Концепція сучасної вищої юридичної освіти — підготовка висококваліфікованих, високоосвічених спеціалістів, які мають належний рівень правової і загальної культури.
В юридичних вузах навчальний курс теорії держави і права є першим кроком у вивченні всіх юридичних дисциплін. Саме теорія держави і права забезпечує загальнотеоретичну підготовку студентів, без якої неможливе опанування спеціальними і галузевими юридичними дисциплінами. Вона насичена узагальненнями, абстрактними науковими положеннями, поняттями і категоріями.
Від того, наскільки буде засвоєний матеріал цього курсу, залежатиме рівень підготовленості студентів до сприйняття ними галузевих та спеціальних юридичних дисциплін, їх професіоналізму в майбутньому.
Вивчення цього курсу покликане всебічно сприяти формуванню у студентів професійної правосвідомості, правової культури і правової активності, усвідомленої політичної і громадянської позиції, оволодінню базовими теоретичними знаннями та навичками практичної поведінки у правовому середовищі, розвитку творчого теоретичного правового мислення, опануванню актів чинного законодавства, що необхідно при вирішенні практичних завдань у юридичній сфері.
В умовах формування соціально-правової держави і розвитку громадянського суспільства слід широко використовувати надбання сучасної теорії держави і права, серед яких важливе місце посідає теорія прав людини. Це має на меті впровадження пріоритетності загальнолюдських цінностей, розуміння ролі людського фактора, цінності кожної особистості.
Пропонований курс з теорії держави і права умовно поділяється на дві частини — теорію держави і теорію права. До першої входять поняття і сутність держави, її ознаки, функції, зв'язок з правом, форми держави, державний механізм. До другої— поняття і сутність права, його соціальне значення, правове регулювання, форми і джерела права, норми права, правова свідомість, поведінка особи у правовій сфері, права людини тощо.
Будь-яка наука може бути розглянута як система знань про природу, суспільство, державу, право, що були накопичені за довгі роки розвитку суспільно-історичної практики. Природні науки досліджують закономірності виникнення та розвитку природи в її різноманітних формах. Суспільні науки мають на меті дослідження закономірностей виникнення, розвитку і функціонування суспільства, його окремих соціальних явищ, процесів та інститутів. Одною із суспільних наук є і юридична наука. Очолює систему юридичних наук теорія держави і права. Як юридична наука вона включає систему методологічних юридичних знань про державно-правову дійсність, які відображаються у свідомості людини і досліджуються в процесі виникнення, розвитку, функціонування державно-правових явищ. ТДП характеризується такими ознаками: а) є загальнотеоретичною юридичною наукою; б) є системою теоретичних знань, вчень, поглядів, теорій, концепцій, взаємопов'язаних положень, доктрин про державу і право; в) досліджує державу і право як загально-соціальні явища; г) має свій предмет, метод, функції, систему та джерела дослідження; д) ці теоретичні знання мають бути усвідомлені людиною.
Отже, ТДП - це загальнотеоретична юридична наука, що включає систему методологічних юридичних знань про державно-правову дійсність, які відображаються у свідомості людини і досліджуються в процесі виникнення, розвитку, функціонування, призначення і сутності державно-правових явищ.
Предмет ТДП
Наука — одна з найважливіших сфер людської діяльності, спрямована на пізнання навколишнього світу і виявлення основних закономірностей його розвитку. Кожна наука вивчає певну сферу, яка складає її об'єкт. Об'єкт науки виражає реальність досліджуваних явищ у цілому, а предмет науки виражає межі, в яких вивчається той чи інший об'єкт.
Юридична наука складається з багатьох напрямів наукового дослідження, має свій специфічний об'єкт, який притаманний усім юридичним наукам, в тому числі теорії держави і права. Він виокремлює всю юридичну науку серед інших — як суспільних, так і технічних. Цим об'єктом є вся сфера державно-правового життя суспільства.
У системі юридичних наук особливе місце належить теорії держави і права. Об'єкт пізнання теорії держави і права збігається з об'єктом юридичної науки в цілому, але від інших юридичних наук теорія держави і права відрізняється своїм предметом, тобто сферою, в межах якої ця наука вивчає всю державно-правову надбудову суспільства.
Держава і право вивчаються також такими гуманітарними науками, як філософія, політологія, соціологія, соціальна психологія тощо. Але тільки теорія держави і права вивчає ці явища як окремий, самостійний предмет, відокремлює державу і право від інших соціальних явищ та досліджує їх внутрішні закономірності, вплив державно-правових явищ на всі сфери суспільного буття і як відбувається зворотний вплив. Але водночас держава і право не можуть не розглядатися в тісному зв'язку з економікою, політикою, мораллю, культурою тощо.
Теорія держави і права — це система узагальнених знань про основні, загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права, їх сутність та соціальне призначення.
Метою теорії держави і права як науки є одержання, оновлення та поглиблення узагальнених, достовірних знань про державу і право, а також виявлення глибинних зв'язків між державно-правовими та іншими суспільними явищами. Отже, предметом теорії держави і права є складна і багатоаспектна державно-правова дійсність, загальні та специфічні об'єктивні закономірності її розвитку.
