Студентський і молодіжний рух в Україні в умовах перебудови

Розвиток молодіжного руху в Україні характеризується в основному зародженням молодіжних груп і невеликих організацій, поширенням молодіжних дискусійних гуртків і клубів, які сприяли підготовці юнаків та дівчат до необхідності по-новому

сприймати уроки історії, розуміти сучасну ситуацію, яка склалася в країні і республіці, готувати себе до активної боротьби, праці в період переходу суспільства в якісно новий етап соціально-політичного розвитку. Разом з тим в цей період молодь прагнула реалізувати свої потреби через активну політичну діяльність, протистояти деяким чином тим соціальним інститутам, які були не в змозі по-новому організувати роботу, відкинути старі догми і політичні орієнтири, глибше розуміти цілі, завдання і перспективи суспільно-політичного руху в республіці.

Восени 1987 р. у Львові виникло «Товариство Лева»- молодіжна організація, що об»єднувала людей різних політичних поглядів і культури. У 1988р. – студентська організація Громада» в Київському університеті, «Товариство укр..мови ім.Т.Шевченка у Львові, а також «Спадщина», Союз незалежної укр..молоді, Демократчний союз студентів, Студентське братерство.

Виникнення Народного Руху України за перебудову. Роль цієї організації у розвиткові політичних подій в республіці протягом 1989-1991 р.

У вересні 1989р. з ініціативи Спілки пись­менників України та інституту літератури АН УРСР була створена масова суспільно-політична організація "Народний рух Укра­їни за перебудову" (Рух) на чолі з І. Драчем.

Рух швидко еволюціонував від поміркова­ної організації, яка прагнула співпрацюва­ти з владою з метою встановлення справжньої демократії, в антикомуністичну органі­зацію. Із назви Руху було вилучено слова "за перебудову", а головною метою оголошено вихід України з СРСР, відновлення україн­ської державності, усунення комуністичної партії від влади. Рух відіграв надзвичайно велику роль у процесах перебудови в Укра­їні: сприяв активізації національно-визвольного руху, визначенню його цілей, консолідації демократичних, національно свідомих сил.

Становлення багатопартийної системи в україні на етапі перебудови. Класифікація політичних партій. Характер багатопартійності.

У 1990 р.,після ліквідації статті 6 Кон­ституції СРСР та прийняття Верховною Ра­дою України постанови "Про порядок реє­страції громадських об'єднань" починаєть­ся формування багатопартійної системи.

Першою була створена Українська респуб­ліканська партія - УРП (на базі Українсь­кої Гельсінської Спілки).

Втрата КПРС та Компартією України монополії на владу прискорила їхню кризу. На той час буди такі партії: УРП – дана партія прагнула побудови Української незалежної держави, засудження комуністичної ідеології; СДПУ – прагнула не залежності України, відмови від ідей оновити соціалізм, проведення ринкових реформ; СДПУ (о) – бачили Україну в складі конфедерації радянських республік, федеративний устрій, багатофункціональну економіку; ПЗУ – прагла створення «солідарного суспільства», в якому інтереси громадян поєднувалися б з біосферними законами природи, не сприймала ні комуністичної ідеї, ні капіталізму, шукала третього типу розвитку суспільства. Програмними цілями ПДВУ були: Україна – член конфедерації радянських республік, відмова від комуністичної ідеології, проведення ринкових реформ. УНП прагнула відновлення УНР, проголошеної в січні 1918 р., у її етнографічних кордонах. Програмними цілями ДСУ були: членів ОУН і УПА визнати героями визвольної боротьби за волю України, КПУ – злочинною організацією. УПА прагнула створення альтернативних державних структур і комітетів громадян на місцях і Національного конгресу як верховного органу влади.

На 1 січня 1998 р. в Україні була 51 політична партія.

Зрозуміло, що нові партії були слабкі організаційно та матеріально, не мали чітко визначеної ідеології та соціальної бази. Та все ж таки, їх поява і діяльність, безумовно, прискорювали політизацію суспільної свідо­мості, створювали передумови для завою­вання суверенітету і незалежності України.