Вимір і оцінка потенціалу в економіці

Існує 3 найбільш поширених підходу до вимірювання та оцінки потенціалу підприємства:

1 підхід.

Потенціал підприємства приймається рівним від 0 до 100% для всіх підприємств. Рівень його використання дозволить ранжувати підприємства за зростанням або спаданням, дозволить оцінити значимість об'єкта господарювання в галузі, в державі і т.д.

2 підхід.

1. Здійснюється відбір найбільш значимих для аналізу показників Ni j (i = 1,2…l; j= 1,2…k), де i – індекспідприємства; l –кількість порівнюваних підприємств; j – індекс року; k – кількість років, для яких проводиться аналіз.

2. Збирається інформація, необхідна для розрахунку вибраних для аналізу показників, які будуть відображати потенціал підприємства та його використання для всіх підприємств аналізованої вибірки.

3. Проводиться перевод критичних показників Nij вбезмірні величини. Це необхідно для забезпечення порізненості показників. Створюється матриця критичних показників.

Для кожного стовпця цієї матриці знаходимо максимальне (N max) и мінімальне (N min) значення показників. При цьому N min буду відповідати гіршому, з економічної точки зору, значенню показника, N max – найкращому. Варто відмітити, що для показника «Затрати на 1 грн. вартості продукції» N min буду відповідати максимальним затратам, N max – мінімальним.

Перевід критичних показників в безмірні величини здійснюється за формулою:

I i j = (N i j – N min) / (N max – N min)

где I i j – единичный (относительный) показатель.

При оцінці одиничний показник приймає значення от 0 до 1. Чім краще оцінюване значення показника, тем ближче його безрозмірна величина к 1 и навпаки.

4 Одиничні показники агрегуються для формування показника потенціалу підприємста.

3 підхід.

Потенціал підприємства можна визначити в спеціальних одиницях виміру, як позитивних так і негативних, але при цьому важливим є можливість аналізу в динаміці цього показника потенціалу.

 

Умови виникнення пожеж, пожежовибухонебезпечні властивості речовин і матеріалів

Умови виникнення горіння можна представити схемою: Горюча речовина і окислювач утворюють горючу суміш. У горючій суміші вони повинні знаходитися у певному співвідношенні між собою. Джерело запалювання повинно мати достатню для запалення енергію.

Виникненя і розвиток пожеж залежить від показників пожежовибухонебезпечних властивостей горючих речовин і матеріалів:

1) Температура спалаху (tсп) – найнижча температура речовини, коли над її поверхнею утворюється пари чи гази, які спалахують у повітрі, але швидкість їх утворення ще не достатня для стійкого горіння.

2) Температура запалення (tз) – температура, коли речовина виділяє горючі пари та гази із такою швидкістю, що після запалювання їх від джерела запалення виникає стійке горіння.

3) Температура самозапалення (tсз) – найнижча температура речовини (або її суміші з повітрям), коли різко зростає швидкість екзотермічних реакцій, які завершуються полум‘яним горінням за відсутності зовнішнього джерела.

4) Нижня концентраційна межа запалювання (НКМЗ) – це мінімальна масова частка горючого (%, кг/м3) у суміші “горюча речовина – окислювальне середовище (ГР – ОС) (повітря)”, при якій можливе поширення полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.

5) Верхня концентраційна межа запалювання (ВКМЗ) – максимальна масова частка горючого (%, кг/м3) у суміші горюча речовина – окислювач, при якій можливе поширення полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.

6) Нижня температурна межа запалювання (НТМЗ) – температура рідини, насичені пари якої у повітрі утворюють концентрації, рівні НКМЗ.

7) Верхня температурна межа запалювання (ВКМЗ) – температура рідини, насичені пари якої у повітрі утворюють концентрації, рівні ВКМЗ.

 

Білет №21