Теорія держави і права виступає провідною правознавчою наукою, що визначає теоретичні основи інших юридичних наук. Щодо них теорія держави і права виступає як узагальнююча, синтезуюча наука, що має основоположне значення. Предмет теорії держави і права є єдиним, адже держава і право невід'ємні, взаємопов'язані соціальні інститути. Теорія держави і права розглядає державу в її правовому оформленні та право в його державному забезпеченні, гарантуванні. Предметом дослідження теорії держави і права є загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку та функціонування державно-правової дійсності в суспільстві. В її предмет слід включати загальну характеристику: а) навчальної дисципліни і юридичної науки ТДП; б) держави; в) права; г) окремих державно-правових явищ з урахуванням спеціалізації теоретичних знань.
Її предмет фактично створюється всією системою юридичних наук. Пояснюється це тим, що галузеві й інші юридичні науки вивчають історію, окремі сторони чи області державно-правових явищ. Вивчення таких специфічних закономірностей як виникнення, розвиток і функціонування в просторі і часі державно-правової дійсності і є предметом теорії держави і права.
Функції ТДП.
Кожна наука виконує певні пізнавальні функції. Функції теорії держави і права — це основні напрями її пізнавального впливу, в яких розкриваються її суть, зміст, соціальне, наукове і навчальне призначення. Функції теорії держави і права так само, як і інших наук, визначаються насамперед особливостями її предмета.
Онтологічна функція — перша і відправна. Онтологія — філософське вчення про буття (від грецьк. öν (цντoζ) — суще), в якому досліджуються основи і принципи буття, його структура, закономірності. Виконуючи онтологічну функцію, теорія держави і права відповідає на запитання, що являють собою держава і право, як і чому вони виникли, яке їхнє майбутнє тощо. Пізнання глибинної сутності державно-правових явищ відбувається в межах цієї функції.
Гносеологічна функція. Гносеологія (від грецьк. yvwoitl, — знання, пізнання) — теорія пізнання, наука про пізнання. Ця функція націлена на вивчення його природи. Теорія держави і права розробляє теоретичні прийоми наукового пізнання державно-правових явищ, які допомагають досягти оптимального результату.
З розвитком юридичної науки пов'язана евристична функція теорії держави і права. Евристика — мистецтво знаходження істини, мистецтво нових відкриттів (від грецьк. ευρ'iσω— знаходжу, відкриваю). Теорія держави і права відкриває нові закономірності розвитку держави і права. Найважливішою евристичною проблемою теорії держави і права є вирішення тих питань, які постають перед юридичною наукою у процесі розвитку суспільства.
Як фундаментальна наука теорія держави і права виконує щодо галузевих і спеціальних юридичних дисциплін методологічну функцію. Теорія держави і права розробляє такі способи, підходи і прийоми наукового дослідження, які використовуються не лише нею самою, але й іншими юридичними науками — галузевими і спеціальними.
Теорія держави і права виконує політичну функцію, яка визначається насамперед тим, що об'єктом теоретичного відображення є політичні явища — держава і право. Теорія держави і права покликана формувати наукові основи як внутрішньої, так і зовнішньої державної політики, забезпечувати науковість державного управління.
Тісно пов'язана з політичною функцією ідеологічна. Вона відображає світоглядну сторону науки. Ця функція закономірно виходить із самої природи теоретичного мислення, яке в системі юридичної науки виробляє нові духовні цінності, нові ідеї, наприклад ідею правової держави, пріоритету прав людини, демократії.
Практично-організаторська (практично-прикладна) функція. Грецька етимологія терміна "органон" — "знаряддя", "інструмент" — недвозначно примушує розглядати теорію держави і права як своєрідний інструмент перетворення, реформування реальних процесів і явищ державно-правового життя. На основі розроблених цією наукою теоретичних положень здійснюються реальні суспільні перетворення (теорії соціально-правової держави, громадянського суспільства).
Прогностична функція теорії держави і права (від грецьк. npoyvwoitl,— прогноз, передбачення, засноване на певних даних) виявляється у висуненні гіпотез про майбутній розвиток держави і права.
Теорії держави і права властива системотворча функція. Саме теорія держави і права об'єднує всю юридичну науку в чітку злагоджену систему, визначає її єдність. Властивість системності в юридичній науці обумовлюється системним характером предмета пізнання цієї науки — держави і права.
Тісно пов'язана із системотворчою функцією теорії держави і права комунікативна функція, яка дозволяє їй забезпечувати зв'язок з іншими юридичними науками, а також із суспільними та технічними науками, їх інтеграцію і системність.
Навчальна функція теорії держави і права полягає в тому, що ця наука є першоосновою в опануванні всіх інших юридичних наук, це ключ до юридичних знань.
Теорія держави і права виконує аксіологічну функцію (аксіологія — наука про цінності), вивчаючи державу і право як певні суспільні цінності, надбання людської цивілізації.
Успішний розвиток теоретичної науки про державу і право передбачає найтісніший зв'язок всіх функцій між собою. Функції теорії держави і права взаємозв'язані й доповнюють одна одну. Лише взяті в єдності, в системі вони дають повне уявлення про призначення теорії держави і права.
