Нематеріальні активи підприємства: поняття та їх види, оцінка та амортизація

Нематеріальні активи – це актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований і використовуватися підприємством більше одного року в виробничій, торговій та іншій діяльності.

До нематеріальних активів відносяться:

1. права на користування природними ресурсами

2. права на користування майном

3. права на комерційні позначення

4. права на об'єкти промислової власності

5. авторське право та суміжні з ним прав

6. інші нематеріальні активи

Оцінка нематеріального ресурсу виходить із економічного ефекту, який може отримати підприємство в результаті його використання. При оцінці враховуються такі фактори:

1. затрати творця нематеріального ресурсу

2. затрати пов’язані з патентуванням нематеріального ресурсу

3. термін його корисного використання

4. термін дії охоронного документу

та інші фактори.

Для амортизації використовується: прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод, виробничий метод.

2.Аналіз собівартості продукції (робіт, послуг)

Собівартість продукції – це виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво і збут продукції.

Як економічна категорія собівартість: 1) є основою для обліку і контролю за рівнем витрат на випуск і реалізацію продукції; 2) є базою для ціни товару і нижньою межею ціни; 3) визначає прибуток і рентабельність підприємства; 4) є важливим елементом економічного обґрунтування управлінських і інвестиційних рішень.

Об’єктами аналізу собів-ті є показники: 1) витрати на 1грн продукції; 2) виробнича собівартість продукції за калькуляціними статтями; 3) за елементами витрат.

Головними задачами аналізу є: 1) оцінка обґрунтованості планових завдань собівартості продукції; 2) перевірка достовірності інформації про фактичну собівартість; 3) оцінка виконання планових завдань за показниками собівартості і дослідження динаміки; 4) дослідження структури собівартості і її порівняння з плановою структурою; 5) виявлення резервів і зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції; 6) розроблення заходів, щодо забезпечення ефективного управління собівартості продукціі.

Для аналізу використовують: 1) планова собівартість продукції; 2) норматив споивання матеріальних і трудових ресурсів; 3) ціни на ресурси і продукції; 4) первинні документи; 5) статистична звітність; 6) фінансова звітність; 7) матеріали ревізій, спеціальних обтежень.

Аналіз проводять за даними планових та фактичних калькуляцій в кілька етапів:

1етап: дають загальну оцінку виконанню планових завдань по зниженню собівартості продукції, проводять аналітичні дослідження впливу факторів на відхилення фактичної собівартості від планової та встановлюють динаміку собівартості одиниці продукції. Оцінку проводять методом порівняння планового завдання з фактичним випуском і з попереднім роком. На відхилення фактичної собівартості одиниці продукції від планової впливають зміни обсягу виробництва, постійних і змінних витрат. Велике значення має порівняльний аналіз собівартості однакових виробів на різних підприємствах. Такий аналіз дозволяє встановити на скільки прогресивною є технологія виготовлення продукції на даному підприємстві.

Завершальним етапом аналізу є дослідження резервів, зниження собівартості одиниці найважливіших видів продукції, при цьому розрізняють поточні та перспективні резерви зниження собівартості Поточні - це всі непродуктивні витрати, надмірні витрати ресурсів і грошових коштів виявленні в ході аналізу. До перспективних резервів відносять збільшення випуску продукції, впровадження досягнення нового технічного прогресу, кооперацію, комбінування та спеціалізацію.