції незалежної України 1996 р.
120. Конституція України 1996 р., її загальна характеристика.
